Рішення № 101759498, 08.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2021 р. справа № 300/4231/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини 1241 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Голуб Г.С. (надалі, також - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), 13.08.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини 1241 Національної гвардії України (надалі, також – відповідач, ВЧ 1241), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з ВЧ 1241 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 18 624,12 грн.

Позов мотивований тим, що у день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ 1241, а саме 06.06.2021, позивачу не виплачено грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно, вартість якого, відповідно до довідки від 04.06.2021 №18, становить 18624,12 грн. Зважаючи на викладене, представник позивача переконаний, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової вартості за неотримане речове майно, не провівши із ОСОБА_1 повний розрахунок грошового забезпечення, чим порушив права та свободи, визначені законодавством України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 відкрито провадження у даній справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.19-20).

ВЧ 1241 скористалася правом подання відзиву, який отримано судом 09.09.2021 за №50/41-1501 від 08.09.2021 (а.с.24-26). Так, у відзиві представник відповідача зазначив, що позивач після звільнення з військової служби наказ командувача Національної гвардії України (по стройовій частині) від 11.05.2021 №82 не оскаржував, тобто не заперечував те, що розрахунок з ним буде проведено після виключення зі списків особового складу. Звернув увагу, що грошова компенсація вартості речового майна виплачується військовослужбовцям за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини. Також представник відповідача, зазначив, що військова частина не заперечує щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно при надходженні відповідних бюджетних асигнувань. Зауважив, що відповідачем замовлено кошти на виплату зазначеної допомоги, однак станом на 07.09.2021 такі кошти не надходили. Окрім цього, у поданому відзиві представник відповідача заперечив щодо стягнення з ВЧ 1241 понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У подальшому, суд, керуючись частиною 6 статті 161, частинами 13, 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 20.10.2021 залишив позовну заяву без руху та надав п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявленого суддею недоліку, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с. 29-32).

На адресу суду у встановлений судом строк 29.10.2021 надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 36-38), тому суд ухвалою від 04.11.2021 продовжив розгляд справи (а.с. 40-41).

Також, представником відповідача 08.11.2021 подано до суду заяву від 08.11.2021 №50/41-1860 про закриття провадження у справі (а.с. 45-46), у задоволенні якої ухвалою суду від 08.12.2021 відмовлено.

Окрім цього, на адресу суду 09.11.2021 надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 50-56), однак ухвалою суду від 08.12.2021 дану заяву повернуто заявнику без розгляду.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Згідно із витягом з наказу командира Військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.06.2021 за №121, 06.06.2021 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.9).

ОСОБА_1 12.07.2021 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, серед іншого, надати інформацію (інформаційну довідку) про дату та суму виплаченої/не виплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (а.с. 10).

За результатами розгляду цієї заяви позивача ВЧ 1241 видано довідку від 04.06.2021 №18 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_1 , відповідно до якої вартість речового майна становить 18 624,12 копійок (а.с. 12).

Відповідно до наявної в матеріалах справи відомості про нарахування компенсації за речове майно військовослужбовцям за жовтень 2021 року, ВЧ 1241 нараховано компенсацію за речове майно в загальному розмірі 176 412,90 грн, з яких сума нарахованої ОСОБА_1 компенсації за речове майно становить 18 344,76 грн (а.с. 48).

Відповідно до платіжного доручення від 23.10.2021 №2434 ВЧ 1241 здійснено перерахування коштів в загальному розмірі 176 412,90 грн з призначенням платежу « 1003020;2210; компенсація за неотримане речове майно військовосл. 10.2021 року» (а.с. 47).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 , через уповноваженого представника, звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи наведені суду аргументи та вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі, також – Закон №2011-ХІІ), Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі, також – Порядок №178), Положення про проходження громадянами України військової служби в збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 (надалі, також – Положення №1153), а також інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України: визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту; гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, відповідно до статті 1 якого, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна згідно норм забезпечення в разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) за наказом командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (надалі, також - Інструкція №475), Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Наведене підтверджується і приписами абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення №1153 (дія якого відповідно до пункту 3 поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України), згідно із якими, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005, заява №3134/00), "Ромашов проти України" (рішення від 27.07.2004, заява №67534/01), "Шевченко проти України" (рішення від 04.04.2006, заява №32478/02) зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно із копією витягу з наказу командира військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 04.06.2021 №121 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і на момент звільнення виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, премію за особистий внесок у загальні результати служби та одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 9).

Однак станом на момент виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 у відповідача виник обов`язок також щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у численних постановах, зокрема від 30 липня 2020 року в справі № 820/5767/17, від 19 лютого 2020 року в справі №802/1677/16-а, від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, які підлягають врахуванню в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

При цьому, надання військовослужбовцем згоди чи не надання ним такої згоди (у формі рапорту чи заяви) на виключення його зі списків особового складу військової частини не впливає на зміст обов`язку військової частини при звільненні нарахувати і виплатити останньому відповідне забезпечення.

Надання згоди військовослужбовцем лише дає права виключити його із списків і не припиняє обов`язку військової частини на день виключення провести повний розрахунок. Такий обов`язок був і є таким, що мав бути виконаний військовою частиною на день виключення військовослужбовця із списків та не позбавляє звільненого у встановлені процесуальним законом строки звертатися до суду на відновлення порушеного права чи спонукати військову частину до виконання свого обов`язку.

Не написання військовослужбовцем в силу приписів пункту 4 Порядку №178 відповідної заяви (рапорту) про виплату грошової компенсації не змінює правове регулювання абзацу 3 пункту 242 Положення №1153, відповідно до якого як зазначено вище особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ 1241 щодо невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, наявною в матеріалах справи відомістю про нарахування компенсації за речове майно за жовтень 2021 року підтверджується нарахування ВЧ 1241 компенсації за речове майно в загальному розмірі 176 412,90 грн, з яких сума нарахованої ОСОБА_1 компенсації за речове майно становить 18 344,76 грн (а.с. 48). Відповідно до платіжного доручення від 23.10.2021 №2434 ВЧ 1241 здійснено перерахування коштів в загальному розмірі 176 412,90 грн з призначенням платежу « 1003020;2210; компенсація вартості за неотримане речове майно військовосл. 10.2021 року» (а.с. 47).

Таким чином, оскільки на момент розгляду цієї справи позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно в сумі 18 344,76 грн виплачена, відсутні підстави для стягнення цієї виплати з відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн подано:

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1013397 від 11.08.2021 (а.с. 17);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001497 від 10.04.2019 (а.с. 16);

- договір про надання правової допомоги №130 від 02.08.2021 (а.с.58-60);

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02.08.2021, в якому сторони підтвердили надання адвокатом Голубом Г.С. та прийняття клієнтом ОСОБА_1 юридичних послуг (правничої допомоги) із надання правової допомоги, а також вчинення дій, які пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів; вартість наданих правових послуг становить 5 000,00 грн (а.с. 14).

- квитанцію №0.0.2218172471.1 від 03.08.2021 про сплату позивачем за надання правової допомоги згідно договору №130 від 02.08.2021 коштів у сумі 5 000,00 грн (а.с. 61).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач обґрунтованих заперечень щодо визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу суду не надав, у відповідності до статті 134 КАС України, доведено понесення позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 5 000,00 грн, які підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи.

Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, оскільки позивач має право на безоплатну правову допомогу, суд вважає безпідставними, оскільки наявність права на безоплатну правову допомогу не може позбавляти особу визначену статтею 59 Конституції України права на вільний вибір захисника своїх прав.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", витрати щодо його сплати не підлягають розподілу.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина понесених ним витрат на сплату правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 1241 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 1241 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ – 14323422) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ;

відповідач - Військова частина 1241 Національної Гвардії України, адреса: вул. Чорновола, буд.161, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ – 14323422.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.