Рішення № 101764418, 09.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13377/20

пр. № 2-а/759/43/21

09 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кириленко Т.В.;

при секретарі - Істоміній О.Г.;

за участю представника відповідача Миколюка М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області (09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. С. Цимбала, 19/2), Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову БАБ № 352484 від 20.07.2020 року, складену інспектором патрульної поліції Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУНП в Київській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом без водійського посвідчення та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Позивач вважає постанову незаконною, оскільки на виконання вимоги поліцейського він пред`явив на мобільному телефоні з використанням додатку "Дія" електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого з дозволу працівників поліції покинув місце зупинки, будь-яких документів, в тому числі постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не складалось та йому не вручалось. Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він отримав поштою 28.07.2020р.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року по справі було відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 37-38).

Ухвалою суду від 15.02.2021 року було здійснено перехід до розгляду справи у спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (а.с. 93-94).

Ухвалою суду від 22.09.2021 року було замінено відповідача - Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області (а.с. 109-110).

21.10.2021 року представник ГУНП у Київській області подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не виконав вимогу поліцейського та не пред`явив посвідчення водія, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с. 113-116).

Позивач до суду не прибув, просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи. Судом встановлено, що інспектором Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУНП в Київській області 20.07.2020 року було складено постанову БАБ № 352484 від 20.07.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 86).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія та реєстраційних документів на автомобіль, що є порушенням п.п. 2.1. (А), (Б) ПДР України (а.с. 124).

Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки необхідні документи.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки вищевказані документи, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд не приймає до уваги в якості належного доказу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності письмові показання свідка ОСОБА_2 , згідно тверджень якого ОСОБА_1 пояснив, що посвідчення водія та реєстраційні документи забув вдома (а.с. 85), оскільки вони суперечать рапорту інспектора Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУНП в Київській області Братчика В.А., згідно якого водій під час складання протоколу пояснював, що його посвідчення та реєстраційні документи є в базі "Дія", але показати не міг, так як не було інтернету. Після складання адмінматеріалів водій знайшов свої документи в машині та продовжив рух (а.с. 87).

Крім того, в постанові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначені лише свідками відмови позивача в підписі та отриманні копії постанови, а в письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 не зазначена повна адреса його проживання, що унеможливлює його виклик до суду.

Представником відповідача явка до суду свідка ОСОБА_2 забезпечена не була, відповідне клопотання не заявлялось, вказана особа у судовому засіданні не допитувалася та не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому її покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.06.2019р. по справі № 560/751/17.

При цьому суд зауважує, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 352484 від 20.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області (09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. С. Цимбала, 19/2), Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 352484 від 20.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя Т.В. Кириленко