Рішення № 101778814, 03.12.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/28/2021

130/263/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Буга Р.М.,

представника позивача Поліщук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Виконавчий комітет Жмеринської міської ради (як орган опіки і піклування) про звернення стягнення на предмет іпотеки (будинок) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIZGA0000001281 від 14.08.2008 року в сумі 241012,71 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 77,10 кв. м, житловою площею 53,20 кв. м в АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах із встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому в АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

Згідно останньої редакції уточнених позовних вимог представник позивача просив виселити відповідачів ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (на час ухвалення рішення стала повнолітньою), а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані та /або проживають у житловому будинку в АДРЕСА_1 .

І.Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідачів.

14.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір VIZGA0000001281, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 58459,70 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення до 14.08.2018 року.

14.08.2008 року між ОСОБА_8 та позивачем було укладено договір іпотеки № VIZGA0000001281, відповідно до умов якого Іпотекодавець забезпечив виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, передавши в іпотеку будинок загальною площею 77,10 кв. м, житловою площею 53,20 кв. м, що розташований в АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору іпотеки та враховуючи приписи ст.6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором також поширюється на земельну ділянку, на якій розташованій предмет іпотеки, зокрема будинок по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 іпотекодавець ОСОБА_8 померла. Як вбачається з відповіді на запит суду за адресою іпотеки позичальника були зареєстровані відповідачі за уточненими позовними вимогами. Представник позивача вказав, що враховуючи факт, що відповідач не відмовився від спадщини після смерті позичальника та проживали з ним на час відкриття спадщини, відповідно успадкували обов`язки спадкодавця за кредитними договором.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримала уточнену позовну заяву, з підстав викладених в позові та просив задовольнити її.

Відповідачі відзив на позовну заяву не подавали.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

07.02.20202 ухвалою судді позовна заява залишена без руху, надано термін для усунення недоліків.

26.02.2020 недоліки вказані в ухвалі суду усуненні, 05.03.2020 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Витребувано з виконавчого комітету Жимеринської міської ради інформацію про реєстрацію осіб в будинку по АДРЕСА_1 .

04.03.2020 надійшли витребувана судом інформація.

03.08.2020 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_7

02.09.2020 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.

15.12.2020 від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі відповідачів та третіх осіб.

19.03.2021 ухвалою суду до участі у справі в якості відповідачів залучено: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В якості третіх осіб залучено: службу у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, виконавчий комітет Жмеринської міської ради (як орган опіки і піклування).

15.09.2021 справа призначена до розгляду по суті.

Представники третіх осіб служби у справах дітей Жмеринської РДА та органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. На адресу суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність у зв`язку з досягненням відповідачем повноліття.

Відповідачам ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та третій особі ОСОБА_7 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією уточненої позовної заяви та копіями доданих документів за їх зареєстрованим місцем проживанням АДРЕСА_1 .

В останнє судове засідання відповідачі та треті особи не з`явилися.

Від відповідачів та третьої особи ОСОБА_7 на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовими повідомленнями наявним в матеріалах справи (Т.2 а.с.125-138).

Згідно з положеннями частини 7 та 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів у відсутність відповідачів.

Відповідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № VIZGA0000001281, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14.08.2008 по 14.08.2018 року у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 50 000 грн. на покращення житлових умов зі сплатою відсотків за користування кредитом, передбачених договором (Т.1 а.с.14-16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості загальний залишок заборгованості за кредитом становить 241012,71 грн. (Т.1 а.с.8-13).

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки № VIZGA0000001281 від 14.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу, відповідно до умов якого ОСОБА_8 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, відповідно до пункту 33.3 договору іпотеки, надала в іпотеку житловий будинок житловою площею 53,20 кв. м, яке належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом в АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки становить 76540 грн. 14.08.2008 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження у вигляді заборони на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки. В Державному реєстрі іпотек зареєстровано договір іпотеки спірного майна (Т.1 а.с.17-28).

Як вбачається з відповіді на претензію кредитора, наданої завідуючою Жмеринською міською державною нотаріальної конторою, на підставі претензії банку було заведено спадкову справу №221/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 . Інші спадкоємці до цього часу до нотаріальної контори не звертались (Т.1 а.с.31-32).

Позивачем на адресу ОСОБА_10 було направлено лист-претензію щодо сплати заборгованості по договорам, попереджено про стягнення суми боргу в судовому порядку в разі відмови від добровільного погашення суми заборгованості (Т.1 а.с.33-35), яка була направлена відповідачам 19.07.2017, що вбачається з копії фіскального чеку «Укрпошта» та копії реєстру згрупованих відправлень

Згідно довідки виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 12.03.2020 в будинку по АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 (Т.1 а.с.68).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

IV. Докази відхилені судом.

Так, суд не бере до уваги долучену позивачем до матеріалів позовної заяви копію довідки квартального комітету «Південно-Західний» від 27.09.2019 про склад сім`ї ОСОБА_10 , у зв`язку з відсутністю підтвердження про законність отримання даної довідки та відсутності оригіналу у позивача. З копії цієї довідки вбачається, що вона була видана на вимогу ОСОБА_10 для пред`явлення управлінню юстиції м. Жмеринки (Т.1 а.с.29 зворот). Суд визнає цей доказ недопустимим.

V.Мотиви суд. Норми права, які застосовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Частиною другою вказаної частини передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом з тим частиною третьою сформульовано спеціальне правило по відношенню до ч.1 та 2 зазначеної статті, щодо спеціального суб`єкта, а саме якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1019цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1982цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16 та в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 303/1590/15-ц.

Згідно зст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як вбачається з ст. ст. 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Відповідно до ст.1299 ЦК України якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах державної реєстрації нерухомого майна. Також, відповідно до ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно або інші речові права, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, тобто особа є власником нерухомого майна з моменту його державної реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, на підставі претензії позивача після смерті ОСОБА_8 , яка являлась поручителем ОСОБА_7 , боржником за основним зобов`язанням за кредитним договором № VIZGA0000001281 від 14.08.2008 року, нотаріусом була заведена спадкова справа, проте інші спадкоємці до нотаріальної контор не звертались.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до відповідачів, банк посилався на те, що за відомостями, наданими виконавчим комітетом Жмеринської міської ради відповідачі зареєстровані за тією ж адресою, що і іпотекодавець ОСОБА_8 , не відмовились від прийняття спадщини після смерті позичальника та проживали з ним на час відкриття спадщини, успадкувавши таким чином обов`язки спадкодавця, проте позивачем не надано до суду жодних доказів, що відповідачі перебували у родинних відносинах з померлою, є її спадкоємцями, прийнявши у спадщину в тому числі предмет іпотеки та проживали на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом зі спадкодавцем.

Відповідно до статті 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено прийняття спадщини відповідачами після смерті ОСОБА_8 . Факт реєстрації відповідачів з померлою на момент смерті та відсутність відмови їх від прийняття спадщини не доводить з достовірністю, що відповідачі є родичами померлого та відповідно спадкоємцями за законом певної черги, а тому позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід залишити без задоволення.

Позивач, у своєму позові просить виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані і проживають у житловому будинку, проте в силу того, що суд відмовляє у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, то не підлягає також задоволенню вимога про виселення в тому числі і з підстав того, що виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі відмови в позові - на позивача, атому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 206, 223, 259, 263-265, пунктом 9 частини 1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.575, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 109 ЖК УРСР ст.ст.1, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомі), Служба у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області (місце знаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, 4), Виконавчий комітет Жмеринської міської ради (місце знаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Б. вул. Центрапльна, 4).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 10.12.2021