Рішення № 101768094, 08.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2021 року м. Рівне №460/8976/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, в якому просить суд ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області, щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 30.10.2020 по 06.04.2021.

стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 30.10.2020 по 06.04.2021 в сумі 98663,20 грн.

Позовні вимоги в позовній заяві, відповіді на відзив обґрунтовує тим, що 06.04.2021 відповідачем на виконання рішення суду від 11.02.2021 у справі №460/8858/20 виплачено позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2014 по 26.09.2018. Разом з тим, провівши виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2020 по 06.04.2021. Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернвся до суду з даним позовом.

07.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Позиція представника відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив. Зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 Головне управління ДФС у Рівненській області виплатило середній зароіток за час вимушеного прогулу за період вказаний у рішенні. З огляду на те, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду не містило висновку щодо проведення виплат грошового забезпечення за час затримки виплати заробітної плати при звільненні по день фактичного проведення розразхунку, а саме середній заробіток за період з 30.10.2020 по 06.04.2021, то у відповідача не має правових підстав для нарахування та виплати коштів за вказаний період. Окрім того, звертає увагу, що позивачем проведено неправильний розрахунок середнього заробітку за весь період затримки розрахунку виплати сум. Просить відимовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З 01.09.1997 по 30.10.2020 ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах податкової міліції ДПА України в Рівненській області, ДПС України в Рівненській області, ГУ Міндоходів в Рівненській області, ГУ ДФС у Рівненській області.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у адміністративній справі №817/3708/14 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області (у зв`язку з реорганізацією є правонаступником Головного управління Міндоходів у Рівненській області) про визнання незаконним звільнення, скасування наказу та зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.10.2014 № 71-0 в частині звільнення ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки начальника другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Рівненській області з органів податкової міліції у запас Збройних Сил України.

З 25.10.2014 ОСОБА_1 поновлено в органах податкової міліції.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2014 по 26.09.2018.

На рішення суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного суду, який за її розглядом, 23.01.2019 постановив скасувати рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 09.07.2020 у адміністративній справі №817/3708/14, постанову Восьмого апеляційного суду від 23.01.2019 скасував, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 залишив в силі.

На виконання постанови Верховного Суду Головне управління ДФС у Рівненській області видало наказ № 57-о від 18.08.2020, яким поновлено ОСОБА_1 на службі в органах податкової міліції у Головному управлінні ДФС у Рівненській області з 25.10.2014 року та з урахуванням абз.3 ст.235 Кодексу законів України про працю виплатило середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак не за весь період вимушеного прогулу, а тільки за період визначений рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, тобто за період з 25.10.2014 по 26.09.2018.

Період вимушеного прогулу з 27.09.2018 по дату фактичного поновлення в органах податкової міліції - 18.08.2020, на дату поновлення ОСОБА_1 в органах податкової міліції, оплачений не був.

З 30.10.2020 у відповідності до наказу Головного управління ДФС у Рівненській області № 73-о від 28.10.2020 позивача звільнено з податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «а» (за віком) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991.

На дату звільнення середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 27.09.2018 по 18.08.2020 виплачений не був.

30.10.2020 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою, в якій просив провести розрахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 27.09.2018 по дату фактичного поновлення в органах податкової міліції 18.08.2020. Листом № Г/282/АДВ/17-97-06-01 від 06.11.2020 позивачу було відмовлено.

02.12.2020 позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі № 460/8858/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

06.04.2021 на виконання рішення суду по справі №4608858/20 від 11.02.2021 Головне управління ДФС у Рівненській області перерахувало залишок суми у розмірі 570719,29 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо несвоєчасної виплати при звільненні усіх належних сум протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі №813/356/16.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.

Як наслідок, дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправними. Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За нормами пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Згідно з пунктом 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку №100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до п.4 розд.ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №928/32380 (далі Порядок №616), особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністратвиній справі №460/8858/20 зобов`язано ГУ ДФС у Рівненській областівиплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.09.2018 по 18.08.2020 в сумі 570897,28 грн.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №460/8858 відповідач 06.04.2021 виплатив позивачу 570897,29 грн, що підтверджується копією виписки банку з карткового рахунка позивача.

Таким чином, позивач має право на нарахування та виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, у даному випадку за період з 31.10.2020 (з дня, наступного за днем, звільнення) по 05.04.2021 (день, що передує дню розрахунку з позивачем 06.04.2021), а не з 30.10.2020 по 06.04.2021, як просить позивач в позовній заяві.

Враховуючи вимоги п.8 Порядку №100 та п.4 розд.ХІІ Порядку №616, суд, обчислюючи належну позивачу суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, врахував середнє грошове забезпечення за останні два місяці роботи та обрахував період затримки розрахунку у календарних днях.

Судом встановлено, що загальна кількість календарних днів у періоді з 31.10.2020 по 05.04.2021 становить 157 днів.

Обчислюючи суму середнього заробітку за період з 31.10.2020 по 05.04.2021, суд виходить з такого.

Враховуючи висновки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі № 460/8858/20, яке набрало законної сили 26.05.2021, в серпні 2020 року ОСОБА_1 зараховано повних 20 робочих днів, за які виплачена заробітна плаза:

- за період 01-18 серпня 2020 року, 11 робочих днів, в сумі 9088.09 гри. (826.19 гри. х 11 роб.днів), порядок визначення середньоденного заробітку у розмірі 826.19 грн. детально описано в судовому рішенні у адміністративній справі №460/8858/20);

- за період 19-31 серпня 2020 року, 9 робочих днів, в сумі 3870 грн. (відомості про суму виплати згідно відзиву на позовну заяву).

Таким чином, з урахування періоду серпепь-вересень 2020 року у якому у загальному 21 робочий день (20 серпень та 1 - вересень) середньоденна заробітна плата, з урахування положень постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 становить 649,10 грн., а не 454,30 грн., як визначено відповідачем в довідці №1423/10/17-97-09 від 05.08.2021, яка була долучена ним до відзиву на позовину заяву.

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 05 квітня 2021 року становить: 101908,70грн (649,10 грн х 157 к.д.).

Суд вважає таку суму співмірною та не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування з підстав, визначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області, щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 31.10.2020 по 05.04.2021.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 31.10.2020 по 05.04.2021 в сумі 101908,70 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 986,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 39394217)

Повний текст рішення складений 08 грудня 2021 року

Суддя У.М. Нор