Рішення № 101786044, 06.12.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5763/21

Провадження № 2/210/1887/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"06" грудня 2021 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищеназваним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 серпня 2020 року позивачка отримала акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу та постанову про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від старшого державного виконавця Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро Ярмоленко Алли Андріївни згідно Виконавчого листа № 210/2272/18 2/210/1326/18 виданого 08.10.2018 року Дзержинським районним судом в м. Кривому ВП № 57668954 про стягнення аліментів у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів. Державний виконавець Ярмоленко А. А. повідомила, що борги при переході до позивачки даного майна не переходять, так як вони стягуватимуться з колишнього власника.

Після реєстрації права власності позивачка уклала зі всіма обслуговуючими організаціями договори на надання житлово-комунальних послуг.

Отримавши перший рахунок-повідомлення позивачка дізналася, що станом на 01.09.2020 року по даній квартирі мається заборгованість за надання послуг КПТМ «Криворіжтепломережа» за опалення в розмірі 26 605,28 гривень, яка була нарахована позивачці.

З вказаною заборгованістю позивачка не погоджується, у зв`язку з чим в досудовому порядку зверталась до відповідача, однак, відповідач відмовився виключити вказану заборгованість, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Стороною відповідача було надано відзив на позовну заяву, згідно якої вони заперечували щодо задоволення позовних вимог, просять в позовній заяві відмовити. У відзиві зазначили, що особовий рахунок є номерним та являє собою основний документ за яким здійснюється правильне нарахування за надані житлово-комунальні послуги. Особовий рахунок відкривається за адресою, а не за конкретною особою. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Особовий рахунок, відкритий за адресою: АДРЕСА_1 є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є господарською діяльністю підприємства.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач звернулась зі способом захисту, що не відповідає ст. 16 ЦК України.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України, за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України, на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2020 року у власність ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень перейшло майно, що складається з цілої частки двокімнатної квартири, загальною площею 46,3 кв. м., житловою 31,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки майно не реалізовано/торги не відбулись і стягувач ОСОБА_1 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Панченко А.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 03.09.2001 року (а.с. 22, 23).

Постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2020 року (а.с. 20) не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди позивача на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Суд доходить висновку, що діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це не обговорено під час вступу у власність нового власника, що в свою чергу повністю узгоджується із сталою практикою Верховного Суду та подібні висновки висловлені, зокрема, в Постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, провадження № 61-3604св20, Постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18, провадження № 61-20547св19.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що зобов`язання відповідача щодо здійснення виключення заборгованості не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту прав, оскільки відповідно до наказу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва від 23.10.2013 року №170 «Про затвердження порядку відкриття, закриття та ведення особових рахунків для обліку абонентів-споживачів послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» та житлового законодавства України, особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє собою сукупність даних про житлове приміщення.

Згідно з ст.8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з наступними змінами та доповненнями, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за адресою: АДРЕСА_1 , є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача КПТМ "Криворіжтепломережа" і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача КПТМ "Криворіжтепломережа".

Суд також відхиляє доводи відповідача, що КПТМ "Криворіжтепломережа" не порушувало права, свободи чи законні інтереси позивача, оскільки не звертались до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості чи в інший спосіб не вимагали від позивача сплати оспорюваної заборгованість за період, коли позивач не був власником квартири, з огляду на наступне.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, що визначено в статтях 8, 9 Конституції України, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за послуги теплопостачання споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Подібні висновки викладені Верховним Судом України у Постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13 та Верховним Судом у Постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16-ц та Постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що зазначені позивачем суми вже були предметом судового розгляду, оскільки як вбачається з інформації по особовому рахунку, судовим рішенням, за яким на даний час відкрито виконавче провадження, було стягнуто заборгованість з попереднього власника, тому саме попередній власник відповідає за погашення стягнутих судовим наказом сум боргу за надані послуги.

В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки обраний позивачем спосіб захисту в цій частині здійснення перерахунку є не конкретним та неефективним, а також не відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», при цьому задоволення судом позову у наведеній вище частині повністю відновлює порушені права позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами по справі та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивач при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268, 280 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» виключити із суми заборгованості ОСОБА_2 за послуги з централізованого опалення квартири за адресою АДРЕСА_1 (особовий НОМЕР_2 ), заборгованість попереднього користувача зазначеної квартири, що виникла за період часу до 13.08.2020 року та витрати на виконання виконавчого листа 2/210/1877/18.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» судові витрати на користь держави в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко