Рішення № 101786278, 09.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8347/21

Провадження № 2/204/2514/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, в якій просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 11 червня 2021 року за № 147087, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості у розмірі 32 230,38 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на його користь 5 214,21 грн. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис за № 147087 від 11 червня 2021 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 32 230,38 грн. Постановою приватного виконавця Іванова Андрія Валерійовича від 06 серпня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 66425297. Постановою приватного виконавця від 19 серпня 2021 року було звернуто стягнення на доходи позивача з відрахуванням коштів на погашення заборгованості за виконавчим написом. На теперішній час виконавче провадження триває. Виконавчий напис вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню. З 22 лютого 2017 року нотаріуси України не мають права вчиняти виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально. Після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови укладення нотаріально посвідченого кредитного договору. У зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем ніколи не укладалися нотаріально посвідчені кредитні договори, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Крім того, з моменту укладення кредитного договору і до моменту вчинення виконавчого напису (11 червня 2021 року) минуло більше 3 років. Нотаріусом була стягнута заборгованість, яка утворилась за весь цей період, а тому він не мав права вчиняти виконавчий напис, адже це суперечить приписам ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Штрафні санкції були стягнуті за строк, що перевищує 1 рік, а тому знаходяться поза межами строку позовної давності, що свідчить про незаконність виконавчого напису та порушення приписів ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Також, позивач не погоджується з розміром заборгованості, а отже вона не є безспірною. Крім того, всупереч вимогам підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, відповідач не надсилав позивачу жодних повідомлень та вимог про усунення порушень зобов`язань, що також є самостійною підставою для скасування виконавчого напису. Згідно з довідкою КП «Київтеплоенерго» від 21 жовтня 2021 року в рамках виконавчого провадження № 66425297 з позивача були стягнуті грошові кошти на загальну суму 5 214,21 грн. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Оскільки виконавчий напис є незаконним, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти, які були перераховані в рамках виконавчого провадження, в сумі 5 214,21 грн. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

26 листопада 2021 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників, зокрема, і за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Астра Банк», а також договорами забезпечення. Після цього, 15 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № 2258/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, зокрема, і за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року. 06 липня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за допомогою засобів поштового зв`язку направило позивачу Повідомлення про відступлення права вимоги/Вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року. Отже, новий кредитор у відповідності до вимог чинного законодавства повідомив позивача про заміну кредитора у зобов`язанні, а також про розмір заборгованості. Наразі позивачем кредитні зобов`язання не виконані. Матеріали позовної заяви не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивача у відповідь на надіслану відповідачем вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання. Умови кредитного договору позивач не виконав та, крім того, не надав своїх заперечень щодо отриманої вимоги, не оскаржив вимоги кредитора, не надав нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису та не висловив свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу, не повідомив про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості. Позивачем не спростовано належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом виконавчого напису була іншою, ніж та, що запропонована в ньому до стягнення. Сама по собі незгода боржника з розміром заборгованості та її розрахунком не є підставою для визнання заборгованості спірною, оскільки спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості. Будь-які докази щодо спірності заборгованості відсутні. У зв`язку з викладеним вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, а отже підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача – ОСОБА_2 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позов позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 300473035810005, відповідно до умов якого останній отримав кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у розмірі 93 520,00 грн., на строк до 20 квітня 2017 року включно, для споживчих потреб, на купівлю автомобіля, зі сплатою процентів у розмірі 0,001% річних щомісячно за користування кредитом та комісії за обслуговування щомісячно в сумі 869,74 грн., що складає 0,93% від суми кредиту, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (а.с. 59-63).

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1533, згідно умов якого Публічне акціонерне товариство «Астра Банк» відступило за плату Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення (а.с. 54-55).

Згідно витягу з додатку до Акту приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право вимоги, серед іншого, за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року, що був укладений з ОСОБА_1 (а.с. 56-58).

15 червня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-ЕА-2020-04-22-000030-b від 18.05.2020 року, між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2258/К, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» відступило за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» належні Банку права вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (а.с. 46-47).

Згідно з витягом з Додатку № 1 до Договору № 2258/К про відступлення прав вимоги від 15.06.2020 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги, серед іншого, за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 48-50).

11 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 147087, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (право вимоги відступлено до нового кредитора – Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відповідно до договору № 2258/К про відступлення прав вимоги від 15.06.2020 року), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором за період з 20 травня 2019 року по 06 липня 2020 року у розмірі 32 180,38 грн., яка є простроченою заборгованістю по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 7). Також, за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача у розмірі 50,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню – 32 230,38 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було подано заяву про примусове виконання виконавчого напису, у зв`язку з чим 06 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим Андрієм Валерійовичем було відкрито виконавче провадження № 66425297 з виконання вищезазначеного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича (а.с. 8).

06 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим Андрієм Валерійовичем у виконавчому провадженні № 66425297 було винесено постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 11) та про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

19 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим Андрієм Валерійовичем було винесено постанову, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Комунальному підприємстві виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), із здійсненням відрахування з доходів боржника у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми 35 576,42 грн., яка підлягає стягненню з боржника за виконавчим провадженням № 66425297 (а.с. 12-13).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 11 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 147087, вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки заборгованість є спірною, повідомлень та вимог щодо усунення порушень зобов`язання він не отримував, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі нотаріально посвідченого договору, а укладений між банком та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно п. 1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов`язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Позивач у позовній заяві наполягав на тому, що він ніколи не отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» жодних повідомлень про заборгованість, а також заборгованість є спірною.

При цьому відповідач не надав суду документів, які б спростовували такі твердження позивача та не надав доказів на підтвердження існування безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Суд зазначає, що про спірність розміру заборгованості позивача свідчить також вказаний у оспорюваному виконавчому написі період заборгованості, за який проводиться стягнення – з 20 травня 2019 року по 06 липня 2020 року, тобто поза межами строку виконання основного зобов`язання (по 20 квітня 2017 року, обумовленого позивачем в укладеному з «Астра Банк» кредитному договорі, що дає суду достатньо підстав вважати, що зазначений період та сума стягнення позбавлені ознак безспірності.

З тексту оскаржуваного виконавчого напису від 11 червня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік № 1172).

Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік № 1172 доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 11 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 11 червня 2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Судом встановлено, що укладений 20 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 Кредитний договір № 300473035810005, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Також, слід зазначити, що до суми, яка підлягає стягненню з позивача за оспорюваним виконавчим написом, нотаріусом безпідставно були включені витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 50,00 грн., оскільки можливість стягнення таких витрат шляхом їх включення до розміру безспірної заборгованості за виконавчим написом законом не передбачена.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи належних доказів, у розумінні ст.ст. 12, 77, 81 ЦПК України, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, стороною відповідача надано не було.

При цьому, твердження сторони відповідача, наведені у письмових поясненнях, про те, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки судом встановлено, що відповідачем для вчинення оскаржуваного виконавчого напису не було надано нотаріусу нотаріально посвідчений кредитний договір.

Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлені обставини справи, оскільки оскаржуваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 11 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, та приймаючи до уваги відсутність безспірної заборгованості, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 147087, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів у розмірі 5 214,21 грн., суд виходить з наступного.

З довідки № 04/6/3245 від 21 жовтня 2021 року, виданої Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», вбачається, що за період серпень-вересень 2021 року з ОСОБА_1 , який працює в Комунальному підприємстві виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», згідно виконавчого провадження № 66425297 було утримано 20% від нарахованого йому доходу, а саме 5 214,21 грн. (серпень 2021 року – 1 993,67 грн., вересень 2021 року – 3 220,54 грн.) (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У ч.ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК України закріплено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи – набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї – якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі – потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Враховуючи, що підставою стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» грошових коштів у розмірі 5 214,21 грн. був оскаржуваний виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 147087, який під час розгляду даної справи судом визнаний таким, що не підлягає виконанню, вищезазначену суму грошових коштів слід повернути позивачу ОСОБА_1 , оскільки підстава її набуття відповідачем згодом відпала та на теперішній час відсутня.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються також з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 910/1531/18.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року може бути предметом окремого судового розгляду та судом під час розгляду даної справи вказане питання не вирішується, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 слід стягнути грошові кошти у розмірі 5 214,21 грн., які були стягнуті за виконавчим написом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 147087, в рамках виконавчого провадження № 66425297, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у наступних розмірах:

- за подання позовної заяви до суду – 1 816,00 грн. (908,00 грн. за позовними вимогами немайнового характеру про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та 908,00 грн. за позовними вимогами майнового характеру про повернення безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру));

- за подання до суду заяви про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року було задоволено – 454,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (1 816,00 грн. + 454,00 грн. = 2 270,00 грн.).

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 147087, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 300473035810005 від 20 квітня 2012 року за період з 20 травня 2019 року по 06 липня 2020 року у розмірі 32 180,38 грн., плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50,00 грн., а всього на суму 32 230,38 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 205, ЄДРПОУ - 40696815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 5 214,21 грн. (п`ять тисяч двісті чотирнадцять гривень, 21 копійка), які були стягнуті за виконавчим написом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 147087, в рамках виконавчого провадження № 66425297.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 205, ЄДРПОУ - 40696815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез