Вирок № 101785478, 10.12.2021, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 682/1293/20

№ 1-кп/688/13/21

ВИРОК

Іменем України

10 грудня 2021 року року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стаднічук Н.Л.,

при секретарі Березюк Н.А.,

з участю прокурорів Якушко Н.А., Романюка Р.Л., Венделя О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Дем`янової О.В., Дем`янова С.М., Призиглей М.І., Цюганюк Ю.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Лисинчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020240000000039 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, не одруженого, що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 будучи фізичною особою - підприємцем, з метою здійснення підприємницької діяльності з виробництва меблів для ванних кімнат 02.10.2009 придбав права власності на нежитлове приміщення колишнього телятника та прилеглої до нього земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки ОСОБА_2 на той час постійно проживав у м.Донецьку та не міг дистанційно здійснювати підприємницьку діяльність на території Славутського району Хмельницької області, у вересні 2010 року він залучив до співпраці мешканця м.Славути Хмельницької області ОСОБА_1 , при цьому партнери жодним чином не оформили свої ділові відносини про спільне підприємництво.

На початку серпня 2018 року ОСОБА_1 , оцінюючи продуктивність виробництва, вирішив припинити співпрацю з ОСОБА_2 та самостійно продовжити підприємницьку діяльність, використовуючи потужності виробництва та приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В свою чергу, ОСОБА_2 у вересні 2018 року під час проведення інвентаризації майна виявив нестачу продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим зі свого боку прийняв рішення про припинення партнерських ділових відносин з ОСОБА_1 , при цьому усунув останнього від господарської діяльності у вказаному виробничому приміщенні.

Переговори між сторонами з приводу розподілу майна, набутого за час спільної діяльності, не принесли бажаного результату - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не дійшли згоди з цього приводу.

14.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання дій ОСОБА_2 неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, яке перебуває у приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 всупереч нормам закону, які визначають, що поділ майна між співвласниками здійснюється за їх взаємною згодою або в судовому порядку, розуміючи, що розгляд справи в суді займе значний час, вирішив застосувати незаконний спосіб з метою отримання своєї частки у спільно набутому майні шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , при цьому самостійно, на власний розсуд визначив суму компенсації за свій вихід з бізнесу в розмірі 300 000 доларів США.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_1 близько 12.00 год. 04.09.2018 неподалік відділення «Нової пошти», що по вул.Миру, 104 в м.Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_2 умисно поставив потерпілому вимогу майнового характеру надати йому грошові кошти в розмірі 300 000 доларів США як компенсацію за його вклад в діяльність виробництва та вихід з бізнесу. При цьому ОСОБА_1 з метою викликати в ОСОБА_2 реальні підстави побоюватися за своє життя і здоров`я, попередив його про те, що у разі невиконання його вимоги до нього буде застосоване фізичне насильство.

Надалі, 12.02.2020 о 13.27 год. ОСОБА_1 , перебуваючи біля відділення АТ КБ «ПриватБанк», що по вул.Кузовкова у м.Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_2 умисно повторно висловив останньому вимогу майнового характеру надати йому половину технічного устаткування та нереалізованої продукції або сплатити компенсацію в сумі 250 000 доларів США, розуміючи неспроможність ОСОБА_2 сплатити суму у 300 000 дол.США, під тим самим приводом отримання компенсації за вихід з бізнесу. При цьому, бажаючи досягнути кінцевої мети, залякував потерпілого застосуванням фізичного насильства як до нього, так і до членів сім`ї останнього, які останній сприйняв як реальні.

В подальшому, 18.02.2020 о 18.36 год. ОСОБА_1 , не припиняючи своїх злочинних дій, перебуваючи в АДРЕСА_3 , під час розмови з ОСОБА_2 знову висловив останньому вимогу майнового характеру надати йому раніше обумовлену суму. При цьому ОСОБА_1 , з метою викликати у ОСОБА_2 реальні підстави побоюватися за своє життя і здоров`я, керуючись корисливим мотивом, умисно застосував до нього фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні декількох ударів кулаком в область обличчя, ногами - в область тулуба, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу передньої поверхні лівої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи, що всі його подальші погрози останній буде сприймати як реальні, тобто побоюватися за своє життя та здоров`я, повідомив, що в разі невиконання його вимог до нього будуть надалі застосовані заходи фізичного примусу.

В подальшому ОСОБА_1 , не зупиняючись на скоєному та продовжуючи свої злочинні дії, переслідуючи корисливий мотив та мету, 19.02.2020 о 16.32 год., перебуваючи неподалік будівлі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, що по вул.Миру, 16 в м.Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_2 повідомив, що бажає отримати від нього 250 тис. доларів, але почувши від ОСОБА_2 , що ця сума неадекватна, погодився на суму 170 тис. доларів.

Надалі, 25.02.2020 року близько 13.00 год. ОСОБА_2 , побоюючись за раніше висловлені погрози застосування фізичної розправи щодо себе та своїх родичів, неподалік будинку по АДРЕСА_3 , діючи під контролем працівників поліції, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що станом на 25.02.2020 відповідно до офіційного курсу НБУ становить 24 499,50 грн., та 49 000 імітаційних (несправжніх) дол.США, після чого останній був затриманий працівниками поліції.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов в кримінальному провадженні про відшкодування моральної шкоди в сумі 450 000 грн., завданої внаслідок незаконного побиття, погрози вбивством його родичам, а також зниженням його авторитету.

Допитаний по суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину не визнав та показав, що близько 20 років займається підприємницькою діяльністю, давно був знайомий з ОСОБА_2 . В 2009 році він придбав приміщення в АДРЕСА_2 , яке оформив на ОСОБА_2 , в 2010 році зробив його реконструкцію, закупив обладнання та створив у ньому меблевий цех, найняв працівників та розпочав підприємницьку діяльність з виготовлення меблів для ванних кімнат. В 2011 році уклав із ОСОБА_2 договір про спільне використання цього приміщення. ОСОБА_2 використовував частину приміщення для зберігання сировини, в 2016 році також виготовляв упакування для комбінату «Будфарфор», з 2018 року - купував його меблі і реалізовував їх в м.Донецьку. В серпні 2018 року потерпілий захопив його цех, відключив світло, охоронці ОСОБА_2 вигнали людей і заволоділи цехом та продукцією, яка в ньому знаходилася. Після цього він звернувся в поліцію, до приватних охоронних структур, в т.ч. до ОСОБА_3 , який очолював організацію ветеранів АТО, а також в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні майном. За його позовом ухвалою суду було накладено арешт на майно, що знаходиться в приміщенні меблевого цеху. На теперішній час він розпочав виробництво меблів в іншому місці. ОСОБА_2 намагався домовитися з ним, але платити нічого не хотів, ініціював зустрічі, пропонував гроші за мирне врегулювання спору з тим, щоб залишити собі все обладнання, при цьому називав конкретні суми, але він нічого у ОСОБА_2 не вимагав і не погрожував йому, ніякого насилля щодо нього не вчиняв. Зокрема, 12.02.2020 року о 13.20 год. потерпілий зустрів його біля приміщення Приватбанку та почав розмовляти з ним, пропонував від 250 до 150 тис. доларів. 18.02.2020 року ОСОБА_2 запропонував йому 170 тис.дол. за майно цеха та виготовлену продукцію, на що він погодився. Вартість майна меблевого цеху він оцінює в 15 млн.грн. 25.02.2020 року ОСОБА_2 зателефонував йому та запропонував зустрітися, щоб обговорити їхні спірні питання. Він приїхав на зустріч до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , де живе потерпілий. Під час зустрічі ОСОБА_2 передав йому пакунок та повідомив, що там 50 тис.дол. в рахунок попередніх домовленостей. Він взяв пакунок і був затриманий поліцією.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що в жовтні 2009 року він придбав приміщення телятника в АДРЕСА_2 за власні кошти, зробив у ньому реконструкцію з метою здійснення підприємницької діяльності з виробництва меблів. На той час у нього були дружні відносини з ОСОБА_1 і в 2011 році він запросив його в свій бізнес, щоб той слідкував за виробництвом та здійснював організаційну роботу. Фінансування виробництва він здійснював самостійно власним коштом: придбавав обладнання, верстати, вмивальники, сировину, лаки та фарби. Виготовлену продукцію продавали під торговою маркою «Ореал». ОСОБА_1 виконував обов`язки керівника виробництва за усною домовленістю, офіційно ніякої посади він не обіймав. За послуги ОСОБА_1 він виплачував йому винагороду в розмірі 50% прибутку від підприємницької діяльності. Спочатку планував створити приватне підприємство і оформити ОСОБА_1 на посаду директора, однак через деякий час ОСОБА_1 запропонував йому тимчасово працювати як приватні підприємці для оптимізації оподаткування, на що він погодився. З 2012 року вони працювали на спрощеній системі оподаткування як приватні підприємці. Наймані працівники були оформлені на ФОП ОСОБА_1 . На той час він постійно проживав в м.Донецьку і з початком бойових дій у 2014 році не мав можливості приїжджати у с.Варварівка. В цей час ОСОБА_1 почав використовувати підприємство у власних корисливих цілях, зокрема, вносив зміни в накладні в системі 1С заднім числом та приховував частину прибутку від реалізованої продукції. З 2014 року ОСОБА_1 розпочав підготовку до заволодіння майном підприємства і продукції, що зберігалася на складі, разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 . Ще в 2014 році вона шляхом обману отримала від нього чисті аркуші з його підписом, які потім використала для виготовлення підробленого договору про спільне використання приміщення, вказаний договір він не підписував. В липні 2018 року він провів інвентаризацію майна підприємства і виявив нестачу на велику суму. ОСОБА_1 відмовився надати пояснення з цього приводу. Після цього він обмежив доступ ОСОБА_1 до приміщення і продовжив підприємницьку діяльність самостійно. ОСОБА_1 на цьому не заспокоївся і почав чинити йому перешкоди: перекривав виїзд з підприємства, 10 разів безпідставно викликав поліцію, виключав світло, заважав працювати працівникам підприємства, писав на нього скарги, поширював наклепи на нього, шкодив його діловій репутації, зокрема, ДП «Славутський комбінат «Будфарфор» після цього відмовилося від його послуг, оскільки ОСОБА_1 поширював про нього чутки, що він фінансує терористів. В подальшому, 04.09.2018 року біля приміщення «Нової пошти» ОСОБА_1 заблокував його автомашину з товаром і заявив, що не дасть йому працювати і жити в м.Славута, допоки він не віддасть йому 300 тис.доларів. Також ОСОБА_1 телефонував та погрожував його клієнтам, щоб вони не купували продукцію у нього. В квітні 2019 року під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_1 - ОСОБА_5 він повідомив йому, що готовий заплатити ОСОБА_1 певну суму, щоб він залишив його в спокої, але той сказав, що ОСОБА_1 хоче отримати від нього 300 тис.дол., на що він не погодився. 18.10.2019 року до його меблевого цеху прибула організована група з 12 чоловіків, яка з використанням сили проникла на територію виробництва з метою чинення тиску на нього. Вважає, що їх найняв ОСОБА_1 22-23 листопада 2019 року під час візиту ОСОБА_1 на територію виробництва той взяв палку і вдарив його нею в лівий бік. 02.12.2019 року ОСОБА_1 приїжджав з 9-ма невідомими особами, накинувся на охоронця і побив його, потів заскочив в приміщення цеху, кричав на працівників, вимагав від них покинути територію, погрожував, що без його дозволу ніхто не буде працювати. Також ОСОБА_1 накинувся і на нього, штовхнув його в груди та погрожував, що він не буде тут жити і працювати. 21.12.2019 року хтось підпалив приміщення ангару, він підозрює у цьому обвинуваченого. 13.01.2020 року його побили двоє незнайомих людей біля під`їзду його будинку, при цьому нічого не забрали. Вважає, що цей напад на нього теж був організований обвинуваченим, оскільки його було здійснено за 4 год. до судового засідання, про яке було відомо ОСОБА_1 . Тому після нападу він звернувся в поліцію з відповідною заявою, де йому надали звукозаписуючі пристрої і надалі він застосовував їх за вказівкою правоохоронних органів. 17.01.2020 року йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися біля магазину «Епіцентр» в м.Славута. На зустрічі були також присутні його брат - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інші учасники АТО та ОСОБА_1 . Під час зустрічі ОСОБА_3 заявляв, що він терорист і йому необхідно домовлятися з ОСОБА_1 , на що він відповів йому, що спір має вирішуватися в судовому порядку. Після цього ОСОБА_1 вдарив його ногою в живіт та поїхав. 03.02.2020 року йому знову телефонував ОСОБА_3 та запросив на зустріч. Зустріч відбулася по вул.Я.Мудрого в м.Славута біля магазину «Епіцентр» близько 14 год., на ній були присутні ОСОБА_3 , невідомий йому чоловік, він і його брат. ОСОБА_3 був представником ОСОБА_1 , говорив, що треба розрахуватися з ОСОБА_1 і тоді він залишить його у спокої, через 30 хв. близько 15.40 год. до них також приїхав ОСОБА_1 і говорив про необхідність передання йому частини його бізнесу. 12.02.2020 року о 13.30 год. він випадково натрапив на ОСОБА_1 біля приміщення Приватбанку по вул.Козацькій в м.Славута, той зажадав від нього 250 тис.дол., 150 тис. готівкою та 100 тис. товаром або 50% майна в приміщенні цеху, на що він не погодився, тоді ОСОБА_1 став погрожувати йому та його брату і заявив, що ці кошти він отримає будь-яких шляхом від нього чи від його онуків, а він щоб «ходив і оглядався». 18.02.2020 року о 18.35 год. він зустрівся з ОСОБА_1 біля офісу його адвоката по вул.Церковній, 48 в м.Славута після засідання суду і повідомив йому, що нічого йому не винен і кошти віддавати не буде, тоді ОСОБА_1 показав на землю і сказав, що його місце там, після чого наніс йому кулаком правої руки удари в щелепу, в ключицю, скулу та ліве вухо і сказав, що він буде закопаний у землю. 20.02.2020 року ОСОБА_1 вимагав у нього 170 тис. дол. біля приміщення суду. 25.02.2020 року близько 12.40 год. він зателефонував ОСОБА_1 і запросив його зустрітися біля свого будинку. Діючи під контролем поліції, повідомив ОСОБА_1 , що погодився на суму в 170 тис.дол, але зараз віддасть йому 50 тис.дол.США , а решту - в кінці березня за те, що обвинувачений не буде йому заважати працювати. ОСОБА_1 взяв від нього кошти, які були завернуті в пакет, з яких 1000 дол.США були його власними коштами, а 49000 дол.США - імітаційні кошти, поклав цей пакет у внутрішню кишеню своєї куртки та пішов до своєї машини, де був затриманий поліцією. Погрози ОСОБА_1 він сприймав реально, жодних зобов`язань перед ОСОБА_1 він ніколи не мав, вважає, що ОСОБА_1 намагався заволодіти його майном. В зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого він зазнав душевних страждань, оскільки хвилювався за себе та своїх рідних, подальше здійснення підприємницької діяльності, боявся виходити на вулицю, погано спав та їв, також його діями було знижено його авторитет серед найманих працівників, оскільки він не зміг їх захистити від нападок ОСОБА_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду показали, що вони працювали на виробництві в меблевому цеху в АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_2 був генеральним директором виробництва, а ОСОБА_1 - виконавчим директором. ОСОБА_2 був власником виробничого приміщення, верстатів та іншого виробничого обладнання, привозив сировину та матеріали, а ОСОБА_1 наймав працівників на роботу, оформляв їх за трудовими договорами в ПП ОСОБА_1 , а також контролював виконання робіт; продукція реалізовувалася ними обома під маркою «Ареал». Спочатку ОСОБА_1 говорив, що він є співвласником ОСОБА_2 , а після початку бойових дій на сході України в 2014 році почав вважати себе єдиним власником виробництва та усього майна, що знаходилося в цеху. В 2018 році в ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стався конфлікт із-за нестачі. Після цього останній восени привіз до приміщення цеху невідомих людей та з їхньою допомогою виганяв найманих працівників з приміщення цеху, забороняв їм працювати на ОСОБА_2 , говорив, що тут все його, він усе виріже і спалить, але не дасть нікому працювати, погрожував ОСОБА_2 та навіть вдарив його палкою в живіт. Крім того, обвинувачений обзивав його «сепаратистом» та говорив, що він зберігає зброю в цеху.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що є братом потерпілого, в 2014 році він приїхав в с.Варварівка за дорученням брата, де і познайомився з обвинуваченим. Брат запросив ОСОБА_1 бути керівником виробництва, оскільки він місцевий. Вони домовилися, що він буде здійснювати управління виробництвом, а потерпілий мав здійснювати фінансування виробництва, закупівлю сировини, реалізацію продукцію на сході України. Спочатку ОСОБА_2 хотів створити приватне підприємство для здійснення підприємницької діяльності з виробництва меблів, але ОСОБА_1 запропонував йому ФОП на спрощеній системі оподаткування, на що потерпілий погодився. За свою роботу ОСОБА_1 отримував 50% від чистого прибутку від виробництва меблів. Влітку 2018 року відносини між потерпілим і обвинуваченим загострилися в зв`язку з тим, що потерпілий виявив нестачу грошей та продукції. ОСОБА_11 не хотів мати з ними справу, бо вони «сепари». ОСОБА_2 уклав угоду з охоронною фірмою і обмежив доступ обвинуваченого до виробничого приміщення. ОСОБА_1 не хотів відповідати за нестачу, заявив, що все майно його і почав шкодити потерпілому. На початку вересня 2018 року ОСОБА_1 прихав у с.Варварівка, заблокував виїзд фури з території, викликав поліцію та заявив, що вони «сепари», зберігають заборонену літературу та зброю. Такі інциденти були систематичними. Він блокував роботу виробництва, погрожував працівникам, говорив, що все майно його і він його забере, поводив себе агресивно, в грубій формі виганяв робітників з робочих місць. Також ОСОБА_1 їздив на завод «Будфарфор», якому ОСОБА_2 постачав підкладки для пакування їхньої продукції, та говорив, що він обвинувачується у фінансуванні тероризму, розповсюджував про нього наклепи, що він хоче забрати у нього бізнес, в зв`язку з чим ОСОБА_2 втрачав замовників, прибутки, нервувався, погано спав, у нього погіршився стан здоров`я, оскільки він страждає на цукровий діабет та серцево-судинні захворювання. 24-28 вересня 2019 року ОСОБА_1 приїхав з бригадою у складі 10 осіб та з приватним виконавцем ОСОБА_12 для здійснення арешту майна. 07.10.2019 року ОСОБА_1 приїхав і привіз із собою 10-12 людей у чорній формі; ОСОБА_1 збив охоронця та з 2-ма чоловіками ( ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) увірвався на в цех, говорив, що вони сепаратисти, фінансують тероризм. 02.12.2019 року обвинувачений знову завітав у Варварівку на територію меблевого цеху, з ним було 10 невідомих осіб, яких він називав своїми охоронцями, вони вломилися в цех, повалили охоронця, намагалися спровокувати бійку. 24.12.2019 року серед ночі загорівся склад, де зберігалися дрова, при цьому ОСОБА_4 їм натякала, що це був підпал. 13 січня 2020 року ОСОБА_2 побили двоє невідомих людей біля під`їзду його будинку о 5 год. по АДРЕСА_3 , поруч якого знаходиться офіс адвоката ОСОБА_4 . Наприкінці січня 2020 року до ОСОБА_15 дзвонив ОСОБА_3 і хотів зустрітися, щоб обговорити проблеми з ОСОБА_1 . Розмова відбулася 03.02.2020 року біля магазину «Епіцентр» по вул.Я.Мудрого в м.Славута. ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 гроші, які він вкладав у виробництво. При цьому ОСОБА_1 дістав з машини папірець, де було надруковано: приміщення - 100 тис., обладнання - 150 тис., готова продукція - 50 тис., всього 300 тис. доларів. Його попросили надати докази, що він вкладав гроші у виробництво, але він не звернув на це уваги, продовжував кричати, кинувся на потерпілого, вдарив його у живіт і розмова на цьому закінчилася. 12.02.2020 року він підвозив брата до Приватбанку, той вийшов з машини, зустрівся з ОСОБА_1 і вони про щось розмовляли, їхньої розмови він не чув. Потім брат розповів, що ОСОБА_1 їм погрожував і говорив, що будь-яким способом забере у них гроші. 18.02.2020 року близько 17-18 год. він відвозив ОСОБА_2 додому після судового засідання за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ОСОБА_12 , а коли паркував свою машину, то бачив, що біля будинку потерпілого ОСОБА_1 бив його руками в груди і в обличчя та ногами в бік, при цьому їхньої розмови він не чув.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що є приватним підприємцем, займається продажем сантехніки в м.Києві, з 2010 року по 2015 рік вона купувала товар у ПП ОСОБА_1 в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області, про ОСОБА_2 їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що з січня 2019 року працював водієм у ОСОБА_2 за угодою, бачив як в кінці 2019 року ОСОБА_1 з групою молодих осіб спортивного виду в кількості 5-6 чоловік увірвався на територію меблевого цеху в с.Варварівка, що належить ОСОБА_2 , виганяв працівників з цеху, вдарив ОСОБА_2 у груди. В січні 2020 року приїжджав з ОСОБА_2 на зустріч з ветеранами АТО до магазину «Епіцентр» в м.Славута, де були присутні також ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ще 3-є ветеранів АТО. ОСОБА_2 повідомили, що йому треба вирішити питання бізнесу з ОСОБА_1 . Через годину на прохання ветеранів АТО під`їхав ОСОБА_1 . Останній розмовляв з ОСОБА_2 про бізнес, говорив, що це його бізнес, махав якимось папірцем, потім підстрибнув та вдарив ОСОБА_2 з ноги, їх розборонили і ОСОБА_1 поїхав.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що був адвокатом ОСОБА_1 під час розгляду однієї справи, йому відомо, що в 2018 році між потерпілим і обвинуваченим стався конфлікт, ОСОБА_2 заволодів майном ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернувся до суду з двома позовами до ОСОБА_2 . Весною 2019 року ОСОБА_2 звернувся до нього з пропозицію, щоб він зустрівся з ОСОБА_1 та узгодив з ним їхні майнові спори в позасудовому порядку. При цьому ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 150 тис. доларів для закриття судових справ, а ОСОБА_1 погоджувався закрити справи, якщо ОСОБА_2 передасть йому майно на суму 200 тис. доларів. Літом 2019 року вони зустрічалися в кафе «Корчма» з цього приводу, але згоди не дійшли.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що працює прибиральницею у ФОП ОСОБА_2 , а раніше неофіційно працювала в ОСОБА_1 з 2016 по 2019 роки. Їй відомо, що ОСОБА_2 працював разом з ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_2 був власником підприємства, а ОСОБА_1 - керівником, в цеху є їхні кабінети. Вона бачила, як в жовтні 2018 року ОСОБА_1 прийшов у цех, що в с.Варварівка, разом з іншими особами, яких було більш як 10, виганяв з нього працівників підприємства, що працювали на ОСОБА_2 , говорив, що тут все майно його і будуть працювати лише його люди. В листопаді 2019 року ОСОБА_1 знову приходив у цей цех, взяв в руки палицю, пішов до котельні та вдарив нею ОСОБА_2 у живіт безпричинно, поводив себе дуже агресивно.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що працює менеджером меблевого цеху в ФОП ОСОБА_2 . З 2012 року ОСОБА_2 є власником приміщення цеху, обладнання, яке в ньому знаходиться, постачальником сировини. ОСОБА_1 же виконував обов`язки виконавчого директора, наймав працівників, контролював виробництво. На початку діяльності між ними були нормальні відносини, але в 2018 році ОСОБА_2 виявив нестачу, після чого між ними виник конфлікт і ОСОБА_2 припинив співпрацю з ОСОБА_1 . Той говорив, що все майно в цеху його і він його забере, погрожував спалити майно, щоб ніхто не зміг там працювати, виганяв людей з виробництва. В листопаді 2019 року під час приїзду ОСОБА_1 в Варварівку він вдарив ОСОБА_2 палицею в живіт. В грудні 2019 року ОСОБА_1 привіз з собою близько 10 невідомих осіб, зайшов в цех та почав всіх виганяти, оскільки вважав себе власником та директором підприємства, нецензурно лаявся та вдарив ОСОБА_2 рукою в груди, хотів вдруге його вдарити, але водій ОСОБА_2 став між ними і завадив йому це зробити. Після цього ОСОБА_1 продовжував чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні ним підприємницької діяльності. Зокрема, літом 2019 року, коли вона за дорученням потерпілого приїхала на «Нову пошту» відправляти меблі, ОСОБА_1 викликав поліцію, через що вона не змогла покинути приміщення, допоки ОСОБА_2 не привіз документи на товар та не показав їх поліцейським.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що співпрацював з ОСОБА_1 з 2012 по 2019 роки, разом із ним купляв верстати в м.Києві, неодноразово приїжджав в с.Варварівка та бачив там обвинуваченого на відміну від потерпілого, якого у Варварівці не бачив. В кінці січня 2020 року йому телефонував брат потерпілого - ОСОБА_6 та просив зустрітися. Під час зустрічі з потерпілим і його братом з приводу співпраці, яка відбувалася в магазині «Епіцентр» в м.Славута, останні говорили, що погоджуються віддати ОСОБА_1 100 тис. дол.США та готової продукції на 100 тис. дол.США в рамках поділу майна, але обвинувачений відмовився від цієї пропозиції, оскільки хоче більше - 250-300 тис. дол.США. ОСОБА_1 , в свою чергу, говорив йому, що це він організував виробництво в с.Варварівка, а після того, як він припинив співпрацю з ОСОБА_2 , той винен йому частку усього майна, що є на виробництві.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що він є членом організації «Ветеранська чота», засновником ТОВ «Секьюрітарі мілітері групп» і надавав ОСОБА_1 послуги з охорони, приїжджав з ним взимку 2019 року у виробничий цех, що знаходиться в селі поблизу м.Славута, під час того як виконавець здійснював там опис майна. Також він організовував зустріч ОСОБА_2 з ветераними АТО і ОСОБА_1 біля магазину «Епіцентр» в м.Славута. Під час цієї зустрічі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сталася сварка через їхній спільний бізнес, вони ділили підприємство між собою. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 певну суму, на яку він не погодився. В січні 2020 року ОСОБА_1 знову зустрічався з ОСОБА_2 біля магазину «Епіцентр», вони хотіли домовитися про поділ майна, але згоди не досягли. ОСОБА_1 хотів, щоб ОСОБА_2 розрахувався з ним, а потерпілий хотів вирішувати питання в судовому порядку.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що є приятелем ОСОБА_1 , в 2011 році він знайомив його з ОСОБА_2 як із своїм партнером, говорив, що у них рівні долі у бізнесі. Знає, що ОСОБА_1 робив ремонт у виробничому цеху, закупляв обладнання. Йому відомо, що одного дня ОСОБА_2 найняв охорону і не пустив ОСОБА_1 на виробництво. 2 роки назад ОСОБА_2 заїжджав до нього з метою залагодження конфлікту, з цією метою просив приїхати ОСОБА_1 для зустрічі з ним, але сам на зустріч не з`явився.

Свідок ОСОБА_7 показав, що є знайомим обвинуваченого та потерпілого, ОСОБА_1 він знає давно, а з ОСОБА_2 познайомився в 2010 році на виробництві меблів в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були бізнес-партнерами. Також він був присутній під час зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 біля «Епіцентру» в м.Славута, де були також присутні ОСОБА_13 та інші учасники АТО, яких ОСОБА_1 просив розібратися з «донецьким сепаратистом» ОСОБА_2 . Під час зустрічі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався конфлікт з приводу майна меблевого цеху, під час якого ОСОБА_1 хотів отримати гроші від ОСОБА_2 , дістав якісь папери та кричав на потерпілого, ліз до нього битися. Тоді вони домовилися про проведення аудиту та розійшлися.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що є підприємцем, займається постачанням фурнітури для меблів, з 2010 року підтримує ділові стосунки з ОСОБА_1 , з 2018 року співпрацює також з ОСОБА_2 , постачав їм фурнітуру в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області. До 2018 році в с.Варварівка меблі виготовляв ОСОБА_1 , а після 2018 року - ОСОБА_2 . Чув, що вони працювали разом, але ОСОБА_2 раніше 2018 року в с.Варварівка на виробництві не бачив, на яких умовах вони співпрацювали, йому невідомо. Влітку 2019 року ОСОБА_2 звертався до нього з проханням помирити його з ОСОБА_1 , хотів поділити майно між ними, оскільки вони були співвласниками, та надалі припинити партнерські відносини. З цією метою ОСОБА_2 зі своїм адвокатом ОСОБА_25 зустрічався з ОСОБА_1 та його адвокатом Призиглей М.І. в офісі ПП «Славута-Бетон». ОСОБА_2 хотів віддати ОСОБА_1 частку майна вартістю 100 тис.дол. та ще готової продукції на суму 100 тис.дол. протягом півроку. ОСОБА_1 погодився на пропозицію ОСОБА_2 , але потім останній передумав.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що є приватним виконавцем, ОСОБА_1 звертався до нього з заявою про накладення арешту на майно в АДРЕСА_2 . В межах виконавчого провадження він двічі приїжджав на місце, йому відомо про судовий спір між обвинуваченим та потерпілим з приводу майна.

Окрім показань потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину доводиться й іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

-державним актом на право власності на земельну ділянку від 14.06.2010 року, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,6787 га по АДРЕСА_2 (а.а.17 матеріалів кримінального провадження, а.6).

-договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2009 року, згідно якого ОСОБА_2 придбав у власність нежитлову будівлю приміщення телятника загальною площею 1818,3 кв.м, що знаходиться в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області (а.а. 25-27 матеріалів кримінального провадження, т.6);

-висновком експерта № 178 від 26.02.2020 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 станом на 24.02.2020 року було виявлене тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу передньої поверхні лівої половини грудної клітки. Таке тілесне ушкодження могло утворитися від одноразової дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючої поверхнею за механізмом «удар», про що свідчать локалізація, характер і властивості цього ушкодження, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів. Дане тілесне ушкодження може мати давність утворення не менше 3 - 5 діб до початку судово-медичної експертизи 24.02.2020 року (а.а.89-90 матеріалів кримінального провадження, т.6);

-поясненнями експерта ОСОБА_26 про те, що у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено одне тілесне ушкодження - підшкірний крововилив, яке було ним отримане не менше як за 3-5 днів до дня огляду, максимум за 7-10 днів, і не могло бути отримано більш як за 7-10 днів, оскільки мало бурий колір;

-листом приватного підприємця ОСОБА_27 , актом приймання-передачі майна від 24.02.2020 року, згідно яких останній виготовив та передав ГУНП в Хмельницькій області на його замовлення несправжні (імітаційні) грошові купюри номіналом 100 дол.США в кількості 500 купюр, що імітують 50 000 дол.США на загальну суму 1000 грн. для подальшого використання в службових цілях. (а.а.125-127 матеріалів кримінального провадження, т.6);

-протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.02.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 було вручено ідентифіковані грошові кошти в сумі 1000 доларів США купюрами: 100 дол.США серія та номер KL55410876G, 100 дол.США серія та номер НВ56246203І, 100 дол.США серія та номер КВ93946469G, 100 дол.США серія та номер КВ10450386В, 100 дол.США серія та номер КВ35811394І, 100 дол.США серія та номер НВ08326882L, 100 дол.США серія та номер КК71566421В, 100 дол.США серія та номер НВ17040272Q, 100 дол.США серія та номер КВ64523798Н, 100 дол.США серія та номер КВ17607608D та несправжні (імітаційні) грошові купюри номіналом 100 дол.США у кількості 490 купюр, що імітують 49000 доларів США купюрами по 100 дол.США серія та номер HF03301275D (а.а. 130-133 матеріалів кримінального провадження, т.6);

- повідомленням Національного банку України від 16.03.2020 року, згідно якого офіційний курс гривні до долара США станом на 25.02.2020 року становив 24,4995 грн. (а.231 матеріалів кримінального провадження. т.6);

- протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 26.02.2020 року, здійсненого на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 21.02.2020 року, згідно якого проведено огляд грошових коштів в сумі 1000 доларів США, які надав ОСОБА_2 , а саме: 100 дол.США серія та номер KL55410876G, 100 дол.США серія та номер НВ56246203І, 100 дол.США серія та номер КВ93946469G, 100 дол.США серія та номер КВ10450386В, 100 дол.США серія та номер КВ35811394І, 100 дол.США серія та номер НВ08326882L, 100 дол.США серія та номер КК71566421В, 100 дол.США серія та номер НВ17040272Q, 100 дол.США серія та номер КВ64523798Н, 100 дол.США серія та номер КВ17607608D та несправжні (імітаційні) грошові купюри номіналом 100 дол.США у кількості 490 купюр, що імітують 49000 доларів США купюрами по 100 дол.США серія та номер HF03301275D, помічено їх препаратом «Промінь-1», який при освітлені джерелом ультрафіолетового випромінювання світиться жовто-зеленим кольором; проведено огляд ОСОБА_2 , встановлено у нього відсутність сторонніх речей, крім мобільного телефону та зв`язки ключів, та вручено йому вищевказані ідентифіковані грошові та імітаційні кошти; о 13.09 год. ОСОБА_2 направився на зустріч із ОСОБА_1 , імітуючи, що він вийшов з місця свого проживання - під`їзду будинку АДРЕСА_3 , о 13.15 год. ОСОБА_2 повідомив, що він о 13.10 год. поблизу будинку № 48 по вул.Церковній в м.Славута зустрівся з ОСОБА_1 та передав останньому вказані грошові кошти (а.а.24-34 матеріалів кримінального провадження, т.7);

- протоколом № 471/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 26.02.2020 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 380т від 31.01.2020 року про дозвіл на аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_1 , згідно якого під час зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 12.02.2020 року о 13.27 год. в м.Славута по вул.Кузовкова поблизу «ПриватБанку», ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 , що він претендує на 50 % усього майна та цех та прийде по це майно до потерпілого або до його брата, дітей чи онуків та забере це у немирний спосіб, потім погоджується на суму в 250 тис. доларів (а.а.14-15, 44-49 матеріалів кримінального провадження, т.7);

- протоколом № 472/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 380т від 31.01.2020 року про дозвіл на ауді-, відео контроль особи ОСОБА_1 , згідно якого 18.02.2020 року о 18.36 год. під час зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 поблизу супермаркету «Вопак» по вул.Церковній в м.Славута Хмельницької області на повідомлення потерпілого, що обвинувачений нічого від нього не отримає, останній погрожує ОСОБА_2 тим, що він буде закопаним і його майно буде знаходитись під землею, при цьому завдає йому удару рукою та ногою (а.а.50-52 матеріалів кримінального провадження, т.7);

- протоколом № 469/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 380т від 31.01.2020 року про дозвіл на аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_1 , згідно якого 19.02.2020 року о 16.32 год. під час зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по вул.Миру в м.Славута поблизу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, останній повідомляє ОСОБА_2 , що він погоджується на отримання від ОСОБА_2 грошової суми 170 тис. дол..США (а.а.56-58 матеріалів кримінального провадження. т.7);

- протоколом № 473/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 380т від 31.01.2020 року про дозвіл на ауді-, відео контроль особи ОСОБА_1 , згідно якого 25.02.2020 року о 13.10 год. під час зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , останній погоджується на отримання від ОСОБА_2 грошової суми 170 тис. частинами, та отримує частину в сумі 50 тис. дол. (а.а.53-55 матеріалів кримінального провадження. т.7);

- протоколом № 519/55/121/2020 за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.03.2020 року, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 379т від 31.01.2020 року стосовно ОСОБА_2 , згідно якого 25.02.2020 року о 12.38 год. під час розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останній погоджується зустрітися з ОСОБА_2 біля будинку за місцем проживання останнього (а.а.20-21, 65-67 матеріалів кримінального провадження. т.7);

- протоколом № 517/55/121/2020 за результатами здійснення негласних слідчих розшукових дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.03.2020 року, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 380т від 31.01.2020 року стосовно ОСОБА_1 , згідно якого 17.02.2020 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 домовлялися про зустріч біля супермаркету «Вопак» 18.02.2020 року для узгодження своїх дій, 25.02.2020 року ОСОБА_2 пропонує йому зустрітися біля його будинку (а.а.14-15, 72-75 матеріалів кримінального провадження, т.7);

- протоколом № 519/55/121/2020 за результатами здійснення негласних слідчих розшукових дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.03.2020 року, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області № 379т від 31.01.2020 року стосовно ОСОБА_2 , згідно якого 25.02.2020 року о 12.38 год. під час розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останній погоджується зустрітися з ОСОБА_2 біля будинку за місцем проживання останнього (а.а.20-21, 65-66 матеріалів кримінального провадження. т.7);

- протоколом обшуку від 25.02.2020 року, згідно якого в кв. АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_3 виявлено аркуш паперу з записами стосовно ОСОБА_2 , адреси його проживання, його телефонних номерів та телефонних номерів його водія та бухгалтера (а.а. 56-60 матеріалів кримінального провадження, т.1);

- договором № 799/10 від 08.11.2010 року на виконання робіт з монтажу системи вентиляції в фарбувальному цеху між ТОВ «Кондиціонер» та ПП ОСОБА_1 , паспортом вентиляційної системи, договором купівлі-продажу № 06/2016 від 22.06.2016 року між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_24 , накладних на постачання комплектуючих для виробництва меблів до цього договору, договором № 75/17 від 03.05.2017 року між ПП «Мебліторг» та ФОП ОСОБА_1 , видатковими накладними до нього, актом інвентаризації меблів для ванних кімнат від 01-02.08.2018 року, актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, складових для виготовлення меблів для ванних кімнат від 01.08.2018 року, довідкою Славутської об`єднаної державної податкової інспекції від 21.08.2018 року, актом перевірки Славутської об`єднаної державної податкової інспекції від 28.05.2013 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю за адресою: АДРЕСА_2 (а.а.22-28, 77-80, 85-89, 107-109, 119-120, 180-190, 230, 281-282 матеріалів кримінального провадження, т.3);

- протоколом огляду місця події від 04.09.2018 року, згідно якого на території парковки поряд із будівлею відділення №1 ТОВ «Нова пошта», що знаходиться в м.Славута по вул.Миру, в автомобілі «Мерседес Бенц», днз НОМЕР_1 , виявлено 4 коробки з готовою продукцією - меблями до ванної кімнати (а.а.193-194 матеріалів кримінального провадження, т.3);

- позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння від 07.09.2018 року, ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2018 року про забезпечення позову, ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2018 року про відкриття провадження у справі № 682/2631/18, позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном від 14.12.2018 року, ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.01.2019 року у справі № 682/3632/18 про відкриття провадження, пропозиціями представника ОСОБА_2 - Климковецького М.О. до ОСОБА_1 про проведення переговорів для вирішення спірних питань від 08.08.2018 року та 31.08.2018 року, апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області про відкриття провадження у справі, відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 від 18.02.2019 року, відзивом ОСОБА_2 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2019 року, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про спільне використання нежитлового приміщення від 29.03.2019 року, листами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 від 24.07.2019 року про проведення переговорів, від 08.08.2019 року - про надання документів на підтвердження підстав знаходження майна, висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.08.2019 року, з яких слідує, що між обвинуваченим та потерпілим наявний спір щодо належності майна, яке знаходиться в приміщенні, розташованому в АДРЕСА_2 (а.с.230-265, т.6);

- витягами з сайту Мін`юсту, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснюють діяльність з виробництва меблів (а.а. 58-65 матеріалів кримінального провадження, т.5);

- речовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

1)імітаційними грошовими коштами - 95 шт. купюрами номіналом 100 доларів США серії та номеру HF 03301275D F6;

2)1000 доларів США купюрами по 100 дол.США серії та номер КВ10450386R В2, КВ 17607608D В2, КВ 64523798Н В2, НВ 08326882L В2, НВ 17040272Q В2, КВ 35811394І В2, НВ 56246203І В2, КВ 93946469G В2, КК 71566421В К11, КL 55410876C L12;

3)аркушем паперу з записами стосовно ОСОБА_2 , адреси його проживання, його телефонних номерів та телефонних номерів його водія та бухгалтера;

4)договорами про спільне використання нежитлового приміщення телятника, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 30.04.2015 року, від 30.04.2016 року, 30.04.2014 року, 30.04.2015 року, 30.04.2011 року, 30.04.2011 року, 30.04.2014 року, від 30.04.2013 року.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 143 від 11.03.2020 року ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованого йому діяння та на час проведення експертизи психічним захворюванням не страждав та не страждає, в стані патологічного сп`яніння не знаходився, міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.а.226-228 матеріалів кримінального провадження, т.6).

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому законодавством. Підстав для визнання їх недопустимими судом не вбачається.

Суд визнає ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2020 року про надання дозволу на проведення обшуку в автомобілі марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , протокол обшуку від 25.02.2020 року в автомобілі марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 (а.а.135-140 матеріалів кримінального провадження, т.6), мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J7» ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , протокол обшуку від 25.02.2020 року, (а.а.71-77 матеріалів кримінального провадження, т.1), договір поставки № АМ-50 від 05.10.2010 року між ФОП ОСОБА_28 та ОСОБА_1 теплообміннику до котла (а.а. 164-179 матеріалів кримінального провадження, т.3) неналежними доказами, оскільки вони не містять відомостей щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Суд визнає висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 7211/21-61 від 02.08.2021 року, згідно якого у мовленні та поведінці ОСОБА_2 , зафіксованих на відеозаписах, що здійснені 12.02.20 з 13.27 по 13.37 (відеофайл 2020-02-12_132724_133722.avi, аудіо файл rec00000.mp3) та 18.02.2020 року з 18.30 по 18.37 (відео файл 2020-02-18_183030_183737. avi), мають місце ознаки провокації, ініціативи, спонукання та підбурення іншого учасника взаємодії ( ОСОБА_1 ) до висловлювання погроз, вимог та застосування насильства (а.с.110-123, т.8,) недопустим доказом, оскільки на час проведення експертизи до експертів ОСОБА_29 та ОСОБА_30 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта відповідно до рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 1/1 від 25.06.2021 року, відтак вказані особи не мали права на проведення експертизи.

Суд не бере до уваги висновок експерта № 31256/21-61 від 28.10.2021 року, згідно якого у мовленні та поведінці ОСОБА_2 , зафіксованих на відеозаписах, що здійснені 12.02.20 року з 13.27 по 13.37 (відеофайл 2020-02-12_132724_133722.avi, аудіо файл rec00000.mp3) та 18.02.2020 року з 18.30 по 18.37 (відео файл 2020-02-18_183030_183737. avi), мають місце ознаки провокації, ініціативи, спонукання та підбурення іншого учасника взаємодії ( ОСОБА_1 ) до висловлювання погроз, вимог та застосування насильства (а.с.71-77, т.9), оскільки з сукупності доказів, досліджених судом, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Наявність в діях ОСОБА_2 певних ознак провокації та ініціативи не спростовує висновків суду, оскільки поведінка ОСОБА_1 грубо порушує норми поведінки у суспільстві та встановлений законодавством порядок поділу спільного майна і не може бути виправдана певною ініціативою та спонуканням з боку потерпілого, здійсненою з метою контролю за вчиненням злочину.

Суд критично сприймає показання обвинуваченого про відсутність з його боку вимагання коштів у ОСОБА_2 , наявність усної домовленості між ним і потерпілим про відступлення йому майна - виробничого цеху, розташованого по АДРЕСА_2 , та виготовленої продукції вартістю 15 млн.грн., яке є його власністю, за 170 тис.дол.США та отримання 25.02.2020 року коштів від потерпілого в рахунок оплати цього майна та вважає їх способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони є суперечливими, нелогічними та не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Так, обвинувачений не зміг пояснити, чому він погодився продати майно потерпілому на невигідних для себе умовах - за нижчою від його вартості ціною, якщо мав намір продовжувати господарську діяльність з виробництва меблів, та не надав доказів наявності у нього права власності на спірне майно.

З показань потерпілого, свідків та письмових доказів, досліджених в судовому засіданні, слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є приватними підприємцями, здійснюють виробництво меблів для ванних кімнат, тривалий час співпрацювали разом. В 2018 році вони прийняли рішення про припинення партнерських відносин та продовження підприємницької діяльності самостійно, однак згоди про поділ майна, набутого за час спільної діяльності, ними здобуто не було. Незважаючи на наявність судового спору з приводу цього майна, ОСОБА_1 вирішив отримати від потерпілого ОСОБА_2 вартість його частки у спірному майні, яку він визначив самостійно, шляхом вимагання коштів у потерпілого з погрозами застосування до нього насильства.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року зазначено, що вимога виконати (не виконати) зобов`язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов`язання, або зобов`язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов`язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, які є послідовними та узгодженими між собою, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст.189 КК України за ознакою завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах - 50000 дол.США , що станом на 25.02.2020 року відповідно до офіційного курсу НБУ становить 1 224 975 грн.

Однак, вказана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Судом було встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 фактично передав обвинуваченому ОСОБА_1 1000 дол.США, що за курсом НБУ становить 24499,50 грн., а інші 49000 тис. дол.США були несправжніми (імітаційними) грошовими коштами, які були передані потерпілому органом досудового слідства для проведення контролю за вчиненням злочину.

Відповідно до п.4 Примітки до ст.185 КК України у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією або групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, що станом на 25.02.2020 року становило 630600 грн.

Відтак, потерпілому було завдано майнової шкоди в сумі 24499,50 грн., яка не є значною, у великих чи особливо великих розмірах.

Таким чином, суд вважає, що кваліфікаційна ознака «спричинення шкоди в особливо великих розмірах» підлягає виключенню з обвинувачення, а дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.4 ст.189 КК України на ч.1 ст.189 КК України.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту про наявність провокації з боку правоохоронних органів та ОСОБА_2 як їхнього агента з тих підстав, що саме він ініціював зустрічі з ОСОБА_1 та про провокував його до висловлювання погроз, вимог та застосування насильства, внаслідок чого результати негласних слідчих (розшукових) дій мають бути визнані недопустими доказами, виходячи з наступного.

У ст.271 КПК України зазначено, що контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Основними формами контролю за вчиненням злочину є контрольована поставка, оперативна закупівля, спеціальний слідчий експеримент і імітація обстановки злочину. Забороняється провокувати (підбурювати) особу до вчинення злочину з метою її подальшого викриття, допомагаючи вчинити злочин, або впливати на її поведінку насильством, погрозами чи шантажем.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Раманаускас проти Литви» навів визначення провокації: «Провокація з боку поліції відбувається в тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а впливають, підбурюють до вчинення злочину, яке інакше не було б скоєно, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази його здійснення і почати кримінальне переслідування ... ».

З матеріалів справи вбачається, що Потерпілий ОСОБА_2 30.01.2020 року звернувся в поліцію з заявою про вчинення щодо нього вимагання з боку ОСОБА_1 , у цей же день він був допитаний як свідок і з того часу почав діяти під контролем поліції. До цього часу ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2018 року неодноразово висував вимоги потерпілому про сплату йому коштів як компенсацію його долі у спільному бізнесі та чинив на нього тиск з метою примушування до виконання його вимог. За таких обставин, посилання захисників, що без провокації поліції злочин обвинуваченим не було б вчинено, не можуть бути прийняті. Ініціювання зустрічей під контролем поліції було необхідно потерпілому для фіксації злочинних дій обвинуваченого з метою його викриття, а не з метою примушування його до вчинення злочину. При цьому потерпілий не вдався до насильства, погроз чи шантажа, на відміну від обвинуваченого.

Посилання сторони захисту на невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та обвинувальному акті, внаслідок чого обвинувачений не зміг скористатися своїми процесуальними правами, не заслуговують на увагу, оскільки такі розбіжності не є істотними, не впливають на обсяг обвинувачення та не порушили права обвинуваченого на захист.

Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК України).

Відтак повідомлення про підозру та обвинувальний акт не є тотожними поняттями та можуть мати певні відмінності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Нормами КПК не передбачені наслідки неспівпадіння фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і в обвинувальному акті.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.

Обвинувачений під час розгляду справи повною мірою користувався своїми процесуальними правами з метою захисту від пред`явленого обвинувачення.

Посилання сторони захисту на те, що змінений обвинувальний акт від 01.11.2021 року погоджено з прокурором Самбіром О.І., який не має повноважень у даному кримінальному провадженні, не беруться судом до уваги, оскільки в силу ч.1 ст.341 КПК України зміну обвинувачення під час судового розгляду повинна погоджуватися з прокурором вищого рівня, а не з прокурором, що має повноваження у даному кримінальному провадженні. Вказана норма є спеціальною відносно ст.37 КПК України, яка визначає повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури Самбір О.І. є прокурором вищого рівня, який має повноваження на погодження змін до обвинувального акту.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, працює, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, є інвалідом 3-ї групи, перебуває на обліку у лікаря психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, перед потерпілим не вибачився, позицію потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Суд не знаходить підстав для застосування ст.75 або ст.69 КК України.

При призначенні покарання суд також враховує те, що обвинувачений раніше не судимий, є інвалідом ІІІ групи, має хронічні захворювання, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в зв`язку з чим вважає необхідним не призначати йому покарання у максимальному розмірі, передбаченому ч.1 ст.189 КК України.

Враховуючи, що строк обов`язків, покладених на обвинуваченого в зв`язку з застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, спливає 01.01.2022 року, тобто до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним продовжити їх до набрання вироком законної сили.

Арешт майна підлягає скасуванню відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 450000 грн. суд вважає необхідним задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням її здоров`я, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під час судового розгляду знайшло підтвердження спричинення обвинуваченим моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, вчинення щодо нього неправомірних дій у вигляді погроз, перешкоджання здійсненню підприємницької діяльності, приниженні його ділової репутації перед найманими працівниками.

Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.189 КК України, ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 строк перебування під вартою з 25 лютого 2020 року по 19 листопада 2020 року.

Продовжити ОСОБА_1 строк дії покладених на нього обов`язків до набрання вироком законної сили, а саме:

1)з`являтися за першою вимогою до суду,

2)не відлучатися з населеного пункту, де він проживає (м.Славута Хмельницької області) без дозволу суду,

3)носити електронний засіб контролю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Скасувати арешт, накладений:

-на автомобіль марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 за ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.05.2020 року,

-на 6 предметів, ззовні схожих на набої, пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_6 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_7 , коробку до мобільного телефону «OPPO A5» імеі: НОМЕР_8 , імеі: НОМЕР_9 за ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2020 року;

-мобільний телефон марки «Nuioi» ІМЕІ НОМЕР_10 , ІМЕІ НОМЕР_11 , грошові кошти в сумі 50000 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США КВ 93946469 GB2, КВ 10450386 RВ2, КВ 17607608 DB2, КВ 64523798 НВ2, КВ 35811394ІВ2, КL 55410979CL12, НВ 56246203 ІВ2, КК 71566421 ВК1, НВ 17040272 QB2, НВ 08326882 LB2, НF 03301275 DF6 у кількості 490 купюр, грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами номіналом 200 грн. ХЄ 0467204, УА 5444173, ЕЦ 8857562, ТИ 0940333, ХЗ 3617685, ХВ 4241302, КЛ 5211257, ЗА 9682959, УК 0617312, ТА 1818666, ЕХ 4546819, УИ 0074318, ХД 7858803, ПВ 9872438, ХЗ 5632836, СИ 2781658, УВ 5612570, КД 0522286, ТГ 1051295, УК 0195040, ТБ 6733109, ТД 8201238, ЕЄ 1503072, СК 9406159, СА 9602720, КМ 8089049, ПЕ 5736119, ЦА 0404056, АГ 4092910, ТД 8701934, ТВ 5915329, ХЕ 6751381, ПЗ 9760180, УС 514420, КМ 2236214, КМ 2307580, КЕ 8931741, ХВ 1804945, ПЕ 666352, ХЄ 7735787, ХЄ 5861726, СА 4128225, ЕЗ 3861287, ПЕ 1903211, ХЄ 1977250, УЖ 3429876, грошові кошти 4500 грн. - 7 купюр номіналом 500 грн. ЦБ 6709184, ХВ 8230542, ЦБ 8330988, ЦБ 8606234, МА 0427550, БВ 5308408, ФГ 2780437, 1 купюра номіналом 1000 грн. АБ 9010509, грошові кошти в сумі 8985 грн. 21 купюрою номіналом 200 грн. АВ 8096420, ТД 2443494, УФ 2837863, ТЖ 3593334, ТЖ 6123313, УС 9406499, ХИ 3704368, ЄФ 385093, ЄИ 3529803, ХЖ 0833217, ПЗ 4186768, КИ 0591796, ЦБ 867099, УЗ 7537955, ЦА 1129809, ХЄ 2495355, ХИ 0619683, СД 3286260, ТА 3918606, ПВ 4908987, ХЗ0747933, 9 купюр номіналом 500 грн. БН 7296706, ХВ 891789, ХЖ 7883068, ЗИ 9272604, СБ 4462567, ФЗ 7363090, 2 купюри номіналом 100 грн. УЦ 6976374, КЗ 8026860, 1 купюра номіналом 50 грн. СК 2687568, 1 купюра номіналом 20 грн. ТЕ 8949832, 2 купюри номіналом 10 грн. ДУ 5792087, ЮГ 7636056, 2 купюри номіналом 2 грн. ТЖ 3036352, ТЖ 3135582, 3 купюри номіналом 1 грн. УИ 232164, УЗ 6898186, УП 8525024 згідно ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2020 року;

-аркуш паперу з зошита в клітинку з записами, пластикові тримачі сім карток мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_12 , мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_16 , упакування від сім карти «Лайфсел» № НОМЕР_17 , планшет марки «Lenovo» чорного кольору, наклейку з іmеi № НОМЕР_18 та № НОМЕР_19 згідно ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2020 року.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J7» ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 з сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_20 - повернути власнику ОСОБА_1 ,

-диск DVD-R Verbatim PSP682VA15002543 з фотознімками справи № 682/2631/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, - залишити в матеріалах справи;

-диск DVD-R Verbatim PSP 682 VA15002528 з фотознімками справи № 682/3632/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів про спільне використання нежитлового приміщення недійсними - залишити в матеріалах справи;

-6 предметів, ззовні схожих на набої, - знищити;

-2 флеш-накопичувачі «Kingston 16Gb» з відеозаписами з відеокамер спостереження , - залишити в матеріалах справи;

-мобільний телефон марки «Nuioi» ІМЕІ НОМЕР_10 , ІМЕІ НОМЕР_11 , грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами номіналом 200 грн. ХЄ 0467204, УА 5444173, ЕЦ 8857562, ТИ 0940333, ХЗ 3617685, ХВ 4241302, КЛ 5211257, ЗА 9682959, УК 0617312, ТА 1818666, ЕХ 4546819, УИ 0074318, ХД 7858803, ПВ 9872438, ХЗ 5632836, СИ 2781658, УВ 5612570, КД 0522286, ТГ 1051295, УК 0195040, ТБ 6733109, ТД 8201238, ЕЄ 1503072, СК 9406159, СА 9602720, КМ 8089049, ПЕ 5736119, ЦА 0404056, АГ 4092910, ТД 8701934, ТВ 5915329, ХЕ 6751381, ПЗ 9760180, УС 514420, КМ 2236214, КМ 2307580, КЕ 8931741, ХВ 1804945, ПЕ 666352, ХЄ 7735787, ХЄ 5861726, СА 4128225, ЕЗ 3861287, ПЕ 1903211, ХЄ 1977250, УЖ 3429876, грошові кошти 4500 грн. - 7 купюр номіналом 500 грн. ЦБ 6709184, ХВ 8230542, ЦБ 8330988, ЦБ 8606234, МА 0427550, БВ 5308408, ФГ 2780437, 1 купюра номіналом 1000 грн. АБ 9010509, грошові кошти в сумі 8985 грн. 21 купюрою номіналом 200 грн. АВ 8096420, ТД 2443494, УФ 2837863, ТЖ 3593334, ТЖ 6123313, УС 9406499, ХИ 3704368, ЄФ 385093, ЄИ 3529803, ХЖ 0833217, ПЗ 4186768, КИ 0591796, ЦБ 867099, УЗ 7537955, ЦА 1129809, ХЄ 2495355, ХИ 0619683, СД 3286260, ТА 3918606, ПВ 4908987, ХЗ0747933, 9 купюр номіналом 500 грн. БН 7296706, ХВ 891789, ХЖ 7883068, ЗИ 9272604, СБ 4462567, ФЗ 7363090, 2 купюри номіналом 100 грн. УЦ 6976374, КЗ 8026860, 1 купюра номіналом 50 грн. СК 2687568, 1 купюра номіналом 20 грн. ТЕ 8949832, 2 купюри номіналом 10 грн. ДУ 5792087, ЮГ 7636056, 2 купюри номіналом 2 грн. ТЖ 3036352, ТЖ 3135582, 3 купюри номіналом 1 грн. УИ 232164, УЗ 6898186, УП 8525024 - повернути власнику ОСОБА_1 ;

-5 пластикових тримачі сім карт мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_20 , № НОМЕР_21 , № НОМЕР_22 , № НОМЕР_23 , № НОМЕР_24 , копію ухвали Вищого адміністративного суду від 16.07.2015 року № к/800131903/15, копію договору про спільне використання нежитлового приміщення від 30.04.2016, зошит в клітинку на 96 аркушах, 5 оригіналів договорів про спільне використання нежитлового приміщення від 30.04.2013, 30.04.2011, 30.04.2015, 30.04.2014, 30.04.2016, - повернути власнику ОСОБА_1 ;

-копію паспорта ОСОБА_2 , паперовий конверт із листом на адресу ОСОБА_2 , 3 оригінали договорів про спільне використання нежитлового приміщення від 30.04.2011, 30.04.2014, 30.04.2015, 30.05.2016, супровідний лист Вищого адміністративного суду від 08.10.2015 № 822/5522/14/53090/15, адресований ОСОБА_2 із додатками на 23 арк. - повернути власнику ОСОБА_2 ;

-грошові кошти в сумі 1 000 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США КВ 93946469 GB2, КВ 10450386 RВ2, КВ 17607608 DB2, КВ 64523798 НВ2, КВ 35811394І В2, КL 55410979 CL12, НВ 56246203 ІВ2, КК 71566421 ВК1, НВ 17040272 QB2, НВ 08326882 LB2 - повернути власнику ОСОБА_2 ,

-імітаційні грошові кошти НF 03301275 DF6 у кількості 490 купюр, аркуш паперу з зошита в клітинку - знищити;

-пластикові тримачі сім карток мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_12 , мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_16 , упакування від сім карти «Лайфсел» № НОМЕР_17 , планшет марки «Lenovo» чорного кольору, наклейку з іmеi № НОМЕР_18 та № НОМЕР_19 - повернути власнику - ОСОБА_3 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Вирок суду може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Н.Л.Стаднічук