Вирок № 101763994, 09.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18180/21

Провадження №1-кп/755/1584/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.

при секретарі Неділько Л.Л.

за участю прокурора Курлатової Ю.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

захисника Шпака О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості відносно якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105040003524 від 16.10.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки за національністю, учениці 9 класу, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2021 о 15 год. 57 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшла до магазину «Sinsay», у ТРЦ «Skymall», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, 2-Т, де у неї виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_1 взяла в торговій залі наступні речі: штучні нігті, арт. 0109G - у кількості 1 шт.; спонж для обличчя, арт. 0080G - у кількості 1 шт.; штани жіночі синього кольору, арт. 4873F - у кількості 1 шт.; сукню жіночу, чорного кольору, арт. 3845В - у кількості 1 шт.; теніску жіночу, коричневого кольору, арт. 1099F - у кількості 1 шт.; теніску жіночу, рожевого кольору, арт. 1001F - у кількості 1 шт. В подальшому, зайшовши у примірочну, ОСОБА_1 , помістила вище вказані речі до власного рюкзака. Вийшовши з примірочної магазину «Sinsay», ОСОБА_1 пройшла до касову зону, маючи у своєму рюкзаку неоплачений вище зазначений товар та направилась в сторону виходу з магазину, була зупинена працівниками охорони магазину.

Таким чином, виконавши усі дії, які ОСОБА_1 вважала необхідними для таємного викрадення чужого майна, маючи при собі неоплачений товар, вийшла за межі магазину, однак свій злочинний умисел до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі.

Своїми ОСОБА_1 вчинила замах на заволодіння майном ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», юридична адреса: Україна, Львівська обл., м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 1, ЄДРПОУ 32435513 майнової шкоди на загальну суму 1179 грн 20 коп.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у інкримінованому ій кримінальному проступку, передбаченому ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, підтвердила обставини зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаялася, просила суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинила, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто кримінальний проступок та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання неповнолітній обвинуваченій ОСОБА_1 , суд згідно з вимогами ст.65, ст.103 КК України, ст. 485 та ст. 487 КПК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченої, яка характеризується позитивно, має нормальний стан загального розвитку, після вчинення злочину не допускала інших правопорушень, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має належні умови життя та виховання у сім`ї, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, неповнолітній вік.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Дніпровський відділ з питань пробації склав досудову доповідь відносно ОСОБА_1 , згідно якої орган пробації вважає, що її виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі, рівень ризику вчинення в майбутньому кримінального правопорушення, визначений як низький.

Оскільки судом встановлено, що злочин вчинено ОСОБА_1 будучи неповнолітньою особою, а тому до обвинуваченої ОСОБА_1 застосовуються правила розгляду справи щодо неповнолітніх, що відноситься до Розділу ХV загальної частини Кримінального кодексу України, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

В п.10, п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №5 зазначено, що неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п.3 ч.1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом`якшує покарання. Вона обов`язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Звільнення неповнолітніх від покарання з випробуванням застосовується на тих же підставах, що й дорослих ( статті 75-78 КК України), з урахуванням особливостей, визначених у ст. 104 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний тяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 105 КК України - суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Згідно із ч.1 ст. 105 КК України суд управі звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов:

а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним;

б) неповнолітній щиро розкаявся;

в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім`ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття;

г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд управі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.

При цьому, необхідно зважати, що під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи суд повинен суворо дотримуватися загальних засад кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України і розділу XI Загальної частини КК України.

Нормою ч. 1 ст. 105 КК України передбачена можливість звільнення неповнолітнього від покарання. При цьому слід зазначити, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, постановляє вирок, яким визначає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині, керуючись ст. 105 КК України звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального проступку, обставин справи, вищезазначених даних про особу обвинуваченої, враховуючи положення кримінального кодексу, якими встановлено особливості відповідальності неповнолітніх та покарання неповнолітніх, що визначають відповідні види покарань і їх строки, які можуть бути призначені неповнолітнім з огляду на конкретний вік неповнолітньої, суд приходить до висновку, про винуватість неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_1 та вважає за можливе звільнити її від покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 105 КК України із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді застереження.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 65-67, 97, 105 КК України, ст.ст.349, 368, 373-376, 497 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.15 , ч. 1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 105 КК України із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру у виді застереження.

Речові докази: 1) носій інформації, який постановою від 23.10.2021 року визнано доказом, який перебуває в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження; 2 ) штучні нігті, арт. 0109G - у кількості 1 шт.; спонж для обличчя, арт. 0080G - у кількості 1 шт.; штани жіночі, арт. 4873F - у кількості 1 шт.; сукня жіноча, арт. 3845В - у кількості 1 шт.; теніска жіноча, арт. 1099F - у кількості 1 шт.; теніска жіноча, арт. 1001F - у кількості 1 шт., які постановою від 20.10.2021 року визнані речовим доказом та передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого - повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Суддя