Рішення № 101756645, 09.12.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1128/18

Провадження № 2/553/122/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.12.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

за участю секретаря: Козицького Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Подільська районна у м. Полтаві рада про усунення перешкод в користуванні приватною земельною ділянкою шляхом встановлення паркану,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом та просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) гривень та половину вартості витрат за проведення експертизи по справі.

В обґрунтування позову зазначила про те, що їй відповідно до договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. належить житловий будинок з надвірними побудовами та земельна ділянка площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:07:001:0817, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відомості про об`єкт нерухомого майна 11.09.2012 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Вказувала, що власником суміжного домоволодіння і земельної ділянки кадастровий номер: 5310136700:07:001:0512, за адресою: АДРЕСА_2 , є громадянка ОСОБА_2

Особливістю зазначеної суміжної земельної ділянки є те, що розмішений на ній гараж і сарай своїми глухими боковими стінами збудовані безпосередньо на лінії межі цих ділянок від А до Б згідно схематичних планів земельних ділянок, що унеможливлює вільний доступ для обслуговування цих стін. Відстань від кінцевого краю бокової стіни гаража до переднього краю бокової стіни сараю огороджувалася дерев`яним парканом.

Зазначала, що в лютому 2018 року, без будь-якого погодження з нею, ОСОБА_2 демонтувала дерев`яний паркан та отримавши таким чином вільний доступ до належної їй території розпочала влаштування на ній нової огорожі шляхом бетонування опорних металевих кутиків та труб з їх фіксацією поперечною металевою полосою.

Повідомляла, що дії ОСОБА_2 по влаштуванню паркану є незаконними, а її чоловік ОСОБА_3 і син ОСОБА_4 демонтували частину опорних металевих кутиків та труб.

З метою з`ясування порядку землекористування позивачка ОСОБА_1 07.02.2018 року замовила кадастрову зйомку межі земельної ділянки АДРЕСА_1 з земельною ділянкою АДРЕСА_2 , яку виконав фахівець ОСОБА_5 . Відповідно зазначеного дослідження встановлено, що елементи огорожі, яку мала на меті влаштувати ОСОБА_2 виходять за межу землекористування по лінії від А до Б на належну їй земельну ділянку у вигляді косинця найбільшою глибиною 0,28 м з кінцевим виходом на позначку 0,00 м.

Повідомляла, що для догляду за будівлями та здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш відступної конструкції стіни слід визначати не менш 1 метра для запобігання стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Існуючи на протязі певного часу розташування гаража і сараю в притул до межі її землекористування по лінії від А до Б є порушення її прав землевласника, яке потребує влаштування водостоку зазначених будівель на земельну ділянку АДРЕСА_2 .

Повідомляла, що їй завдана моральна шкода у зв`язки з тим, що 11.02.2018 року через порушення межі землекористування відповідачка ОСОБА_2 нанесла їй удар кулаком в обличчя та спричинила легкі тілесні ушкодження. Позивачка звернулася із заявою до відділення № 2 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області. ЇЇ заява була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань із відкриттям кримінального провадження за № 12018170030000154 з правовою кваліфікацією ч. 1 статті 125 КК України.

Прохала відновити (встановити) межу землекористування по лінії від А до Б між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 відновити (влаштувати) огорожу земельної ділянки АДРЕСА_2 у відповідності межі по лінії від А до Б, з метою запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівель гаража і сарая на територію суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 влаштувати відповідні водостоки, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 25 000,00 грн. за заподіяну моральну шкоду, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі: 2000,00 грн. оплати за кадастрову зйомку: 7500,00 грн. витрат на правничу допомогу: 2467,00 грн. судового збору та 500,00 грн. оплати з тиражування документів та половину вартості проведеної експертизи по справі.

До суду ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приватною земельною ділянкою шляхом встановлення паркану.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила про те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 вересня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Денисенко Л.М., вона являється власником земельної ділянки площею 0,0975 га, кадастровий номер: 5310136700:07:001:0512, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також, вона отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_2 .

Вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 викладені в первісному позові не визнає повністю, та зазначила, що будь-яких незаконних дій щодо встановлення паркану на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 вона не вчиняла. Заявлені до неї вимоги є незаконними та не підтвердженими достовірними доказами.

Прохала відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди. Задовольнити її зустрічні позовні вимоги та зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити ОСОБА_2 перешкод у влаштуванні паркану між земельною ділянкою садиби АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , згідно з межею, відповідність якої підтверджено висновком комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, за наступними поворотними точками: 1 (межовий знак №2020.05-001-00046), 12 (межовий знак№ 2020,05-001-00054 ), 11 (межовий знак № 2020.05-001-00053 ) та промірами згідно технічної документації, підтвердженої висновками тієї ж експертизи - (т.1-т.12): 7.30 м, (т.12-т.11): 19.88 м.( межові знаки та поворотні точки меж земельної ділянки відображені у Додатку №2 та Додатку №7 до висновку комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512 та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приватною земельною ділянкою шляхом встановлення паркану, об`єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник заявлені вимоги первісного позову підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі виходячи з обгрунтувань викладених в позові. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали та просили відмовити в його задоволенні посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник первісний позов не визнали, посилаючись на те, що вимоги позивачки ОСОБА_1 безпідставні, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні попередніх власників, огорожа була встановлена за погодженням з попередніми власниками, без порушень меж. ОСОБА_1 коли купувала житловий будинок та земельну ділянку у 2012 році будь-яких претензій з приводу наявного паркану не заявляла.

Під час встановлення паркану на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не порушено жодних будівельних норм, оскільки житловий будинок і господарські споруди збудовані на території домоволодіння в 1963 році з встановленням паркану. Тому свої дії ОСОБА_2 вважає правомірними по заміні старого паркану на новий, а встановлений паркан такий, що не порушує права ОСОБА_1 на користування належним їй будинком та земельною ділянкою. Така позиція ОСОБА_2 була викладена у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічному позові. Просили зустрічний позов задовольнити в повній мірі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Подільська районна у м. Полтаві рада про усунення перешкод в користуванні приватною земельною ділянкою шляхом встановлення паркану підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. належить житловий будинок з надвірними побудовами та земельна ділянка площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:07:001:0817, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відомості про об`єкт нерухомого майна 11.09.2012 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 вересня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Денисенко Л.М., належить житловий будинок з надвірними побудовами та земельна ділянка площею 0,0975 га, кадастровий номер: 5310136700:07:001:0512, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про об`єкт нерухомого майна 23.09.2015 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512 було встановлено, що відповідно до каталогів координат, що містяться у складі копій документацій із землеустрою (на підставі яких видано державні акти на право власності) - порушення (накладання) по спільній межі між суміжними земельними ділянками які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відсутні.

В дослідній частині висновку комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, зазначено, що відповідно до каталогів координат, що містяться у складі копій документацій із землеустрою (на підставі яких видано державні акти на право власності) - порушення (накладання) по спільній межі між суміжними земельними ділянками, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відсутні. При аналізі зведених у таблиці 4 даних встановлено, що згідно опису межових знаків спільна межа між суміжними земельними ділянками закріплена і проходить:

по точках:

зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_2 ): по т.1 (кут огорожі): т. 12 (кут огорожі); т.11 (кут огорожі), та між т.11 та т.12 (кут огорожі);

зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ): по т.1 (кут дерев`яної огорожі); т.2 (кут дерев`яної огорожі): т.3 (кут дерев`яної огорожі); т.4 (кут сітчастої огорожі).

Тобто, опис межових знаків по спільній межі між суміжними земельними ділянками співпадає.

Отже, станом на дати зазначені у Актах приймання-передачі межових знаків на зберігання (29.09.2008 та 29.06.2010) межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були встановлені. Лінійні розміри спільної межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 співпадають.

Також, висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, було встановлено, що згідно геопросторових даних (координат), відображених у результатах робіт, виконаних фахівцями із землеустрою ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 , спільна межа між суміжними земельними ділянками, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - співпадає, при цьому порушення (накладання) спільної межі між вказаними ділянками відсутнє.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків, що зроблені у роботах ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 щодо відсутності порушення (накладання) по спільній межі між суміжними земельними ділянками, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) співпадають з висновками зазначеними в судовій земельно-технічній експертизі та експертизі з питань землеустрою №50/51/512. Відхилення лінійних промірів в 1 см., виявлені експертизою не відносяться до точок на межі вищевказаних ділянок, а відтак необхідність встановлення межі землекористування між земельними ділянками за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 - відсутня.

Вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 відновити (влаштувати) огорожу земельної ділянки АДРЕСА_2 у відповідності межі по лінії від А до Б, суд вважає необґрунтованою, оскільки немає жодної законної підстави за якою ОСОБА_2 мала б бути зобов`язана влаштувати огорожу між земельними ділянками за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , згідно точок по лінії від А до Б.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 686/20396/15-ц зауважив, що належними та допустимими доказами на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у цьому спорі є висновок експерта, завданням якого є визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Суд вважає, що висновки викладені у судовій земельно-технічній експертизі та експертизі з питань землеустрою №50/51/512, є належними та допустимими доказами на підтвердження обґрунтованості зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , та належним спростуванням вимог позовної заяви ОСОБА_1 .

Вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 влаштувати водостоки з метою запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівель гаража і сараю на територію суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 , спростовуються висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, з підстав того, що на час зведення будівлі гаража станом на 1987 рік і сараю (літньої кухні) станом на 1967 рік, будівельні норми щодо дотримання відстані не менше 1,0 метру від суміжних будівель до межі землекористування для догляду за будівлями та здійснення їх поточного ремонту та влаштування необхідних інженерно технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів на територію суміжних ділянок, в нормативних документах в галузі будівництва були відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 не було надано доказів неможливості використання належної їй земельної ділянки за цільовим призначенням.

Суд вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25 000,00 гривень є необґрунтованою, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви, а позивач надати усі необхідні докази.

За змістом роз`яснень, які містяться у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

ОСОБА_1 не було надано до суду доказів того, що вона пережила тяжкі моральні страждання через дії ОСОБА_2 , а лише було зроблено загальне посилання на переживання моральних страждань, що не може бути належним доказом дійсності таких обставин. Також, ОСОБА_1 не конкретизувала в чому саме полягають душевні страждання та не обґрунтувала розмір моральної шкоди, яку просить у суду стягнути.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по межі їх землеволодіння понад 50 років стоїть дерев`яний паркан та дана огорожа не має естетичного вигляду та має великий знос так, як значний час не змінювалася. Позивачка ОСОБА_1 не бажає змінювати паркан так, як вважає, що вона порушує межі землеволодінь.

Суд задовольняючи зустрічний позов стосовно усунення перешкод по встановленню нового паркану бере до уваги те, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер реєстру 1340, виданий 23 вересня 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Денисенко Л.М., володіє на праві власності земельною ділянкою площею 0,0975 га, кадастровий номер: 5310136700:07:001:0512, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.09.2015 року, та спірний паркан встановлений понад 50 років і посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 паркан намагається встановити на частині земельної ділянки, що належить їй не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, в якому зазначено про відсутність порушення (накладання) по спільній межі між суміжними земельними ділянками які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суд враховує і те, що огорожа яка встановлена між землеволодінням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує значний час та має, як неналежний вигляд так і значний знос, а тому потребує заміни.

Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною другою статті 16 ЦК України, але не є вичерпним.

Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до частини першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з частиною першою статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Подібна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року в справі № 309/828/17 (провадження №61-4648св20), яка в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для суду, де суд зазначив, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі перешкоджають встановленню позивачами суміжної огорожі, яку останні мають намір встановити за свої кошти. Земельні ділянки сторін мають чітко визначені межі. Таким чином, відповідачі безпідставно чинять перепони позивачам у реалізації ними права на встановлення огорожі на своїй частині земельної ділянки. Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачами земельною ділянкою, а саме у встановленні огорожі на спільній межі між будинками.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги висновок комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 безпідставно чинить перешкоди ОСОБА_2 у реалізації нею права на встановлення огорожі на своїй частині земельної ділянки.

Суд також вважає, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 10 000 гривень підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Між ОСОБА_2 та адвокатом Листопад Н.А. укладено договір про надання правової допомоги, що полягає у веденні адвокатом цивільної справи № 553/1128/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди, та участі в судових засіданнях у Ленінському районному суді м. Полтави.

Витрати на професійну правову допомогу за вказаним договором склали: 10 000,00 гривень.

Відповідно частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для підтвердження витрат на професійну правову допомогу ОСОБА_2 до суду надано наступні документи: договір про надання правової допомоги, протокол узгодження договірної ціни щодо надання послуг, рахунок-фактура № 1, акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги, квитанцію про сплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., які потрібно стягнути з ОСОБА_1 ..

Такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У відповідності до ст. 142 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням судом зустрічного позову, судові витрати понесені позивачкою ОСОБА_2 за зустрічним позовом у справі у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь з відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 15, 19, 76-78, 81, 82, 89, 133, 137, 141-142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 16, 23, 391, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 71, 78, 91, 103, 106, 152 Земельного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з відновленням межі землекористування та стягнення моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Подільська районна у м. Полтаві рада про усунення перешкод в користуванні приватною земельною ділянкою шляхом встановлення паркану - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити ОСОБА_2 перешкод у влаштуванні паркану між земельною ділянкою садиби АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , згідно з межею, відповідність якої підтверджено висновком комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512, за наступними поворотними точками: 1 (межовий знак №2020.05-001-00046), 12 (межовий знак № 2020.05-001-00054 ), 11 (межовий знак № 2020.05-001-00053 ) та промірами згідно технічної документації, підтвердженої висновками тієї ж експертизи - (т.1-т.12): 7.30 м, (т.12-т.11): 19.88 м.( межові знаки та поворотні точки меж земельної ділянки відображені у Додатку №2 та Додатку №7 до висновку комплексної судово-технічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №50/51/512.

Стянути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_5 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 704,80 гривень, та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак