Рішення № 101760339, 08.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15539/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2595, військової частини А1937 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини А2595 (далі - відповідач 1), військової частини А1937 (відповідач 2) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А2595 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.11.2017;

- зобов`язати відповідача військову частину А2595 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.11.2017з врахуванням січня 2008 року як базового місяця;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1937 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 19.11.2017 по 28.02.2018;

- зобов`язати відповідача військову частину А1937 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 19.11.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив дійсну військову службу у лавах Збройних Сил України. Зокрема, до 18.11.2017 ОСОБА_1 служив у військовій частині А2595 (на момент переведення у військову частину А1937 для подальшого проходження військової служби перебував на посаді начальника льотно-методичної служби). Наказом командира військової частини А2595 (по стройовій частині) №262 від 16.11.2017, ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.11.2017. В подальшому, з 19.11.2017 до 17.03.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0105, яка знаходилась на фінансовому забезпеченні А1937 (на момент звільнення перебував на посаді начальника кваліфікаційної комісії - старшого льотчика-інспектора служб армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України). 25.02.2020 наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №121. ОСОБА_1 було звільнено у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі), відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 17.03.2020 наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) №53 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що станом на день виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини А2595, а також військової частини А1937, з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.03 № 491-IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз`ясненнями Міністерства щипальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. У зв`язку з цим, в травні 2021 року позивач звернувся до військової частини А2595, також до військової частини А1937 із заявами про виплату йому індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 років та 2017 - 2020 років відповідно. Зі свого боку військовою частиною А2595 на вищенаведену заяву було надіслано відповідь від 21.05.2021 №95/674, у якій зазначалося, що фінансування військової частини А2595 з січня 2016 року по лютий 2018 року за цими статтями видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, що виплачувалось не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Натомість, військова частина А1937 не надала жодної відповіді на заяву щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення. На підставі такої бездіяльності військової частини, адвокатом в інтересах ОСОБА_1 було подано адвокатський запит з метою з`ясування позиції військової частини А1937 щодо виплати індексації. Військовою частиною А1937 на такий адвокатський запит було надано відповідь від 18.08.2021 №190/355, у якій зазначалося, що для виплати індексації з січня 2016 по 05 жовтня 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві Оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Таким чином, військові частини відмовили ОСОБА_1 у виплаті індексації. Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 17.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

02.11.2021 від відповідача 1 військової частини А2595 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №79798). Зазначає, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з числа осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року. З прийняттям постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Окрім того зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідач як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. В зв`язку з наведеним відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.11.2021 від відповідача 2 військової частини А1937 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №84918). Відповідач вказує, що відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доході населення" від 03.07.1991 № 282-ХІІ, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язковогодержавного соціального страхування на відповідний рік.Аналогічна норма міститься в пункті 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.200; № 1078, в якому зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондівзагальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.Відповідно до частини 1 статті 5 Бюджетного кодексу України керівним бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Отже, аби не порушувати бюджетного законодавства, про індексації грошових доходів військовослужбовців керівник установи та головний бухгалтер мають проводити фактичні видатки установи на заробітну плату (грошове забезпечення) лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом. Враховуючи той факт, що у військовій частині А1937 були відсутні фінансові ресурси для індексації, тому і відсутні правові підстави для визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу командира військової частини А2595 (по стройовій частині) від 16.11.2017 №262 полковника ОСОБА_1 з 18.11.2017 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, в тому числі виключено з котлового харчування по льотній нормі з 19.11.2017.

Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини, з ним було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

У зв`язку із вказаним, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Згідно довідки щодо нарахованого грошового забезпечення, виданої військовою частиною А2595, позивачу у період з 01.01.2016 по 18.11.2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв`язку із вказаним, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

У відповідь на заяву позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення, листом від 21.05.2021 №95/674 вих. відповідач повідомив, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення не було. Фінансування військової частини А2595 з січня 2016 по лютий 2018 року за статтями видатків індексації грошового забезпечення не здійснювалась, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось не індексувалось.

Згідно витягу з наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 17.03.2020 №53 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.02.2020 №121 у запас за підпунктом «г» та з 17.03.2020 виключено зі списків особового складу.

У відповідь на заяву позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення, листом від 21.05.2021 №95/674 вих. відповідач повідомив, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення не було. Фінансування військової частини А2595 з січня 2016 по лютий 2018 року за статтями видатків індексації грошового забезпечення не здійснювалась, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось не індексувалось.

У відповідь на заяву представника позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення, військова частина А1937 листом від 18.08.2021 №190/355 вих. повідомила, що для виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 по 05 жовтня 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось.

Згідно довідки про фактично виплачене грошове забезпечення, виданої військовою частиною А1937, позивачу у період з 19.11.2017 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону №2011-XII).

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як визначено статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри “ 101” замінено цифрами “ 103”.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих ці

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Як установлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

У листі від 21.05.2021 №95/674 військової частини А2595 та листі військової частини А1937 від 18.08.2021 №190/355 відповідачі в обґрунтування невиплати індексації грошового забезпечення вказують на відсутність фінансування на цю мету. Разом з тим суд не погоджується із такими доводами відповідачів, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Як убачається з матеріалів справи єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення стала відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення. Однак, відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого вони фінансуються, кошти на індексацію грошового забезпечення за вказаний період були відсутні.

Окрім того, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 23 жовтня 2019 року по справі №825/1832/17, від 20 листопада 2019 року по справі №620/1892/19, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як убачається із довідок про виплачене грошове забезпечення (помісячно), із зазначенням розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з

01.01.2016 по 18.11.2017 та з 19.11.2017 по 28.02.2018 відповідачі не здійснювали позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення що, на думку суду, є протиправною бездіяльністю суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачі не довели правомірності невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.11.2017 та з 19.11.2017 по 28.02.2018 та не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що у даному випадку відповідачі допустили протиправну бездіяльність, оскільки не вчинили жодних дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.11.2017 та з 19.11.2017 по 28.02.2018.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини А2595 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.11.2017 та визнання протиправною бездіяльності військової частини А1937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 19.112017 по 28.02.2018 підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення, вважаючи базовий місяць січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку №1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.

Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно пункту 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Тому, на думку суду, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як установлено судом, на даний час нарахування та виплата на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не здійснювалася.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачами при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки права позивача щодо правильного визначення базового місяця ще не порушені.

За таких обставин у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідачів, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січня 2008 року відсутні.

Аналогічні правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 та від 23 вересня 2020 року у справі №620/3282/18.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності військової частини А2595 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.11.2017 та зобов`язати військову частину А2595 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 18.11.2017; визнання протиправною бездіяльності військової частини А1937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 19.11.2017 по 28.02.2018 та зобов`язати військову частину А1937 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 19.11.2017 по 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2595 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.11.2017.

Зобов`язати військову частину А2595 (код ЄДРПОУ 80603; місцезнаходження: Львівська область, м. Броди, вул. Г. Храпая, 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 18.11.2017.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 19.11.2017 по 28.02.2018.

Зобов`язати військову частину А1937 (код ЄДРПОУ 24308636; місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за періоди з 19.11.2017 по 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.12.2021.

Суддя Потабенко В.А.