Рішення № 101780815, 09.12.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.12.2021 Провадження № 2/337/2696/2021

ЄУН 337/5646/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Шаповалової А.В.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул.Грушевського буд. 1-Д) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місто реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № б/н від 15.03.2017 року у розмірі 44224,64 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань з боку відповідача.

Ухвалою суду від 6.10.2021 року відкрито спрощене провадження по справі, відповідачеві встановлений строк на подання відзиву.

26.11.2021 року відповідач надала відзив, у якому просить у задоволені позову відмовити у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження її обізнаності щодо умов кредитного зобов`язання та невиконання нею узятих зобов`язань, заява-анкета не містить підпису про її ознайомлення з умовами кредитування, розміру кредитного ліміту, у зв`язку з чим розмір заборгованості за процентами, яку просить стягнути Банк, нічим не підтверджений, надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг, Витяг з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» відповідачем не підписані, тому не можуть вважатися складовими частинами кредитного договору і підтверджувати істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентів за користування кредитом, з наданих до суду документів неможливо встановити яка грошова сума була видана позичальнику банком, та підстави зміни банком кредитного ліміту без згоди відповідача. Нею за період з 15.03.2017 року по 21.11.2021 року було повернуто на рахунок коштів у розмірі 307198,57 грн., використано з розрахунку коштів на суму 302395,26 грн, різниця між використаними коштами та повернутими на рахунок становить 4803, 31 грн, тобто більш ніж використано на зазначену суму, позивачем штучно було здійснено збільшення заборгованості за наданим кредитом за рахунок безпідставного списання відсотків за рахунок кредиту на суму 47482, 16 грн.

06.12.2021 року надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 15.03.2017 року в розмірі 43224,64 грн., з них 36202,85 грн-заборгованість за простроченим тілом кредиту та 7021,79 грн-заборгованість за простроченими відсотками, а також понесені судові витрати.

08.12.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в яких він позовні вимоги підтримав повністю та зазначив, що кредитний договір було укладено шляхом приєднання відповідача до публічного договору, вона отримала картку з кредитним лімітом, активно користувалася грошовими коштами, здійснювала погашення кредиту та сплату процентів, тобто своїми діями підтвердив прийняття усіх запропонованих Банком умов кредитування. 13.03.2020 року відповідач звернувся до Банку для перевипуску кредитної картки за кредитним договором №б/н від 15.03.2017 року та підписав Паспорт споживчого кредиту від 13.03.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.

Перевипуск карти Відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку та довідкою про видані кредитні картки, що містяться в матеріалах справи. Наявність кредитних правовідносин, наявність заборгованості підтверджуються випискою за договором/карткою Позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом та відповідно належним і допустимим доказом. Просить позов задовольнити повністю.

Позивач у судове засідання не з`явився, причину відсутності суду не повідомив, про дату та час слухання справи були повідомлений належним чином, у позові висловив бажання щодо розгляду справи у його відсутність, 06.12.2021 року звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що йому потрібен додатковий строк для надання доказів.

Враховуючи, що після отримання заяви про відкладення розгляду справи до суду надійшла від представника відповідь на відзив з доданими доказами, вислухавши думку позивачки, яка вважала за можливе розглядати справу, на підставі ст.223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності представника позивача

Відповідачка у судовому засіданні підтримала свої доводи, викладені у відзиві, суду пояснила, що отриману карту використовувала як основну, жодної інформації про умови кредитування представник банку їй не надав про збільшення кредитного ліміту повідомлень не отримувала, вона не пам`ятає чи підписувала чи ні «Паспорт споживчого кредиту» від 13.03.2020 року, але у документі викладена відносно її даних інформація перекручена. Кредитними коштами вона користувалася, але заборгованість сплачувала. Просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що достатньо сплатила коштів банку. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає позовні вимоги таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів ОСОБА_1 15.03.2017 року у ПАТ КБ «ІІРИВАТБАНК», правонаступником якого виступає АТ КБ «ІІРИВАТБАНК», оформила анкету - заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк, копія якої наявна в матеріалах провадження, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 — ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в своїй заяві.

13.03.2020 року Відповідач звернувся до Банку для перевипуску кредитної картки за кредитним договором №б/н від 15.03.2017 року та підписав Паспорт споживчого кредиту від 13.03.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи, у розділі 3 якого викладені основні умови кредитування, наявна інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту, тощо. Своїм підписом відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані виходячи з обраних нею умов кредитування, факт отримання нею роз`яснення зазначеної інформації, що підтверджується копію зазначеного документу, наданого позивачем ( а.п. 20-21)

Позичальник почав користуватися кредитними коштами, починаючи з 16.03.2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам, наявними в матеріалах провадження.

У період з 15.03.2017 року по 19.05.2021 року відповідачці неодноразово було змінено кредитний ліміт, а саме: 15.03.2017 року встановлений кредитний ліміт 300 грн, який в той же день було збільшено до 500 грн, 26.05.2017 року збільшено до 8000 грн, 28.08.2017 року – збільшено до 13000 грн, 28.09.2017 року збільшено до 15000 грн, 1310.2017 року збільшено до 20000 грн, 13.12.2017 збільшено до 23000 грн., 03.10.2017 збільшено до 31000 грн, 09.10.2018 року зменшено до 25500 грн, 11.10.2018 року зменшено до 23000 грн, 16.02.2019 року збільшено до 28500 грн.. 16.02.2019 року зменшено до 26000 грн, 20.03.2019 року збільшено до 29500 грн., 30.07.2019 року збільшено до 35000 грн, 01.08.2019 року зменшено до 31586,09 грн, 19.09.2019 року збільшення до 35000 грн, 13.03.2020 року збільшення до 41500 грн, 14.03.2020 року зменшення до 35000 грн, , 31.05.2021 року зменшено до 0 грн (а.п.17).

Крім того у зазначений період тричі перевипускалася картка на ім`я відповідача, останній раз -13.03.2020 року , термін дії до 01.01.2023 року (а.п.18)

Позичальник свої зобов`язання виконував неналежним чином, у зв`язку з чим у заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 14.09.2021 року становить 44224,64 грн, з них 36202,85 грн.-заборгованість за простроченим тілом кредиту, та 8021,79 грн- заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. Під час судового провадження відповідачка сплатила 1000 грн, а тому сума заборгованості за відсотками зменшилася до 7021, 70 грн.

При цьому суд звертає увагу, що заборгованість за відсотками утворилася згідно наданого розрахунку за період з 01.03.2021 року, тобто після підписання відповідачкою умов Паспорту споживчого кредиту , яким відповідачка прийняла умови кредитування та сплачувала встановлені відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Наявність між сторонами кредитних правовідносин підтверджена матеріалами справи, а саме: Анкетою-заявою, довідкою про умови кредитування, підписаними ОСОБА_2 розрахунком заборгованості та випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , якою підтверджується факт отримання позичальником коштів та здійснення ним платежів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки по рахунках/карткам АТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів на спростування підпису відповідачки на Паспорті споживчого кредиту від 13.03.2021 року , або звернення позичальника до банку або суду з приводу безпідставного списання коштів по її рахунку , а надана виписка із карткового рахунку, що підтверджує отримання та активне користування кредитними коштами, здійснення відповідачем платежів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд вважає, що фактично отримані та використані позичальником кошти, АТ КБ «ПРИВАТБАНК » має право вимагати повернути, так як їх неповернення, буде свідчити про порушення його прав, і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачем не спростовані доводи позивача, щодо з заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

Отже, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, суд вважає , що наявні усі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача полягає стягненню судовий збір, що покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та становить 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місто реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул..Грушевського буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості у розмірі 43224,64 гривні, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривні, а всього 45494,64 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлений 10.12.2021 року, копію рішення надіслати учасникам провадження.

Суддя: Л.Г. Салтан