Рішення № 101786651, 07.12.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1420/21

Номер провадження 2/194/481/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 22.09.2021 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, в якій зазначає, що 06.11.2015 року між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 2011480301, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 12602,68 грн. зі сплатою 0,01% річних за користування кредитом на строк до 06.11.2018 року включно. Банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та порядку, визначеному додатком до публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а позичальник в свою чергу зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 12602,68 грн. 22.12.2018 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12/18, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року, укладеного між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .. Крім того, позивач вказує, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 17.08.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15976,27 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 7657,01 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 1,5 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0 грн.; заборгованість з комісії - 8317,76 грн.; заборгованість з пені – 0,00 грн. Окрім цього, позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі договору про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року, у зв`язку з чим, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Загальний розмір заборгованості станом на 17.08.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 18061,27 грн., з яких: нараховані 3% річних – 639,41 грн., втрати від інфляції – 1445,59 грн., заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 7657,01 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 1,5 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн.; заборгованість з комісії - 8317,76 грн., заборгованість з пені – 0,00 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року у розмірі 18061,27 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мерцалова Н.В. засобами поштового зв`язку надіслала до суду відзив на позовну заяву направивши його одночасно позивачу, в якому просила застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Вердикт Капілал» та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначила, що з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року позивач звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області 22.09.2021 року, у зв`язку з чим, вимоги про стягнення заборгованості, що виходить за межі строку позовної давності у розмірі трьох років до 22.09.2018 року не можуть бути задоволені, у разі заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності. Крім того, відповідно до додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року, який є невід`ємною частиною договору та містить графік платежів, не виходить за межі строку позовної давності наступні платежі від 08.10.2018 року: процент за користування кредитом - 0,01 грн., погашення основної суми кредиту - 350,91 грн., комісія - 378,08 грн., та платежі від 06.11.2018 року: процент за користування кредитом - 0,00 грн., погашення основної суми кредиту - 322,43 грн., комісія - 378,08 грн.. Представник відповідача вказує, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Також, представник відповідача зазначає, що витрати на правову допомогу позивача є штучно завищеними та надмірними. Зокрема, відповідно до Витягу з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021 року відзначена послуга «Надання усної консультацій з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку», вартість якої визначена в розмірі 1500 грн. Однак, позасудовий порядок вирішення спору не охоплюється главою 8 ЦПК України, у зв`язку з чим не належить до судових витрат, та, відповідно, не може буди задоволений до стягнення з відповідача. Крім того, послуги «Надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти» та «Складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів» мають ідентичні ознаки, у зв`язку з чим повторне витрачання часу після складання письмової поглибленої консультації на складання правового обґрунтування в позовній заяві, де можуть використовуватися тільки ті обґрунтування, які були надані в письмовій поглибленій консультації, не потребувалося. Також, ціна за годину роботи з надання письмової поглибленої консультації та обсяг часу її надання надмірно завищені. Кількість правового обґрунтування позовних вимог, викладеного в позові, та. відповідно, яке повинно було бути використано в письмовій поглибленій консультації, за виключенням використаних процесуальних норм, викладено на трьох аркушах. що також підтверджуй завищення ціни за годину роботи. Також, представник відповідача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести із розглядом справи складає 20000 грн. - витрати на правову допомогу. Підготовка та друк документів не можуть ототожнюватися із складанням позовної заяви та, відповідно, мати одну ціну за годину роботи, у зв`язку з чим, механічна дія із друку копій документів за годину, де більшість часу задіяна копіювальна техніка, що не потребує фахових правових знань, не відповідає розміру 2000 грн. за годину.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позові просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, зазначив, що проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Мерцалова Н.В. в судове засідання не з`явилися, однак ОСОБА_2 надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, зазначила, що права та обов`язки зрозумілі, роз`яснення не потребують, суду довіряють, надала докази понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судвважає, позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 06.11.2015 року між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2011480301 загальна сума кредиту складає 12602,68 грн., процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% річних, з обов`язком позичальника повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені кредитним договором не пізніше 06.11.2018 року (а.с.7-10).

06.11.2015 року позичальник ОСОБА_1 отримав кошти за кредитним договором № 2011480301 від 06.11.2015 року, про що свідчить заява на видачу готівки від 06.11.2015 року (а.с. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2011480301 станом на 22.12.2018 року загальна сума заборгованості становить 15976,27 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту – 7657,01 грн.; заборгованість за відсотками – 1,5 грн., комісія - 8317,76 грн.; плата за пропуск платежів (пеня) - 0,00 грн. (а.с. 12-13).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт-Капітал» станом на 17.08.2021 року, загальна сума заборгованості складає 15976,27 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту – 7657,01 грн.; заборгованість за відсотками – 1,5 грн., комісія - 8317,76 грн.; пеня - 0,00 грн.; нараховані відсотки - 0,00 грн.; 3% річних (за період з 06.11.2018 року по 17.08.2021 року) - 639,41 грн., інфляційні збитки (за період з 06.11.2018 року по 17.08.2021 року) - 1445,59 грн. (а.с. 14).

Відповідно до договору факторингу № 22/12/18 від 22.12.2018 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту.

Так, до позивача згідно з витягом з додатку № 1 до договору факторингу від 22.12.2018 р., реєстру боржників, та витягу до реєстру боржників, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 201480301 від 06.11.2015 р. на загальну суму 15976,27 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7657,01 грн., заборгованість за відсотками - 1,50 грн., заборгованість за комісією - 8317,76 грн. (а.с. 67, 68-69).

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Так судом встановлено, що відповідач, згідно з розрахунком заборгованості станом на 17.08.2021 року, має кредитну заборгованість, яка складає 15976,27 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту – 7657,01 грн.; заборгованість за відсотками – 1,5 грн., комісія - 8317,76 грн.; пеня - 0,00 грн.; нараховані відсотки - 0,00 грн.; 3% річних (за період з 06.11.2018 року по 17.08.2021 року) - 639,41 грн., інфляційні збитки (за період з 06.11.2018 року по 17.08.2021 року) - 1445,59 грн. (а.с. 14).

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд приходить до наступного.

В обґрунтування відзиву, представник відповідача просила застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Вердикт Капітал» що виходять за межі позовної давності, посилаючись на те, що договір про надання споживчого кредиту № 2011480301 укладено ОСОБА_1 06.11.2015 року, а з позовом ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду 22.09.2021 року

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2017 року по справі № 6-1926цс15 та від 07 жовтня 2015 року по справі №6-1295цс15.

Отже, аналізуючи досліджене, суд приходить до висновку, що до позовних вимог слід застосовувати загальну, передбачену ст. 257 ЦК України, позовну давність, та з урахуванням строку позовної давності, стягненню за тілом кредиту з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 7657,01 грн..

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги – 1,50 грн., суд зазначає наступне.

В Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі № 205/8476/14-ц висловлено правовий висновок про те, що кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Отже, за умовами кредитного договору № 2011480301 від 06.11.2015 року, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, є 06.11.2018 року.

Відтак, у межах строку кредитування з 06.11.2015 року до 06.11.2018 року відповідач мав, зокрема, сплачувати позичальнику відповідно до п.п. 1.4.2, 1.4.3 договору, кредит та проценти за користування кредитом періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 07.11.2018 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно з договором про надання споживчого кредиту (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 1,50 грн.

До відсотків на дату відступлення права вимоги у розмірі 1,50 грн., суд вважає за необхідне застосувати загальний строк позовної давності з урахуванням нарахування відсотків щомісячно згідно з графіком щомісячних платежів (а.с. 10), а отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума у розмірі 0,02 грн., із розрахунку з вересня 2018 року по листопад 2018 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення договору про надання споживчого кредиту 06.11.2015 року) встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Так, Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, який набрав чинності 10.06.2017 року, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, стягнення комісії з відповідача на користь позивача в розмірі 8317,76 грн. є безпідставним, оскільки договір про надання споживчого кредиту, укладений між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 06.12.2015 року, до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», яким встановлено загальні витрати за споживчим кредитом, в тому числі і комісії.

Враховуючи викладене, отримання банком плати за обслуговування кредиту суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у сумі 639,41 грн. за період з 07.11.2015 року по 17.08.2021 року та втрат від інфляції у сумі 1445,59 грн. за період з 07.11.2015 року по 17.11.2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача банку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, кредитний договір № 2011480301 укладено між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 06.11.2015 року, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, є 06.11.2018 року.

З позовом до суду позивач звернувся 22.09.2021 року, в межах строку загальної позовної давності.

Отже, з урахуванням ст.13 ЦПК України, нарахування 3 % річних та нарахування втрат інфляційних витрат слід проводити за період з 07.11.2018 року по 17.08.2021 року, таким чином до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 638 грн. та інфляційні витрати у сумі 1427,38 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., а також вимог відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу з позивача в розмірі 20000 грн. суд зазначає наступне.

В ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При постановленні рішення Європейський суд з прав людини (Справа Побегайло проти України, заява № 18368/03) 29 березня 2004 року зазначив, що для компенсації затрат в суму, присуджену у відповідність зі статтею 41 Конвенції, повинно бути встановлено, що ці затрати були необхідними та фактично понесені, з метою запобігання порушення або отримання відшкодування за визнане порушення Конвенції, і якщо вони були розумними відносно їхнього розміру.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 127/1284/14-ц.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, стороною повинно бути документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року по справі № 671/1957/20.

Представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надано лише договір про надання правової допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021 року (а.с. 98-101), прас-лист (а.с. 102), платіжне доручення № 0261660000 від 18.06.2021 року на суму 200000 (двісті тисяч) грн. (а.с. 103), з якого видно, що вказана сума є сплатою за надання правової допомоги згідно з договором № 05-03/2021 від 05.03.2021 року, заявка на надання юридичної допомоги № 20 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , із зазначенням ціни послуги загалом в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021 року.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що свідчать про фактичне надання таких послуг позивачу щодо стягнення заборгованості з відповідача, а лише міститься заявка на надання юридичної допомоги № 20 від 04.06.2021 року по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , суд вважає, що в задоволенні вимоги представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, як передчасно заявленої.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, то суд вважає, що матеріалами справи підтверджено надання відповідачу ОСОБА_1 послуг правової допомоги адвокатом Мерцаловою Н.В. у справі № 194/1420/21, про що свідчить додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2021 року, укладеного між адвокатом Мерцаловою Н.В. та Амановим Є.Р., з якого видно, що клієнт здійснив оплату адвокату у день підписання додатку № 1 до договору в розмірі авансового внеску в сумі 5000 грн..

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З врахуванням того, що вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають частковому задоволенню, виходячи з критерію розумності та пропорційності задоволених вимог, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн., яка є обґрунтованою та належним чином доведеною відповідачем.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов ТОВ «Вердикт Капітал» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06.11.2015 року станом на 17.08.2021 року, в розмірі 9722, 41 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 7657,01 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 0,02 грн., 3 % річних – 638,00 грн., втрати від інфляції – 1427,38 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з комісії – 8317,76 грн., витрат на правничу допомогу – 20000,00 грн., відмовити.

Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України суд пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1221 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження за адресою: м. Київ вул. Кудрявський Узвіз буд. 5-б, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2011480301 від 06 листопада 2015 року станом на 17 серпня 2021 року, в розмірі 9722 (дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 41 коп., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) – 7657,01 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 0,02 грн., 3 % річних – 638,00 грн., втрати від інфляції – 1427,38 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з комісії – 8317,76 грн., витрат на правничу допомогу – 20000,00 грн., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження за адресою: м. Київ вул. Кудрявський Узвіз буд. 5-б, судовий збір у сумі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 95 коп.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження за адресою: м. Київ вул. Кудрявський Узвіз буд. 5-б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено10 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін