Ухвала суду № 101777243, 09.12.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/578/2021

Справа 557/1937/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 грудня 2021 року смт Гоща

Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_2 , в якому просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з присудженням на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частки зазначеного житлового будинку в розмірі 20 556 гривень та визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Перевіривши вищезазначену позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст.ст. 175 і 177 ЦПК України.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, однак на виконання приписів п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено ціни позову.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, що визначено у п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

Зауважується суддею і на тому, що позивачем, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження обставин щодо реєстрації переходу права власності за спадковим договором від 28 листопада 2009 року, укладеним із ОСОБА_3 , до нього, як набувача, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужувача.

Також позивач, вказуючи у позовній заяві на обставини щодо зняття нотаріусом 21 вересня 2019 року обтяження із 1/2 частини спірного будинку у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та зазначаючи, що такі стверджуються витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №157175118 від 21 лютого 2019 року, до позовної заяви вказаного доказу не додає.

Позивач відповідно до положень ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відсутнє у позовній заяві і підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що передбачено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Окрім того, при вирішенні питання про відкриття провадження суддя зауважує також на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, з посиланням на приписи якої позивачем заявлені позовні вимоги, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При цьому зі змісту ч. 2 ст. 365 ЦК України слідує, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №367/7792/16-ц зазначено: «рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05), зроблено висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди».

Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки ОСОБА_1 подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов`язком позивача, тому останньому слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду (одержувач: ТУ ДСА України у Рівненській області, розрахунковий рахунок UA048201720355229002000010559, банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ: 26259988) вартості 1/2 частки у спільному майні, що згідно висновку експерта за результатами проведеної за заявою позивача судової інженерно-технічної експертизи №95/21 від 30 серпня 2021 року, становить 41 112 гривень.

Звертається суддею увага позивача також на наступне.

Із позовної заяви вбачається, що останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Згідно ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

За змістом ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 499 ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.1. розділу ІІ вказаної Інструкції у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно п. 2.3. розділу ІІ Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Відповідно до п. 8.4. розділу VIII Інструкції, з урахуванням статті 17 Конвенції доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Оскільки відповідач проживає на території Російської Федерації, на виконання вимог п. 2.3. Інструкції позивач повинен надати до суду завірений переклад позовної заяви та доданих документів на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України, яка буде зрозумілою для відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Мінської Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови.

Отже, з метою направлення судового доручення для проведення окремих процесуальних дій та вручення судових документів (копії позовної заяви з додатками) необхідно звернутися до запитуваної установи юстиції з відповідним дорученням про вручення документів. При цьому, виходячи з положень вищевказаної Конвенції, документи мають бути подані російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на цю мову.

Однак, позовна заява з додатками подана лише українською мовою, що унеможливлює виконання умов Конвенції та розгляд справи.

Тому, позивачу необхідно надати до суду в двох примірниках належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на російську мову, для вручення їх відповідачу.

За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення зазначених вище недоліків, що відповідатиме приписам ч. 1 ст. 185 ЦПК України.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі «De Geouffre de la Pradelle проти Франції», №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку), де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, означені вище вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачеві у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.

Звертається увага позивача і на те, що якісна підготовка справи до розгляду, спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи.

Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку не усунення недоліків у визначений судом термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Оленич