Ухвала суду № 101787104, 10.12.2021, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/9622/18-к

Провадження № 1-кп/408/313/21

УХВАЛА

9 грудня 2021 року смт Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області, у складі:

головуючого: судді Булгакової Г.В.

при секретарі Савенко Т.А.

прокурора Черних С.О.

захисника Оковітова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 22018130000000313 від 11 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Біловодського районного суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого судового засідання. Виклики його до суду в якості обвинуваченого здійснювалися шляхом направлення повістки за місцем його реєстрації за адресою, зазначеною в обвинувальному акті та публікації оголошення в газеті «Урядовий кур`єр».

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_1 .

У клопотанні про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_1 прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 , 10.09.2018 року, в порядку ст. 135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.109 КК України, ч.2 ст.110 КК України.

Крім того, 30.01.2015 слідчим управлінням ГУМВС України в Луганській області, у зв`язку з неявкою за викликом слідчого та ухилянням від слідства, ОСОБА_1 оголошено у розшук в рамках кримінального № 12014130000000277 від 02.11.2014 за підозрою останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України (обвинувальний акт за ч.1 ст.258-3 направлено на розгляд до Біловодського районного суду Луганської області).

11.09.2018 прокуратурою Луганської області з кримінального провадження № 22017130000000176 від 25.07.2017 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК України, в окреме провадження за № 22018130000000313.

Підозра ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами, а саме протоколами допиту свідків, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом огляду відеозаписів на яких зафіксовано, ОСОБА_1 виступає як прокурор м. Ровеньки т.зв. «ЛНР», протоколами огляду загальнодоступних інтернет ресурсів; проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями та іншими матеріалами провадження.

За результатами виконання оперативним підрозділом доручення слідчого, а також за результатами проведених оглядів мережі Інтернет встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на території Луганської області, яка відповідно до постанови Верховної Ради України № 254-VIII від 17.05.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» – визнана тимчасово окупованою територією, на якій останній переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області дозволено здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22018130000000313 від 11.09.2018, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.109 та ч.2 ст.110 КК України.

За результатами спеціального досудового розслідування, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 направлено до суду для розгляду по суті. Підготовче судове засідання в кримінальному провадженні (чергове) призначено на сьогодні, однак обвинувачений, будучи належним чином повідомленй про дату, час та місце судового засідання, на судовий виклик не з`явився, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно із ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

В зв`язку з тим, що, на думку прокурора, достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 ухиляється від явки на виклик суду (не прибув на виклик без поважної причини більш ніж три рази), перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області, у зв`язку із чим його оголошено у розшук, а також обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.109 та ч.2 ст.110 КК України, прокурор просить суд постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110 КК України.

Захисник Оковітов Р.В. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до ч.1 ст.7, ч.ч.1, 2, 5 ст.9 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов`язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній проінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.

КПК України із цього приводу зобов`язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст.374 цього Кодексу у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні нічого цього немає, захисник виконує свою функцію не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч.3ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений , що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р. Серія А, т. 17, с. 16, п. 36; рішення у справі Ле Конта, Ван Льовена і ОСОБА_2 від 23 червня 1981 р. Серія А, т. 43, с. 25-26, п. 59; рішення по справі Альберта і Ле Конта від 10 лютого 1983 р. Серія А, т. 58, с. 19, п. 35).

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу (ч.6 ст.9 КПК України).

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачений ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що він притягується до кримінальної відповідальності та відбувається судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи.

Крім того суд зауважує, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов`язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні. Суд ще раз наголошує, що відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Як повідомив прокурор в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 , оголошений лише в міждержавний розшук, а в міжнародний розшук оголошений не був.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

Із наданих прокурором доказів, зокрема зокрема витягу з кримінального провадження № 22016130000000035, постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 30 січня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Луганської області постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 лютого 2016 року, якою дозволено здійснювати спеціальне досудове розслідування, повістки про виклик ОСОБА_1 до органу досудового слідства через об`яву у державній газеті «Урядовий кур`єр», судом не встановлено, що ОСОБА_1 переховувався чи переховується на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд вважає, що прокурором не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

З урахуванням норм КПК, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає.

Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження не відоме, суд вважає за необхідне на підставі п.п.2, 10, 13, 14, 15, 16 ч.1, ч.2 ст.7, ст.335 КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_1 в розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.315, 323, 335, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22018130000000313 від 11 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110 КК України, відмовити.

Оголосити розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (за відомостями, що зазначені в обвинувальному акті).

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доручити прокурору відділу Луганської обласної прокуратури Зіньковському А.Ю.

Зупинити кримінальне провадження № 22018130000000313 від 11 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110 КК України, на час розшуку обвинуваченого.

Повний текст рішення оголошено 10 грудня 2021 року о 14 годині 45 хвилин.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя: Г.В. Булгакова