Рішення № 101759970, 08.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1877/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просив суд:

-визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо зменшення розміру відсотків з 82% до 50% від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді судді;

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 16.03.2021 за № 1216-03-8/5432;

-зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 починаючи з 19.02.2020, виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум (а.с.1-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона була призначена суддею на підставі Указу Президента України № 539/2004 від 13.05.2004 та згідно Постанови Верховної Ради України від 08.10.2009 №1633 - VI обрана на посаду судді господарського суду Луганської області безстроково. Згідно рішення Вищої ради правосуддя України від 11.07.2017 за №2003/0/15-17 її звільнено з посади судді господарського суду Луганської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови господарського суду Луганської області № 76-к від 20.07.2017 відраховано зі штату місцевого суду останнім днем відпустки, а саме з 04.08.2017. 07.08.2017 позивачем до УПФУ в Московському районі м. Харкова були подані відповідні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Наданий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці здійснений господарським судом Луганської області №1 від 04.08.2017 згідно якого стаж роботи позивача на посаді судді, що надає право виходу у відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 09 місяців 15 днів.

За результатами розгляду поданих документів, згідно протоколу УПФУ в Московському районі м. Харкова за № 6599 від 17.08.2017, їй, з 05 серпня 2017 року було нараховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80%.

З проведеним УПФУ розрахунком позивач не погодилась та постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.11.2017 у справі № 643/12998/17 позов ОСОБА_1 був задоволений, у зв`язку з чим зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському району м. Харкова здійснити перерахунок і виплатити мені щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % винагороди судді, що працює на відповідній посаді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 21 рік 09 місяців 15 днів та здійснювати в подальшому відповідні виплати без обмежень. З 05.08.2017 призначено довічне грошове утримання судді у відставці щомісячно у розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

У зв`язку із придбанням житла в м. Сєвєродонецьку, на підставі заяви позивача від 07.06.2019 на переведення пенсії за новим місцем проживанням, з 01.07.2019 пенсійну справу позивача взято на облік управлінням ПФУ в м. Сєвєродонецьку.

У зв`язку із винесенням Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16) та зміною розміру складових суддівської винагороди, позивачем до УПФУ в м. Сєвєродонецьку 11.03.2020 була подана заява про здійснення перерахунку та надано оригінал довідки господарського суду Луганської області № 88 від 24.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Станом на 18.02.2020 суддівські винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 94590 грн., в тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн, надбавка за вислугу років - 31530,00 грн.

01.05.020 позивачем від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області було отримано рішення від 30.04.2020 за № 2726/2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 позов був задоволено та визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України м Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року за № 2726/2020 про відмову в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Луганської області № 88 від 24 лютого 2020 року; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 88 від 24 лютого 2020 року, виходячи розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Відповідно до листа відповідача № 370-383/В-0/2/8-1216/20 від 07.12.2020 вбачається, що на виконання рішення суду від 08.10.2020 та ухвали від 25.11.2020 у справі №360/2986/20, управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №88, виходячи з розрахунку 52% суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше проведених виплат починаючи з 19.02.2020.

При цьому позивач зазначила, що як вбачається з рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 963300183363 від 04.02.2021 здійснено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці виходячи з розміру 50% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Тобто, відповідачем, на виконання рішення суду у справі № 360/2986/20 був здійснений перерахунок і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці господарського суду Луганської області № 88 від 24.02.2020, але фактично змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 82% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У зв`язку із необхідністю виконання рішення суду від 08.10.2020 у справі № 360/2986/20 і ухвали від 18.02.2021, позивач офіційно, через веб-портал Пенсійного фонду України подала до УПФУ в м. Сєвєродонецьку заяву від 11.03.2021 про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Луганської області № 88 від 24.02.2020, виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням від 16.03.2021 за № 1218-03-8/5432 відповідач відмовив позивачу в здійсненні відповідного перерахунку виходячи з розрахунку 82%, посилаючись на те, що порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці після набрання чинності Рішенням КСУ у справі № 2-2-р/2020 регулюється діючою редакцією статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Позивач вважає, що відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 50% та перерахував кількість років роботи на посаді судді в сторону зменшення. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву від 30.04.2021 №1216-06-7/7916 (а.с.46-51).

В обґрунтування зазначив, що 05.08.2017 позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

11.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у зв`язку з прийнятим Конституційним Судом України 18.02.2020 Рішенням № 2-р/2020. Для перерахунку довічного утримання надала довідку від 24.02.2020 №88, видану Господарським судом Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням відповідача від 30.04.2020 №2726/2020 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 142 Закону №1402, пункту 3 розділу II, пункту 2 розділу III Порядку № 3-1.

Не погодившись з рішенням відповідача від 30.04.2020 №2726/2020, позивач звернулася до Луганського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення управління від 30.04.2020 №2726/20; зобов`язати управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №88 починаючи з 19.02.2020, виходячи з розрахунку суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум.

Як вказує відповідач, про перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 82% від суддівської винагороди діючого судді, мова в позовній заяві взагалі не йшла.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30.04.2020 №2726/2020 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №88, виходячи з розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 82% суддівської винагороди діючого судді - в рішенні суду не було зазначено, оскільки позивач не порушувала це питання у позовній заяві.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №360/2986/20 виправлено описку, допущену абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 за позовом ОСОБА_1 . Абзац третій резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 викладено у такій редакції: «Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020, виходячи з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року».

На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 відповідачем в грудні 2020 року було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Луганської області №88 від 24.02.2020, виходячи з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №360/2986/20 апеляційну скаргу управління на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №360/2986/20 задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №360/2986/20 скасовано.

Оскільки ухвалу від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 було скасовано, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 не містило певний розмір відсотків для перерахунку, то управлінням у березні 2021 року було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до діючого законодавства, тобто виходячи з розрахунку 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 складає 50% від 94590,00 грн, тобто 47295,00 грн.

11.03.2021 позивач звернулася до управління із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 82% від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді на підставі довідки Господарського суду Луганської області №88 від 24.02.2020. Для перерахунку розміру довічного утримання надано довідку Господарського суду Луганської області №88 від 24.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням відповідача від 16.03.2021 №1935/2021 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 142 Закону №1402, пункту 3 розділу II, пункту 2 розділу III Порядку № 3-1.

Відповідач вважає, що неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання.

Окрім того, відповідач зазначив, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді (згідно трудової книжки позивача) становить 13 років 02 місяці 03 дні. Для набуття права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачу було враховано до стажу на посаді судді, стаж на прокурорській посаді (згідно трудової книжки позивача в період з 18.10.1995 по 01.06.2004 вона працювала стажером помічника прокурора, помічником та старшим помічником прокурора, загалом 8 років 7 місяців 15 днів), проте стаж роботи на прокурорській посаді неможливо врахувати до відсоткового обчислення понаднормових років на посаді судді.

Тобто, у позивача 0 понаднормових років понад 20 років роботи на посаді судді, тому в силу вимог ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII відсутні підстави для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання на додаткові відсотки.

Вказане підтверджується трудовою книжкою позивача та копією довідки стажу для розрахунку права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи наведене вище, процентне співвідношення суддівської винагороди повинно складати 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, відповідач вважає його дії та рішення правомірними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.04.2021 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких позивач серед іншого зазначила про те, що стаж, з якого необхідно рахувати розмір щомісячного довічного утримання був встановлений постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.11.2017 у справі № 643/12998/17. Але в даному випадку відповідач чомусь не приймає до уваги вказане рішення та окрім невірно нарахованих відсотків ще і зменшує відповідний стаж, що є неправомірно. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити (а.с.64).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.41-42).

Ухвалою суду від 28.05.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання (а.с.69).

Ухвалою суду від 25.06.2021 замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с.195-196).

Ухвалою суду від 25.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті з визначення дати судового засідання (а.с.197).

Ухвалою суду від 09.07.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №580/6051/20 (а.с.204).

Ухвалою суду від 19.11.2021 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 08.12.2021 о 10.00 год (а.с.218).

Сторони в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином, про дату час та місце розгляду справи (а.с.219-221).

Від позивача 29.11.2021 до суду надійшли доповнення до заперечень на відзив, в яких просила суд врахувати правову позицію Верховного Суду у справі №580/6051/20, судове засідання провести за її відсутності (а.с.222).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є суддею у відставці (а.с.8-13,14,15,16).

Позивач перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України з 05.08.2017 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.

З приводу стажу роботи на посаді судді та розміру відсотків довічного грошового утримання ОСОБА_2 оскаржувала дії територіального органу Пенсійного фонду України та постановою Московського районного суду м.Харкова від 16.11.2017 по справі №643/12998/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському району м. Харкова здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % винагороди судді, що працює на відповідній посаді з розрахунку 24000 грн. виходячи зі стажу роботи на посаді судді 21 рік 09 місяців 15 днів та становить 19680 грн. щомісячно, починаючи з 05.08.2017 р. із урахування сум, які були виплачені та здійснювати в подальшому відповідні виплати без обмежень (а.с.18-19).

24.08.2020 за №88 Господарським судом Луганської області позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З вищевказаної довідки вбачається, що посадовий оклад позивача складає 63060,00 гривень, доплата за вислугу років (50%) – 31530,00 гривень. Станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 94590,00 гривень (а.с.23).

Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30.04.2020 за №2726/2020 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , в якому зазначено, що остання зміна розміру суддівської винагороди відповідно до статті 42 Закону № 14092, а також суддям у відставці, які не проходили кваліфікаційного оцінювання, не призначались на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набуття чинності Законом № 1402, не попрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, на підставі статті 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453 відбулась з 1 січня 2020 року та ОСОБА_1 за заявою від 25.02.2020 використала своє право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у зв`язку із збільшенням суддівської винагороди відповідно до статті 129 Закону № 2453 та пункту 25 розділу XII Закону № 1402, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із статтею 142 Закону № 1402 після 18.02.2020 відсутні (а.с.24-25).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року за № 2726/2020 про відмову в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Луганської області № 88 від 24 лютого 2020 року.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 88 від 24 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок (а.с.26-30).

З даних КП «ДСС» вбачається, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 виправлено описку, допущену в абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду 08 жовтня 2020 року у справі №360/2986/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Абзац третій резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року викладено у такій редакції: «Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 88 від 24 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року».

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі №360/2986/20 задоволено. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 360/2986/20 скасовано (а.с.31-32).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №360/2986/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с.33-34).

Матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується те, що на виконання рішення суду у справі №360/2986/20 у листопаді 2020 року відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Луганської області №88 від 24.02.2020, виходячи з розрахунку 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.169-170).

У грудні 2020 року на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №360/2986/20 відповідачем було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Луганської області №88 від 24.02.2020, виходячи з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.179-зворотній бік).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №360/2986/20 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №360/2986/20 скасовано.

У зв`язку з цим в лютому 2021 року відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 50 % суддівської винагороди судді, при цьому стаж суддівської роботи визначений в 21 рік 8 місяців 15 днів (а.с.182-зворотній бік).

11.03.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно рішень суду, мотивування якої виклала в окремій заяві від 11.03.2021 та зазначила, що у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 по справі №360/2986/20 не визначений певний розмір відсотків для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 82% винагороди судді, що працює на відповідній посаді на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020, оскільки вказаний розмір відсотків був встановлений відповідно до постанов Московського районного суду м.Харкова від 16.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 у справі №643/12998/17 (а.с.56, 60).

16.03.2021 управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області винесено рішення, яким на підставі ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів та наданих документів відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 82% від суддівської винагороди судді за заявою від 11.03.2021 (а.с.38-39).

З витягу про перерахунок пенсії від 29.03.2021 вбачається, що загальний процент розрахунку пенсії від заробітку складає 50% (а.с.57).

Також згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 проведеного відповідачем вбачається, що спеціальний стаж, що дає право на щомісячне грошове утримання судді становить 21 рік 8 місяців 15 днів (а.с.58).

Вважаючи протиправними дії відповідача по зменшенню відсотків грошового утримання та рішення відповідача від 16.03.2021 за № 1216-03-8/5432, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус судів» (далі - Закон №1402-VIII).

За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

При цьому, суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.

Такий висновок щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, наведено Верховним Судом у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20 та від 15.11.2021 у справі №580/6051/20.

Отже, на переконання суду, різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.

Таким чином, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладеними у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається.

До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17.

При цьому судом встановлено, що позивач була звільнена у відставку за рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 №2003/0/15-17 при наявності достатнього стажу роботи, визначеного на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Крім того, постановою Московського районного суду м.Харкова від 16.11.2017 у справі №643/12998/17 зараховано до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці календарний період роботи на посаді прокурора, а загальний стаж роботи, що дає право позивачу як судді, право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, встановлено судом 21 рік 09 місяців 15 днів (а.с.18-19).

За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що постанова Московського районного суду м.Харкова від 16.11.2017 у справі №643/12998/17 набрала законної сили, обставини стосовно стажу позивача, з якого обраховується її щомісячне грошове утримання судді у відставці є доведеними і доказування не потребують.

Отже, як вбачається з фактичних обставин цієї справи і підтверджується наявними у ній матеріалами, стаж роботи позивача на посаді судді загалом складає 21 рік 09 місяців 15 днів, тобто понад 20 повних років, у зв`язку з чим та на підставі положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, розмір призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2 відсотки й відповідно становити 52 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Дослідженням пенсійної справи позивача, судом встановлено, що відповідач при проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання позивача на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду визначив відсоток суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у розмірі 50% та не врахував вище вказані норми матеріального права, тим самим порушив права позивача на отримання належного розміру щомісячного грошового утримання.

При цьому правових підстав для встановлення позивачу 82 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, наразі немає.

Той факт, що тим же судовим рішенням Московського районного суду м.Харкова від 16.11.2017 у справі №643/12998/17 відсоток був визначений у 82%, наразі є неприйнятним, оскільки він стосувався призначення довічного грошового утримання позивача за нормами законодавства, яке на сьогоднішній день до перерахунку розміру довічного грошового утримання судді не підлягає застосуванню.

Отже, підсумовуючи все вище викладене та беручи до уваги те, що позивач звернулась 11.03.2021 з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 82 % винагороди судді, що працює на відповідній посаді на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020, а рішенням відповідача від 16.03.2021 №1935/2021 їй в цьому відмовлено, тому суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення відповідача.

Натомість, судом встановленні протиправні дії відповідача при визначенні відсотку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у розмірі 50% замість 52% при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача, а саме: визнати протиправними дії відповідача щодо визначення відсотку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у розмірі 50% замість 52% при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 52% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 30.03.2021 №1015592655 (а.с.7).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 454,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Викладені з цього приводу заперечення відповідача суд вважає неприйнятними, оскільки відшкодування понесених судових витрат не ставиться в залежність наявності або відсутності на це коштів у сторони, з якої присуджується таке відшкодування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення відсотку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у розмірі 50% замість 52% при проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 52% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Господарського суду Луганської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №88 від 24.02.2020 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова