Рішення № 101762041, 08.12.2021, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/317/21

Провадження № 2/625/114/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Коломацький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Лосєва Д.К.,

при секретарі - Рахімовій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в с. Різуненкове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.09.2008 року відповідач отримав кредит у розмыры 78321,08 на термін до 13.09.2013. У порушення умов договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого 30.06.2015 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Коломацького районного суду Харківської області з позовому про стягнення заборгованості. Вказаний позов 20.08.2015 було задоволено в повному обсязі. Також позивач зазначає, що ухвалення рішення Коломацьким районним судом Харківської області 20.08.2015 не свідчить про припинення договірних правовдносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання у зв`язку з чим просить суд з відповідачки у розмірі 6412,08 грн, яка складається з наступного: 4989,07 грн. – індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 1423,01 грн. – 3% річних від простроченої суми та покласти на відповідача витрати пов`язані з розглядом справи у суді.

Представник позивача надав клопотання про підтримання позову, розгляд справи без їх участі, та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст.128 ЦПК України,у судове засідання повторно не з`явилася, в порушення ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як встановлено під час розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, що 16.09.2008 року позивач і відповідач ОСОБА_1 уклали кредитно-заставний договір №HAU9AN55724161. За умовами договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 63380,58 гривень, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Договору. (а.с. 15).

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором №HAU9AN55724161, станом на 30.09.2021 року відповідач має загальну заборгованість в сумі 6412,08 гривень, яка складається з наступного:

- 4989, 07 гривень – інфляційне збільшення;

- 1423, 01 гривень – штрафні санкції (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів позивач 30.06.2015 року скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника звернувшись з відповідним позовом про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, та ухвалення рішення Коломацького районного суду Харківської області від 20.08.2015 року у справі № 625/274/15-ц, яким достроково стягнуто всю суму боргу в розмірі 52134,63 грн. Рішення набрало законної сили 14.09.2015 (а.с. 7-9).

Таке свідчить про те, що термін виконання зобов`язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом, тобто з 30.06.2015.

Отже, з моменту звернення позивачем до суду, тобто з 30.06.2015 року його право на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вказане положення ст. 61 Конституції України, є необґрунтованою позивачем і позовна вимога щодо стягнення неустойки за прострочення погашення за кредитом одночасно і у вигляді пені, і у вигляді штрафу. На недопустимість подвійного стягнення свідчить позиція ВССУ, висловлена у ухвалі від 14.11.2016 року у справі №202/1692/14.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень.

Проценти можуть нараховуватись виключно в межах строку дії кредитного договору.

Окрім наведеного, недоведеними є і позовні вимоги зокрема щодо стягнення боргу за комісією, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач мас сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Правомірність такого заперечення підтверджується правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач мас сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Аналогічна позиція щодо неправомірності позовних вимог викладена Великою Палатою Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12-ц, провадження № 14-10 цс 18, щодо нарахування відсотків, за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено, а відповідачем та його представником спростовано позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №HAU9AN55724161 від 16.09.2008, яка складається виключно з процентів за період з 01.07.2015 року по 30.09.2021 слід відмовити в повному обсязі, оскільки з моменту звернення позивачем до Коломацького районного суду Харківської області у 2015 році його право на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

У зв`язку з цим згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають й стягненню з відповідача всі витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2021 року.

Суддя: Лосєв Д.К.