Рішення № 101757725, 03.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6304/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної податкової служби України (далі – ДПС України) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадіслання Державній казначейській службі України (далі – ДКС України) у порядку, визначеному пунктом 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі – ПК України), реєстру щодо повернення на поточний рахунок з рахунку в системі електронного адміністрування податку частини надмірно сплачених грошових коштів у сумі 48000,00 грн на підставі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), поданої 17 грудня 2020 року у складі податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2020 року; зобов`язання надіслати ДКС України у порядку, визначеному пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України, реєстр для повернення на поточний рахунок з рахунку в системі електронного адміністрування частини надмірно сплачених грошових коштів у сумі 48000,00 грн на підставі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), поданої 17 грудня 2020 року у складі податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2020 року; зобов`язання не зменшувати значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України, на суму грошових коштів у розмірі 48000,00 грн після повернення таких грошових коштів з рахунку в системі електронного адміністрування на поточний рахунок на підставі зазначеної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27 грудня 2019 року для реєстрації податкових накладних за грудень 2019 року перерахував 48750,00 грн на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ) №UA858999980000037514000393034 (новий рахунок №UA438999980385189000000393034). Кошти були зараховані на рахунок в СЕА ПДВ, але збільшення суми реєстраційного ліміту для реєстрації податкових накладних не відбулося, оскільки кошти перераховані не з поточного рахунку, а були внесені через касу у банку.

Як зазначив позивач, 10 січня 2020 року для реєстрації податкових накладних за грудень 2019 року він додатково перерахував кошти в сумі 52750,00 грн з поточного рахунку на рахунок в СЕА ПДВ, у той же час після подання декларації з ПДВ за грудень 2019 року та списання коштів в рахунок оплати податкових зобов`язань на рахунку в СЕА ПДВ залишились надмірно сплачені кошти в розмірі 48750,00 грн, у зв`язку із чим він звертався до ГУ ДПС у Волинській області із заявою про їх повернення Після роз`яснення податкового органу щодо порядку повернення коштів з електронного рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок платника, він у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року подав заяву (Додаток 4) про повернення коштів у сумі 48000,00 грн. У такому ж порядку подана заява 17 грудня 2020 року за листопад 2020 року. Із письмовою заявою він звертався до контролюючого органу також 28 липня 2020 року. Однак повернення коштів не відбулося.

Позивач вважає, що відповідач після прийняття заяви (Додаток 4) допустив бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів та дій для перерахування з рахунку в СЕА ПДВ частини сплачених грошових коштів у сумі 48000,00 грн на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України, Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1177; далі – Порядок №569), тобто, не надіслав реєстр Казначейству для перерахування коштів. На захист порушених майнових прав і подано цей позов. Поряд з тим, оскільки зарахування коштів на рахунок в СЕА ПДВ не спричинило поповнення реєстраційного ліміту, то й повернення надміру сплачених коштів має відбуватися без зменшення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України. Тільки у такий спосіб може бути забезпечено ефективний захист порушених прав.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; одночасно ДКС України залучено до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі – третя особа).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.116-120). В обґрунтування цієї позиції вказав, що СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 ПК України та Порядку №569, і не допускає ручного втручання в її роботу. ПК України не передбачено поповнення рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел, ніж ті які визначені пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України. За даними Казначейства України 27 грудня 2019 року поповнення електронного рахунку ФОП ОСОБА_1 було проведено з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , який відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС (ІТС ДПС) на обліку в органах ДПС не знаходиться. Тому збільшення реєстраційного ліміту на 48750,00 грн для реєстрації податкових накладних не відбулось.

Як зазначив відповідач, згідно з пунктом 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України, та погашення податкового боргу з ПДВ. Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Відповідач вважає, що не допускав протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до позивача; повернення коштів з електронного рахунку платника в СЕА ПДВ можливе виключно в порядку та на умовах, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України.

Також відповідач просив визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку на подання відзиву на позов на підставі пункту 3 розділу VI КАС України.

Частиною другою статті 121 КАС України обумовлено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи … продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідач із завою про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов не звертався, причин неможливості подати відзив у строк, встановлений судом на вчинення такої процесуальної дії, не вказав та відповідних доказів, зокрема, у зв`язку із карантином, не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову (а.с.126-128).

У письмовому поясненні щодо позову (а.с.102-103) третя особа з посиланням на Порядок №569 вказала про відсутність підстав для самостійного перерахунку ДКС України коштів на поточний рахунок позивача із рахунку в СЕА ПДВ без відповідного реєстру ДПС України.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 22 жовтня та 01 грудня 2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача Щербатюк Я.Б. у вступному слові покликалася на безпідставність позовних вимог, оскільки після подання у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року, листопад 2020 року заяви (Додаток 4) про повернення коштів з електронного рахунку на поточний рахунок платника залишок суми реєстраційного ліміту був недостатній для повернення суми коштів, про яку просив позивач.

Представник третьої особи у судовому засіданні наголосила, що перерахування коштів з рахунків у СЕА ПДВ на поточний рахунок платника за його заявою можливий виключно на підставі реєстру ДПС; такий реєстр щодо повернення коштів, які є предметом спору, від відповідача не надходив.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.00 03 грудня 2021 року.

У заяві від 02 грудня 2021 року представник позивача – адвокат Хвищук Н.В. розгляд справи просила здійснювати за її відсутності (а.с.188).

З урахуванням положень частини третьої статті 194, частини дев`ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, оскільки учасники справи після перерви не прибули, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 30 жовтня 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22-23).

ФОП Кульчинський є платником ПДВ, про що свідчить витяг з Реєстру платників ПДВ №1903014500003 (а.с.25).

Як видно з квитанції відділення №60 філії «Розрахунковий центр» Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 27 грудня 2019 року №0.0.1567055396.1, ОСОБА_1 перерахував кошти у сумі 48750,00 грн з призначенням платежу «ПДВ за грудень 2019 року» на рахунок СЕА ПДВ №UA858999980000037514000393034, які переведені на новий рахунок № НОМЕР_2 в Казначействі (ПДВ-рахунок) (а.с.26).

Не є спірною і та обставина, що кошти були перераховані позивачем на рахунок в СЕА ПДВ не з його поточного рахунку (перелік поточних рахунків на а.с.145).

Як видно з роздруківки з електронного кабінету платника та не заперечується відповідачем, кошти зараховані на відповідний рахунок в СЕА ПДВ, але збільшення реєстраційного ліміту для реєстрації податкових накладних не відбулося (а.с.29-30), що не дало можливості реєструвати податкові накладні на цю суму.

10 січня 2020 року позивач додатково перерахував кошти в сумі 52750,00 грн для реєстрації податкових накладних за грудень 2019 року зі свого поточного рахунку на рахунок СЕА ПДВ №UA438999980385189000000393034. Після подання декларації з ПДВ за грудень 2019 року та списання коштів в рахунок оплати зобов`язань з ПДВ на рахунку в СЕА ПДВ №UA438999980385189000000393034 залишились надмірно сплачені кошти в сумі 48750,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 28 січня 2020 року через електронний кабінет платника податків подав заяву про повернення частини надмірно сплачених коштів у сумі 48000,00 грн з рахунку в СЕА ПДВ №UA438999980385189000000393034 на свій поточний рахунок (а.с.43). Листом від 06 лютого 2020 року №1000/ФОП/03-20-50-33 Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) повідомило позивача про залишення заяви без розгляду як такої, що подана з порушенням підпункту 4 пункту 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі – Порядок №21).

06 лютого 2020 року через електронний кабінет платника податків ФОП ОСОБА_1 подав декларацію з ПДВ за січень 2020 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) за формою, яка визначена у додатку 4 до Порядку №21 (заява (Додаток 4)) (а.с.45-49). Надалі позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року разом із заявою (Додаток 4), у якій уточнено найменування банку та відкориговано суму до повернення (замість 48000,00 грн. 48751,00 грн) (а.с.50-59).

Сторонами не заперечується, що повернення коштів за заявою не відбулося. З пояснень представника відповідача та з витягу з електронного кабінету платника за транзакціями та щодо реєстраційного ліміту встановлено, що причиною цього є недостатність суми реєстраційного ліміту, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Спроби повернути собі кошти у сумі 48000,00 грн з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 здійснював ще двічі: 28 липня 2020 року він подав до ГУ ДПС у Волинській області заяву від 20липня 2020 року №1 про повернення з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок надмірно сплачених коштів у сумі 48000,00 грн (а.с.60-62), на яку листом від 11 вересня 2020 року №8107/ФОП/03-20-50-33 ГУ ДПС у Волинській області надало роз`яснення щодо порядку заповнення заяви (Додаток 4) (а.с.63-64).

Надалі 17 грудня 2020 року ФОП ОСОБА_1 подав декларацію з ПДВ за листопад 2020 року, у складі якої подав заяву (Додаток 4) про повернення на поточний рахунок, відкритий у банку, частини надмірно сплачених грошових коштів у сумі 48000,00 грн, що обліковуються на рахунку в СЕА ПДВ (а.с.65-69).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для перерахування коштів у сумі 48000,00 за заявою (Додаток 4) у складі податкової декларації з ПДВ протиправною, позивач звернувся із цим позовом за захистом майнових прав.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (ПК України).

Правові основи функціонування СЕА ПДВ визначені статтею 200-1 ПК України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість (Порядок №569).

Як визначено пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України, СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).

Згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах+ ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.

?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України.

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України обумовлено, що на рахунок у СЕА ПДВ платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Отже, на електронний рахунок в СЕА ПДВ грошові кошти може перерахувати або сам платник податків зі свого поточного рахунку, або вони можуть бути зараховані з державного бюджету. Законодавством не передбачена можливість поповнення цих рахунків з поточного рахунку іншого платника податків.

Натомість це не стало перешкодою для ДКС України для зарахування 48750,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_1 в СЕА ПДВ, сплачених ним не з його поточного рахунку.

Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України, та погашення податкового боргу з ПДВ.

Пунктом 201.5-1 статті 200-1 ПК України передбачено, що з рахунку у СЕА ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Таким чином, можливість перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок платника передбачена ПК України. Таке повернення коштів можливе за певних умов.

Як визначено пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в СЕА ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (?ПопРах).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Пункт 21 Порядку №569 містить аналогічні положення для повернення коштів з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок платника.

Аналіз наведених норм вказує на те, що законодавець передбачив процедуру і алгоритм дій як платника податків, так і податкового органу в правовідносинах повернення надміру сплачених платежів. Про свій намір платник повідомляє у заяві до контролюючого органу, форма якої визначена Порядком №21. Списання коштів з ПДВ-рахунку відбувається виключно у визначених законом випадках на підставі реєстру, який ДПС України подає до Казначейства. Самостійно Казначейство навіть помилково зараховані кошти списати з рахунку в СЕА ПДВ не може.

Як уже зазначалося судом, сплачені позивачем 27 грудня 2019 року кошти у сумі 48750,00 грн зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_1 в СЕА ПДВ, тобто, транзакція відбулася, однак сплачені кошти не виконують своє призначення. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, фактично на цю суму позивач не може зареєструвати податкові накладні, але може сплатити узгоджені податкові зобов`язання чи податковий борг з ПДВ, тобто, здійснити розрахунки з бюджетом. Однак податковий борг у ФОП ОСОБА_1 відсутній, що не заперечує відповідач. Узгоджені податкові зобов`язання за поданими у січні 2020 року та у листопаді 2020 року (за ті податкові періоди, коли позивач у складі податкової звітності подав заяву (Додаток 4) про повернення йому коштів на поточний рахунок з рахунку в СЕА ПДВ) також відсутні (рядок 9 декларації звітного періоду); значення показника рядка 18 (позитивне значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету) рівне 0 грн.

Таким чином, з грудня 2019 року та донині сплачені кошти «зависли». При цьому їх повернення неможливе лише з тих підстав, що сума реєстраційного ліміту є недостатньою (умова, визначена пунктом 200.1-6 ПК України).

У ситуації із позивачем виходить, що власні кошти, які він перерахував на рахунок в СЕА ПДВ, він не може використати за призначенням (для реєстрації податкових накладних) та водночас не може повернути назад собі на поточний рахунок, оскільки кошти не поповнили реєстраційний ліміт, що обумовлено виключно тією обставиною, що такі кошти сплачено готівкою через касу банку, а не з поточного рахунку, відомості про який має контролюючий орган.

Така помилка з боку платника стала перешкодою для розпорядження власними коштами. При цьому помилка приватного суб`єкта стала можлива і внаслідок відсутності запобіжників з боку владного суб`єкта.

Проте, на думку суду, позивач не повинен мати перешкод повернути такі кошти. Недосконалість нормативної бази, яка регулює відносини в сфері електронного адміністрування ПДВ, а також відсутність фільтрів (запобіжників) щодо зарахування ДКС України коштів на рахунок платника в СЕА ПДВ не з поточного рахунку такого платника, не повинно обмежувати особу в реалізації права на повернення коштів за її волевиявленням.

Суд наголошує, що ПДВ-рахунок не є бюджетним рахунком. Іншого порядку для повернення коштів (помилково чи надмірно сплачених), як окрім як через подання заяви (Додаток 4) у складі податкової декларації з ПДВ, податковим законодавством не передбачено. Воднораз Порядком №21 передбачена можливість повернення коштів з електронного рахунку на поточний рахунок за наявності достатньої суми реєстраційного ліміту на дату подання заяви (Додаток 4). При цьому повернення коштів можливе, якщо це не призведе до появи від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 ПК України.

Суд вимушений констатувати ситуацію, за якої позивач перерахував на свій рахунок в СЕА ПДВ власні грошові кошти, але не отримав збільшення обсягу реєстраційного ліміту й не може повернути ці кошти на поточний рахунок. Поновити права позивача у цьому випадку будь-яким іншим способом, аніж через судове рішення, фактично неможливо.

Підпунктом 14.1.242 пункту 14.1 ПК України визначено, що технічним адміністратором електронного кабінету є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227).

З огляду на зазначене відповідачем є ДПС України.

ДПС України після надходження податкової декларації з ПДВ, у складі якої подано заяву (Додаток 4) про повернення з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 коштів, формально дотримувалася встановленого порядку, за яким недостатній реєстраційний ліміт не дозволяє повернути на поточний рахунок платника суму залишку коштів, які зараховані на електронний рахунок, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

З цих причин суд вважає, що підстав визнавати бездіяльність відповідача протиправною немає, оскільки в ПК України відсутній чіткий механізм для реагування ДПС України у випадку зарахування на електронний рахунок платника коштів помилково сплачених (ним чи іншою особою). Третя особа - ДКС України - також ніяким чином не здійснює перевірку, чи кошти для поповнення рахунку в СЕА ПДВ сплачені з поточного рахунку платника податку.

Поряд з тим суд вважає, що у разі задоволення позову позивач повертає власні кошти, при цьому бюджет нічого не втрачає; в іншому випадку у разі відмови в задоволенні позову позивач фактично на невизначений термін позбавлений можливості розпорядитися такими коштами, використати їх за призначенням, поставлений у залежність від обставин, які можливо і не настануть.

Суд також вважає, що оскільки перераховані 27 грудня 2019 року кошти не поповнили реєстраційний ліміт для реєстрації податкових накладних, то їх повернення не повинно зменшувати значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України. В іншому випадку порушується справедливий баланс між загальним інтересом, задля якого передбачена електронне адміністрування ПДВ, та інтересами платника.

Таким чином, на підставі аналізу положень чинного законодавства, що врегульовує правовідносини між сторонами, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та належним і ефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про зобов`язання ДПС України подати ДКС України реєстр на повернення ФОП ОСОБА_1 з рахунку в СЕА ПДВ коштів у сумі 48000,00 грн на його поточний рахунок та не зменшувати при цьому значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 6810,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14 червня 2021 року №52, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.15, 97).

Абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон №3674-VI) встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У цій позовній заяві об`єднано фактично позовні вимоги немайнового характеру, при цьому дві із них (про визнання бездіяльності протиправною щодо неподання реєстру та зобов`язання вчинити дії – подати реєстр на повернення коштів) є взаємопов`язаними.

За ставками, визначеними підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 4540,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2). Сплачений судовий збір у більшому розмірі може бути повернутий йому у порядку, визначеному статтею 7 Закон №3674-VI.

Хоч позов і задоволено частково, однак по суті його задоволено за двома вимогами у спосіб, визначений судом.

Тому на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Державну податкову служби України подати Державній казначейській службі України реєстр для повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на поточний рахунок платника з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошових коштів у сумі 48000,00 грн та не зменшувати на цю суму значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати у сумі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк

Рішення складено 08 грудня 2021 року