Рішення № 10176197, 21.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2010                                                             Справа №15/26

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лімниця”, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, м. Мукачево

про стягнення 179852,35 грн., в тому числі 169446,67 грн. основного боргу, 7158,93 грн. пені, 603,35 грн. 3% річних та 2643,40 грн. інфляційних витрат,

Суддя –Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача –Лісовської Я.Р., представник по довіреності від 28.05.10;

від відповідача –Завідфолуші Ю.Ю., представник за дорученням від 19.04.10;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Лімниця” заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко” про стягнення 179852,35 грн., в тому числі 169446,67 грн. основного боргу, 7158,93 грн. пені, 603,35 грн. 3% річних та 2643,40 грн. інфляційних витрат.

В судових засіданнях 12 травня 2010 року за участю представників сторін: від позивача –Гунда М.М., генеральний директор; від відповідача –Завідфолуші Ю.Ю., представник за дорученням від 19.04.10; та 1 червня 2010 року (від позивача –Лісовської Я.Р., представник по довіреності від 28.05.10; від відповідача –Завідфолуші Ю.Ю., представник за дорученням від 19.04.10) в порядку ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 01.06.10 до 12 год. 00 хв. та до 21.06.10 до 11 год. 00 хв. для надання можливості сторонам врегулювати спір в позасудовому порядку.

В попередніх судових засіданнях представник позивача подала уточнення позовних вимог Вих.№11/05 від 11.05.10, в якому зменшила позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у зв’язку з частковою оплатою товару на суму 30000,00 грн. та просить стягнути з відповідача 102597,16 грн. заборгованості. Крім того, подала видаткову накладну (повернення) №В-00000006 від 2 квітня 2010 року, що засвідчує часткове повернення товару товариством з обмеженою відповідальністю „Ванмарко” товариству з обмеженою відповідальністю „Лімниця” на загальну суму 25462,37 грн., а також протокол про зарахування зустрічних вимог від 07.05.10, що підтверджує припинення зобов’язань ТОВ „Ванмарко” перед ТОВ „Лімниця” на суму 11387,14 грн. у зв’язку з зарахуванням зустрічних вимог.

Відповідач у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних просить відмовити. Стверджує, що поставка товару за накладними №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10, №Л-01011 від 22.01.10 та №Л-01787 від 02.02.10 здійснювалась в позадоговірному порядку, а не на підставі договору №02-01/09 від 02.01.09, як стверджує позивач, у зв’язку з чим оплата за товар повинна здійснюватись у відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України. На підставі вищенаведеного наполягає на тому, що розрахунок штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання необхідно здійснювати з 05.03.10. Також зазначив, що часткова оплата проводилась в рахунок погашення заборгованості за отриманий згідно вищенаведеним накладним товар.

Долучив до матеріалів справи платіжні доручення №626 від 09.06.10 та №658 від 21.06.10 на загальну суму 23000,00 грн., що підтверджують часткову оплату заборгованості перед позивачем після заявлення позову.

Спір вирішувався в строки, визначені ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представників сторін,

                    СУД ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Лімниця” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ванмарко” (покупець) 02 січня 2009 року укладено договір №02-01/09, згідно умов якого продавець поставляє товари в асортименті по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов’язується прийняти поставку та оплатити поставлених товар (п.1.1договору).

Згідно визначених сторонами договору порядку розрахунків, покупець зобов’язаний здійснювати розрахунок за товар не пізніше 14 календарних днів з дня отримання товару, який поставляється згідно договору (п. 5.1 договору).

На виконання умов вищезазначеного договору та на підставі видаткових накладних №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10 та №Л-01011 від 22.01.10 ТОВ „Лімниця” поставило ТОВ „Ванмарко” товар, загальною вартістю 169298,19 грн.

Крім того, на підставі видаткової накладної №Л-01787 від 02.02.10 продавець поставив покупцю товар, загальною вартістю 34953,76 грн.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На порушення вимог договору та норм чинного законодавства відповідач за отриманий товар розрахувався тільки частково та не в належні строки.

У відповідності до протоколу про зарахування зустрічних вимог від 29.01.10 (а. с. 18) ТОВ „Лімниця” та ТОВ „Ванмарко” домовились про припинення свої взаємних зобов’язань на суму 35733,13 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 Цивільного кодексу України.

З метою спонукання ТОВ „Ванмарко” належним чином виконати взяті на себе згідно договору зобов’язання щодо оплати отриманого товари, 19 лютого 2010 року ТОВ „Лімниця” направило на адресу відповідача претензію №2-П, в якій повідомило, що станом на 18 лютого 2010 року заборгованість останнього становить 194451,46 грн. та просить її погасити до 1 березня 2010 року.

Після отримання претензії відповідач додатково оплатив 25000,00 грн. заборгованості за одержаний товар, але повністю вказану суму боргу не погасив.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви (01.04.10) заборгованість відповідача перед позивачем становила 169446,67 грн.

Після порушення провадження у справі у відповідності до видаткової накладної (повернення) №В-00000006 від 02.04.10 ТОВ „Ванмарко” повернуло ТОВ „Лімниця” товар, загальною вартістю 25462,37 грн. (а. с. 65 –66).

Також на погашення наявної заборгованості за отриманий товар ТОВ „Ванмарко” перерахувало позивачу 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а. с. 87 –92).

Актом звірки від 5 травня 2010 року сторони встановили заборгованість відповідача станом на 01.04.10 в розмірі 113984,30 грн. (а. с. 68).

Згідно протоколу про зарахування зустрічних вимог від 07.05.10 сторони додатково домовились про припинення своїх зобов’язань на суму 11387,14 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а. с. 69).

У судовому засіданні 21.06.10 відповідач подав докази перерахування позивачеві 23000,00 грн. (а. с. 96, 97). Таким чином, станом на 21.06.10 заборгованість відповідача перед позивачем склала 79597,02 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ „Лімниця” підтверджені належними доказами, а саме: договором №02-01/09 від 02.01.09, видатковими накладними №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10, №Л-01011 від 22.01.10 та №Л-01787 від 02.02.10, актом звірки сторін від 05.05.10. Крім того сума основного боргу відповідачем визнається в повному обсязі, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення на його користь з ТОВ „Ванмарко” суми 79597,02 грн.

П. 8.1 укладеного між сторонами договору №02-01/09 від 02.01.09 встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки за кожен протермінований день, починаючи з наступного банківського дня.

На підставі вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню 6394,25 грн. пені за прострочення виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару за накладними №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10 та №Л-01011 від 22.01.10.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з вищезазначеним з ТОВ „Ванмарко” підлягає стягненню сума 2489,28 грн. інфляційних витрат та 585,40 грн. 3% річних.

Твердження товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, що поставка товару на підставі видаткових накладних №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10, №Л-01011 від 22.01.10 та №Л-01787 від 02.02.10 носила позадоговірний характер у зв’язку з тим, що в вищезазначених видаткових накладних немає посилання на договір №02-01/09 від 02.01.09, а тому розрахунок за отриманий товари повинен був здійснюватись в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, суд визнав безпідставними виходячи з наступного.

У видаткових накладних №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10 та №Л-01011 від 22.01.10 зазначено, що замовлення товару здійснюється на підставі договору. П. 12.1 укладеного між сторонами договору №02-01/09 від 02.01.09 встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.03.09. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за п’ять днів до закінчення його дії. Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт розірвання укладеного між сторонами договору, тобто сторонами пролонговано строк його дії, а тому поставки товару за видатковими накладними №Л-25129 від 07.12.09, №Л-00335 від 14.01.10 та №Л-01011 від 22.01.10 здійснювались на підставі договору №02-01/09 від 02.01.09, а тому носять договірний характер.

У видатковій накладній №Л-01787 від 02.02.10 вказано, що замовлення здійснювалось на підставі договору №ДГ-001039 від 11.04.05, тобто не на підставі укладеного між сторонами 2 січня 2009 року договору №02-01/09. Однак позивач не просить суд стягнути пеню за прострочення зобов’язання за вищевказаною видатковою накладною.

Клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивач не подав суду належних доказів та не навів обґрунтованих припущень для застосування таких заходів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 3 ст. 69, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, вул. Підгорянська, 129, м. Мукачево (р/р 260035604 в банку „Аваль” м. Мукачево, МФО 312345, код ЄДРПОУ 33360340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лімниця”, вул. Б. Хмельницького, 172/1, м. Львів (р/р 26005238246001 в ЗГРУ „Приватбанк” м. Львів, МФО 325321, код ЄДРПОУ 23270667) суму 89065/Вісімдесят дев’ять тисяч шістдесят п’ять/ грн. 95 коп., в тому числі 79597/Сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто сім/ грн. 02 основного боргу, 6394 /Шість тисяч триста дев’яносто чотири/ грн. 25 коп. пені, 2489 /Дві тисячі чотириста вісімдесят дев’ять/ грн. 28 коп. інфляційних втрат, 585 /П’ятсот вісімдесят п’ять/ грн. 40 коп. 3% річних, а також суму 1848 /Одну тисячу вісімсот сорок вісім/ грн. 52 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 /Двісті тридцять шість/ грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В стягненні 89849,65 грн. позовних вимог провадження у справі припинити, в решті позову –відмовити.

4.          Клопотання про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача залишити без задоволення.

5.          Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 21 червня 2010 року за згодою представників сторін була оголошена вступна та резолютивна частини рішення, яке оформлене в порядку статті 84 ГПК України повністю та підписано 29 червня 2010 року.

Суддя Ващиліна Н.М