Рішення № 10178335, 24.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2010 р. Справа № 29/121-10

вх. № 4539/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бригадир І.В.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Благовест", м. Дніпродзержинськ

до ТОВ "Сювгім", м. Харків

про стягнення 278269,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 226480,90 грн. боргу, 4529,61 грн. річних, 18797,91 грн. інфляційних, 30952,00 грн. пені, 2782,69 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, на тій підставі, що позивач виконав свої зобов`язання за договором №21/07-М, який було укладено між сторонами 21.07.08, передав відповідачеві товар вартістю 968689,10 грн, а відповідач його отримав, однак оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 742208,20 грн.

Також, позивачем до позовної заяви було додано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.05.10 було порушено провадження по справі та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвал суду по справі не виконав.

Представник позивача надав суду документи. В судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю.

Вказані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов?язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.07.08 між сторонами було підписано договір №21/07-М. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 968689,10 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 742208,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 226480,90 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 226480,90 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 18797,91 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 4529,61 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 30952 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Посилання ж позивача на ст. 343 Господарського кодексу України, як на підставу, стягнення неустойки, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма встановлює наявність між сторонами угоди про неустойку.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "СЮВГІМ" (м. Харків, пр. Перемоги, 54, кв. 251, код 34630898) на користь ТОВ "БЛАГОВЕСТ" (Дніпропетровська область, м. Дніпроджержинськ, вул. Г. Романової, 3-А, кв. 4, код 32697704) - 226480,90 грн. боргу, 4529,61 грн. річних, 18797,91 грн. інфляційних, 2498,08 грн. державного мита та 209,98 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя