Рішення № 101786521, 10.12.2021, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1296/21

Провадження №2/190/512/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

10 грудня 2021 року м.П”ятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

з участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа П`ятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та право зняття з реєстраційного обліку домоволодіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та право зняття з реєстраційного обліку домоволодіння. Як на підставу заявлених вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач як її чоловік з 2015 року зареєстрований в зазначеній квартирі, але в ній фактично рік не проживає, комунальні платежі не сплачує, в утриманні квартири участі не бере, проживають окремо та шлюб між ними розірвано. Зазначає, що реєстрація відповідача в належній їй квартирі, порушує її законне право користуватися та розпоряджатися квартирою.

Ухвалою П?ятихатського районного суду від 17.09.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про місце та час слухання справи повідомлена належним чином, наддала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частинами 7, 11 статті 128 ЦПК України, відзив на позов не подав.

Третя особа П`ятихатський РС ГУДМС України в Дніпропетровській області в судове засідання свого представника не направили, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, надали листа, відповідно до якого просять слухати справу за відсутності їхнього представника, при цьому, вказали, шо відповідно до постанови КМУ №207 від 02.03.2016 року та постанови КМУ №1362 від 23.12.2020 року, функції зняття з реєстрації передані до органів реєстрації міських, мільських, селищних територіальних громад.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Судом встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 12.11.2013 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с.8,9)

Згідно копії рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2021 року (справа №190/72/21, провадження №2/190/198/21) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 05.04.2021 року (а.с.12)

Згідно Акту №188 про підтвердження місця проживання ОСОБА_2 , від 02.09.2021 року, виявлено, що позивач проживає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в даній квартирі з 2015 року, але фактично не проживає у ній з 2019 року по теперішній час. (а.с.13)

Згідно копії виписки з домової книги відповідач ОСОБА_2 з 20.07.2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.10-11)

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.18)

Відповідно до ст. 15 Цивільний кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, та відповідно до ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст.72 Житлового КодексуУкраїни визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з положень ст.150 Житлового кодексу України та ст.383 Цивільного кодексу України власник житла має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як встановлено в судовому засіданні, в належній позивачу квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, ОСОБА_2 , який фактично, з 2019 року та по даний час у зазначеній квартирі не проживає, що підтверджується актом місця проживання ОСОБА_2 ..

Відповідач не сплачує будь-які кошти за житлово-комунальні послуги, не веде з позивачем спільне господарство, вони не пов`язані спільним побутом, шлюб між ними офіційно розірвано, тобто підстав для продовження терміну зберігання за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ст. 71 ЖК України, немає.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Отже, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування приміщенням є підставою для зняття цієї особи з реєстрації за даним місцем.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі №6-709цс16 власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Таким чином, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї; колишніми членами його сім`ї; а також членами сім`ї колишнього власника житла.

Отже, вказана норма закону прямо вказує на те, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання і не потребує інших додаткових рішень суду для скасування реєстрації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстраційного обліку підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265, ЦПК України, ст.ст.71,72,150 ЖК України, ст.391,405 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа П`ятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та право зняття з реєстраційного обліку домоволодіння - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Судові витрати по сплаті залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: П`ятихатський РС ГУДМС України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, місце знаходження за адресою: вул.Клименка,буд.91 м.П`ятихатки, Дніпропетровської області.

Суддя П?ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В. Кудрявцева