Рішення № 101780761, 09.12.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7976/21 2/335/2612/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко Костянтин Олегович, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на момент смерті та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко Костянтин Олегович, про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначив, що оскільки не мав власного житла з березня 2006 року постійно проживав з близькою подругою його бабусі ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (спадкодавець) померла. Весь цей час до смерті спадкодавця він проживав у кімнаті АДРЕСА_1 . та вів з ОСОБА_2 спільне господарство, оскільки у неї близьких родичів не було, вона відносилась до нього як до онука. Після смерті ОСОБА_2 позивач залишився проживати у належній спадкодавцю кімнаті та продовжує нести всі витрати по утриманню кімнати. Після смерті спадкодавця залишилася спадщина, яка складається з наступного майна: кімнати №2 у квартирі АДРЕСА_2 , що складає 3/20 часток у праві власності на вищевказану квартиру.

У квітні 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом з проханням видати свідоцтво про право на спадщину з метою подальшого оформлення права власності на спадкове майно. Проте, 27.04.2021 приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючу відмову тим, що ОСОБА_1 не надано доказів щодо наявності родинних відносин із спадкодавцем або судового рішення, яким встановлено факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане майно.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд встановити факт його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з березня 2006 року по день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно: кімнату №2 у квартирі АДРЕСА_2 , що складає 3/20 часток у праві власності на квартиру.

Ухвалою суду від 13.08.2021 відкрито провадження у вказаній справі у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2021 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Федосенка Костянтина Олеговича належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.11.2021 на адресу суду, від приватного нотаріуса Федосенко К.О. на виконання ухвали суду від 19.10.2021, надійшла копія матеріалів спадкової справи 15/2021, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено вказану справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, на підставах зазначених у позові.

Представник відповідача - Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, разом з тим подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О. у судове засідання не з`явився, разом з тим подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 та ч. 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 14.06.2011, актовий запис № 3697.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке належало їй на праві власності, що складається з кімнати №2 у квартирі АДРЕСА_2 , що складає 3/20 часток у праві власності на вищевказану квартиру.

Як зазначає позивач у позовній заяві з березня 2006 року він постійно проживав разом з ОСОБА_2 у вказаній кімнаті, яка належала останній на праві приватної власності.

23.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Федосенка К.О. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу №15/2021.

27.04.2021 постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О. , ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не надано відповідне рішення суду, яким встановлено факт проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем, оскільки він не був зареєстрований на день смерті з померлою за однією адресою та не подав заяву про прийняття спадщини до 6-ти місяців, а також не надав документ, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Зі спадкової справи № 15/2021, відкритої 23.04.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О. за заявою ОСОБА_1 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 у визначеному законом порядку звернулася лише ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до інформації Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 27.04.2021 №04-07/3/8029 ОСОБА_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 в період з 25.03.1968 по 13.07.2011 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , сторінка 11.

У судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2006 року по день смерті ОСОБА_2 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 однією сім`єю.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплену заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».

Факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем, а саме з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , на час відкриття спадщини, підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме: квитанціями про сплату позивачем комунальних послуг за вказаною адресою та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт проживання позивача із ОСОБА_2 однією сім`єю за вказаною адресою.

Отже, зазначені докази є належними, допустимими та достатніми і такими, що дають суду достатньо підстав дійти висновку, що позивач ОСОБА_1 постійно з березня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто по день смерті ОСОБА_2 проживав з останньою однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак суд доходить висновку про те, що вимога позивача про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з березня 2006 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 є доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, звернення позивача ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не обумовлено строком на прийняття спадщини, а право на прийняття спадщини обумовлене фактом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак в розумінні ст. 1268 ЦК України, позивач вважається таким, що прийняв спадщину.

Враховуючи вищевикладене, у позивача виникає законне право на спадкове майно.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, у тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як роз`яснено у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Судом встановлено обсяг майна померлої ОСОБА_2 , яке складається з кімнати №2 у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві власності на момент смерті.

Відтак, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , з березня 2006 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на кімнату №2 у квартирі АДРЕСА_2 , що складає 3/20 часток у праві власності на квартиру.

Повне рішення суду складено 09 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 );

Відповідач: Територіальна громада в особі Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 02140892, юридична адреса: м.Запоріжжя, пр.Соборний, 206);

Третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Федосенко Костянтин Олегович (адреса: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.97А, прим.3).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко