Рішення № 10176209, 29.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 р. Справа № 17/59

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи", юридична адреса: вул. Кондратюка, 1, м.Київ, 04201; фактична адреса: вул. Сім"ї Хохлових , 11/2, м.Київ, 04119

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгової мережі "Фаворит", вул. Промислова, 29, м.Івано-Франківськ, 76000; вул.Івасюка, 62, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 90915 грн. 22 коп. (дев"яноста тисяч дев'ятсотисот п"ятнадцяти гривень 22 копійок)

Представники:

від позивача: Маслій Н. В.-представник, (довіреність № 121 від 12.04.10)

від відповідача: не з"явились.

встановив: заявлено позов про стягнення 90915 грн. 22 коп., в тому числі 72347 грн. 91 коп.-основний борг, 2150 грн. 10 коп. - пеня; 13389 грн. 36 коп. - інфляційні втрати; 3027 грн. 85 коп. - 3% річні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 27.05.10, 15.06.10, 15.06.10, 29.06.10 не з"явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення. Відзив на позов не подав, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв.

На день розгляду справи в судове засідання 29.06.10 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 15.06.10 явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгової мережі "Фаворит", укладено договір поставки товару №256-И/07, відповідно до умов якого, позивач зобов"язувався систематично поставляти і передавати у власність відповідачу визначений цим договором товар, а відповідач зобов"язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, яка є додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п.1.6 договору поставка товару здійснюється відповідно до цього договору та на основі заявок, які надаються йому покупцем.

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" за період з 12.05.08 р. по 03.10.08 р. поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгової мережі "Фаворит" товар загальною вартістю 72347 грн. 91 коп.

Розрахунки поданому договору здійснюється в національній валюті України шляхом перахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата відповідачем за поставлений товар здійснюється щоденно з відтермінуванням платежу на 19 календарних днів з моменту реалізації товару відповідачем.

Однак, в порушення договірних умов, відповідач за отриманий товар в сумі 72347 грн. 91 коп. не здійснив оплати, внаслідок чого, станом на 24.03.10 р., борг відповідача за поставлені позивачем товари становить 72347 грн. 91 коп. Факт отримання товару відповідачем на зазначену суму підтверджується видатковими накладними, належно засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а. с. 22-141).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.                     Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Таким чином, станом на 24.03.10 р. основний борг відповідача перед позивачем становить 72347 грн. 91 коп. та підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 72347 грн. 91 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 6228-09-1/79 від 01.07.09 р. з вимогою про погашення боргу за отриманий товар. Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Невиконанням відповідачем вимоги про оплату були порушені інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати товару у відповідача настав на підставі виставленої вимоги, і сума 72347 грн. 91 коп. є простроченою.

          Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.                               

Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 2150 грн. 10 коп. задоволенню не підлягають, оскільки договором №256-И/07 від 01.01.08 р. не передбачено такого виду відповідальності за порушення зобов’язання, як сплата пені. Зважаючи на викладене, в частині вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем становлять 3027 грн. 85 коп., а інфляційні втрати - 13389 грн. 36 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат та річних.

          Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

          Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом, тобто за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси, яка є обгрунтованою і підлягає стягненню становить 5982 грн. 28 коп., в решті заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно зробленого судом перерахунку, сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 1540 грн. 12 коп., в решті заявлених вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 72347 грн. 91 коп. - основного боргу; 5982 грн. 28 коп. - інфляційних втрат; 1540 грн. 12 коп. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 4-7, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгової мережі "Фаворит", вул. Промислова, 29, м.Івано-Франківськ, 76000; вул.Івасюка, 62, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний номер 31524633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" (ідентифікаційний код 30045356) - 72347 грн. 91 коп. (сімдесят дві тисячі триста сорок сім гривень 91 копійка) - основного боргу; 5982 грн. 28 коп. (п"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят дві гривні 28 копійок) - інфляційних втрат; 1540 грн. 12 коп. (одна тисяча п"ятсот сорок гривень 12 копійок) - 3% річних, 798 грн. 70 коп. (сімсот дев"яносто вісім гривень 70 копійок) - витрат по сплаті державного мита, 207 грн. 33 коп. (двісті сім гривень 33 копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 30.06.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 30.06.10.