Рішення № 10178291, 24.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2010 р.Справа № 18/46-812 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного малого підприємства "Фірма Товари України" вул. Київська, 10/95, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" вул. Миру, 3а, м. Тернопіль

про cтягнення 284,75 грн. пені.

За участю представників сторін:

позивача: Стельмах М.Є., довіреність 30.04.2010 р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне мале підприємство "Фірма Товари України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" про cтягнення заборгованості в розмірі 3 269,59 грн., з яких: 3 000 грн. - основного боргу, 269,59 грн. - пені.

22.06.2010 р. позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог, а саме – просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 284,75 грн. та судові витрати, мотивуючи це тим, що відповідач сплатив суму основного боргу, зокрема 19.05.2010 р. сплачено 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 516 від 19.05.2010 р.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги дану норму Господарського процесуального кодексу України предметом даного позову є стягнення з відповідача 284,75 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору поставки товару б/н від 02.02.2009 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не провів розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні № 298 від 23.06.2009 р., № 362 від 20.07.2009 р., претензію № 215 від 17.11.2009 р., претензію № 46 від 14.04.2010 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача 284,75 грн. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, а тому суд розглядає справу згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

02.02.2009 р. між приватним малим підприємством "Фірма Товари України" (надалі продавець) та приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (надалі покупець) був укладений договір поставки товару, за яким продавець зобов’язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію: будівельні матеріали, інструмент (надалі товар), зазначені у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити кожну партію товару (п. 1.1. договору).

Кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару згідно п. 1.1. даного договору.

Товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортних документів, в яких вказуються: вантажовідправник, вантажоодержувач, кількість товару і його вартість. Для отримання товару покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару (п.п. 3.4., 3.5., 3.6. договору).

Розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом тридцяти днів з моменту поставки партії товару (п. 3.8. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне мале підприємство "Фірма Товари України" передало, а приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" прийняло згідно видаткової накладної № 298 від 23.06.2009 р. товар на суму 3 338,40 грн. та згідно видаткової накладної № 362 від 20.07.2009 р. товар на суму 1 882,80 грн.

Строк оплати товару становить 30 днів з моменту його одержання (п. 3.8. договору).

Як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, оплата за отриманий товар проведена повністю, остання проплата була здійснена відповідачем 19.05.2010 р. у розмірі 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 516 від 19.05.2010 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати товару за період з 20.08.2009 р. по 19.05.2010 р. становить 284,75 грн.

Розглянувши представлений розрахунок пені, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, суд зазначає, що позивач допустив неточність у періоді нарахування пені, проте фактично пеня нарахована за 169 днів, що підтверджується розрахунком та не суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30066909, р/р 26005301000165 в ТФ ВАТ ВТБ, м. Тернопіль, МФО 338813) на користь приватного малого підприємства "Фірма Товари України" (вул. Київська, 10/95, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24626031, р/р 26002778408741 в Хмельницькій філії АКБ Укрсоцбанку, м. Хмельницький, МФО 315018):

-          284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 75 коп. пені;

-          102 (сто дві) грн. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –29.06.2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя