Рішення № 101776002, 23.11.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9414/21

Провадження № 2/234/3482/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Гур`єва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецького національного медичного університету (далі ДНМУ) про визнання незаконним та скасування наказу №224 від 23.06.2021 року про звільнення її з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ, поновлення на даній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.06.2021 року по день винесення судового рішення, стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. за незаконне звільнення з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ; визнання незаконним та скасування наказу №234 від 24.06.2021 року про звільнення її з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ (0,5 ставки), поновлення на даній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.06.2021 року по день винесення судового рішення, стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. за незаконне звільнення її з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ (0,5 ставки). Крім того, позивач просила допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за один місяць вимушеного прогулу.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з 1998 року вона працювала в ДНМУ на різних посадах. Згідно наказу №12/10/5-п від 10.12.2020 року, у зв`язку з обранням за конкурсом, з нею продовжені трудові відносини та укладено контракт на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ строком на п`ять років. Крім того, ще з 2015 року, згідно наказу №03/02/6-ок від 02.03.2015 року, з нею були оформлені трудові відносини про роботу за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1. Наказом МОЗ України №40-о від 17.08.2020 року, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади ректора ДНМУ, на неї було покладено виконання обов`язків ректора ДНМУ.

16.06.2021 року, на виконання рішення суду, наказом МОЗ України № 23-о ОСОБА_2 було поновлено на посаді ректора ДНМУ та наказом МОЗ України №27-о від 23.06.2021 року, який надійшов до ДНМУ 29.06.2021 року (вх. № 885 від 29.06.2021 року), її було увільнено від виконання обов`язків ректора ДНМУ, з яким вона ознайомлена не була.

Наказом № 224 від 23.06.2021 року, за підписом ОСОБА_2 як ректора ДНМУ, її звільнено з посади професора кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України», а наказом №234 від 24.06.2021 року, її звільнили з посади, яку вона обіймала за сумісництвом, професора кафедри внутрішньої медицини №1 (0,5 ставки), у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вважає, що накази № 224 та № 234 про її звільнення видані ректором ДНМУ ОСОБА_2 незаконно, безпідставно, з грубим порушенням трудового законодавства України, статуту ДНМУ та умов контракту ректора, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню з наступних підстав.

Зокрема, звільнення працівника за пунктом 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово - виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб, і згідно сталої судової практики, аморальним проступком вважають: появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність (ВСУ справа №6-248цс14 від 11.02.2015р.). Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Але, як зазначає позивач, будь-яких дій з наведених прикладів аморальної поведінки вона не вчиняла, а «мотивації» звільнення її з займаних посад у ДНМУ, які зазначені в наказах №224 від 23.06.2021 року та №234 від 24.06.2021 року, ґрунтуються на хибних висновках щодо її роботи та участі у заходах, які проходили у ДНМУ до поновлення на посаді ректора ДНМУ ОСОБА_2 , тобто до 23.06.2021 року.

В наказі №224 від 23.06.2021 року вказано, що до нього долучені додатки на 54 аркушах, без зазначення їх переліку, але разом з наказом у відділі кадрів ДНМУ вона отримала: копію подання ДНМУ, за підписом в.о. ректора ДНМУ професора ОСОБА_3 , від 30.10.2019 року за №1282 до МОЗ України, в якому міститься її прізвище та номер телефону як контактної особи (на 1 аркуші); копію Протоколу №1 Конференції трудового колективу ДНМУ від 29.10.2019 року (на 17 аркушах) та копії скріншотів переписки у соціальних мережах «Фейсбук» та «Телеграм» (на 34 аркушах). Однак, жоден із наведених додатків, на її думку, не містить будь-яких конкретних прикладів поведінки, що могла бути оцінена як аморальна, а наказ № 234 від 24.06.2021 року сам по собі будь-яких додатків не містить, в ньому лише зазначена фраза: «Додатки на 54 аркушах до наказу від 23.06.2021р. №224».

Також, в наказі № 224 від 23.06.2021 року та № 234 від 24.06.2021 року, крім іншого зазначено, що «За результатами розгляду справи №265/5498/20 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 04.12.2020 р. прийнято Рішення, яке залишено без змін Постановою Донецького апеляційного суду від 04.03.2021 р., яким не встановлено порушень керівником ДНМУ умов Контракту та Статуту ДНМУ. Виходячи з цього, для дестабілізації обстановки в університеті та сприяння зміни керівництва ДНМУ на свою користь, ОСОБА_1 надавала студентам, співробітникам ДНМУ та МОЗ України завідомо неправдиву інформацію відносно нібито порушення керівництвом ДНМУ умов укладеного Контракту та Статуту ДНМУ, що фактично є наклепом». Але, вона не була учасником судової справи №265/5498/20 про поновлення на посаді ректора ДНМУ ОСОБА_2 , і не зрозуміло, яке відношення зазначена судова справа може мати до обґрунтування наказів №224 та №234, а більш того, події перелічені в наказах відповідача про її звільнення, а саме дві Конференції трудового колективу ДНМУ, проходили відповідно 29.10.2019 року та 20.02.2020 року, ще до прийняття рішення по судовій справі №265/5498/20. Більш того, ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 року за скаргою ДНМУ та від 13.05.2021 року за скаргою МОЗ України, відкрито касаційне провадження на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.12.2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04.03.2021 року, якою зупинене виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 04.12.2020 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження у справі.

Крім того, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України та ч. 3 ст. 184 КЗпП України, оскільки при її звільненні з підстав, передбачених пунктом 3 ст. 41 КЗпП України, не отримувалася попередня згода Первинної профспілкової організації працівників ДНМУ, членом якої вона є, та не було враховано її статусу одинокої матері, що має дитину віком до чотирнадцяти років, звільнення яких з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Позивач заначила, що незаконне звільнення завдало їй моральної шкоди, оскільки призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та негативно вплинуло на її ділову репутацію, як вченого, лікаря та викладача вищої школи, тому моральну шкоду завдану незаконним звільненням з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ за наказом № 224 та моральну шкоду завдану незаконним звільненням з посади професора (0,5 ставки) за наказом №234 вона оцінює по 50000,00 грн.. Також, згідно частини 6 ст. 235 КЗпП України, відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення про поновлення на роботі.

29.06.2021 року, вищій колегіальний орган громадського самоврядування ДНМУ - Конференція трудового колективу постановила звернутися до ректора ДНМУ ОСОБА_2 з вимогами: 1) негайно скасувати накази №224 та №225 від 23.06.2021 року та поновити на посадах незаконно звільнених працівників: професора кафедри внутрішньої медицини №1 ОСОБА_1 та асистента кафедри внутрішньої медицини №1 ОСОБА_4 ; 2) дотримуватися приписів трудового законодавства, умов Контракту №4 від 27.04.2018 року, Статуту ДНМУ (п. 22 ч. 1 глави V Статуту Університету в редакції, що затверджена Наказом МОЗ України № 1106 від 04.06.2021 року) та не допускати порушення прав працівників. Відповідне звернення Конференції трудового колективу ДНМУ 01.07.2021 року було надіслано через канцелярію університету ректору ОСОБА_2 (вх. № 904), але станом на 20.07.2021 року відповідачем вимогу трудового колективу щодо усунення порушення трудового законодавства та поновлення незаконно звільнених працівників на їх посадах не виконано, що змусило позивача звернутися із даним позовом до суду.

Ухвалою від 23.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які нею були усунуті 18.08.2021 року.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року відкрито провадження по справі, яка відповідно до положень ч.4 ст.19 ЦПК України розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати письмовий відзив, а третій особі запропоновано у п`ятиденний строк після отримання ухвали надати до суду свої пояснення.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року здійснено запит до виборного органу Первинної профспілкової організації працівників ДНМУ щодо отримання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 , відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України.

12.11.2021 року судом отримано Протокол засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників ДНМУ №15 від 08.11.2021 року, згідно якого відмовлено у наданні згоди при звільненні члена профспілки працівників ДНМУ ОСОБА_1 , у зв`язку з наявними відвертими порушеннями законів України при звільненні матері – одиначки.

23.11.2021 року, представником третьої особи ОСОБА_2 – адвокатом Гур`євим В.М., через канцелярію суду надані письмові пояснення із додатками, які згідно квитанції «Укрпошта» були направлені учасникам справи лише 23.11.2021 року о 12.28 год., тобто перед початком даного судового засідання. Ухвалою суду від 23.11.2021 року, прийнятою судом на місці, долучені до пояснень докази повернуті представнику третьої особи, у зв`язку із пропуском строку їх подання та відсутності обґрунтованої підстави для його поновлення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що по день свого звільнення вона виконувала обов`язки ректора ДНМУ. 23.06.2021 року до кабінету зайшов ОСОБА_2 , в оточенні декількох осіб, та надав їй наказ МОЗ України про поновлення його на посаді та наказ про її звільнення з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1, за своїм підписом. Однак, як їй стало відомо згодом, наказ МОЗ України про її увільнення від виконання обов`язків ректора ДНМУ та покладення їх на ОСОБА_2 надійшов до університету 29.06.2021 року, коли він і ознайомився з даним наказом. З посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 (0,5 ставки), яку вона обіймала за сумісництвом, її звільнили 24.06.2021 року. Будь-яких пояснень щодо її звільнення ОСОБА_2 не надав, але вона вважає, що це обумовлено його упередженим ставленням до неї та зведенням рахунків, на що вказує повільне трактування підстав оскаржуваних наказів про звільнення. Вона ніколи не висловлювалась у бік ОСОБА_2 ганебно, а Телеграм канали, на які є посилання в наказах, були відкритими для всіх, де кожен міг висловити свою думку. Дійсно, співробітники ДНМУ виходили на мітинг до Донецької ОДА та вимагали вирішити проблеми, які виникли в ДНМУ. Вона була присутня на мітингу разом із колегами, але жодних коментарів не надавала. Так само і на Конференціях трудового колективу, про які згадується в наказах про її звільнення, вона виступала та зазначала про виявлені фінансовою перевіркою порушеннях з боку ректора ОСОБА_2 .. Результати Конференцій трудового колективу були оформлені належним чином та спрямовані до МОЗ України, на підставі яких і було звільнено ОСОБА_2 наказом МОЗ України від 19.08.2020 року. Всі дії, на які є посилання в наказі про її звільнення, були обумовлені небайдужою позицією до майбутньої долі ДНМУ.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання призначене на 23.11.2021 року не з`явився, не глядячи на те, що перебував в приміщенні Краматорського міського суду, що на думку суду є зловживання своїм процесуальним правом, з метою затягування судового розгляду трудового спору, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності. Своїм правом на подання письмового відзиву та доказів, на обґрунтування своєї позиції, відповідач не скористався.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Гур`єв В.М. в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, згідно якої звільнення позивачки ОСОБА_1 відбулося на підставі вимог чинного законодавства.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДНМУ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно декількох підприємства, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43, далі - Положення № 43).

Отже, існує лише одна додаткова підстава для звільнення сумісника - прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником, тобто для якого ця робота буде основною (п. 8 Положення № 43). У цьому випадку в наказі про прийняття на роботу необхідним є посилання на ст. 7 КЗпП (передбачає можливість установлення законодавством додаткових підстав припинення трудового договору для окремих категорій працівників) та п. 8 Положення № 43. У цьому випадку звільнення сумісника допускається без попередньої згоди профспілкового комітету та попередження за 2 місяці працівника.

На працівників-сумісників поширюються норми трудового законодавства стосовно прийняття і звільнення з роботи, установлення неповного робочого часу, надання відпусток тощо.

Судом встановлено, що у зв`язку з обранням за конкурсом, з ОСОБА_1 10.12.2020 року укладено контракт №12/10/5-п на посаду професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ строком дії з 10.12.2020 року до 09.12.2025 року. Наказом №03/02/6-ок від 02.03.2015 року ОСОБА_1 була призначена на посаду професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ на 0,5 ставки, за сумісництвом.

Наказом №40-о МОЗ України від 17.08.2020 року, у зв`язку із звільненням 19.08.2020 року з посади ректора ДНМУ ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 , професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ, з 20.08.2020 року покладено виконання обов`язків ректора ДНМУ.

Наказом ректора ДНМУ ОСОБА_2 №224 від 23.06.2021 року ОСОБА_1 , професора кафедри внутрішньої медицини №1, звільнено 23.06.2021 року у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно п.3 ст.41 КЗпП України.

Наказом ректора ДНМУ ОСОБА_2 №234 від 24.06.2021 року ОСОБА_1 , професора кафедри внутрішньої медицини №1 (на 0,5 ставки), звільнено 24.06.2021 року у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно п.3 ст.41 КЗпП України.

Підставами для звільнення ОСОБА_1 з посади за основним місцем роботи в наказі №224 від 23.06.2021 року, та з посади, яку вона обіймала за сумісництвом, №234 від 24.06.2021 року, зазначені одні й ті самі обставини, а саме: ОСОБА_1 , професор кафедри внутрішньої медицини №1, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, наприкінці березня - початку квітня 2019 р., організувала і очолила групу співробітників ДНМУ, з метою незаконної і дострокової зміни чинного керівництва ДНМУ шляхом наклепу, фальсифікації документів, поширення завідомо неправдивих даних, кібербулінгу і таким чином введення в оману студентів і співробітників університету та МОЗ України. Для реалізації цього плану навесні 2019р. ОСОБА_1 спочатку був використаний Телеграм-канал «ДНМУ говорилка», а потім створений нею особисто Телеграм-канал «ДНМУ_єднаймося», а також ФБ, проведені численні збори й мітинги, на яких активно використовувалися так звані «брудні технології»: підбиралися максимально неправдиві і хибні звинувачення; подавалася брехлива сфабрикована інформація, наклеп, використовувалася маніпуляція аудиторією з нехтуванням загалом мораллю, принципами вишу і званням педагога (скріншоти додаються). 29.10.2020 р. на конференції трудового колективу (КТК) ДНМУ ОСОБА_1 надано матеріали, в яких міститься завідомо неправдива інформація щодо нібито порушення керівником ДНМУ умов Контракту та Статуту ДНМУ, чим було введено в оману членів КТК для отримання вигідного для себе рішення - зміни керівництва університету (додається). 30.10.2019 р. від імені університету до МОЗ було направлено лист-подання (№1282) про дострокове припинення дії контракту з ректором університету, підготовлене ОСОБА_1 (додається). 20.02.2020 р. на черговій КТК ОСОБА_1 повторно надано матеріали, в яких міститься завідомо неправдива інформація щодо нібито порушення керівником ДНМУ умов Контракту та Статуту ДНМУ, чим знов введено в оману членів КТК для отримання вигідного для себе рішення - зміни керівництва університету. Крім того, ОСОБА_1 надано МОЗ України матеріали, в яких міститься завідомо неправдива інформація щодо нібито порушення керівником ДНМУ умов Контракту та Статуту ДНМУ, чим введено в оману керівництво МОЗ для отримання вигідного для себе рішення - зміни керівництва університету. За результатами розгляду справи №265/5498/20 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 04.12.2020р. прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04.03.2021 р., яким не встановлено порушень керівником ДНМУ умов Контракту та Статуту ДНМУ. Виходячи з цього, для дестабілізації обстановки в університеті та сприяння зміни керівництва ДНМУ на свою користь ОСОБА_1 надавала студентам, співробітникам ДНМУ та МОЗ України завідомо неправдиву інформацію відносно нібито порушення керівництвом ДНМУ умов укладеного Контракту та Статуту ДНМУ, що фактично є наклепом. Представлені вище факти свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинила аморальний проступок, грубо порушила п.п. 3) ч. 1 ст. 58 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р., № 1556-VІ1, своєю недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед студентами, співробітниками ДНМУ, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як вихователь.

Проаналізувавши документи, що були долучені відповідачем до наказу про звільнення ОСОБА_1 №224 від 23.06.2021 року, та стали підставою для її звільнення з основної посади та з посади за сумісництвом, судом встановлені наступні обставини.

Так, подання №1282 від 30.10.2019 року, на ім`я Міністра охорони здоров`я Скалецької З., на яке йдеться посилання в наказі про звільнення ОСОБА_1 , підписано в.о. ректора ДНМУ професором Герасименком О.І., в якому зазначено, що колектив ДНМУ переконливо просить достроково припинити дію контракту ректора ОСОБА_2 на підставі рішення Конференції трудового колективу закладу від 29.10.2019 року про відкликання його з посади, у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри. В даному поданні, заначено прізвище ОСОБА_1 як виконавця даного документа та вказано її контактний телефон.

У протоколі №1 Конференції трудового колективу ДНМУ від 29.10.2021 року зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було обрано до особового складу комісії з підготовки проекту рішення Конференції. Також, в даному протоколі зафіксовано виступ ОСОБА_1 , з яким вона звернулася до делегатів Конференції та зазначила, що повноваження та зобов`язання ректора закладу вищої освіти чітко прописані в Законі України «Про вищу освіту», у Статуті закладу, у типовому контракті керівника із засновником установи, які в цілому можна охарактеризувати як особисту відповідальність за усі напрямки діяльності Університету. Не зменшуючи ролі професора ОСОБА_2 у відродженні ДНМУ, вона вважає, що за період його діяльності на посаді спочатку виконуючого обов`язки, а потім ректора, він припустився ряду помилок, які стали підґрунтям для початку зворотного процесу – руйнування закладу. Зокрема, це порушення у сфері фінансово-господарської діяльності шляхом маніпулювання з цінами при наданні Університетом платних освітніх послуг – укладання договорів на навчання іноземних студентів за заниженими цінами, які суттєво відрізнялися від тих, що були затвердженні відповідним наказом по Університету та закладені у кошторис, і як наслідок недоотримання університетом багатотисячної суми доходів; допущення масових порушень (фінансових, дисциплінарних, із забезпечення якості освіти) у кампусі м. Кропивницький, який за час свого перебування на посаді ректора ОСОБА_2 відвідав короткотривало двічі, тобто він не здійснював покладені на нього Статутом та контрактом зобов`язання по контролю за якістю роботи працівників, дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; укладання ним від імені Університету договорів з ТОВ «Українські освітні послуги», що суперечили інтересам закладу; прийняття неприпустимих управлінських рішень у сфері кадрової політики, порушення прав працівників усупереч законодавства про працю, а саме звільнення ряду працівників Університету, у тому числі декана медичного факультету №1, професора ОСОБА_3 , що стало причиною мітингу; ухилення понад один рік від підписання оновленого Колективного договору, хоча дане питання було розглянуто на Конференції трудового колективу 22.05.2018 року та небажання протягом майже 10 місяців ОСОБА_2 відзвітуватися перед колективом, нерозміщення свого звіту на офіційному веб сайті Університету, в порушення Статуту та умов контракту. На завершення свого виступу ОСОБА_1 зазначила, що на її особисту думку, ОСОБА_2 допущено численні порушення повноважень та обов`язків ректора закладу вищої освіти, що є законною підставою для дострокового відкликання його з посади за рішенням колективу, який його на цю посаду обрав.

Крім того, згідно вищезазначеного протоколу, на підставі обговорення подання Наглядової ради ДНМУ від 29.05.2019 року та результатів таємного голосування, Конференція трудового колективу ДНМУ постановила достроково відкликати з посади ректора ОСОБА_2 , у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри, звернувшись із відповідним поданням до засновника – МОЗ України.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

Системний аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП та Закону України «Про освіту», дає підстави для висновку про те, що до суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти, які зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо такий працівник недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, студентами, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Отже, активна участь позивача ОСОБА_1 в житті ДНМУ та критичний виступ 29.10.2019 року під час Конференції трудового колективу ДНМУ щодо допущених порушень ректором ОСОБА_2 , а також оформлення нею, на підставі рішення Конференції трудового колективу ДНМУ, подання Міністру охорони здоров`я України, що були підставою для її звільнення із займаних посад, на думку суду не є аморальним вчинком у розумінні пункту 3 ст. 41 КЗпП.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП).

Аналогічні положення містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV.

В матеріалах справи наявне повідомлення голови профспілкового комітету ДНМУ ОСОБА_4 позивачу, що станом на 23.06.2021 року подання від адміністрації ДНМУ на її звільнення, згідно ст. 252 КЗпП України, не надходило.

Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Суд 19.10.2021 року звернувся до виборного органу Первинної профспілкової організації працівників ДНМУ щодо отриманням згоди або відмови на звільнення позивача, відповідно до вимог статті 43 КЗпП України.

Зазначений профспілковий комітет, згідно протоколу №15 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників ДНМУ (в режимі відеоконференції), у наданні згоди при звільненні члена профспілки працівників ДНМУ ОСОБА_1 відмовив.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15 викладена правова позиція, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами». Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька записані відповідно до частини першої ст. 135 СК України.

Профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників ДНМУ, відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 виходив з того, що на дату звільнення вона є одинокою матір`ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, а тому її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається (ч.3 ст.184 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що при звільненні позивачки, відповідачем було порушено вимоги статті 184 Кодексу законів про працю України, оскільки вона має статус одинокої матері та дитину віком до чотирнадцяти років, а тому її звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, за відсутності ліквідації підприємства, установи, організації, є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді, а рішення профспілки про ненадання згоди при звільненні члена профспілки ОСОБА_1 є підставою для її поновлення.

Представником відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні 17.11.2021 року висловлювалися сумніви щодо легітимності проведення 08.11.2021 року засідання профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників ДНМУ, на якому було прийнято рішення про відмову у наданні згоди при звільненні ОСОБА_1 .. Однак, зазначені представником відповідача обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, і на думку суду, жодним чином не впливають на наслідки порушення відповідачем при звільненні позивача, яка має статус одинокої матері та дитину віком до 14 років, вимог статті 184 Кодексу законів про працю України.

Крім того, представнику відповідача було роз`яснено право звернутися самостійно до первинної профспілкової організації працівників ДНМУ для отримання згоди або відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , однак відповідач, після роз`яснення такого права судом, ним не скористався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посадах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки її звільнення з основної посади та з посади за сумісництвом проведене з порушенням не тільки положень ст.41 КЗпП, а і з визначеною законом процедуру вивільнення працівника.

Згідно довідки ДНМУ середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді професора кафедри 1 ставка становить – 1272,22 грн., а на посаді професора кафедри 0,5 ставки – 636,11 грн..

З відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середня заробітна плата за час вимушеного прогулу на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ з 24.06.2021 року по 23.11.2021 року, що складає 106 робочих днів, а саме 134855,32 грн. (106 днів х 1272,22 грн.), з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків.

З відповідача на користь позивача також підлягає до стягнення середня заробітна плата за час вимушеного прогулу на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ (0,5 ставки) з 25.06.2021 року по 23.11.2021 року, що складає 105 робочих днів, а саме 66791,55 грн. (105 днів х 636,11 грн.), з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків. Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що у зв`язку із звільненням їй було завдано моральну шкоду, та вважає, що їх необхідно задовольнити частково, оскільки чинним законодавством не передбачено виокремлення завданої моральної шкоди працівнику за незаконне звільнення з основної посади та з посади, яку вона займає за сумісництвом.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено трудові права позивача у зв`язку із незаконним звільненням, через що, був порушений його звичайний ритм життя та певні душевні хвилювання, в тому числі із необхідністю вдатись до судового захисту своїх порушених прав та необхідністю доведення перед судом правомірності своїх вимог, суд виходячи з засад розумності та справедливості, визначає у відшкодування моральної шкоди позивачу 10000 грн., що є обґрунтованою компенсацією за його незаконне звільнення з ДНМУ.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, а саме в частині скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судових збір у розмірі – 1337,14 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1816,00 грн. судового збору, а саме 908,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру про поновлення на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ та 908,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру про поновлення на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 ДНМУ (на 0,5 ставки).

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у зв`язку з чим допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 39, юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27), третя особа ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Скасувати наказ № 224 від 23 червня 2021 року Донецького національного медичного університету про звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 Донецького національного медичного університету, у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно пункту 3 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 Донецького національного медичного університету.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 Донецького національного медичного університету, за період з 24 червня 2021 року по 23 листопада 2021 року у розмірі 134855 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 32 копійки.

Скасувати наказ № 234 від 24 червня 2021 року Донецького національного медичного університету про звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри внутрішньої медицини №1 (на 0,5 ставки) Донецького національного медичного університету, у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи, згідно пункту 3 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 (0,5 ставки) Донецького національного медичного університету.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді професора кафедри внутрішньої медицини №1 (на 0,5 ставки) Донецького національного медичного університету, за період з 25 червня 2021 року по 23 листопада 2021 року у розмірі 66791 (шістдесят шість тисяч сімсот дев`яносто одну) грн. 55 копійок.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

В іншій частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 14 копійок.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посадах:

1)професора кафедри внутрішньої медицини №1 Донецького національного медичного університету;

2)професора кафедри внутрішньої медицини №1 (0,5 ставки) Донецького національного медичного університету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.12.2021 року.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський