Рішення № 10178100, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                           Справа№ 32/84

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства фірми “Ерлікон Агро”, м. Миколаїв.

До відповідача: Державного підприємства “Суходільський спиртовий завод”, с.Суходоли, Бродівський район, Львівська область.

Про стягнення 118 003,54 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гожбур К.А. –представник (довіреність б/н від 12.04.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено приватним підприємством фірмою „Ерлікон Агро”, м.Миколаїв про стягнення із Державного підприємства „Суходільський спиртовий завод”, с.Суходоли Бродівський район Львівська область 118 003,54 грн. з яких: 84766,40 грн. основний борг, 17117,20 грн. пеня, 6672,62 грн. штраф, 7393,14 грн. інфляційні нарахування, 2054,18 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 22.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.05.2010р. В судовому засіданні 18.05.2010р. розгляд справи було відкладено на 31.05.2010р. з підстав викладених в ухвалі суду від 18.05.2010р.

Передставник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, надіслав на адресу суду телеграму від 28.05.2010р. бланк № 57, в якій просить відкласти розгляд справи на 14 календарних днів з метою надання можливості сторонам укласти мирову угоду. Крім того, в телеграмі вказано, що 27.05.2010р. заява про укладення мирової угоди була направлена позивачу, відповіді не отримано.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи зважаючи на наступне:

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов’язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час як в матеріалах справи містяться всі первинні документи в підтвердження суми заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010р. повідомив про відмову позивача укласти мирову угоду та наполягав на вирішенні спору по суті.

Крім того, суд звертає увагу на те, що мирова угода може бути укладена в будь-якій стадії провадження у справі, зокрема на стадії виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.07.2009р. між ПП фірма «Ерлікон-Агро»(продавець) та ДП «Суходільський спиртовий завод»(покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/07, за умовами якого позивач продав відповідачу у липні 2009 року жито на загальну суму 184 766,40грн. згідно видаткових накладних: № РН-000044 від 05.07.2009р. на суму 21000,00 грн.; № РН-000045 від 04.07.2009р. на суму 27384,00 грн.; №РН-000041 від 02.07.2009р. на суму 21672,00 грн., № РН-000042 від 03.07.2009р. на суму 19387,20 грн., № РН-000049 від 10.07.2009р. на суму 26014,80 грн., №Рн-000048 від 10.07.2009р. на суму 20328,00 грн., №РН-000047 від 08.07.2009р. на суму 22932,00 грн., №РН-000046 від 08.07.2009р. на суму 26048,40 грн.

Відповідно до п.2.4 договору відповідач зобов'язався розрахуватися з позивачем по факту поставки, але свої зобов'язання виконав частково на суму 100 000 грн., що підтверджується банківськими. Відтак борг відповідача становить 84766,40 грн.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 7393,14 грн. інфляційних та 2054,18 грн. 3% річних.

Крім того, позивач на підставі ч.1 та ч.2 ст.230 ГК України нарахував відповідачу пеню, яка становить 17117,20 грн. та штраф в сумі 6672,62 грн.

Оскільки оплата товару повністю здійснена не була, а термін оплати вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, інфляційних втрат, річних, пені та штрафу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю (ч.1 ст.655 ЦК України).

Частина 1 ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт поставки товару (жита) на суму 184 766,40грн. підтверджується видатковими накладними № РН-000044 від 05.07.2009р. на суму 21000,00 грн.; № РН-000045 від 04.07.2009р. на суму 27384,00 грн.; №РН-000041 від 02.07.2009р. на суму 21672,00 грн., № РН-000042 від 03.07.2009р. на суму 19387,20 грн., № РН-000049 від 10.07.2009р. на суму 26014,80 грн., №РН-000048 від 10.07.2009р. на суму 20328,00 грн., №РН-000047 від 08.07.2009р. на суму 22932,00 грн., №РН-000046 від 08.07.2009р. на суму 26048,40 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуто судом).

Факт сплати відповідачем 100000,00 грн. за придбане жито підтверджується виписками банку від 06.07.2009р. на суму 50000,00 грн. та від 30.11.2009р. на суму 50000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач згідно умов п.2.4. договору повинен був розрахуватись по факту поставки. Як вбачається із накладних факт поставки відбувся у період з 02.07.2009р. по 10.07.2009р., отже у відповідача виник обов»язок сплати за отриманий товар (жито).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки у повному обсязі не виконав, чим порушив свої обов'язки за договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив грошові зобов'язання, він повинен сплатити 2054,18 грн. 3% річних та 7 393,14 грн. інфляційних.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено ч.1 та ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відтак, зважаючи на той факт, що відповідач є державним підприємством, позивач на підставі ч.1 тач.2 ст.231ГК України направомірно нарахував пеню, яка становить 17117,20 грн. та штраф в сумі 6672,62 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та є такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625,627-629, 655, 692 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Суходільський спиртовий завод”, с.Суходоли, Бродовського району, Львівської області (код ЄДРПОУ 00374752) на користь Приватного підприємства фірми „Ерлікон Агро”, вул.Інженерна 3/2, м.Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 30243879) 84766,40 грн. основного боргу, 17117,20 грн. пені, 6672,62 грн. штрафу, 7393,14 грн. інфляційних нарахувань, 2054,18 грн. 3% річних, 1180,04 грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя