Ухвала суду № 101762774, 07.12.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 630/543/16-к

Провадження по справі №1-кп/635/1129/2021

У Х В А Л А

07 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

за участю прокурора – Кас`яненка Р.В.,

захисника обвинуваченого – Гребінника Р.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – Новікова Ю.Б.,

секретар судового засідання – Кондратенко Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Учасники кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України судом не встановлено.

Клопотань щодо складання досудової доповіді відносно обвинуваченого згідно з вимогами ст. 314-1 КПК України від учасників процесу не надійшло, за власної ініціативи вказане питання судом не вирішувалось.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Про існування зазначених ризиків свідчить те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, при попередньому судовому розгляді даної справи ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду кримінального провадження, без поважних причин, неодноразово не з`являвся до суду, не повідомивши причини своєї неявки. Крім того, судові засідання за обвинуваченням останнього на протязі тривалого часу, майже рік, відкладались у зв`язку із неявкою захисника Сосєдки О.А., при цьому будь-яких дій, направлених на залучення іншого захисника, останнім не вживалось.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що завжди з`являвся за викликом у судові засідання, а у випадку неявки до суду надавав довідки про поважність причин неявки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Гребінник Р.О. в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні відсутні та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Так, після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтоване обвинувачення у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»). Захисник обвинуваченого зазначає про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у чинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, що на його думку також вбачається із ухвали Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, якою скасовано попередній вирок суду від 11 червня 2021 року та зазначено, що суд першої інстанції дійшов не вмотивованого та не обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України. У вироку суду не в повній відповідності до вимог ч.3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені ті докази,що виключають сумніви у їх достовірності. Зазначене вказує на те,що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, є необґрунтованим, вказана необґрунтованість навіть вбачається із змісту обвинувального акту, в якому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Крім того, захисник зазначає, що під час проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який останній не порушував ні під час досудового розслідування, ні під час слухання справи у суді. Обвинувачений ніяким чином не ухилявся від суду, причини неприбуття останнього у судові засіданні виключно обумовлені непрофесійною поведінкою його попереднього захисника, який повідомляв його підзахисного про те, що судове засідання не відбудеться та до суду прибувати не потрібно, крім того, якщо звернутися до матеріалів провадження судові засідання відкладалися і через зайнятість суду у зазначений час. Крім того, ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце мешкання та реєстрацію на території України, міцні стійкі соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3 , 2012 року народження, яка страждає на тяжке захворювання - епілепсія, яке потребує постійного лікування, окрім цього дитина потребує постійного догляду з боку батьків. Сам обвинувачений ОСОБА_1 має захворювання хребта, яке потребує постійного контролю з боку лікарів та належне медикаментозне лікування, яке не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору. У зв`язку з цим, захисник вважає жодним чином необґрунтованим та недоведеним стороною обвинувачення, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник – адвокат Новіков Ю.Б. підтримали клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, потерпілого та його представника, приходить до наступного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений, останній раз ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 18 грудня 2021 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка,іншого підозрюваного, обвинуваченого,експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення,в якому підозрюється,обвинувачується.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу або продовження його застосування суд, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.

У розумінні положень п. 4 ч. 1 ст. 184, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України доведення обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, покладається саме на сторону обвинувачення.

Між тим, відповідно до позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, в контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 року у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання доведеним ризикам, з огляду, тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, міцні соціальні зв`язки, в тому числі родину й утриманців.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваного, обвинуваченого залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відтак, суд приходить до висновку, що винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає наявними підстави для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому у певний період доби без дозволу суду залишати житло з покладенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого обов`язків прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (в разі їх наявності).

Наведені вище обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт в певний період доби.

Суд не може погодитись з доводами захисника щодо відсутності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків, передбачених п.1, п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж домашній арешт.

Щодо доводів сторони захисту в частині необгрунтованості обвинувачення ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

В силу ст.ст. 338, 339, 340 КПК України, прокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення.

Якщо, встановивши наявність фактичних обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, прокурор не вчинить вказані процесуальні дії, то суд, здійснивши судовий розгляд, повинен в нарадчій кімнаті дати відповідну юридичну оцінку дослідженим доказам і вирішити питання, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням всіх доказів кримінального провадження, а тому суд не приймає доводи сторони захисту в цій частині.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Гребінника Р.О. про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331, 314-317 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України у відкритому судовому засіданні на 16 грудня 2021 року на 14 годину 00 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гребінника Романа Олександровича про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до двох місяців – до 07 лютого 2022 року, який полягає у забороні обвинуваченому у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу дії вказаної ухвали:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (в разі їх наявності);

Строк дії ухвали визначити до 07 лютого 2022 року включно.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Відповідному органу Національної поліції негайно поставити ОСОБА_1 на облік як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу направити для виконання до Відділення поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Березовська