Рішення № 101767952, 01.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ 01 грудня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/9643/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,

представника позивача - Гречко С.І.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2021 року № 00052980701 та № 00052970701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ "Газпромінвест ЛТД", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку. На переконання позивача, відповідач хибно та за відсутності жодного належного документального підтвердження визнав спірні операції "безтоварними".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого судового засідання.

10 вересня 2021 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки первинних документів, Головне управління ДПС у Полтавській області дійшло висновку про наявність ознак фіктивності господарських правовідносин позивача з ТОВ "Газпромінвест ЛТД".

У відповіді на відзив позивач наполягав на хибності висновків акта перевірки та безпідставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 10 листопада 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (надалі - АТ "Полтавагаз") є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 03351912), яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 17 травня 2021 року по 29 червня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку АТ "Полтавагаз", результати якої оформлено актом від 06 липня 2021 року № 5085/16-31-07-01-10/03351912.

За висновками акта перевірки встановлено такі порушення:

п. 44.1 ст. 44, ст. 46, абз. "а" пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 7 МСБО 1 "Подання фінансової звітності", п.10, п.12 МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 із змінами та доповненнями, ст. 1, п. 2 ст.3, абз.8 ст.4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за № 996-XIV, із змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.1, п.2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за І квартал 2021 року на суму 9711563,00 грн.

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за № 996-XIV, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 1942313,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2018 року - 1192950,00 грн.; травень 2018 року - 749363,00 грн.

16 липня 2021 року позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 5085/16-31-07-01-10/03351912 від 06 липня 2021 року.

За наслідками розгляду поданих заперечень ГУ ДПС у Полтавській області висновки акта перевірки від 06 липня 2021 року № 5085/16-31-07-01-10/03351912 залишило без змін.

На підставі акта перевірки від 06 липня 2021 року № 5085/16-31-07-01-10/03351912 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2021 року:

№ 00052970701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2427891,25 грн. (з них: основний платіж 1942313,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 485578,25 грн).

№ 00052980701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 9711563,00 грн.

Позивач, не погодившись із позицією контролюючого органа звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з того, що підставою для їх винесення стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Газпромінвест ЛТД".

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів та первинних документів, складених сторонами правочинів, суд встановив такі обставини.

Між АТ "Полтавагаз" (Покупець) та ТОВ "Газпромінвест ЛТД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 23/12-16 від 23 березня 2016 року.

Згідно умов договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у грудні 2016 року природний газ, (далі - газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат Покупця. Підставою для реалізації природного газу Покупцю є наявність у Продавця підтвердженого місячного обсягу природного газу у відповідних обсягах для реалізації Покупцю. Продавець реалізовує Покупцеві у грудні 2016 року газ в обсязі до 2 000,000 тис. куб.м. (два мільйони метрів кубічних). Кількість обсягів природного газу реалізованого (переданого) Продавцем та прийнятого Покупцем за цим договором підтверджується оператором газотранспортної/газорозподільної системи відповідно до Кодексу газотранспортних систем. Обсяг реалізованого природного газу Покупцеві у розрахунковому місячному періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення реалізованого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі + 5% від підтвердженого обсягу природного газу. Продавець передає Покупцю природний газ, а Покупець зобов`язаний прийняти обсяги природного газу 2000,000 тис. Куб. м. (два мільйони метрів кубічних) про що здійснюється документальне оформлення шляхом складання акта приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками Сторін. Продавець зобов`язується надати Покупцю підписані та скріплені печаткою Продавця два примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, і його ціна і вартість не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Покупець не пізніше трьох робочих днів, від дня отримання актів приймання-передачі, зобов`язується повернути Продавцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписання акта є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

У подальшому до зазначеного договору неодноразово вносились зміни щодо строку дії договору, ціни природного газу, порядку оплати та обсягів постачання шляхом укладення додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу №23/12-16 від 23 березня 2016 року.

Проте зі змісту акта встановлено, що під час перевірки контролюючим органом досліджувався зміст тільки однієї з додаткових угод - від 18 квітня 2018 року, інші додаткові угоди (30 грудня 2016 року, 28 серпня 2017 року, 22 вересня 2017 року, 20 жовтня 2017 року, 06 листопада 2017 року, 29 грудня 2017 року, 22 січня 2018 року, 19 лютого 2018 року, 16 березня 2018 року, 18 квітня 2018 року) залишились поза увагою відповідача.

Слід зауважити, що в запитах про надання пояснень та копій документів № 4 від 24 травня 2021 року та № 10 не вимагалось надання додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу № 23/12-16 від 23 березня 2016 року.

Більш того, як було встановлено в судовому засіданні, дані додаткові угоди надавалися позивачем до заперечень, проте податковим органом не були взяті до уваги.

Факт виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу № 0000000072 від 30.04.2018, № 0000000076 від 31.05.2018; платіжними дорученнями № 7721 від 10.05.2018 на суму 467569,15 грн., № 8050 від 21.05.2018 на суму 2684980,00 грн., № 8117 від 24.05.2018 на суму 150000,00 грн., № 8147 від 29.05.2018 на суму 369500,00 грн., № 8342 від 01.06.2018 на суму 1000000,00 грн., № 8344 від 04.06.2018 на суму 1000000,00 грн., № 95 від 04.06.2018 на суму 1000000,00 грн., № 8344 від 04.06.2018 на суму 75000,00 грн., № 8365 від 05.06.2018 на суму 32822,00 грн., № 96 від 05.06.2018 на суму 1000000,00 грн., № 893 від 26.06.2018 на суму 200000,00 грн., № 8905 від 27.06.2018 на суму 296175,00 грн., № 9041 від 06.07.2018 на суму 200000,00 грн., № 9157 від 12.07.2018 на суму 200000,00 грн., № 9313 від 17.07.2018 на сумі 200000,00 грн., № 9834 від 07.08.2018 на суму 100000,00 грн., № 9868 від 08.08.2018 на суму 100000,00 грн., № 9941 від 10.08.2018 на суму 100000,00 грн., № 10627 від 11.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10654 від 12.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10679 від 13.09.2018 на суму 200 000,00 грн., № 10718 від 14.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10739 від 17.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10770 від 18.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10856 від 19.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 10955 від 20.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 11031 від 21.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 11067 від 24.09.2018 на суму 200000,00 грн., № 11108 від 25.09.2018 на суму 1100000,00 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу природного газу № 23/12-16 від 23 березня 2016 року ТОВ "Газпромінвест ЛТД" складено податкові накладні: № 2 від 30.04.2018 на загальну суму 7157700,00 грн., в тому числі ПДВ - 1192950,00 грн. та № 2 від 31.05.2018 на загальну суму 4496175,00 грн., в тому числі ПДВ - 749363,00 грн. Вказані податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що природний газ, який поставлявся в тому числі і ТОВ "Газпромінвест ЛТД" використано позивачем для покриття обсягів виробничо-технологічних витрат (газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання).

Факт транспортування придбаного природного газу підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за квітень-травень 2018 року. Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджено факт здійснення оплати транспортування природного газу.

Відповідно до п.5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, який затверджено Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 (з наступними змінами та доповненнями) Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

На виконання вищенаведеної норма АТ "Полтавагаз", як Оператор ГРМ, в квітні та травні 2018 року передало АТ "Укртрансгаз" (Оператор ГТС) алокації (звіт) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точок входу АТ "Полтавагаз" між замовниками послуги транспортування (постачальниками). В поданих алокаціях зазначений фактичний обсяг за місяць, що був поставлений ТОВ "Газпромінвест ЛТД" в квітні 2018 року - 750,000 тис. куб м., в травні 2018 року - 450,000 тис. куб. м.

У свою чергу постачальники природного газу щомісячно передають до Оператора ГТС (АТ "Укртрансгаз") звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування.

На вимогу ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 АТ "Укртрансгаз" надано витребувані судом звіти про надходження та розподіл природного газу за періоди з 01.04-30.04.2018 та 01.05.-31.05.2018.

Аналіз наданих документів дає підстави для висновку, що у замовника послуг транспортування ТОВ "Газпромінвест ЛТД" у квітні та травні 2018 року був придбаний та переданий у газотранспортну систему природний газ, зокрема в квітні 2018 в обсязі 7600,000 тис куб.м., з яких 750,000 тис. куб. м. передано АТ "Полтавагаз", в травні 2018 в обсязі 9862,971 тис. куб.м. з яких 450,000 тис. куб. м. передано АТ "Полтавагаз".

Відтак дослідженими під час розгляду справи документи спростовано твердження відповідача про нереальність господарської операції та підтверджено наявність у ТОВ "Газпромінвест ЛТД" обсягу природного газу, який подано до газотранспортної системи та отримано з газотранспортної системи споживачами (покупцями) в тому числі і АТ "Полтавагаз".

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями із зазначеними вище суб`єктами господарювання.

Наполягаючи на фіктивності вищевказаних господарських операцій контролюючий орган вказував на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення джерела походження товару, його виробництва та введення в обіг; відсутність необхідних умов для реального здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки із зазначеним суб`єктами господарювання та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядниками додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, суд відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.

Акт перевірки містить посилання на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13 травня 2021 року у справі № 916/3285/21 за заявою кредитора - ТОВ "Фінансова компанія трансфер груп" до боржника - ТОВ "Газпромінвест ЛТД" про визнання банкрутом - визнаними вимогами кредиторів ТОВ "Газпромінвест ЛТД" є ТОВ "Фінансова компанія трансфер груп"; АТ "Укртрансгаз".

Згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Газпромінвест ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого.

Суд вважає необхідним зазначити, що ці обставини виникли в 2021 році, проте на переконання суду, вищевказані обставини жодним чином не стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Газпромінвест ЛТД" упродовж 2016 - 2018 років, а відтак посилання контролюючого органа на наявність провадження у справі про банкрутство є недоречними.

Так само, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження його доводів про відсутність необхідних умов для реального здійснення спірних господарських операцій.

Зазначаючи про відсутність у господарських операцій позивача з ТОВ "Газпромінвест ЛТД" ознак реальності, відповідач також керувався тією обставиною, що контролюючий орган має відомості про те, що вищевказані юридичні особи фігурують у ланцюгах постачання, метою яких є ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди.

Відхиляючи зазначені доводи, суд зауважує, що зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між замовником та підрядником.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-підрядниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків-покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

З огляду на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем підрядних робіт саме у зазначених контрагентів.

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Газпромінвест ЛТД". Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів підряду або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому суд зазначає, що вироку суду, який би встановлював факт допущення порушення податкового законодавства посадовими особами контрагента позивача по взаємовідносинам, які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі, суду не надано.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Щодо посилання в акті перевірки на наявність інформації про кримінальні провадження № 42017000000000463 від 17 лютого 2019 року № 42019000000002176 від 10 жовтня 2019 року, № 32019100000000581 від 12 жовтня 2018 року, учасником яких є ТОВ "Газпромінест ЛТД" належить зазначити наступне.

Вищевказані кримінальні провадження не стосуються взаємовідносин з АТ "Полтавагаз", сам факт наявності цих кримінальних проваджень не може свідчити про нереальність господарських взаємовідносин позивача та його контрагента.

Як вбачається зі змісту акта перевірки згідно ухвал суду в рамках кримінальних проваджень "встановлено ймовірне ухилення від сплати податку на додану вартість".

В акті перевірки не вказується про наявність доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в межах кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування, наявність відомостей щодо кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи (при чому кримінальні справи порушені не у відношенні нашого контрагента) не може слугувати належними доказами нереальності господарських операцій між АТ "Полтавагаз" та ТОВ "Газпромінвест ЛТД" та не може тягнути за собою правових наслідків для АТ "Полтавагаз", оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право нашого підприємства на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 13 травня 2021 у справі № 816/586/17, від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170).

Слід зауважити, що в акті перевірки контролюючий орган формулює висновок про те, що господарсько-правова угода між АТ "Полтавагаз" та ТОВ "Газпромінест ЛТД" носить нереальний характер, фіктивна, проте чинний Податковий кодексу України, зокрема його стаття 14 не оперує такими поняттями.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що ТОВ "Газпромінест ЛТД" є ризиковим контрагентом, проте належних доказів наявності у контрагента позивача такого статусу (рішення про віднесення його до ризикових) суду не надано.

Відтак, суд дійшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Газпромінвест ЛТД" в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням чого суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 03351912) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00052980701 від 04 серпня 2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00052970701 від 04 серпня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 03351912) витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 09 грудня 2021 року.

СуддяА.О. Чеснокова