Рішення № 101760619, 09.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 р. № 400/5289/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ПФУ) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з червня 2020 року по червень 2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з червня 2020 року по червень 2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з червня 2020 року по червень 2021 року.

Ухвалою від 23.07.2021р. суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є інвалідом І гупи, яка настала внаслідок травми, контузії, каліцтва, яке виникло в період проходження військової служби. Відповідно до вимог ст..18, 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач вважає, що він має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі, що встановлений особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 100%. Крім того, позивач має право на збільшення основного розміру пенсії на 25% відповідно до постанови КМУ № 1381 від 28.12.2011р. та на щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни».

Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивачу відповідна пенсія у відповідному розмірі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач вказав, що пенсія позивача має бути обмежена максимальним розміром, який станом на 01.07.2020р. становить 1712,00грн., а з 01.12.2020р. – 17690,00грн.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12.06.2020р.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2016 року проходив військову службу за контрактом і на теперішній час є особою з інвалідністю І групи, настала внаслідок травми, поранення, контузії, каліцтва, яке виникло в період проходження військової служби.

В червні 2021 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області з метою отримати інформацію про розмір призначеної позивачу пенсії.

08.07.2021 представник ОСОБА_1 отримав інформацію про те, що Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області не виплачує ОСОБА_1 пенсію у розмірі передбаченому законодавством, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.

За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону№ 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Виходячи зі змісту відзиву на позов наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до справи, судом встановлено, що відповідач в такому відзиві виклав заперечення саме щодо обмеження основного розміру пенсії позивач максимальним розміром, який встановлюється відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Проте, у відзиві, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, зовсім не заперечується того, що пенсія ОСОБА_1 виплачується з урахуванням обмеження максимального її розміру, визначеного ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Отже, що з 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяють стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 жовтня у справі № 127/4267/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76941323), від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77310796), від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77665163).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.

Отже, до військовослужбовців, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обмеження максимального розміру пенсії не застосовуються.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження основного розміру пенсії позивача її максимальним розміром.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити .

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з червня 2020 року по червень 2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) перерахувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з червня 2020 року по червень 2021 року та виплатити ОСОБА_1 різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з червня 2020 року по червень 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов