Рішення № 101759790, 09.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року № 320/15556/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області

третя особа - Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк",

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, третя особа - Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк", в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , а також виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 15 вересня 2013 року за № 2499367 про арешт та заборону відчуження;

- скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборону її відчуження, виключивши запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 15 вересня 2013 року за № 2499387 про арешт квартири АДРЕСА_1 та заборону її відчуження.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов мотивовано протиправністю бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з належного позивачу майна та обтяжень, накладених на зазначене майно в рамках виконавчого провадження, з огляду на повернення стягувачу виконавчого документу, що в силу положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій є підставою для зняття арешту з майна позивача, як боржника у виконавчому провадженні, виконавчий документ у якому повернуто стягувачу.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що рішення суду боржником було не виконано, заборгованість на користь стягувача та виконавчий збір в рамках виконавчого провадження №38929487, а отже підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Третя особа правом подання письмових пояснень по справі не скористалася.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду 03.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 09.12.2021.

У призначене судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили.

Згідно із ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно із ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті у за наявними матеріалами у справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням мерії НОМЕР_2 від 27.03.2008.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки сер. КИО-І №305468, позивачу встановлено 2 групу інвалідності довічно.

Позивач є власником майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.11.2021 №284522978.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Кагарлицькому відділі Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області перебувало виконавче провадження №38929487 з примусового виконання виконавчого листа №202/21810/13-ц від 23.05.2013 Індустріального районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у сумі 5 6566, 26 грн.

В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника.

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень 27.07.2016 у виконавчому провадженні №38929487 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Актом №1 від 15.01.2020 виконавче провадження №38929487 було вилучено для знищення.

Згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відсутні будь-які відомості щодо здійснення виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від від 12.11.2021 №284522978, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна актуальна інформація щодо державної реєстрації обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу, суб`єкт обтяження – Відділ державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з належного позивачу майна, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (на момент виникнення між сторонами спірних відносин) був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі по тексту Закон №606-ХІV).

За приписами статті 1 Закону №606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини другої статті 2 Закону №606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону №606-ХІV встановлювалось, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 11 Закону №606-ХІV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 25 Закону №606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 57 Закону №606-ХІV передбачалось, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої статті 60 Закону №606-ХІV, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За змістом частини першої статті 50 Закону №606-ХІV, до підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 50 Закону №606-ХІV передбачалось, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 47 Закону №606-ХІV визначались випадки повернення стягувачу виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, зокрема у випадку перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або нездійснення ним авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено зазначеним Законом, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до статті 30 Закону №606-ХІV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно статті 49 зазначеного Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно статті 47 зазначеного Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно статті 48 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту Інструкція №512/5), у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

VI. Оцінка суду

Як встановлено судом, в ході примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №38929487 державним виконавцем було винесено постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника – ОСОБА_1 .

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої статті 60 Закону №606-ХІV, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За змістом частини першої статті 50 Закону №606-ХІV, до підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 50 Закону №606-ХІV передбачалось, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 47 Закону №606-ХІV визначались випадки повернення стягувачу виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, зокрема у випадку перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або нездійснення ним авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено зазначеним Законом, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-ХІV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-ХІV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно статті 49 зазначеного Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно статті 47 зазначеного Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно статті 48 зазначеного Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції №512/5 (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень 27.07.2016 у виконавчому провадженні №38929487 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас вказаною постановою арешт з майна боржника ОСОБА_1 не знімався, що не заперечується відповідачем.

При цьому, як встановлено судом, відсутні будь-які відомості щодо здійснення виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , що убачається з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Як уже зазначалось судом, за приписами статті 50 Закону №606-ХІV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Таким чином, відповідно до зазначеної статті та Інструкції №512/5 державний виконавець Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, завершуючи виконавче провадження №38929487, в межах якого було накладено арешт на майно позивача, повертаючи виконавчий документ стягувачу, зобов`язаний був зняти арешт із майна позивача.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення державним виконавцем дій по зняттю арешту з майна позивача.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17.

Відтак, доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , при поверненні стягувачу виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №38929487, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження належними доказами під час судового розгляду справи, відповідно, порушене право позивача щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборону її відчуження, виключивши запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 15 вересня 2013 року за № 2499387 про арешт квартири АДРЕСА_1 та заборону її відчуження.

Щодо строку звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом, суд вважає, що позивачем не пропущено такі строки, оскільки бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у своїй постанові від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.

Відтак, підстав для зобов`язання встановити судовий контроль суд не вбачає.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , а також виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 15 вересня 2013 року за № 2499367 про арешт та заборону відчуження.

Зобов`язати Кагарлицький відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області зняти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборону її відчуження, виключивши запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 15 вересня 2013 року за №2499387 про арешт квартири АДРЕСА_1 та заборону її відчуження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2021 року.