Рішення № 101776152, 03.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/5924/21

2/465/3210/21

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання - Оверко Я.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Мироненка Д.В. , Штангрет У.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Школа вищої спортивної майстерності»про визнання незаконним та скасування наказу -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу та про стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22 березня 2021 року Комунальним закладом Львівської обласної ради «Школою вищої спортивної майстерності» прийнято наказ №86 відповідно до якого його відраховано із основного складу спортсменів школи. Підставою для прийняття такого наказу, як зазначено відповідачем було порушення ним морально-етичних норм.

Так, в період з 10 по 15 березня 2021 року у місті Бровари проводились змагання із стендової стрільби - Кубка України пам`яті ЗМС ОСОБА_5 . Для участі у вказаних змаганнях було відряджено спортсменів школи відділення стендової стрільби, в тому числі і його. З метою авансування витрат на відрядження відповідальним за фінансовий звіт був закріплений тренер-викладач - ОСОБА_6 .

З метою фінансування поїздки для участі у змаганнях, відповідачем було оформлено відомість №1 та відомість №2. Згідно даних відомості №1 позивачем отримано грошові кошти в сумі 1950,00 грн. Цільове призначення вказаних коштів - проживання у місці проведення змагань.

Відповідно до відомості №2 позивачем отримано грошові кошти у розмірі 560,00 грн. за харчування. Про факт отримання таких коштів позивач розписався та після повернення із змагань підтвердив документально понесені ним витрати.

Однак позивач не отримував від відповідача жодних коштів на проїзд та відповідно не розписувався за отримання таких коштів, а також не надавав відповідачу проїзних документів з метою отримання компенсації таких коштів від відповідача. Таким чином вважає, що даний наказ є незаконним та підлягає до скасування, оскільки він не порушував будь-яких морально-етичних норм. Тому для захисту свого права та інтересу змушений звернутись до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 04.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою суду від 22.10.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладених у позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Мироненко Д.В. у судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що згідно доповідної записки заступника директора відповідача ОСОБА_7 виявлений факт здачі квитків позивачем, за фактом чого було проведено перевірку та в подальшому прийнято наказ №86 від 22.03.2021 року. Окрім цього, вважає, що вказівка у позові на спортивні досягнення позивача не може спростувати порушення ним морально етичних норм чи свідчити про їх недопущення. У зв`язку з чим провив відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю.

Представник відповідача - директор Штангрет У.П. у судовому засіданні позив заперечили та надала пояснення, що ОСОБА_4 не звертався до неї із будь-якими заявами чи проханнями про повернення коштів за проїзд, оскільки відповідно до встановлених правил звіт про використання коштів та відповідні підтверджуючі документи надаються тренером-викладачем, який був підзвітний за використання таких коштів та призначений відповідно до наказу керівника школи, як особою відповідальною за відрядження. Відповідно до наказу про відрядження (наказ №70 від 01.03.2021 року) особою відповідальною за отримання коштів та за звітування був тренер-викладач - ОСОБА_8 . Додатково повідомила, що кошти видаються на відрядження за фактом повернення спортсменів із такого відрядження і за результатами надання підтверджуючих документів про витрати спортсмена. Також повідомила, що у неї, як директора школи жодних зауважень до позивача щодо виконання ним нормативів та професійних досягнень не було. Крім цього, вона не володіє інформацією про те, хто саме здавав квитки в бухгалтерію, оскільки це не входить у її обов`язки та підтвердила, що спортсмен ОСОБА_4 поїхав на змагання власним транспортом. Просила у задоволені позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що з 2005 року являється спортсменом школи та ніяких претензій з боку відповідача за весь час до нього не було. Він брав участь у змаганнях, які відбувалися у м. Бровари в березні 2021 року та до місця змагань добирався власним транспортом. Крім того, він не звертався ні до тренера ОСОБА_9 , ні в бухгалтерію школи про видачу та відшкодування йому коштів за квитки на проїзд. Для відрядження отримував кошти виключно на проживання та харчування. Також він не звертався з вимогами до ОСОБА_10 як до підзвітної особи з вимогою про компенсацію коштів за проїзд. Вказані квитки перебували у його батька - ОСОБА_11 . При цьому жодних розмов між ним та його тренером ОСОБА_12 про повернення коштів за квитки не відбувалося.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , як головний бухгалтер відповідача пояснила, що за усі витрати, які мали місце під час відрядження звітувались відповідальні тренера. Також повідомила, що підійшов тренер ОСОБА_14 та передав квитки за проїзд Львів-Київ та Київ-Львів, які були долучені до авансового звіту і виявлено, що такі квитки були куплені і протягом 3-х хвилин здані. Підзвітною особою за отримання коштів був тренер-викладач - ОСОБА_6 і перед поїздкою ОСОБА_4 не отримував авансом грошових коштів на проїзд до м. Києва. Вказала, що не ОСОБА_14 , а ОСОБА_6 передавав квитки та звітувався за відрядження. Кошти на відрядження видавались позивачу вже після проведення змагань.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , як особа підзвітна за відрядження спортсменів пояснив, що в березні 2021 року у м. Бровари відбувалися змагання за кубок України із стендової стрільби. Він взяв під звіт документи з готелю та за проживання і відмовився брати під звіт квитки на проїзд, оскільки спортсмени поїхали приватним транспортом. Після повернення до Львова, квитки здав тренер ОСОБА_14 в бухгалтерію. Після цього він написав доповідну з цього приводу. Грошові кошти на відрядження спортсменів під авансовий звіт не отримував, а отримав в подальшому після повернення з відрядження. Від спортсмена ОСОБА_4 квитків не приймав, а відзвітувався за проживання та харчування. ОСОБА_14 є старшим тренером збірної і він приніс квиток позивача для звіту. Крім того, він не володіє інформацією про те чи був ОСОБА_14 підзвітною особою.

Заслухавши пояснення представників сторін та пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що в період з 10 по 15 березня 2021 року у місті Бровари проводились змагання із стендової стрільби - Кубка України пам`яті ЗМС ОСОБА_5 . Для участі у вказаних змаганнях було відряджено спортсменів школи відділення стендової стрільби, в тому числі і позивача - ОСОБА_4 .

Наказом директора відповідача №70 від 01 березня 2021 року «Про відрядження до м. Бровари спортсменів відділення стендової стрільби для участі в Кубку України» у пункті 1 вказано: відрядити до м. Бровари терміном з 10 по 15 березня 2021 року спортсменів школи - ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та тренера ОСОБА_9 для участі в Кубку України пам`яті ЗМС ОСОБА_5 із стендової стрільби. Відповідальність за фінансовий звіт покласти на тренера - викладача - ОСОБА_6 . Вказаним наказом також зобов`язано ОСОБА_6 своєчасно отримати кошти на відрядження і в триденний термін після повернення відзвітуватись перед головним бухгалтером за кошторисні витрати.

Для фінансування поїздки для участі у змаганнях, відповідачем було оформлено відомість №1 та відомість №2, і згідно вказаних відомостей позивачем отримано кошти для проживання в розмірі 1950,00 грн. та для харчування у розмірі 560,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 придбав для проїзду за маршрутом Львів-Київ (дата придбання 03.03.2021 року) та у зворотному напрямку Київ-Львів (дата придбання 03.03.2021 року) посадочні документи.

Свідок ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_6 підтвердили та надали покази, що спортсмени прямували до місця проведення змагань приватним транспортом.

В подальшому на підставі доповідної записки заступника директора відповідача - ОСОБА_7 у якій заступник директор повідомив, що при здачі авансового звіту тренером із стрільби ОСОБА_12 про використання коштів за поїздку до м. Бровари Київської області було виявлено, що квитки Львів-Київ та Київ-Львів спортсмена ОСОБА_4 були куплені та здані.

22 березня 2021 року Комунальним закладом Львівської обласної ради «Школою вищої спортивної майстерності» прийнято наказ №86 згідно якого ОСОБА_4 відраховано із основного складу спортсменів школи за порушення морально-етичних норм.

З метою авансування витрат на відрядження відповідальним за фінансовий звіт був закріплений тренер-викладач - ОСОБА_6 .

Так, положенням про порядок організації і проведення офіційних спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів та порядок матеріального забезпечення їх учасників, затвердженого Наказом Міністерства молоді та спорту України» від 09.02.2018 року №617 передбачається, що відрядження учасників для участі у спортивних заходах у межах України здійснюється організацією, що їх відряджає, згідно із законодавством відповідно до регламентних документів про цей захід та на підставі виклику (запрошення) організатора спортивного заходу - пункт 1 Положення про порядок організації і проведення офіційних спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів та порядок матеріального забезпечення їх учасників .

Витрати на проїзд, проживання, харчування, оплату добових учасникам спортивних заходів здійснюються у порядку і в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", якщо інше не передбачено відповідними регламентними або розпорядчими документами організатора в межах затверджених кошторисів - пункт 2 Положення про порядок організації і проведення офіційних спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів та порядок матеріального забезпечення їх учасників.

Відрядження учнів-спортсменів та їх тренерів-викладачів на спортивні заходи здійснюється відповідно до законодавства. У разі необхідності, виходячи з фінансових можливостей ШВСМ, допускається відрядження на спортивні заходи разом із спортсменами та їх тренерами-викладачами інших фахівців, які є працівниками ШВСМ - пункт 17 Положення «Про школу вищої професійної майстерності», яке затверджене Наказом Міністерства молоді та спорту України» від 17.07.2015 року №2581.

Порядок здійснення витрат на відрядження регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі Постанова №98).

Згідно п.5 Постанови №98 підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат (у межах України - у національній валюті, за кордон - у валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США/євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день видачі авансу). Аванс перераховується на відповідний рахунок працівника для використання із застосуванням платіжних карток.

Залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.

Для фінансування поїздки для участі у змаганнях, відповідачем було оформлено відомість №1 та відомість №2, і згідно вказаних відомостей позивачем отримано кошти для проживання в розмірі 1950,00 грн. та для харчування у розмірі 560,00 грн.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що не звертався ні до тренера ОСОБА_6 , ні в бухгалтерію школи про видачу та відшкодування йому коштів за квитки на проїзд. Для відрядження отримував кошти виключно на проживання та харчування. Також повідомив, що не звертався з вимогами до ОСОБА_6 як до підзвітної особи з вимогою про компенсацію коштів за проїзд.

Свідок ОСОБА_6 , як підзвітна та відповідальна за звітування особа також вказав, що взяв під звіт документи з готелю за проживання і відмовився брати під звіт квитки на проїзд, оскільки спортсмени поїхали приватним транспортом. Після повернення до Львова, квитки здав тренер ОСОБА_14 в бухгалтерію і після цього свідок - ОСОБА_6 зазначив, що написав доповідну з цього приводу. Також свідок ОСОБА_6 зазначив, що від спортсмена ОСОБА_4 квитків не приймав, а відзвітувався за проживання та харчування. Свідок також повідомив, що ОСОБА_14 є старшим тренером збірної і саме він приніс квиток ОСОБА_4 для звіту.

Суд бере до уваги ту обставини, що матеріалами справи та наявними доказами не підтверджено факт наявності вини ОСОБА_4 у вчиненні діяння відповідно до якого позивача було відраховано із списків школи основного складу групи ВСМ відділення стендової стрільби у зв`язку із порушенням ним морально-етичних норм.

Суд також враховує показання свідка ОСОБА_6 , який вказав, що квитки були надані тренером ОСОБА_14 .

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_14 не являється ні тренером ОСОБА_4 , ні підзвітною особою за звітування про відрядження, а також не входить до списку осіб, які були відряджені для проведення змагань відповідно до наказу відповідача №70 від 01.03.2021 року.

Поряд із цим у матеріалах справи наявна письмова заява тренера ОСОБА_14 від/а.с.27/, в якій ОСОБА_14 зазначає, що квитки ОСОБА_4 були передані ним директору школи ОСОБА_20 на її прохання.

Передача квитків ОСОБА_4 тренером ОСОБА_14 не може свідчити про те, що ОСОБА_4 вчинив будь-який морально-етичний проступок, оскільки особа несе відповідальність виключно за свої дії та не може бути притягнута до будь-якої відповідальності за дії третіх осіб.

З огляду на наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 не може нести відповідальність за дії ОСОБА_14 .

Разом з тим, відповідачем суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 намагався чи вчиняв протиправну поведінку, яка б стосувалася факту заволодіння обманним способом коштами відповідача. При цьому ні матеріалами справи, ні показаннями свідків не підтверджується те, що ОСОБА_4 , а також і його тренер ОСОБА_6 як підзвітна особа звертались чи надавали в бухгалтерію школи проїзні документи для проїзду до місця змагань і в зворотному напрямку.

Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивач вчинив будь-які дії на порушення морально-етичних норм, а тому відсутні у даному випадку такі елементи правопорушення як протиправна поведінка та наявність вини особи.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факту, що ОСОБА_4 вчинив будь-які протиправні дії у формі морально-етичного проступку.

Крім цього, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_13 , як головного бухгалтера відповідача, яка у судовому засіданні не надала об`єктивних пояснень щодо того, хто саме надавав квитки за проїзд, оскільки спочатку свідок повідомила, що квитки за проїзд Львів-Київ та Київ-Львів було передано тренером ОСОБА_14 , які були долучені до авансового звіту. В подальшому свідок - ОСОБА_13 зазначила, що не тренер ОСОБА_14 , а ОСОБА_6 передавав квитки та звітувався за відрядження.

Також суд враховує суперечність у документах, які оформлялись відповідачем для відрядження спортсменів, оскільки у наказі №70 від 01.03.2021 року, у пункті 2 визначено обов`язок ОСОБА_6 своєчасно отримати кошти на відрядження і в триденний термін відзвітуватися перед головним бухгалтером школи за кошторисні витрати. Проте свідки в судовому засіданні підтвердили, що грошові кошти не авансувались та не видавались перед поїздкою, а видавались вже по факту відрядження, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

Суд зазначає, що правовий статус школи, права та обов`язки спортсменів визначаються статутом та Положенням «Про школу вищої професійної майстерності», яке затверджене Наказом Міністерства молоді та спорту України №2581.

Позивач був зарахований до складу школи та брав участь у професійних змаганнях із стендової стрільби. Директор відповідача - ОСОБА_3 повідомила, що у неї як директора школи жодних зауважень до позивача щодо виконання ним нормативів та професійних досягнень не було.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є майстром спорту із стендової стрільби, та входить до складу національної збірної команди України на 2021 рік та на різних змаганнях займав призові місця/а.с.18-26/.

Положення «Про школу вищої професійної майстерності», у пункті 2 передбачає норму відповідно до якої, учні-спортсмени школи мають право на забезпечення в установленому порядку спортивним одягом та спортивним взуттям, виходячи з фінансових можливостей ШВСМ, а також одержання спортивного інвентарю індивідуального користування відповідно до норм, затверджених в установленому порядку, - для спортсменів постійного складу; забезпечення харчуванням, проживанням під час навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань, проїздом до місця проведення змагань, навчально-тренувальних зборів та зворотно, лікарськими засобами та виробами медичного призначення відповідно до чинного законодавства.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що наказ відповідача, який є предметом спору порушує права позивача, як спортсмена із стендової стрільби щодо користування своїми визначеними чинним законодавством України правами, то суд приходить до висновку, що слід визнати незаконним та скасувати наказ №86 від 22 березня 2021 року Комунального закладу Львівської обласної ради «Школа вищої професійної майстерності» про відрахування ОСОБА_4 із списків школи основного складу групи ВСМ відділення стрільби стендової.

Щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц (провадження №61-39474св18).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, зі змінами затвердженими 15.02.2019 року з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Судом встановлено, що представництво позивача в рамках розгляду даної справи здійснював адвокат Малишак А.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Малишаком А.С.

Згідно пункту 3.1. договору, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається у підписаних сторонами Актах виконаних робіт та обраховуватиметься із розрахунку 1000 грн. за кожну годину, затрачену Виконавцем.

Вказаний договір про надання правової допомоги подано суду у заяві про розподіл судових витрат до початку судових дебатів.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується надати Замовнику визначені цим Договором правові (юридичні) послуги, у тому числі з приводу визнання протиправним та скасування наказу КЗ ЛОР «Школа вищої спортивної майстерності» №86 від 22.03.2021 року. Юридична допомога включає комплекс таких послуг, в тому числі але не виключно: надання консультацій із правових питань, вивчення та аналіз судової практики, збір доказів; підготовка позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг та інших процесуальних документів, представництво інтересів Замовника у судах; представлення інтересів Замовника у судах та перед державними органами, підприємствами, установами, організаціями; інших послуг у разі письмового погодження сторонами їх надання (пункт 1.1. Договору).

Так, у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 10000 гривень.

01 грудня 2021 року між Сторонами на виконання умов Договору про надання правової допомоги підписано Акт виконаних робіт №1 відповідно до умов якого позивачу були надані юридичні послуги: правовий аналіз та вивчення матеріалів справи за позовом ОСОБА_4 до КЗ ЛОР «Школа вищої спортивної майстерності» про визнання протиправним і скасування наказу та затрачено 2,5 год. (вартість юридичних послуг - 2500 грн.); підготовка позовної заяви за позовом ОСОБА_4 до КЗ ЛОР «Школа вищої спортивної майстерності» про визнання протиправним і скасування наказу та затрачено 3 год. (вартість юридичних послуг - 3000 грн.); участь в судовому засіданні, яке відбувалось 30.08.2021 року, затрачено 1 год. (вартість юридичних послуг - 1000,00 грн.); участь в судовому засіданні, яке відбувалось 06.10.2021 року, виконавцем затрачено 1 год. (вартість юридичних послуг - 1000,00 грн.); участь в судовому засіданні, яке відбувалось 19.10.2021 року, виконавцем затрачено 1 год. (вартість юридичних послуг - 1000,00 грн.); участь в судовому засіданні, яке відбувалось 17.11.2021 року, виконавцем затрачено 2 год. (вартість юридичних послуг - 2000,00 грн.).

Також представником позивача долучено квитанцію №8 від 01 грудня 2021 року відповідно до якої позивачем оплачено вартість юридичних послуг у розмірі 10500 гривень.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, вирішуючи таку вимогу, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені та чи були вони необхідними.

З огляду на наведене, та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, доказів у справі, задоволення позовних вимог та подання відповідачем заперечення проти заяви про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 8000 гривень, що на думку суду є обґрунтованими, та відповідають принципу розумності, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у вказаній справі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

позов частково задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №86 від 22 березня 2021 року Комунального закладу Львівської обласної ради «Школа вищої професійної майстерності» про відрахування ОСОБА_4 із списків школи основного складу групи ВСМ відділення стрільби стендової.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Школа вищої спортивної майстерності» на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень, а всього разом 8 908(вісім тисяч дев`ятсот всім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Школа вищої спортивної майстерності», місцезнаходження: м. Львів вул. Генерала Чупринки, 117, Код ЄДРПОУ 02928226.

Дата складення повного судового рішення - 08.12.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.