Вирок № 101782674, 09.12.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2166/20

В И Р О К

Іменем України

09 грудня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю секретаря Бабіченко Л.В.,

прокурора Талавєра О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Трофімова А.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Васинчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, із середньою освітою, офіційно непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

2 лютого 2020 року близько 9 год. 15 хв. ОСОБА_1 , проходячи по вул. Чеській у с. Оліївка Житомирського району та області, поблизу будинку № 5 зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , та у нього виник умисел на відкрите викрадення майна останнього.

Реалізуючи свій умисел, у цей же час та місці ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та запитав, чи має він при собі гроші, на що ОСОБА_2 дістав зі своєї сумки гаманець, у якому знаходились гроші в сумі 933 грн. та тримаючи гаманець у руці, показав їх ОСОБА_1 .

В цей час ОСОБА_1 різко вихопив лівою рукою з гаманця ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 933 грн., відкрито викравши їх таким чином, з якими залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду вину в інкримінованому діянні визнав частково та показав, що обставини, як вони викладені в обвинувальному акті, в цілому він визнає, однак при цьому ніякого насильства до потерпілого він не застосовував, а підійшовши до потерпілого запитав, чи є у нього гроші, на що потерпілий відкрив свою сумку, дістав гаманець, з якого обвинувачений вихопив гроші в сумі 933 грн. Ніякого опору потерпілий не чинив та не падав, хоча було слизько. Свої показання ОСОБА_1 деталізував під час слідчого експерименту (а.с. 177-183).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що за вказаних обставин він йшов по дорозі, назустріч йому йшли обвинувачений разом із дівчиною. Дівчина пішла вперед, а обвинувачений підійшов до потерпілого і сказав, що сумка, яка була при потерпілому, належить йому, витягнув із сумки гаманця, з якого дістав гроші. Потерпілий намагався забрати свої гроші, однак обвинувачений штовхнув його у груди, від чого він впав, а обвинувачений пішов з грошима. Потерпілий наздогнав обвинуваченого та сказав повернути йому його гроші, однак обвинувачений відмахнувся, від чого потерпілий впав, після чого обвинувачений із дівчиною залишили місце події.

Свої показання ОСОБА_2 деталізував під час слідчого експерименту, при цьому останній показав, як обвинувачений ОСОБА_1 наніс йому удар (поштовх) долонею правої руки в ділянку грудної клітини, від якого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_1 з викраденими коштами пішов далі (а.с. 184-191).

Свідок ОСОБА_3 показала, що того дня вона разом із своїм знайомим ОСОБА_1 йшли по вулиці до друга, перед цим посварившись, а тому ОСОБА_1 йшов трохи позаду. Назустріч їм йшов потерпілий, до якого наблизився ОСОБА_1 за 2-3 кроки та щось сказав. Свідок в цей час пройшла вперед на кроків 20, обернулась, бачила, як ОСОБА_1 наближається до неї, а потерпілий впав. ОСОБА_1 , коли наздогнав свідка, надав їй пачку купюр. При цьому свідок не бачила, щоб ОСОБА_1 перед падінням потерпілого штовхав його. Згодом надану ОСОБА_1 пачку грошових купюр добровільно видала поліцейським. Свої аналогічні показання ОСОБА_3 деталізувала під час слідчого експерименту (а.с. 158-164).

Свідок ОСОБА_4 показав, що того дня він, перебуваючи на кухні свого будинку, з вікна бачив, як на вулиці за парканом впав якійсь чоловік. Вийшов на вулицю, так як думав, що тому стало зле, однак нікого вже не було. В той же день на місце приїжджали працівники поліції, яким він також розповідав про побачене. Також бачив із працівниками поліції чоловіка, який впав на вулиці та який пояснював, що його пограбували.

2.02.2020 о 9 год. 50 хв. ОСОБА_2 звернувся із заявою до поліції з приводу того, що невідомі особи шляхом ривка відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 933 грн. При цьому ніякого насильства до потерпілого з боку невідомих осіб не застосовувалось (а.с. 135-136). У той же день було оглянуто місце події, а саме узбіччя дороги по вул. Чеській в с. Оліївка Житомирського району. На вилученому пальто потерпілого наявні плями бруду, та як вказав сам потерпілий, вказані плями утворилися від падіння на землю, коли невідома особа ривком потягнула його сумку, і він, не втримавши рівновагу, впав на землю (а.с. 137-142). В тому ж місці ОСОБА_3 в той же день добровільно видала кошти в сумі 957 грн., які їй дав ОСОБА_1 (а.с. 143-153).

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 4.02.2020 та від 7.02.2020 потерпілий ОСОБА_2 впізнав на фото ОСОБА_1 як особу, яка 2.02.2020 відкрито заволоділа його коштами в сумі 933 грн., а ОСОБА_3 – як особу, яка була з ОСОБА_1 (а.с. 154-157, 165-168). Свідок ОСОБА_4 впізнав на фото ОСОБА_2 як особу, яку він бачив поблизу свого будинку, та яка пояснювала про викрадення у неї грошей (а.с. 173-176). Свідок ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_3 як особу, яка 2.02.2020 заходила в продовольчий магазин у с. Сонячне (а.с. 169-172).

Оцінюючи сукупність вищенаведених доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов наступного.

Факт відкритого заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_2 в сумі 933 грн. не заперечується обвинуваченим ОСОБА_1 та підтверджується усіма наведеними доказами. Разом із цим, обвинуваченому було інкриміновано заволодіння коштами ОСОБА_2 із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме відштовхування із силою потерпілого в груди в момент заволодіння коштами останнього. Проте обвинувачення в цій частині ґрунтується виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_2 , які не підтверджуються іншими доказами. Більш за те, такі показання ОСОБА_2 , в тому числі й надані під час слідчого експерименту, суперечать його ж заяві про вчинення кримінального правопорушення та первинним поясненням під час огляду місця події в день події, відповідно до яких він впав через втрату рівноваги, а особи, які заволоділи його коштами, насильства до нього не застосовували, погроз застосувати насильство не висловлювали. До того ж, з показань потерпілого, наданих суду, вбачається, що після падіння від поштовху ОСОБА_1 потерпілий наздогнав останнього, проте той його знов відштовхнув, внаслідок чого потерпілий впав вдруге. Такі показання потерпілого, надані суду, суперечать усім вищеперерахованим доказам, що ставить під сумнів їх достовірність.

У зв`язку із цим суд виходить із закріплених у ст. 62 Конституції України положень про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тому суд тлумачить усі сумніви щодо доведеності такої обставини, як застосування до потерпілого ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 насильства при відкритому заволодінні майном потерпілого, на користь обвинуваченого і вважає таким чином цю обставину недоведеною, у зв`язку із чим виключає її з обсягу обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

При кваліфікації діяння обвинуваченого суд керується ч. 3 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) і з метою ухвалення справедливого судового рішення перекваліфіковує діяння ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 КК на ч. 1 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), оскільки така перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК, є нетяжким корисливим злочином, обвинувачений вчинив один епізод такого діяння.

ОСОБА_1 не судимий, зі слів працює неофіційно на пилорамі, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується нейтрально як особа, на яку відсутні компрометуючі матеріали.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставиною, що обтяжує йому покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку.

З урахуванням наведеного, наявності однієї обтяжуючої та двох пом`якшуючих покарання обставин, позиції потерпілого, який в своїй письмовій заяві зазначив, що з обвинуваченим примирився, жодних претензій до нього не має та просив пом`якшити покарання обвинуваченому, суд з урахуванням особи обвинуваченого, зокрема, відомостей про його майновий стан (відсутність офіційного працевлаштування), вважає за недоцільне призначати покарання у виді штрафу. Покарання у виді арешту або позбавлення волі, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд вважає надто суворими, а беручи до уваги неможливість призначення покарання у виді виправних робіт, призначає покарання у виді громадських робіт на максимальний строк, що буде достатнім як для виправлення обвинуваченого, так і для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає за неможливе звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, так як він вчинив умисний нетяжкий злочин, що виключає застосування вказаної норми.

Цивільний позов не пред`явлений. Даних про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.

Арешт, накладений на речові докази по справі, на підставі ст. 174 КПК підлягає скасуванню, а речові докази – кошти поверненню потерпілому, за виключенням тих, що підлягають поверненню особі, яка їх видала. Інші речові докази також підлягають поверненню потерпілому.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, та призначити йому покарання у виді двохсот сорока годин громадських робіт.

Початок відбування покарання обчислювати з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 4.02.2020 на грошові кошти в сумі 957 гривень, скасувати, а вказані речові докази в сумі 933 грн. – повернути потерпілому ОСОБА_2 , решту в сумі 24 грн. – повернути особі, яка їх видала – ОСОБА_3 .

Інші речові докази, а саме чоловіче пальто та жіночу сумку темно-зеленого кольору, – повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Потерпілий, захисник та представник потерпілого мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя М.І. Буткевич