Рішення № 10176169, 21.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2010                                                                                 Справа № 9/44

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мастол", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Ді", с. Іванівці Мукачівського району

про стягнення 79 555,35 грн.

                                                                                Суддя Г.Й. Бобрик

Представники:

від позивача:

від відповідача: Косарева –Козлова Л.О. –представник по дов. від 21.06.2010 р. № 22, Стогнієнко О.Б. –директор

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Мастол", м. Київ заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Ді", с. Іванівці Мукачівського району про стягнення 79 555,35 грн., з них 64 064,01 грн. основного боргу та 15 491,34 грн. штрафу.

          Позивач, заявою про уточнення позовних вимог від 15.06.10 р., в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 54064,01 грн. основного боргу, у зв”язку із сплатою відповідачем 10000 грн. в рахунок погашення боргу; 15491,34 грн. штрафу та 2178,85 грн. пені за прострочення оплати поставленого товару

          Заяву позивача про уточнення позовних вимог суд приймає (задовільняє) частково. В частині стягнення суми 2178,85 грн. пені відхиляє (не приймає) так як дану вимогу не було заявлено в позовній заяві, а тому вона не може уточнюватися.

          Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 54064,01 грн. основного боргу та 15491,34 грн. штрафу.

          Відповідач наданими суду поясненнями на позов від 14.06.2010 р. та від 18.06.2010 р. повідомив, що отриманий від відповідача товар оплачує періодичними платежами по мірі реалізації товару. Зокрема, 21.05.2010 р. позивачу було перераховано суму 10000 грн, тому залишок суми від нереалізованого товару, через фінансову кризу, складає суму 54064,01 грн., яка буде перерахована позивачу найближчий час, по мірі надходження коштів.

          Вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій не визнає, вважає їх неправомірними, так як сторони в договорі не погодили строк виконання грошового зобов”язання, а претензія є вимогою про оплату товару, а не підставою для застосування штрафних санкцій, у задоволення яких, на думку відповідача, слід відмовити.

          Ухвала виноситься 21.06.2010 р., у зв”язку з оголошенням в засіданні суду 15 червня 2010 р., за згодою сторін, перерви, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Після перерви, представник позивача не з”явився, представники відповідача визнали позов в частині стягнення суми 54064,01 грн.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

сторони по справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Мастол" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ал Ді" –25.12.2008 р. уклали договір поставки № 25/12/08-12, за умовами якого позивач зобов”язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Асортимент, кількість, ціна товару і умови постачання визначаються в додатках до даного договору, які є невід”ємною його частиною.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представниками сторін, присутніх у попередніх судових засіданнях, що позивач передав відповідачеві по видаткових накладних, копії яких долучено до позовної заяви (а.с. 13,16,19,22), товар на загальну суму 103275,57 грн., за який останній розрахувався частково.

Відповідно до п. 5.1 договору „покупець” (відповідач) сплачує кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача („продавця”) згідно рахунку –фактури на партію товару в терміни, зазначені в Додатку на поставку даної партії товару.

В судовому засіданні було з”ясовано, що додатки на поставку товару сторони письмово не складали, тому позивач не долучив їх до позовної заяви.

Відповідно до статті 526, 629 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов’язковим до виконання сторонами.

          Отже, враховуючи, що сторони в договорі не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, то суд керуючись статтею 692 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що покупець (відповідач у даному випадку) зобов”язаний був оплатити товар після його прийняття.

          На момент звернення з даним позовом в суд відповідач, всупереч наведеним нормам, не розрахувався з позивачем за отриманий товар в повному обсязі. Вартість неоплаченого товару склала суму 64 064,01 грн.

02.04.2010 р. позивач надіслав претензію з проханням повністю оплатити вартість отриманого товару.

          Беручи до уваги сплату відповідачем суми 10 000 грн. в рахунок погашення боргу, після звернення з позовом в суд, про що сторони подали суду докази, вартість неоплаченого товару, на день розгляду справи, складає суму 54064,01 грн., яка визнана відповідачем, а відтак, підлягає стягненню з останнього в примусовому порядку.

          Провадження у справі, в частині стягнення суми 10 000 грн., суд припиняє на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 9.2 договору поставки № 25/12/08-12 позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочку оплати партії товару більш ніж на 10 календарних днів, від строку вказаного в п. 5.1 договору, штраф в розмірі 15 % від повної вартості партії товару згідно додатку до договору.

За умовами пункту 5.1 згаданого договору „покупець” (відповідач) сплачує кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача („продавця”) згідно рахунку –фактури на партію товару в терміни, зазначені в Додатку на поставку даної партії товару.

Додатки на поставку товару, як уже було встановлено, сторони письмово не складали, тому вони не долучені до позовної заяви.

Відповідно до статтей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов”язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачає застосування майнової відповідальності у вигляді сплати пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов”язання (основного зобова”язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього ж Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Види забезпечення виконання зобов"язання є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов"язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов"язання будь-яким з видів забезпечених ст. 546 ЦК України, також створює зобов"язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

З огляду на викладене та враховуючи невизначення сторонами в договорі поставки № 25/12/08-12 умов щодо строку оплати, суд дійшов висновку про безпідставність вимог про стягнення 15 491,34 грн. штрафу.

Таким чином, законними та обґрунтованими є вимоги про стягнення суми 54 064,01 грн. основного боргу, які визнані відповідачем та підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог, в частині стягнення 15 491,34 грн. штрафу, суд відмовляє.

Судові витрати суд покладає на сторін порівну, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548, ст.ст. 549, 610, 611, 629, 692, ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                    ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Ді", с. Іванівці Мукачівського району, вул. Гагаріна, 4 (код 30741269) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мастол", м. Київ, вул. Кіквідзе, 11 (код 35057270) суму 54 064,01 грн. основного боргу та 515,77 грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                       Г.Й. Бобрик

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 21.06.2010 р.

Рішення підписано 29.06.2010 року.