Рішення № 101755133, 17.11.2021, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2395/21

Провадження № 2/376/1550/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного Акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», третя особа: центр з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного Акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА», третя особа: центр з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого став ПАТ «Комерційний банк «Надра», був укладений кредитний договір №586/МКЗЗ/2008-840 від 31 липня 2008 року, згідно якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі 186000 доларів США 00 центів на строк по 31 серпня 2018 року.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з банком договір іпотеки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,0 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м. Будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці.

Зазначений договір іпотеки від , 31 липня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А., реєстровий № 3523.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи - центру з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації, у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та правильного вирішення справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого став ПАТ «Комерційний банк «Надра», був укладений кредитний договір №586/МКЗЗ/2008-840 від 31 липня 2008 року, згідно якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі 186000 доларів США 00 центів на строк по 31 серпня 2018 року.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з банком договір іпотеки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,0 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м. Будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці.

Зазначений договір іпотеки від, 31 липня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А., реєстровий № 3523.

Згідно з відповіддю Рокитянського районного відділу ДВС №7419/18.13.28 від 14.05.2021 р. згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі виконавче провадження з примусового виконання рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 08.02.2011 р. по справі № 2-83/11, де боржником є ОСОБА_2 не перебувало і станом на дату подання відповіді не надходило.

Згідно з відповіддю Білоцерківського MB ДВС СЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) №43270 від 11.05.2021 р. згідно даних АСВП в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ЦМУМЮ (м. Київ) виконавче провадження з примусового виконання рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 08.02.2011 р. по справі № 2- 83/11, де боржником є ОСОБА_2 не перебуває та станом на дату надання відповіді не надходив.

Зважаючи на зазначене вище, строк для пред`явлення виконавчого документу за рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 08.02.2011 р. по справі № 2-83/11, де боржником є ОСОБА_2 , пропущено.

21 квітня 2020 p. між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено Договір № GL3N415722 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшли права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за кредитним договором №5 86/М К З 3/2008-840 від 31.07.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 .

Однак, Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 липня 2021 р. по справі №2-83/11 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.І ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як передбачено ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Однак, у даному випадку, поручитель ОСОБА_1 є майновим поручителем. Отже, в силу диспозитивності правового регулювання акцесорних зобов`язань та свободи договору як однієї із загальних засад цивільного законодавства обсяг, в якому майновим поручителем забезпечується основне зобов`язання, визначається за домовленістю між кредитором та майновим поручителем. ЗУ «Про іпотеку» не встановлено обов`язку майнового поручителя виконати за боржника обов`язок за основним зобов`язанням в повному обсязі.

Можливість забезпечення основного зобов`язання не в повному обсязі зумовлює певні особливості припинення іпотеки за участю майнового поручителя у зв`язку із виконанням ним свого обов`язку.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Зважаючи на це наявність обтяжень на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,0 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м., порушує права та охоронювані інтереси позивача ОСОБА_1 , як власниці нерухомого майна відповідно до Договору дарування від 23 грудня 2004 року, посвідченого Рокитнянським приватним нотаріусом Ганджою О.П., реєстровий № 2275.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наведених ним доказах, що додані до матеріалів справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 16, 202-206, 316, 317, 328, 331, 376, 392, 626, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 82, 83, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), Публічного Акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ: 20025456) третя особа: Центр з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації (адреса: вул. Богачевського, буд. 28, м. Сквира, Білоцерківський район, Київської області), про зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати договір іпотеки від 31 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А., реєстровий №3523, припиненим.

Визнати протиправним та зняти обтяження - заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 148,90 кв.м., що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 3765044.

Визнати протиправним та зняти обтяження - заборону на нерухоме майно – житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею – 125,0 кв.м., житловою площею – 80,0 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження № 7668291.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. І. Віговський