Рішення № 101753590, 23.11.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2021м. СумиСправа № 910/12658/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/893/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕТВЕЙВ СЕРСВІС” (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38976491),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕМПО-ТРАНС” (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19, код ЄДРПОУ 40269365),

про стягнення 484 960 грн 80 коп.,

Встановив:

04.08.2021 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом від 30.07.2021, в якому просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 484960,80 грн за договором поставки № NW5420.DОО.РNА-Р01 від 20.07.2021 та суму судових витрат у розмірі 7275,00 грн.

Водночас, до Господарського суду міста Києва позивачем також було подано заяву про забезпечення позову від 30.07.2021.

Господарським судом м. Києва від 09.08.2021 у справі №910/12658/21 встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.07.2021 місцезнаходження відповідача: 01024, м. Київ, вул. Банкова, 12. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03.08.2021 проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕМПО-ТРАНС”, а саме змінено найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю “Аместодон” та змінено місцезнаходження юридичної особи, тож місцезнаходженням відповідача є: 40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕТВЕЙВ-СЕРВІС” з додатками передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Сумської області.

07.09.2021 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/12658/21/7404/2021 справу №910/12658/21 надіслано до Господарського суду Сумської області та 15.09.2021 матеріали справи надійшли до зазначеного суду.

15.09.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючий суддею у справі 3910/12658/21 визначено суддю Котельницьку В.Л.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.2021 (суддя Котельницька В.Л.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12658/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Ухвалою від 22.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕТВЕЙВ СЕРСВІС”, м. Київ, про забезпечення позову від 30.07.2021 (вх №3443 від 20.09.2021) у справі №910/12658/21.

Копії ухвал від 20.09.2021 та від 22.09.2021, надіслані на адресу відповідача - ТОВ «Аместодон» (попередня назва ТОВ «Темпо-Транс») 23.09.2021 та 28.09.2021 відповідно, були повернуті поштовим відділенням зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Водночас, відповідно до витягу з ЄДРПОУ відповідач - ТОВ «Аместодон» (попередня назва ТОВ «Темпо-Транс») зареєстрований за адресою: 40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19. Тобто місцезнаходження відповідача співпадає з адресою, на яку суд направляв процесуальні документи.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, враховуючи зазначене, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області. Водночас, відповідач ні відзиву на позов з аргументованими запереченнями, ні доказів сплати боргу суду не подав.

Оскільки судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ 03.08.2021 відповідач – ТОВ «Темпо-Транс», в т.ч. змінив найменування юридичної особи на ТОВ «Аместодон», що зареєстроване за адресою : 40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у справі №910/12658/21 з ТОВ «Темпо-Транс» на ТОВ «Аместодон».

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетвейв Сервіс» (далі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Темпо-Транс» (перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Аместодон») (далі – відповідач, покупець) укладено договір поставки №NW5420.DOO.PNA-P01 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання та/або супутня призначенню обладнання продукція, витратні матеріали тощо в кількості і асортименті та за ціною відповідно до Специфікації до цього договору, яка є його невід`ємною частиною (далі – Специфікація або Додаток №1).

Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором – сума договору, зазначається у Специфікаціях та збільшується у випадках, передбачених умовами 3.2. договору.

Пунктом 3.1.1. договору визначено, що оплата 100% ціни товару по цьому договору, з урахуванням умов п. 3.2. договору, має бути здійснена не пізніше ніж за 3 календарні дні з дати передачі товару за видатковою накладною згідно з пункту 4.3. договору.

Пункт 3.2. договору передбачає умови, за яких збільшується ціна товару, що вказана у Специфікації до договору та розмір зобов`язання з оплати згідно п. 3.1.

Відповідно до п. 4.3. договору датою фактичної передачі товару покупцю є дата видаткової накладної про прийняття-передачу товару підписана сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 10.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1. договору).

Додатком №1 до договору поставки №NW5420.DOO.PNA-P01 від 20.07.2021 - Специфікацією №1 від 20.07.2021, яка підписана сторонами спору, та в якій визначено, що загальна вартість товару, що має бути передана по цій специфікації (сума договору) складає 184960,80 грн; строк передачі товару – не пізніше 14 календарний день з дати цієї специфікації. Ця специфікація є невід`ємною частиною договору.

23.07.2021 відповідно до видаткової накладної №СД210723-001 від 23.07.2021, позивач поставив, а відповідач прийняв, на підставі договору №NW5420.DOO.PNA-P01 від 20.07.2021 товар вартістю 484960,80 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязів, в той час як відповідач, в порушення пункту 3.1.1. договору та Специфікації №1 вартість отриманого товару за видатковою накладною №СД210723-001 від 23.07.2021 позивачу не сплатив. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача 484960,80 грн вартості поставленого товару.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару за договором та неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною №СД210723-001 від 23.07.2021.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову в частині основного боргу не заперечив, доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем за договором не надав.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позов.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7274,41 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аместодон» (40000, м.Суми, вул. Кооперативна, буд. 19, код ЄДРПОУ 40269365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетвейв Сервіс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38976491) 484960,80 грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят грн 80 коп.) вартості поставленого товару за договором поставки №NW5420.DОО.РNА-Р01 від 20.07.2021, а також 7275,00 грн (сім тисяч двісті сімдесят п`ять грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2021.

Суддя В.Л. Котельницька