Рішення № 101761034, 09.12.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3887/21

Провадження № 2/263/1485/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Філянець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення від 30 липня 2019 року № 7/43-4217 незаконним,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, у якій позивач просить суд визнати незаконним рішення від 30 липня 2019 року № 7/43-4217 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яким останній відмовлено у викупі земельної ділянки площею 0,0049 га для прибудови до перукарні по АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що вона є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення вона використовує для підприємницьких цілей – перукарні. З метою збільшення перукарні вона звернулася до Маріупольської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки. 29 липня 2008 року міська ради прийняла рішення № 5/23-4161 та надала ФОП ОСОБА_1 ділянку в оренду. Вона як громадянка України побудувала на земельній ділянці прибудову для розширення перукарні. БТІ видало новий технічний паспорт із зазначенням нової прибудови. 18 листопада 2017 року вона звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати згоду на викуп земельної ділянки. 09 квітня 2019 року вона уточнила свою заяву від 18 листопада 2017 року, зазначивши, що має намір викупити земельну ділянку. 24 квітня 2019 року відповідач попросив надати документи. 06 травня 2019 року ОСОБА_1 надала документи, в тому числі технічний паспорт, складений БТІ, з якого вбачається, що саме було добудоване та що прибудова вже добудована. На офіційному сайті відповідачем опублікований проект рішення міської ради про дозвіл на викуп земельної ділянки. 30 липня 2019 року міська рада прийняла рішення № 7/43-4217 про відмову ОСОБА_1 у виділі земельної ділянки для будівництва прибудови. Раніше вона зверталась до суду з адміністративним позовом, однак на підставі ухвали від 23 березня 2021 року у справі № 263/17426/19 провадження закрито та роз`яснено її право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

26 квітня 2021 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у позові, посилаючись на наступне. На підставі рішення Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/22-4161 між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643 від 11 вересня 2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 04.008.162.00538 від 24 вересня 2008 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0049 га, з метою та цільовим призначенням для послуг перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні). Договір укладений строком на три роки до 29 липня 2011 року (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 3.2 договору після закінчення строку договору оренди орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. До Маріупольської міської ради 09 червня 2011 року надійшло звернення від ОСОБА_1 , в якому вона просить продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29 липня 2008 року, площею 0,0049 га по АДРЕСА_1 . Однак вона просить продовжити його на той самий строк, на тих самих умовах строком на 49 років та внести зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати, зменшивши відсоткову ставку з 7% до 5 %, змінити цільове призначення вже відведеної земельної ділянки, яке встановлене у договорі п. 5.1 – для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) на комерційну діяльність. Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. У зв`язку із чим, вважають, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, за таких обставин міська рада вважає, що за приписами ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 11 вересня 2008 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24 вересня 2008 року № 04.08.162.00538, вважається припиненим, у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено. Рішенням Господарського суду Донецької області від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 11 лютого 2019 року, у справі № 905/100/18 за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, позовні вимоги Маріупольської міської ради задоволені, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 14 травня 2019 року, 04 липня 2019 року, 20 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження. Отже рішення про повернення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови є чинним, набрало законної сили, є обов`язковим для виконання. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у справі № 263/16611/16-ц відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , яке ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2017 року залишено без змін. Маріупольською міською радою розглянута заява ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 та прийнято рішення від 30 липня 2019 року № 7/43-4217, підставою для відмови у наданні дозволу зазначено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 07 травня 2018 року у справі № 905/100/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено та зобов`язано повернути до земель запасу територіальної громади міста Маріуполя земельну ділянку. Крім того, звернули увагу суду на те, що документи, які долучені самостійно позивачем до матеріалів справи, а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт від 04 листопада 2008 року № 08/04/1076, виданий ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до перукарні по АДРЕСА_2 у той час, як об`єкт збудовано. У вищезазначеному дозволі зазначено, що строк дії дозволу до 31 грудня 2009 року, тобто, фактично, що відповідає матеріалам справи, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 збудовано самочинно, без наявності на те необхідних документів, що також підтверджується при розгляді справи № 263/16611/16-ц.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2021 року закрито підготовче провадження.

ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Маріупольської міської ради Зінов`єв І.Т. надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до ст. 247 ЦПК України.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 14, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7125449 від 27 квітня 2005 року, на підставі рішення суду від 10 березня 2005 року № 2-180.

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/22-4161 Маріупольською міською радою надано в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643) по АДРЕСА_1 , площею 0,0049 га, з метою та цільовим призначенням для послуг перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні).

Договір укладений строком на три роки до 29 липня 2011 року (п. 3.1 договору).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п 3.2 договору).

Визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0049 га за указаною адресою на рівні 7 % від грошової оцінки землі (п. 4.3. договору).

Визначено право орендодавця оформити в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області дозвіл на виконання будівельних робіт та здати закінчений будівництвом об`єкт в експлуатацію, а також розпочати будівництво об`єкта не пізніше двох років з дня прийняття даного рішення і звершити будівництво у строк, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва (п. п. 9.2.6., 9.2.7. договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар після припинення дії договору повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендар має право звернутися до Орендодавця за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення договору шляхом його переукладення (п. 9.2.11 договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено (п.11.3.1. договору).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі № 263/17426/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 липня 2019 року № 7/43-4217 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 », яким позивачці відмовлено у викупі земельної ділянки площею 0,0049 га для будівництва прибудови до перукарні. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі № 263/17426/19 скасовано, провадження у справі № 263/17426/19 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення незаконним закрито, роз`яснено позивачу право на звернення із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07 травня 2018 року у справі № 905/100/18 первісні позовні вимоги Маріупольської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки задоволені, зобов`язано приватного підприємця ОСОБА_1 повернути до земель запасу територіальної громади м. Маріуполя земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею 0,0049 га, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643, яка була надана з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу нежитлового приміщення загальною площею 48,7 кв.м; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 , площею 49 кв.м, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643 від 11 вересня 2008 року, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24 вересня 2008 року № 04.09.162.00538, поновленим з урахуванням рішення Маріупольської міської ради від 29 березня 2011 року №6/6-399 «Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради».

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 07 травня 2018 року у справі № 905/100/18 залишено без змін.

Доказів скасування указаних судових рішень Верховним Судом матеріали справи не містять.

У виниклих спірних правовідносинах вимога про визнання рішення незаконним підлягає розгляду як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, оскільки підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки рішення відповідача про відмову у викупі земельної ділянки стосується прав позивача на користування та володіння земельною ділянкою, тобто на права власності, не як фізичної особи-підприємця, а як громадянки, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із статтею 5 ЗК України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

За договором оренди земельної ділянки від 11 вересня 2008 року орендар прийняв у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:04:006:0643 площею 0,0049 га, розташовану по АДРЕСА_3 .

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частинами 1 та 8 статті 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. ч.1 - 5 вказаної статті).

Отже, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 128 ЗК України встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

В контексті положень частини 2 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

При цьому, частиною 3 статті 128 ЗК України передбачено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Ухвалення органом місцевого самоврядування рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування зобов`язаний у місячний строк розглянути заяву (клопотання) громадянина чи юридичної особи та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України впливає, що такі земельні ділянки належать співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок або його частини.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для визнання рішення від 30 липня 2019 року № 7/43-4217 незаконним, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень прав позивача та підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 128, 153 ЗК України, ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення від 30 липня 2019 року № 7/43-4217 незаконним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448, електронна адреса: mar.v@dn.gov.ua; www.marsovet.org.ua, засоби зв`язку: +38 (067) 345-1555; +38 (050) 345-1555.

Суддя Є.С. Ікорська