Рішення № 101756177, 09.12.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/11219/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника позивача Оверченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Кислова Михайла Дмитровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Кислова Михайла Дмитровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.09.2021 відповідачем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №629878, зі змісту якої вбачається, що 26.09.2021 о 20 год. 22 хв. в м. Сєвєродонецьк вул. Ш. Будівельників ОСОБА_1 керував транспортним засобом з відсутнім розпізнавальним знаком держави, в якій його зареєстровано, та не пред`явив документи, згідно п.п. 2.4. ПДР України, а саме: 2.1. «А» - посвідчення водія відповідної категорії; 2.1. «Б» - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; 2.1 «Г» - поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 29.1 «Б»; 2.4. ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки 26.09.2021 він був зупинений екіпажем патрульної поліції та на свою вимогу повідомити причину зупинки його автомобіля, відповідач пояснив, що не зобов`язаний повідомляти причини своїх дій. Позивач вважає зупинку його транспортного засобу безпідставною та незаконною, тому законних підстав для пред`явлення документів відповідно до п. 2.4. ПДР України немає. Крім того, на його думку відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, позивачу не було роз`яснено його права, відмовлено у клопотаннях про надання правової допомоги та про ознайомлення з доказами правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

1.2. Ухвалою суду від 25.11.2021 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 629878 від 26.09.2021.

1.3. У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову та просив розглянути справу без його участі.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 26.09.2021 поліцейським роти № 1 батальйону УПП в Луганській області ДПП Кисловим Михайлом Дмитровичем у м. Сєвєродонецьку по вул. Ш. Будівельників, 15, була складена постанова серії ДП18 № 629878 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із чим накладено штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що 26.09.2021 о 20 год. 22 хв. в м. Сєвєродонецьку по вул. Ш. Будівельників, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Citroen C5» з відсутнім розпізнавальним знаком держави, в якій його зареєстровано, та не пред`явив документи, згідно п.п. 2.4. ПДР України, а саме 2.1. «А» - посвідчення водія відповідної категорії; 2.1. «Б» - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; 2.1 «Ґ» - поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 29.1 «Б», 2.4. ПДР України.

В пункті 7 оскаржуваної постанови «до постанови додається» зазначено: відео з реєстратора Xiaomi та відео з боді-камери DSJX300013BB0013.

2.2. З наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що 26.09.2021 автомобіль під керуванням позивача було зупинено працівниками поліції. Після цього, відповідач – поліцейський ОСОБА_2 підійшов до автомобіля позивача, назвав свою посаду, ім`я та попросив позивача надати посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач протягом тривалого часу не надавав жодного із цих документів або будь-яких інших документів, що могли б підтвердити його особливий статус згідно статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, позивач викликав поліцію з приводу незаконної, на його думку, зупинки його транспортного засобу. Під час вищевказаної суперечки позивач вказав, що йому було названо причину зупинки транспортного засобу не відразу після зупинки.

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Згідно ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом «б» пункту 29.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) визначено, що водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.4. ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з п. 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб;

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

3.2. Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.32Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, в тому числі у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

3.3. Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

3.4. Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у справі № 465/6677/16-а від 21 листопада 2018 року, у справі № 524/126/17 від 16 серпня 2019 року, у справі № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, у справі № 545/3654/16-а від 19 лютого 2020 року.

3.5. Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд вважає, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем п.п. «б» п. 29.1 ПДР та статті 125 КУпАП. Зокрема, з наданого відповідачем відеозапису вбачається факт наявності номерного знаку на транспортному засобі під керуванням позивача, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано.

За таких обставин, належить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення позивача до відповідальності за ст. 125 КУпАП та скасувати оскаржувану постанову у відповідній частині.

4.2. Разом з тим, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. З наданого відповідачем відеозапису вбачається факт тривалого непред`явлення позивачем на вимогу відповідача посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або документів, що могли б підтвердити особливий статус позивача згідно статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. При цьому, вказаний обов`язок водія не скасовується в разі визнання судом в подальшому відсутності підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності з тієї підстави, яка була приводом для зупинки.

Посилання у позовній заяві на відсутність допиту свідка та відмову у ознайомленні позивача із доказами правопорушення є неспроможними. Наданий відеозапис є достатнім доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому у відповідача не було необхідності в допиті свідка. Крім того, відеозаписом не підтверджується факт заявлення позивачем клопотання про ознайомлення із доказами правопорушення. На думку суду, навіть в разі заявлення такого клопотання, ознайомлення із доказами правопорушення було б неможливим, оскільки головним доказом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є поведінка самого позивача, фіксація якої проводилася на нагрудну камеру поліцейського.

Суд вважає неспроможними посилання у позовній заяві на порушення права позивача щодо отримання правової допомоги. З відеозапису видно, що позивач заявив клопотання про необхідність отримання правової допомоги, у відповідь на що відповідач запитав скільки часу позивачу необхідно для отримання допомоги. Позивач відповів, що йому необхідно 5-10 хвилин. Крім того, відповідач та інші працівники поліції роз`яснили позивачу, що він має право самостійно забезпечити себе правовою допомогою, проте працівники поліції не зобов`язані надавати йому адвоката. Відповідач та інші працівники поліції роз`яснили позивачу можливість відкладення розгляду справи з метою отримання позивачем правової допомоги. Позивач клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Відмова відповідача у задоволенні клопотань позивача щодо надання йому правової допомоги стосувалася того, що відповідач не зобов`язаний забезпечувати позивача правовою допомогою. Суд повторює, що відповідач створив умови для отримання позивачем правової допомоги, однак позивач не вчинив ефективних дій щодо її отримання, а також не просив відкласти розгляд справи. У зв`язку із цим суд вважає, що право позивача на отримання правової допомоги не було порушено, а відповідач вчинив достатні дії для створення умов позивачу щодо отримання такої допомоги. Посилання на постанову Верховного Суду у справі № 640/16220/16-а є неспроможними, оскільки згідно обставин справи № 640/16220/16-а працівник поліції (на відміну від відповідача у цій справі) не вжив жодних дій для надання водію можливості скористатися правовою допомогою.

4.3. З огляду на зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та частково скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення в частині притягнення позивача за ст. 125 КУпАП.

В іншій частин оскаржувана постанова має бути залишена без змін. При цьому, часткове скасування постанови в даному випадку не призводить до необхідності зміни чи зменшення заходу стягнення, оскільки стягнення було накладено в межах санкції законно застосованої ч. 1 ст. 126 КУпАП.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №МВ73757821 від 26.11.2021. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, 50% вказаної суми судового збору в розмірі 227 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Кислова Михайла Дмитровича у справі про адміністративне правопорушення ДП18 № 629878 від 26.09.2021 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог, а оскаржувану постанову в іншій частині залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін