Рішення № 10178088, 07.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.10                                                                                           Справа№ 5/76

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії, м.Ужгород

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м.Львів

про стягнення 2875,25 грн.

Суддя: Петрик І.Й.

При секретарі: Кравець В.П.

Представники:

Від позивача –Мочар І.І. –представник (довір. в матер. справи)

Від відповідача –Лаврів В.П. –представник (довір. в матер. справи)

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії, м.Ужгород до Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м.Львів про стягнення 2875,25 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.05.2010р. призначив розгляд справи на 07.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання з»явився.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Між ВАТ «Укртелеком»в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Закарпатської філії та Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер»19 червня 2006р. було укладено договір № 1788 про надання послуг електрозв»язку.

Згідно з договором (п.п. 3.2.8, 4.3, 4.5), а також відповідно до ст.. 33 Закону України «Про телекомунікації», пункту 32, 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг споживач повинен завчасно, тобто щомісяця вносити плату за користування послугами телекомунікацій.

Відповідач не виконував свої обов»язки і як наслідок в період з 01.06.2009р. по 08.02.2010р. виникла заборгованість за отримані телекомунікаційні послуги в сумі 2533,55 грн. У відповідності до п.5.8 договору споживачу було нараховано пеню, яка за період прострочення (жовтень 2009 –березень 2010 р.) склала 112,05 грн. На підтвердження вказаних сум надано неоплачувані рахунки. Відповідно до поданого суду розрахунку позивач, також, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, які становить 186,68 грн. та 3% річних –42,97 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних мотивів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.8. договору №1788 від 19.06.2006р., у разі несплати за надані послуги електрозв»язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачуваних послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

          Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 01.06.2009р. по 08.02.2010р. нараховано пеню в розмірі 112,05 грн., 3% річних в розмірі 42,97 грн. , а також за інфляційні втрати в розмірі 186,86 грн.

Постановою правління Національного банку України №229 від 16.04.2009р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 17.04.2009р. по 16.09.2009р.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (абз. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Таким чином, у відповідності з вимогами ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, нарахування пені та інших фінансових санкцій за порушення відповідачем строків переказу припиняється 16.04.2009р.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення мораторію підлягають застосуванню на завершальній стадії судового провадження, тобто при здійсненні процедур виконавчого провадження органами ДВС.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а сума основної заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи підлягає до задоволення, складає 2533,55 грн., а нараховані під час дії мораторію вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум штрафних санкцій в розмірі 341,70 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст..ст.11, 509, 526, 530, 599, 610, 625 ЦК України, ст..ст. 193, 230, 231 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

                                        ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»(79017, м.Львів, вул..Переяславська, 6А, код ЄДРПОУ 19159542) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії (88005, Закарпатська область, м.Ужгород, пл..Кирила та Мефодія, 4, код ЄДРПОУ 25438186) 2533,55 грн. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.           В частині стягнення 341,70 грн. штрафних санкцій - відмовити.

4.           Наказ видати згідно із ст. 116 ГПК України

Суддя