Постанова № 10176780, 14.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11931/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Тернова Т.В. (по довіреності)

представник відповідача - Терземан Д.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Аквафрост»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 424710,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Аквафрост»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 424710,10 грн.

В судовому засіданні 09.06.2010 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх тим, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданого відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2008 рік на підприємстві склала 1071 особу. Згідно з частиною першою ст.19 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відкрите акціонерне товариство «Аквафрост»(далі Товариство) повинно було створити 43 місця для працевлаштування інваліда, проте створило лише 28. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 15 нестворених відповідачем робочих місць становить 402836,10 грн. Станом на 13.10.2009 року відповідач крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити й пеню у розмірі 21874 грн. Вказана заборгованість не була ним сплачена у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що обовязок зі створення робочого місця для працевлаштування інваліда не супроводжується обовязком підприємства з підбору і пошуку інвалідів для працевлаштування. Також зазначив, що у 2008 році товариство самостійно і за своєю ініціативою зверталось до Іллічівського міського центру зайнятості Одеської області з проханням у підборі кадрів на робочі місця інвалідів та їх направлення для працевлаштування. Факт звернень відповідача підтверджується відповідними листами. Крім того, Товариство впродовж 2008 року за мірою необхідності за виникненням вакантних місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, шляхом надіслання відповідних звітів до Іллічівського міського центру зайнятості Одеської області, в яких чітко вказувала про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів. На підставі вищенаведеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач, відповідно до ст.ст.8,9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі Закон України № 875), Положення про Фонд соціального захисту інвалідів є місцевим підрозділом урядового органу державного управління, який діє у складі центрального органу державної виконавчої влади, здійснює повноваження щодо державного управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів, в тому числі на підставі ч.ч.15,16 ст.20 зазначеного Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості за адміністративно-господарськими санкціями та пені, не сплачених самостійно, а тому на підставі положень п.п.4 ч.1 ст.17, п.п.5 ч.4 ст.50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України України від 31.01.2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на Товаристві у 2008 році склала 1071 особу, що підтверджується копією звіту від 29.01.2009 року (а.с.8). У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 43 робочих місця, проте створив лише 28, що підтверджується копією саме цього звіту. Товариство протягом 2008 року за мірою необхідності надавало звіти за формою №3-ПН до Іллічівського міського центру зайнятості про наявність вакансій (а.с. 31-46). Так, в лютому Товариство звітувало про наявність 12 вакантних місць для працевлаштування інвалідів, в березні 16, в квітні- 18, в червні 10, в серпні 6, а в грудні 2 вакансії.

Відповідно, до вимог ст. 19 Закону України № 875 (зі змінами та доповненнями) керівники підприємств, установ, організацій, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. При цьому, згідно з ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік, що складається шляхом поділення фонду заробітної плати штатних працівників за звітний рік на середньооблікову чисельність штатних працівників, помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 15 нестворених робочих місць відповідачем становить 402836,10 грн. (а.с.7).

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, фізичними особами у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України України від 31.01.2007 р. N 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осібпідприємців. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В порушення вимог ст.20 Закону України № 875, відповідач самостійно в строк до 15.04.2008 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив.

Частиною 2 ст. 20 Закону України № 875 передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня нараховується виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період з 15.04.2009 року по 13.10.2009 року (181 днів) відповідачу нарахована пеня у розмірі 21874 грн. Таким чином , загальна сума стягнення становить 402836,1 грн.+21874 грн., а всього 424710,1 грн.

Відповідно до п.2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобовязання, альтернативне зобовязанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів. Виходячи з наведеного та завдань Фонду щодо здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій та пені, порушенням вимог Закону України № 875 є невиконання законодавчо встановленого нормативу з працевлаштування інвалідів, а саме факт не створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та несплата самостійно адміністративно-господарських санкцій.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неможливості працевлаштувати інвалідів з тієї причини, що центр зайнятості населення або інші органи не направляли таких осіб на підприємство для працевлаштування згідно з листом Іллічівського міського центру зайнятості від 01.07.2009 року № 484/17/03 (а.с.47), оскільки це не відповідає дійсності, тому що згідно з листом позивача № 03-1/2371 від 14.04.2010 року та відповіддю Іллічівського міського центру зайнятості від 01.03.2010 року (а.с.81-82), останнім на ВАТ «Аквафрост»направлялися інваліди, а саме: 14.03.2008 року ОСОБА_3 на посаду гардеробника, 07.07.2008 року на посаду слюсар ремонтну приточно-витяжної системи, 30.05.2008 року ОСОБА_4 на посаду гардеробника, але як стверджує представник відповідача вказані працівники не були працевлаштовані, оскільки посада гардеробника йому не підходила та була зайнятою, а посада слюсар з ремонту приточно-витяжної системи включає в себе працю на висоті, тому інваліда не було змоги працевлаштувати на цю посаду. При цьому, суд звертає увагу на те що на обліку в Іллічівському міському центрі зайнятості всього перебувало протягом 2008 року 19 інвалідів, з яких 2 особи були направлені на підприємство, але при потребі у створені не менше 15 місць зазначені особи підприємством не працевлаштовані.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неможливості працевлаштувати інвалідів з тієї причини, що направлені особи не виявили бажання працювати на запропонованих місцях, а тому, на думку відповідача, не були направлені особи, соціальний захист яких передбачений законодавством, оскільки дійсно, обовязок щодо пошуку інвалідів для працевлаштування покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, але робочі місця та належні умови праці для двох інвалідів, які прибули на підприємство, не створені з урахуванням побажань, стану здоровя інвалідів, їх здібностей і професійних навиків. Крім того, стаття 20 зазначеного Закону не відносить можливості відповідача щодо працевлаштування інвалідів до обовязкової умови виконання нормативу і не ставить виконання обовязку відповідача в залежність від кількості направлених інвалідів на підприємство органами працевлаштування населення.

Таким чином, суд, встановивши ґрунтовність позовних вимог суб`єкта владних повноважень на підставі ч.2 ст.162 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Аквафрост»задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Аквафрост»(68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1/Е, код ЄДРПОУ 33798852, р/р 26007010111531 ФВАТ «Держ.ЕКС-ІМП.Банк України»МФО 328618) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83 Банк ГУДКУ в Одеській області, Одержувач- ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, Код 23215045, р/р 31218230700015) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 402836 грн. 10 коп. та пеню у розмірі 21874 грн. 00 коп., а загалом 424710 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот десять) гривень 10 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 14.06.2010 року.

Суддя Бутенко А.В.

стягнути заборгованість у розмірі 424710 гривень 10 коп.

14 червня 2010 року