Рішення № 101753279, 06.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2021 справа № 914/2043/21

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., при секретарі Пришляк М. С., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», смт. Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське Сорто-Насінницьке Підприємтсво», с. Ожидів, Буський район, Львівська область

про стягнення заборгованості.

представники сторін:

від позивача: Долгополова В.М.;

від відповідача: Дегтяренко О.О.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське Сорто-Насінницьке Підприємтсво» про стягнення заборгованості в сумі 875 580,00 грн., з яких сума несплаченої курсової різниці – 173 487,70 грн., 48 % річних – 232 020,06 грн., пеня – 59 630,81 грн., штраф – 335 216,05 грн. та інфляційні втрати 75 226,13 грн.

Ухвалою від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.08.2021 року. 25.08.2021 року підготовче відкладено на 20.09.2021 року. 20.09.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 05.10.2021 року.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 08.11.2021 року. В судове засідання 08.11.2021 року відповідач з`явився, позивач явку не забезпечив. Розгляд справи відкладено на 06.12.2021 року.

В судове засідання 06.12.2021 року сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 06.12.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 року, за яким продавець зобов`язується відпустити товар згідно п.1, а останній зобов`язується прийняти та оплатити його.

Позивач на виконання умов договору поставки відпустив товар на суму 1 117 386,86 грн. за видатковою накладною №2157 від 24.04.2020 року.

У зв`язку з невчасною оплатою товару утворилась курсова різниця в розмірі 173 487,70 грн.

Позивачем заявлено до стягнення курсову різницю нараховано 173 487,70 грн., 48% річних в розмірі 232 020,06 грн., штраф в розмірі 335 216,05 грн., 59 630,81 пені та 75 226,13 грн. інфляційних втрат.

Позивач подав додаткові пояснення вх. № 29003/21 від 02.12.2021 року в яких просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, однак подав клопотання вх. №26211/21 від 08.11.2021 року в якому просив зменшити штрафні санкції, три 48% річних та інфляційні втрати, оскільки такі на думку відповідача є надмірно високими та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідач в ході роді розгляду справи долучив платіжне доручення №175 від 13.07.2021 року на суму 173 487,70 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Буське Сорто – Насінницьке Підприємство» було укладено договір поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020, за яким Продавець зобов`язувався відпустити товар згідно п.1, а останній зобов`язувався прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 р., Позивач відпустив Відповідачу товар за наступними документами:

- додаток №1 від 24.04.2020 до договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 на суму 1 117 386,86 грн., за видатковою накладною №2157 від 24.04.2020. За умовами п.3 даного додатку, Відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості товару в строк до 15.10.2020.

За договором поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 між сторонами загальна сума обороту станом на момент подання цієї позовної заяви становила 1 117 386,86 грн.

Остаточний розрахунок за придбану продукцію Відповідач мав здійснити до 15.10.2020. Також, відповідно до п.3.2 Договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 сторони домовились, що у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1:А2*В, де С - сума належної оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2- (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Відповідно до п.3.3 всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з врахуванням п.3.2 Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п.3.2 даного Договору, Сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків» Ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця.

Відповідно до п.3.4 при відсутності підписаного сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору.

Станом на момент укладання Договору Поставки №ІС02/20 від 05.03.2020 курс МВР України становив за 1 Євро – 29,28 грн.

Станом на момент здійснення повної оплати за договором (15.10.2020) курс МВР України становив за 1 Євро становив - 33,15 грн.

Курсова різниця згідно розрахунку становить - 173 487,70 грн.

Після відкриття провадження по справі позивачем представлено платіжне доручення №1575 від 13.07.2021 року, що вказує на часткове погашення заборгованості в розмірі курсової різниці.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 193 ч. 1 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Така бездіяльність Відповідача знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням господарських прав та майнового інтересу Позивача.

Статтею 199 ч.1 ГК України передбачено, що до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ч. 2 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020, а саме п.7.7 передбачено, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 даного Договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Загальна сума 48% річних за договором складає 232 020,06 грн. Судом перевірено розрахунок та встановлено, що такий проведено вірно.

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, загальна сума штрафу у відповідності до п.п.7.8. договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020, становить 335 216,05 грн..

Так, загальна сума пені у відповідності до п.п. 7.1.1 договору поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 становить 59 630,81 грн. Судом перевірено розрахунок та встановлено, що такий проведено вірно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції. Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов`язання за певний період і вони є невід`ємною складовою суми основного боргу.

Індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр". Ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру заборгованості, як це зазначено в роз`ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 № 02-5/223 "Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції". Також відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997, № 62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період с 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Загальна сума інфляційної складової за договором поставки №ІС 02/20 від 05.03.2020 становить 75 226,13 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% суд зазначає таке.

Частиною 1 статі 550 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

В свою чергу, право господарського суду зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, безпосередньо визначається дефініціями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарський суд не застосовує матеріальний закон в частині врахування значного розміру неустойки, як критерій для її зменшення порівняно з розміром збитків кредитора, оскільки не встановлював наявність у позивача збитків через порушення відповідачем зобов`язань за Договором.

В свою чергу, як вже було зазначено, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов`язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).

За визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи викладене беручи до уваги інтереси обох сторін, факт виконання основного зобов`язання в повному обсязі та співвідношення між нарахованими штрафними санкціями і в цілому зобов`язаннями по договору, суд приходить до обґрунтованого переконання про необхідність зменшення штрафу та пені на 50 % аби не нівелювати саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як зазначалось вище в ході розгляду справи відповідачем представлено докази погашення заборгованості в розмірі 173 487,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 13.07.2021.

В даному випадку провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 173 487,70 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В результаті розгляду справи суд зазначає, що позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню в наступному розмірі в розрізі пені, штрафу, 48% річних та інфляційних втрат: 29 815,41 грн. пені, 167 608,03 грн. штрафу, 232 020,06 грн. 48% річних та 75 226,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, однак, з урахуванням суми зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про зменшення штрафних санкцій задоволити частково.

3. Зменшити на 50 % підлягаючі до стягнення штраф та пеню.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Буське сорто-насінницьке підприємство» (80530, Львівська область, Буський р-н, с. Ожидів, ЄДРПОУ 22342296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, буд 4-В, ЄДРПОУ 30048570) 48 % річних в розмірі – 232 020,06 грн., пеню 29 815,41 грн., штраф 167 608,03 грн., інфляційні втрати 75 226,13 грн. та судовий збір 10 531,39 грн.

5. В частині стягнення 173 487,70 грн. курсової різниці провадження закрити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 09.12.2021 року.

Суддя Горецька З.В.