Рішення № 101780043, 08.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6556/21

2/264/1550/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Іванченко А.М., за участі секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: Кальміуський відділ державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

15.09.2021 року позивачі звернулися до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області із позовною заявою до Маріупольської міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.10.1995 р., зареєстрованого в Маріупольському БТІ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить в рівних частках квартира АДРЕСА_1 . Вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 20.12.1999 р. ОСОБА_2 було засуджено за ч.3 ст.81, ч.2 ст.86, ст.42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна. Призначене вироком покарання ОСОБА_2 повністю відбув та звільнився з місць позбавлення волі у 2005 р. 16.06.2000 року в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 1-483, виданого 20.12.1999 р. Іллічівським районним судом м.Маріуполя, було вилучено документи на квартиру АДРЕСА_1 , а саме оригінал свідоцтва про право власності, технічний паспорт. 03.03.2008 року Постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції Фоменко О.В. накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Актом опису та арешту майна від 07.03.2008 р. описано майно, на яке накладено арешт, а саме вищевказану квартиру. Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 02.11.2017 р. скасований арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції Фоменко О.В. від 03.03.2008 р. У вересні 2021 року позивачі звернулись до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з проханням повернути вилучені раніше оригінали документів на спірну квартиру. Проте, отримали відповідь державного виконавця про те, що виконавче провадження закрито та архів знищено. Факт знищення виконавчого провадження було встановлено ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 02.11.2017 р., в якій зазначено, що згідно відповіді Кальміуського ВДВС м.Маріуполя від 10.08.2017 р., строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить три роки, архів знищено, більш детальну інформацію стосовно виконавчого листа № 1-483, виданого 20.12.1999 року надати немає можливості. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо об`єкту нерухомого майна – квартира АДРЕСА_1 , відсутні. Відсутність оригіналів документів робить неможливим реєстрацію права власності, реалізацію майнових прав. У зв`язку зі втратою оригіналів документів, а також неможливістю отримати його дублікат з нотаріального архіву в м.Донецьку, позивачі просять захистити їх майнові права шляхом визнання за ними ще раніше набутого права власності на спірну квартиру.

Позивачі у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності за участю їх представника – адвоката Каменюк Л.М., яка діє на підставі ордеру, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник позивачів, яка діє на підставі ордеру, адвокат Каменюк Л.М. у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, ким та яким чином оспорюється дійсність укладеного договору купівлі – продажу та право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, не зазначено в чому порушено право позивачів, не вказана мета визнання права власності. Дублікат свідоцтва про право власності оформлюється в разі втрати оригіналу на підставі звернення заявника та архівних документів, які зберігаються в органах, що видали свідоцтво про право власності, а також довідки з органу внутрішніх справ. Якщо законодавством передбачене обов`язкове повідомлення цих органів про втрату (викрадення) оригіналу свідоцтва. За загальними правилами, в разі втрати або зіпсування документу, лише суб`єкт, який видав такий документ, може видати його дублікат або архівна установа. Будь – яких доказів звернення позивачів до відповідних установ, зокрема до ЖКП «Житловик», яким видано свідоцтво про право власності, або його правонаступника, чи до архівного відділу Маріупольської міської ради про видачу дублікату правовстановлюючих документів до позову не надано. Зазначене свідчить про передчасність звернення до суду, оскільки відсутнє порушене право. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Вирішити справу на розсуд суду.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності.

Пунктом 37 Постанови передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року N 6-318цс15).

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.10.1995 р., зареєстрованого в Маріупольському БТІ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить в рівних частках квартира АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 20.12.1999 р. ОСОБА_2 було засуджено за ч.3 ст.81, ч.2 ст.86, ст.42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна. Призначене вироком покарання ОСОБА_2 повністю відбув та звільнився з місць позбавлення волі у 2005 р.

Згідно довідки, виданої державним виконавцем ВДВС Іллічівського районного управління юстиції м.Маріуполя, 16.06.2000 року в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 1-483, виданого 20.12.1999 р. Іллічівським районним судом м.Маріуполя, було вилучено документи на квартиру АДРЕСА_1 , а саме оригінал свідоцтва про право власності, технічний паспорт.

Матеріалами справи встановлено, що 03.03.2008 року Постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції Фоменко О.В. накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Актом опису та арешту майна від 07.03.2008 р. описано майно, на яке накладено арешт, а саме вищевказану квартиру.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 02.11.2017 р. скасований арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції Фоменко О.В. від 03.03.2008 р.

З письмових пояснень позивачів вбачається, що у вересні 2021 року вони звернулись до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з проханням повернути вилучені раніше оригінали документів на спірну квартиру. Проте, отримали відповідь державного виконавця про те, що виконавче провадження закрито та архів знищено.

Вказаний факт знищення виконавчого провадження було встановлено ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 02.11.2017 р., в якій зазначено, що згідно відповіді Кальміуського ВДВС м.Маріуполя від 10.08.2017 р., строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить три роки, архів знищено, більш детальну інформацію стосовно виконавчого листа № 1-483, виданого 20.12.1999 року надати немає можливості.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо об`єкту нерухомого майна – квартира АДРЕСА_1 , відсутні.

Згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

1. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.6, п.7, п. 18 Порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Моментом прийняття заяви вважається дата і час її реєстрації у базі даних заяв. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачений порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 3 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд приходить до висновку, що відсутність оригіналів документів робить неможливим реєстрацію права власності, реалізацію майнових прав позивачів. У зв`язку зі втратою оригіналів документів, а також неможливістю отримати його дублікат з нотаріального архіву в м.Донецьку, позивачі просять захистити їх майнові права шляхом визнання за ними ще раніше набутого права власності на спірну квартиру, а тому є усі підстави вважати, що права позивачів порушені.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: Кальміуський відділ державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. М. Іванченко