Вирок № 101779101, 10.12.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/508/21

Провадження № 1-кп/467/102/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Пахомова О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Уколова М.І.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12021153130000051, внесене до ЄРДР 17 травня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сасанівка Полонського району Хмельницької області, громадянина України, не працюючого, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України

В С Т А Н О В И В :

16 травня 2021 року близько 19 години ОСОБА_1 , перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязнених відносин вчинив сварку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після чого у нього виник умисел, направлений на погрозу вбивством.

Реалізуючи свій злочинний намір, при цьому усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, їх караність, діючи умисно, взяв з території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , двоствольну мисливську гладкоствольну рушницю 16-го калібру та здійснив з неї один постріл вгору, другий постріл у напрямку потерпілих, висловлюючи при цьому погрози щодо позбавлення їх життя. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сприймали погрозу як реальну та усвідомлювали, що ОСОБА_1 за допомогою рушниці може спричинити їм тілесні ушкодження та позбавити життя. Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, показав, що вранці 16 травня 2021 року він на межі земельних ділянок між власною та ОСОБА_2 , ширина якої 15 см, мотокосою скосив траву. Оскільки мотокоса траву розкидала, то він її згріб і виніс під абрикосу. Біля 16 години він побачив, що ОСОБА_2 на своєму городі згрібає траву та кидає її йому на город. На що він зробив йому зауваження. Однак у відповідь ОСОБА_2 вдарив його вилами по лівій руці металевою частиною, тому він побіг до будинку, так як по руці пішла кров. Далі він відчинив гараж, взяв рушницю та вистрілив двічі вверх, перебуваючи при цьому у своєму дворі з метою попередити потерпілих про те, що він буде захищатися від того, якщо вони його будуть бити. Перший постріл він здійснив при зачиненій хвіртці, а другий - при відчиненій хвіртці, яку він відкрив для того, щоб було чутно. У момент пострілу він потерпілих не бачив. Після цього ОСОБА_2 знову побіг у дворі на нього з вилами, тому він сказав: «Якщо таке відбудеться, то він буде стріляти на ураження». Потерпілої під час конфлікту на городі не було.

Незважаючи на невизнання провини обвинуваченим, його провина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 16 травня 2021 року він з дружиною вийшов на город, де побачив скошену траву, яку скинув на межу. Через годину він побачив, що ОСОБА_1 розкидав траву по його городі. Тому він знову скидав її на межу. У нього та ОСОБА_1 були вила. Після цього ОСОБА_1 сказав «Щас» і пішов до у напрямку до свого будинку. Коли вони йшли до хати, то він почув звук пострілу з рушниці у дворі. Хто стріляв він не бачив. Однак постріл був ззаду, тому він злякався. Через декілька секунд він побачив відчинену калітку, звідки вийшов ОСОБА_1 з рушницею в руках, направив рушницю в його сторону та здійснив постріл. Побачивши рушницю, він злякався, оскільки зрозумів, що останній може його вбити. Після другого пострілу він з дружиною пішли до двору. ОСОБА_1 теж забіг до двору та почав казати, що наступного разу буде стріляти на ураження. Під час здійснення пострілів відстань між ним та ОСОБА_1 була біля 10 метрів, а між його дружиною та ОСОБА_1 - біля 20 метрів.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 16 травня 2021 року після обіду вона з чоловіком вийшли на город, де побачили розкидану траву. Чоловік взяв вила за згріб її на межу. Через годину вони побачили, що ОСОБА_1 розкидав траву по їхньому городі. Чоловік знову взяв вила і вони вдвох пішли згрібати траву. При цьому чоловік згрібав, а вона стояла. ОСОБА_1 почав кричати до чоловіка «Що ти робиш», на що ОСОБА_1 вигукнув «Щас» і побіг до двору. Вони залишилися на городі. Вона почула постріл, відчинилася хвіртка, там стояв ОСОБА_1 з рушницею з зеленим прикладом, яку направив в бік чоловіка та вистрілив. При цьому він кричав, що наступного разу стрілятиме на ураження. Після цього вона побігла в двір за мобільним телефоном, а чоловік - за нею. У подальшому вона викликала працівників поліції. Під час здійснення першого пострілу вона ОСОБА_1 не бачила та знаходилась від чоловіка на відстані 10 метрів. Погрозу обвинуваченого вона сприймала як реальну так як вона і її чоловік з обвинуваченим мають тривалі неприязнені стосунки.

Провина обвинуваченого ОСОБА_1 також підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами.

У відповідності до заяви потерпілого ОСОБА_2 від 21 травня 2021 року ним добровільно видано працівникам поліції диск з камери відеоспостереження, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом протоколу огляду предмету від 21 травня 2021 року на носії - компакт диску CD-R торгової марки «Havit» 52х700 МВ/80 min містяться два відеозаписи, перший з яких триває 47 секунд, другий - 01 хвилину 12 секунд. Дані відеозаписи з камери відеоспостереження, яка фіксує подвір`я домоволодіння, яка розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На відеозаписі зображено подвір`я вищевказаного домоволодіння, де з правого боку знаходиться будинок, з лівого боку кам`яна споруда (гараж), а прямо - паркан. На відеозаписі з`являється особа чоловічої статі, одягнена у штани синього кольору та кофту сірого кольору, яка вийшла з будинку, тримаючи в праві руці тканину та попрямувала в прохід між парканом та спорудою (гаражем). Далі з будинку вийшла особа жіночої статі, яка одягнена в штани синього кольору та смугасту кофту, яка підійшла до споруди (гаражу), де відчинила вхідні двері. В цей момент пролунав хлопок, звук якого схожий на постріл. Далі особа жіночої статі попрямувала в прохід між спорудою (гараж) та парканом. В цей момент пролунав ще один хлопок, звук якого схожий на постріл. Після даного звуку чутно слова «визивай міліцію» та розмову осіб. На другому відеозаписі зображено подвір`я вищевказаного домоволодіння, де з правого боку знаходиться будинок, з лівого боку кам`яна споруда (гараж), а прямо - паркан. На відеозаписі чутно як пролунав хлопок, звук якого схожий на постріл, після якого чутно гучну розмову. Далі по інший бік паркану проходить особа. Після чого на відеозаписі з`являється особа чоловічої статі, одягнена у штани синього кольору, яка вийшла з проходу між спорудою (гараж) та парканом і тримає в правій руці предмет зовні схожий на гвинтівку. При цьому дана особа повторює двічі наступну фразу - «В следующий раз будет на поражение». Після цієї фрази за кадром звучить фраза «давай стріляй». Диск з відео вилучений до відділення поліції № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області та переглянутий у ході судового засіданні.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 у службовому кабінеті № 20 відділення поліції № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області добровільно видав мисливську рушницю та два патрони, які поміщено до пакету №1 та до спеціального сейф-пакету №EXPO248270 та опечатано.

Про видачу рушниці та патронів працівникам поліції свідчить також і заява ОСОБА_1 від 17 травня 2021 року.

Згідно висновку експерта від 28 травня 2021 року № СЕ-19/115-21/6869-БЛ, наданого на підставі постанови про призначення судово-балістичної експертизи від 19 травня 2021 року дізнавача СВ ВП № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Штембера М.В., один з предметів, наданих на експертизу, є вогнепальною зброєю - двоствольною гладко ствольною мисливською рушницею моделі «ТОЗ-Б» або «ТОЗ-МБ», 16-го калібру, із наступним маркувальним зазначенням: на подушці лівого та правого ствола № НОМЕР_1 , 1960 року виготовлення; на лівій подушці колодки № НОМЕР_2, 1958 року виготовлення; на цівці № НОМЕР_3, 1955 року виготовлення, виробництва Тульського зброярного заводу, м. Тула, СРСР. Рушниця придатна до стрільби. Рушниця знаходиться у справному стані. Перша досліджувана гільза стріляна з лівого ствола наданої на експертизу двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-Б» або «ТОЗ-МБ» 16-го калібру, із наступним маркувальним зазначенням: на подушці лівого та правого ствола № НОМЕР_1 , 1960 року виготовлення; на лівій подушці колодки № НОМЕР_2, 1958 року виготовлення; на цівці № НОМЕР_3,1955 року виготовлення. Друга досліджувана гільза стріляна з правого ствола наданої на експертизу двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-Б» або «ТОЗ-МБ» 16-го калібру, із наступним маркувальним зазначенням: на подушці лівого та правого ствола № НОМЕР_1 , 1960 року виготовлення; на лівій подушці колодки № НОМЕР_2, 1958 року виготовлення; на цівці № НОМЕР_3,1955 року виготовлення.

Під час слідчого експерименту, зафіксованого протоколом проведення слідчого експерименту від 31 травня 2021 року та відеозаписом, що досліджені судом, було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 в присутності двох понятих розповів і показав на місці обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, вказав місце на городі, де у них виник конфлікт із потерпілими, а також місце, де він взяв рушницю та спосіб яким він здійснив з неї двічі постріли вгору, місце, де знаходились потерпілі під час пострілу, а також місце на подвір`ї, де він повідомив потерпілим, що наступного разу буде стріляти на ураження.

Твердження захисника про визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим у зв`язку з тим, що у протоколі не зафіксовано це хто з учасників події перебував, зміст протоколу не відповідає частково змісту відео є необґрунтованим, оскільки у відповідності до вимог частини першої статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

По вказаному провадженню судом не встановлено, що вказаний доказ отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Крім цього, суд враховує правові позиції Верховного Суду, зокремапостанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року про справі № 740/3597/17 провадження № 51-6070кмо19, та приходить до висновку про те, що слідчий експеримент відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, положенням статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України.

Суд звертає увагу, що як під час проведення слідчого експерименту так і в судовому засіданні обвинувачений вказав про самооборону, тобто вчинення ним дій після удару вилами потерпілим ОСОБА_2 його по руці. Однак суд вважає таку версію обвинуваченого захисною, так як доказів заподіяння йому удару потерпілим, крім показань самого обвинуваченого, у справі немає.

Також суд вважає, що доводи обвинуваченого, що під час події була відсутня потерпіла ОСОБА_3 спростовуються як показаннями потерпілих, так і записом з відеокамери, де чутно розмову між обома потерпілими щодо події, а також протоколом слідчого експерименту, у ході якого обвинувачений показує місце, де знаходились потерпілі Ткаченки у моменти пострілу і напрямок, куди вони побігли після пострілів.

Доводи захисника про порушення вимог ст. 477 КПК України, на думку суду, є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством без обтяжуючих обставин) є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення і може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.

Відповідно до вимог процесуального закону обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є позиція потерпілого щодо вчиненого стосовно нього діяння, виражена в певній процесуальній формі, зокрема у формі заяви. Так, обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Інтерес потерпілого як особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій, тому потерпілий не зобов`язаний визначати конкретну норму кримінального закону, яка встановлює відповідальність за те чи інше вчинене щодо нього протиправне діяння, натомість достатнім є лише волевиявлення потерпілого щодо притягнення винного до кримінальної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к) вказала на те, що кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені в ч. 1 ст. 477 КПК України правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16 травня 2021 року до відділення поліції № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області звернулась ОСОБА_3 з заявою, в якій зазначила про те, що 16 травня 2021 року о 19 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснив постріл з предмета, схожого на рушницю, та погрожував вбивством їй та її чоловіку ОСОБА_2 під час перебування на городі. Вказана заява оформлена протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення.

Також, як видно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі заяви ОСОБА_3 було внесено відомості до ЄРДР за фактом вчинення ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 та її чоловіка кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. При цьому письмової заяви про вчинення зазначеного правопорушення ОСОБА_2 не подавав.

Разом з тим у ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 погодились із висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. 1 ст. 129 КК України, прохали призначити йому покарання на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, а також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к), суд не вбачає підстав, які б вказували на порушення положень ст. 477 КПК України.

За такого, твердження обвинуваченого щодо безпідставного обвинувачення у скоєнні ним погрози вбивством спростовуються наступним.

За частиною першою статті ст.129 КК України погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Об`єктом злочину є особиста безпека особи. З об`єктивної сторони злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо. Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з`ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про те, що поведінка обвинуваченого за наявності тривалих неприязнених відносин між ним та потерпілими у ході чергової сварки шляхом демонстрації зброї потерпілим, здійснення з неї двох пострілів, в т.ч. одного з них у напрямку потерпілих, висловлювання погрози на адресу потерпілих «В следующий раз будет на поражение» об`єктивно свідчила про те, що обвинувачений висловлював погрозу вбивством потерпілимОСОБА_2 і ОСОБА_3 і в останніх були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд вирішив, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 129 КК України як погроза вбивством при наявних реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.

Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Судом не встановлено обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує те, що останній скоїв кримінальний проступок, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, є пенсіонером по віку, як власник холодної, вогнепальної, травматичної, газової чи будь-якої іншої зброї на обліку Первомайського РВП не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий та вважає достатнім і доцільним для виправлення та перевиховання призначити йому покарання у виді арешту.

Процесуальні витрати згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, належить покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час розгляду справи не обирався.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до статті 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання у виді 1(одного) місяця арешту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової експертизи у розмірі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 50 к.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року на предмет зовні схожий на мисливську рушницю в розібраному стані, який поміщено до пакету №1, опечатано за допомогою капронової нитки, паперової бірки, на якій поставили підписи поняті та учасники огляду, а також дві гільзи 16 калібру, які поміщено до спеціального сейф-пакету № EXPO248270 та опечатано, скасувати.

Речові докази по справі: рушницю у напіврозібраному стані, два марлевих тампона, 8 стріляних гільз та первинні упаковки, запаковані до прозорого спеціального пакету Експертної служби МВС України, скріплені стяжною пломбою № L87377006 CONTROL, виготовлений з полімерного матеріалу, які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національного поліції в Миколаївської області - знищити; компакт диск CD-R торгової марки «Havit» 52х700 МВ/80 min, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12021153130000051 - залишити у справі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Кологрива