Рішення № 101762662, 10.11.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4142/17

Провадження № 2/645/48/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.,

за участю секретарів – Савченко В.Ю., Погудіної Д.О., Пастушенко К.Р.,

представника позивача – Корякіна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання недійсним договору про користування електричною енергією,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Харківобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачами енергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Згідно ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, поставкою та використанням енергії, регулюються цим Законом та "Правилами користування електричною енергією для населення", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року. Дані нормативні акти, в яких визнані права, обов`язки та відповідальність сторін, обов`язкові як для енергопостачальника, так і для споживача електроенергії. Згідно з ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. За адресою: АДРЕСА_1 , проживає відповідач, який користується електроенергією і тому є споживачем АК "Харківобленерго", але за використану електроенергію не сплачує. Станом на 31.08.2017 р. існує заборгованість за період з 15.12.2014 року по 31.08.2017 року у розмірі 10762 грн. 27 коп., яка до цього часу не сплачена. Несплата вказаної суми наносить матеріальний збиток АК "Харківобленерго". У відповідності з п. 42 Правил споживачі зобов`язані оплачувати спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі відповідно до Правил. Згідно п.19 Правил розрахунки населення за спожиту електроенергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку. Згідно з п. 48 Правил споживач несе відповідальність, згідно з діючим законодавством за порушення правил користування електричною енергією, за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію та розкрадання електричної енергії у разі споживання електричної енергії без приладів обліку. Просить стягнути з відповідача заборгованість 10762 грн. 27 коп. та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.10.2017 року провадження у справі було відкрито.

Заочним рішенням суду від 11.12.2017 року позовну заяву Акціонерної компанії «Харківобленерго» - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» суму заборгованості у розмірі 10762,27 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року зазначене рішення суду було скасовано та справу призначено до розгляду у судове засідання.

Відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив, згідно якого зазначає, що звертаючись до суду з позовною заявою, АК «Харківобленерго» до свого позову, в тому числі, було додано копію першої та останньої сторінки Договору про користування електричною енергією, начебто укладеного з ОСОБА_1 .. В судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, представником АК «Харківобленерго» було принесено оригінал Договору про користування електричною енергією начебто укладеного з ОСОБА_2 , який було надано для огляду суду, проте відмовлено в наданні для ознайомлення представнику ОСОБА_1 . Представником ОСОБА_1 не випадково було адресовано представнику АК «Харківобленерго» прохання надати оригінал Договору про користування електричною енергією для огляду. По-перше, від ОСОБА_1 йому було відомо, що укладання Договору про користування електричною енергією в письмовій формі, як того потребує Цивільний кодекс України, ЗУ «Про електроенергетику», та Правила користування електричною енергією для населення, між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» не відбувалося, а у 2013р. відбулося «лише переоформлення особового рахунку», про що у електронній базі даних АК «Харківобленерго» були внесені відповідні зміни. По-друге, при ознайомлені з матеріалами цивільної справи, представник ОСОБА_1 відмітив дві дивні речі: 1) Договір про користування електричною енергією поданий представником АК «Харківобленерго» не в повному обсязі, а лише перша та остання сторінки; 2) навпроти прізвища ОСОБА_1 стоїть не підпис ОСОБА_1 , а підпис невідомої особи, проте в самому договорі не зазначається, що від імені ОСОБА_1 діє якась третя особа (представник). В матеріалах цієї цивільної справи знаходяться документи, які підписані ОСОБА_1 особисто, та підпис на них відрізняється від підпису, який проставлений на Договорі про користування електричною енергією. Щодо відсутності у АК «Харківобленерго» належного підтвердження обсягу використаної електроенергії. Як вже зазначалося, ОСОБА_1 з моменту купівлі квартири АДРЕСА_2 по сьогоднішній день, жодного дня не проживав у цій квартирі, і не міг користуватися електроенергією. Також, ОСОБА_1 , як власник квартири, в порядку встановленому внутрішніми правилами АК «Харківобленерго» подав відповідну заяву про відключення квартири АДРЕСА_2 від електропостачання. За поясненнями АК «Харківобленерго», наданими представнику ОСОБА_1 , відключення від електропостачання квартири АК «Харківобленерго» було зроблено. Проте ОСОБА_3 , попередній власник квартири, який і досі проживає в квартирі, самовільно підключився до приборів обліку та весь цей час не допускає представників АК «Харківобленерго» до приборів обліку у зв`язку з чим, виконати належним чином відключення квартири від електропостачання позивач не має фізичної можливості. Більше того, факт самовільного підключення ОСОБА_3 до приладів обліку також ставить під сумнів об`єктивність показань цього приладу обліку. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що сума боргу за електропостачання, яку просить АК «Харківобленерго» стягнути з ОСОБА_1 взята позивачем буквально з повітря, та не може бути підтверджена жодним документом. Відповідно до п.п. 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4. п.1.3. Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів експертиза лічильників обов`язково проводиться у разі: 1.3.2. Наявності ознак порушення пломб чи підробки відтиску тавра територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) або енергопостачальника, втручання в лічильний механізм; зовнішнього пошкодження корпусу лічильника, тріщина скла чи наявності щілин між склом і кожухом; сумніву представника енергопостачальника або споживача (за його заявою) у правильності роботи лічильника. Зазначені норми вказують на те, що у випадку якщо у приладі обліку були пошкоджені пломби, довіряти показникам цього приладу без проведення експертизи його справності не можна. Відключення від електропостачання завжди відбувається з опломбуванням прибору обліку. Якщо ОСОБА_3 підключився до приладів обліку від якого позивачем було відключено квартиру АДРЕСА_3 значить ним було порушено пломбу на приладі. За таких обставин показання, які були зняти з приборів обліку (якщо вони взагалі були зняті), не є достовірними та не можуть братися в розрахунок боргу за цим позовом. У зв`язку з викладеним, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до АК «Харківобленерго» про визнання недійсним договору про користування електричною енергією. Вважає, що Договір про користування електричною енергією за яким позивач намагається стягнути з ОСОБА_1 заборгованість є недійсним у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 його не підписував, а отже не можливо вважати, цей договір таким, який відповідає внутрішній волі ОСОБА_1 . Недійсний договір не створює для сторін жодних обов`язків, окрім його недійсності, а отже у позивача немає підстав для стягнення заборгованості за недійсним договором. Крім того, позивач повторно зазначає, що ОСОБА_1 вимагав у відповідача відключити квартиру АДРЕСА_3 від електропостачання у зв`язку з тим, що в цій квартирі без законних підстав проживають особи, які не є власниками квартири. Зазначає, що договір про користування електричною енергією поданий представником АК «Харківобленерго» не в повному обсязі, а лише перша та остання сторінки, навпроти прізвища ОСОБА_1 стоїть не підпис ОСОБА_1 , а підпис невідомої особи, проте в самому договорі не зазначається, що від імені ОСОБА_1 діє якась третя особа (представник).

Ухвалою суду від 12.11.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про визнання недійсним договору про користування електричною енергією прийнято до спільного розгляду з позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про визнання недійсним договору про користування електричною енергією об`єднано в одне провадження з позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

09 жовтня 2019 року представником АТ «Харківобленерго» надано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що доводи та міркування викладені в зустрічному позові є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав: взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії проводяться згідно з «Правилами роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та іншими чинними нормативно-правовими актами. Відповідач в зустрічній позовній заяві просить визнати недійсним договір про користування електроенергією, укладений між ОСОБА_1 та АК “Харківобленерго”. У задоволенні первісного позову АК “Харківобленерго” про стягнення заборгованості відмовити повністю. У своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що він особисто не підписував договір про користування електроенергією від 27.11.2013 року, але ствердження відповідача не відповідають дійсності. 27.11.2013 р. між AT “Харківобленерго” та відповідачем було укладено договір про користування електричною енергією на підставі наданих відповідачем документів (копії паспорту та копії документів на право власності). Договір був підписаний ОСОБА_1 . Оригінал договору вже надававсь позивачем для огляду в судовому засіданні. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно п.6 Постанови НКРЕКП № 312 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. Керуючись викладеним, умови договору про користування електричною енергією №3819226 від 27.11.2013 діють до теперішнього часу та відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Станом на 31.08.2017 року за вищенаведеною адресою мається заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 10762.27 грн., яка до наступного часу не сплачена. Заборгованість розрахована за період з 15.12.2014р. по 31.08.2017 р. Відповідно договору купівлі-продажу, який мається в матеріалах справи ОСОБА_1 придбав у власність кв. АДРЕСА_2 18.10.2013 року. Інформація стосовно укладання договору про користування електричною енергією з попереднім споживачем електричної енергії кв. АДРЕСА_2 є конфіденційною та може бути надана лише на вимогу суду. Вважали зустрічний позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 надано відповідь на відзив на зустрічний позов, де зазначає, що ОСОБА_1 не згоден з доводами AT «Харківобленерго», викладеними у відзиві. AT «Харківобленерго» наполягає на тому, що вирішувати цей судовий спір необхідно у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312, якою було затверджено «Правила роздрібної ринку електричної енергії» та іншими чинним нормативноправовими актами. Предметом зустрічного позову є Договір про користування електричною енергією, укладений у листопаді 2013р., предметом спору за первісним позовом є існування або відсутність у Орлова заборгованості по сплаті електроенергії за 2013-2017 роки, відтак при вирішення цього судового спору сторони, а також суд має керуватися виключно нормативно-правовими актами, які регулювали спірні правовідносини у той історичний період часу, а не нормами, прийнятими після та чинними на сьогодні. Станом на день виникнення та тривання спірних правовідносин, які є предметом первісного та зустрічного позову, нормативно-правовими актами, які регулювали відносини між споживачами електричної енергії-громадянами та енергопостачальником були ЗУ «Про електроенергетику» та Постанова Кабміну міністрів України № 1357 від 26.07.1999р. «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення» (надалі - Постанова КМУ № 1357). Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у редакції яка діяла станом на час, яким датовано оспорюваний Договір про користування електричною енергією від 27.11.2013р., споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Відповідно до п. 3 Постанова КМУ № 1357 споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін. Пунктом 5 Постанови КМУ № 1357 встановлено, що у багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає договори з кожним наймачем (власником) квартири. Звертає увагу на те, що законодавець у цьому пункті, як синонім терміну споживач, застосовує термін наймач (власник). Таким формулюванням законодавець підкреслює що «споживач енергії» не завжди дорівнює «власник». Споживач енергії - це, на сам перед, особа яка реально споживає енергію, та з якою укладено відповідний договір. Згідно п. 6, 7 Постанови КМУ № 1357: «У разі остаточного припинення користування електричною енергією споживач не пізніше ніж за 7 днів повинен повідомити про це енергопостачальника та розрахуватися за спожиту електричну енергію, подати енергопостачальнику заяву про розірвання договору. Енергопостачальник припиняє подачу електричної енергії на об`єкт споживача та вживає заходів для запобігання розкраданні пошкодженню приладів обліку, використанню електричної енергії без обліку. Для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутись до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об`єкт споживача до електропостачання. Так на той час існував чіткий, послідовний порядок дій, вчинення яких необхідно було для розірвання старого та укладання нового договору, який ані попередніми власниками квартири - родиною ОСОБА_4 , ані AT «Харківобленерго», ані ОСОБА_2 виконаний не був. По-перше, Скоблікови не зверталися до AT «Харківобленерго» з заявою про розірвання існуючого з ними договору. Цей факт є достеменно відомим йому, і AT «Харківобленерго», тому у своєму відзиві AT «Харківобленерго» відмовився надавати будь-яку інформацію з цього привиду, пославшись на конфіденційність такої інформації. Скоблікови не мали намір розірвати існуючий договір, адже вони проживали у квартирі, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у квартирі осіб, ними поданий позов про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Представник AT «Харківобленерго» посилається на копії паспорту, та коду ОСОБА_1 , а також копію договору купівлі-продажу квартири, які начебто були надані ОСОБА_1 саме для укладання договору. Проте, це не правда. ОСОБА_1 дійсно надавав копії цих документів, але не для укладання оспорюваного Договору, а для підтвердження свого права отримувати інформацію щодо цієї квартири та для ініціювання відключення квартири від електропостачання. Правдивість слів ОСОБА_1 підтверджується тим, що підпис який проставлений на договорі навіть віддалено не схожий на підпис ОСОБА_1 . Він настільки не схожий, що навіть замовляти почеркознавчу експертизу не має сенсу. Враховуючи зазначене вище, ОСОБА_1 вважає, що Договір про користування електричною енергією за яким позивач намагається стягнути з ОСОБА_1 заборгованість є недійсним у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 його не підписував, а отже не можливо вважати, цей договір таким, який відповідає внутрішній волі ОСОБА_1 . Недійсний договір не створює для сторін жодних обов`язків, окрім його недійсності, а отже у позивача немає підстав для стягнення заборгованості за недійсним договором.

27 серпня 2020 року представником АТ «Харківобленерго» подано уточнену позовну заяву, згідно якої просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 21085,23 грн., оскільки позовна заява АТ «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 10762,27 грн. за період з 15.12.2014р. по 31.08.2017р. була передана до суду 25.09.2017р., за період розгляду справи заборгованість відповідача збільшилась та становить 10322,96 грн. за період з 31.08.2017р. по 31.12.2018р.

26 лютого 2021 року представником АТ «Харківобленерго» надано додаткові пояснення по справі, згідно яких, представник вказує, що копія договору від 18.10.2013 купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 4389, набувачем права власності на яку є ОСОБА_1 . Згідно копії витягу № 11158859 від 18.10.2013 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру, власником якої зазначено ОСОБА_1 . Копія згоди на збір та обробку персональних даних від 21.11.2013, яка підписана уповноваженим представником ОСОБА_1 . Вищевказані документи подавалися до AT “Харківобленерго” уповноваженим (за нотаріально посвідченою довіреністю) представником відповідача при укладанні договору про користування електричною енергією № 3819226 від 27.11.2013 (далі - Договір). Згідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Таким чином ОСОБА_5 , як представник відповідача за нотаріально посвідченою довіреністю, при укладанні (підписанні) Договору діяв в його (Відповідача) інтересах та створив для останнього відповідні за ним права та обов`язки. Виходячи з наведеного вважає доводи відповідача про те, що Договір ним не укладався є необґрунтованими так, як це спростовуються вищезазначеними доказами (документами). На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги AT “Харківобленерго” до ОСОБА_1 про стягнення 21085,23 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та судового збору у розмірі 1600 грн., а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до AT “Харківобленерго” Про визнання недійсним Договору відмовити.

26 травня 2021 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надано відповідь на заперечення позивача, де зазначає, що ОСОБА_7 - особа, яка була зазначена позивачем як особа, яка нібито поставила підпис замість ОСОБА_1 на оскаржуваному договорі, такий підпис не проставляла. Під час огляду копії оскаржуваного договору по Viber повідомила, що йому не належить цей підпис. Окрім зазначеного, просить звернути увагу, що ані в преамбулі оскаржуваного договору, ані в розділі підписи сторін не зазначається, що, від імені Орлова діє довірена особа на підставі Довіреності. Пояснення позивача, що ніколи та ніхто не вказує в договорі представника особи, яка діє від імені довірителя не витримує жодної критики. Сам факт існування у позивача довіреності, виданої ОСОБА_2 на ОСОБА_8 , не підтверджує підписання ОСОБА_9 оскаржуваного договору, як представником ОСОБА_1 , та не спростовує підстави зустрічного позову. Також, зазначає, що в матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_1 відповідно до якої ОСОБА_10 просив відключити квартиру від електропостачання і цей доказ був наданий позивачем. Одночасно, з цим позивач не зміг надати суду докази звернення ОСОБА_1 з вимогою підключити квартиру до електропостачання знову, що в сукупності підтверджує правдивість обставин, викладених ОСОБА_1 , в його заявах по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Також пояснив, що 13.11.2013 року було відключено від електроенергії за заявою ОСОБА_1 , а 05.12.2013 року було поновлено електропостачання після сплати боргу. Письмової заяви від ОСОБА_1 на відновлення електропостачання не було, але була оплата підключення електроенергії. Також зазначає, що самостійне підключення не є порушенням правил електроенергетики. Електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 відключали разів 7, ОСОБА_1 сам підключався.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, сповіщався належним чином про час і місце судового розгляду справи шляхом направлення судових повісток, надав відзив на позовну заяву.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача за зустрічним позовом та його представника, в задоволенні первісного позову просила відмовити, а вимоги зустрічного позову задовольнити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що між АК «Харківобленерго» та відповідачем ОСОБА_1 , як власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , було укладено договір від 27.11.2013 року про користування електричною енергією за вказаною за адресою. Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно ст. 67, ст.68 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуг вноситься окремо від плати за користування житлом та своєчасно.

Відповідно ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” визначається, що фізична особа, яка використовує енергію для власних потреб на підставі договору є споживачем електричної енергії.

Згідно ст. 3 Закону України “Про електроенергетику” відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, поставкою та використанням енергії, регулюються Законом та “Правилами користування електричною енергією для населення”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року з наступними змінами. Дані нормативні акти, в яких визнані права, обов`язки та відповідальність сторін, обов`язкові як для енергопостачальника, так і для споживача електричної енергії.

Згідно зі ст. 24 Закону енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана або потужність для діючої електроустановки споживача збільшена в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 26 Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (абонентові) енергетичні ресурси передбачені договором, а абонент зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Відповідач за використану електроенергію не сплачує.

Станом на 31.08.2017 р., існує заборгованість у розмірі 10762 грн. 27 коп., яка до цього часу не сплачена. (довідка – розрахунок а.с. 4).

Заборгованість утворилася за період з 15.12.2014 р. по 31.08.2017 р. Несплата заборгованості наносить збиток АК "Харківобленерго" у розмірі 10762 грн. 27 коп.

Крім того, згідно уточненої позовної заяви за період з 31.08.2017р. по 31.12.2018р. існує заборгованість в розмірі 10322,96 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.10.2013 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. і зареєстровано в реєстрі за №4389, відповідач ОСОБА_1 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47-48).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2013 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.01.2020 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_11 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2020 року, що підтверджується копією зазначеного витяга та копією договору купівлі-продажу квартири.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.01.2019 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_12 .

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , місце його проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, з 18.10.2013 року по 15.01.2020 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_1 , який не був зареєстрований в зазначеній квартирі

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1Закону України від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна. Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 закону визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме укладення договору 27.11.2013 р., діяли «Правила користування електричною енергією для населення», затверджені постановою КМУ № 1357, від 26.07.1999 р.

Відповідно до п. 42 цих Правил, не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі споживач зобов`язаний письмово повідомити електропостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду.

Ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається згідно зі ст. 525 ЦК України.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання передбачено ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

В п. 29 Договору від 27.11.2013 р. про користування електричною енергією передбачено, що договір може бути розірвано достроково у разі зміни споживачем місця проживання та остаточного припинення користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Даним договором сторони передбачили можливість його дострокового розірвання.

Згідно п. 4.27. Постанови від 14.03.2018 № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об`єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (у разі наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.

Згідно п. 5.5.5 (16) вище зазначеної Постанови, споживач електроенергії зобов"язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об`єкті споживача письмово повідомити електропостачальника, оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про розірвання договорів та розрахуватися за електричну енергію, включаючи день виїзду;

Згідно п. 36 Постанови від 26 липня 1999 р. № 1357 Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення, відновлення постачання електричної енергії побутовому споживачу здійснюється протягом трьох робочих днів у містах та п`яти робочих днів у сільській місцевості після оплати витрат на повторне підключення, усунення виявлених порушень та/або відшкодування збитків, завданих електропостачальнику (електророзподільному підприємству), крім випадку, коли електроустановку побутового споживача відключено у зв`язку з наявністю заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію. У разі відключення об`єкта побутового споживача через заборгованість відновлення електропостачання здійснюється за рахунок електропостачальника протягом трьох робочих днів у містах та п`яти робочих днів у сільській місцевості після оплати побутовим споживачем заборгованості.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , хоча і не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте був власником квартири з 2013 по 15.01.2020 рік, та в порушення п. 29 договору про користування електричною енергією не повідомив електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію договору та не надав заяви щодо розірвання договору, тобто залишався споживачем електричної енергії згідно договору, яку надає позивач, а тому первісні позовні вимоги АТ «Харківобленерго» підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , то необхідно відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.

Згідно до ст. 626, 627,628,631 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В обгрунтування зустрічного позову про визнання договору про користування електричною енергією недійсним позивач посилається на те, що не підписував зазначений договір та він не відповідає його внутрішній волі. Просити суд про призначення та проведення почеркознавчої експертизи позивач вважав недоречним, так як не має жодного схожого елементу в підписі на договорі, із його справжнім підписом.

Судом була досліджена копія нотаріально посвідченої довіреності від 19.11.2013 року, яку надав представник позивача. Довіреність видана ОСОБА_1 , якою відповідач по справі уповноважує ОСОБА_5 бути його представником з питань управління квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , укладати дозволені правочини, пов"язані із експлуатацією майна, в тому числі договори на постачання електроенергії.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження того, що оспорюваний договір є недійсним, з підстав його не підписання відповідачем або його представником, тобто фактично не укладення, суду надано не було.

Інші, наведені позивачем за зустрічним позовом доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду, том суд вважає за необхідне відмовити у задоволення зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом поніс витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 317 від 12.09.2017 року та платіжним дорученням № 33/735 від 26.03.2021 року, а тому вони у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 89, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» суму заборгованості у розмірі 21 085,23 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання недійсним договору про користування електричною енергією – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» судовий збір у розмірі 2 270 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство «Харківобленерго», поштова адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, р/р № НОМЕР_3 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, ЄДРПОУ 00131954.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 08 грудня 2021 року.

Суддя - І.В. Ульяніч