Рішення № 101753225, 08.12.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Харків Справа № 913/467/21

Провадження №34/913/467/21

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Баштовій М.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ,

до Фермерського господарства «Байбуз», с. Байдівка Старобільського району Луганської області,

про стягнення 309 977 грн. 98 коп.

У засіданні брали участь:

прокурор: Сірик В.В., посв. №063318 від 16.04.2021;

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Байбуз», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 309 977 грн. 98 коп., з яких 210 000 грн. - сума фінансової допомоги, 24 642 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 10 044 грн. 91 коп. - 3% річних та 65 290 грн. 17 коп. - пені.

12.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та фермерським господарством «Байбуз», укладено договір № 88 ФГ-2017 (далі- Договір) про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Байбуз» в сумі 350000,00 гривень (триста п`ятдесят тисяч гривень), а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені Договором.

Укрдержфонд взяті на себе зобов`язання, відповідно до п. 3.2.1 договору, виконав в повному обсязі, перерахувавши зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поточний рахунок ФГ «Байбуз», що підтверджується платіжним дорученням №314 від 19.12.2017 на суму 350000,00 гривень.

В свою чергу, прокурор вказує, що ФГ «Байбуз» взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного повернення коштів згідно графіку не виконало, кошти фінансової підтримки у визначені договором терміни та у погоджених сторонами сумах не повернуло.

На думку прокурора, неповернення відповідачем фінансової допомоги тягне за собою невиконання дохідної частини Державного бюджету України, що не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам, а це, в свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави.

Вказане стало підставою для звернення Заступника керівника Луганської обласної прокуратури з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу № 913/467/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.08.2021 клопотання Заступника керівника Луганської обласної прокуратури №15/2-291вих-21 від 17.08.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Суд перейшов від розгляду справи №913/467/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 14.09.2021 о 16 год. 15 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.09.2021 запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні. Відкладено підготовче засідання на 07.10.2021 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.10.2021 запропоновано прокурору надати письмові пояснення щодо можливого факту смерті ОСОБА_1 як керівника Фермерського господарства «Байбуз» з доказами направлення іншим учасникам справи до 05.11.2021. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10.11.2021 о 15 год. 00 хв.

Станом на 10.11.2021 відзиву чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача не надходило.

10.11.2021 на електронну адресу суду від прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що можлива смерть керівника ФГ «Байбуз» жодним чином не впливає на правовідносини та договірні зобов`язання, оскільки вони виникли внаслідок укладення договору саме з ФГ «Байбуз», як юридичною особою.

Прокурор вказує, що смерть керівника фермерського господарства не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, оскільки саме воно несе повну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли внаслідок неналежного виконання умов спірного договору.

Вказані додаткові пояснення були прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.11.2021 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021 о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 08.12.2021 взяв участь прокурор, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.

Представники сторін у судове засідання 08.12.2021 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.

При цьому, поштова кореспонденція у справі, а саме ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2021, від 30.08.2021, від 14.09.2021, від 07.10.2021 та від 10.11.2021 надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 92763, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Байдівка, вул. Прифермівська, буд. 7, та повернулись на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою (помер)».

За змістом п. 99-2, абз. 4,5 п. 114, абз. 3 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (з наступними змінами) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

До того ж, з метою уточнення актуальності місцезнаходження відповідача, належного його повідомлення про відкриття провадження у даній справі та про дати судових засідань, суд намагався 25.08.2021, 31.08.2021, 16.09.2021 та 12.11.2021 надати Фермерському господарству «Байбуз» телефонограми, однак встановити зв`язок з абонентом за номером телефону НОМЕР_1 , який значиться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як номер відповідача, не вдалося, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 61, 73, 82, 121).

У судовому засіданні 08.12.2021 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши прокурора, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством «Байбуз» (Фермерське госопдарство, відповідач) було укладено Договір №88 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі- Договір), відповідно до розділу 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Байбуз» в сумі 350 000 грн. 00 коп. (триста п`ятдесят тисяч гривень), а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені Договором (а.с. 14-15).

На підставі довідки від 06.11.20217 №88, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка надається для придбання техніки, кормів та поповнення обігових коштів (розділ 2 Договору).

За умовами п.п. 3.1.2. Договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіку повернення (п. 3.4.2.). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати Договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосування штрафних санкцій відповідно до п.п. 5.1., 5.2. цього Договору.

Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п.п. 3.2.1. Договору).

Підпунктом 3.4.2. передбачено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком до 25.11.2018 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2019 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2020 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2021 в сумі 70 000 грн. та до 25.11.2022 в сумі 70 000 грн. (п. 3.4.2. Договору).

Згідно із п.п. 4.1.-4.2. Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 25.11.2022 та повертається останнім згідно з встановленим графом (п. 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.1. Договору).

Приписами п. 5.2. Договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Сторони визначили в п. 7.1., що цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін. Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

Як зазначає прокурор, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі та перерахував на поточний рахунок відповідача суму фінансової підтримки в розмірі 350 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №314 від 19.12.2017 (а.с. 16).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів з фінансової підтримки згідно графіку не виконав, кошти фінансової підтримки у визначені Договором терміни та у погоджених сторонами сумах не повернув, в зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 210 000 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 22.02.2021, в якій вимагав терміново повернути йому кошти в сумі 210 000 грн. 00 коп. (а.с. 28-29).

Оскільки, відповідачем кошти фінансової підтримки у визначені строки та у погоджених розмірах позивачу не повернуто, заборгованість за Договором не сплачено, прокурор звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 309 977 грн. 98 коп., з яких 210 000 грн. - сума фінансової допомоги, 24 642 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 10 044 грн. 91 коп. - 3% річних та 65 290 грн. 17 коп. - пені.

Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Разом з тим, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до позивача з листом №15-2-146вих-21 від 06.05.2021, в якому серед іншого просив надати інформацію щодо звернення Укрдержфонду (або його територіального відділення) до суду із позовними заявами про стягнення з ФГ «Байбуз» заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (або інформацію про ведення претензійної роботи), у випадку не звернення повідомити про причини, що перешкоджають звернутись до суду та надати належними чином засвідчені копії документів, що підтверджують ведення претензійної роботи, договорів та розрахунків заборгованості (а.с. 11-12).

У відповідь позивач листом №53-04/173 від 04.06.2021 повідомив прокурора, що не має можливості звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з ФГ «Байбуз» за Договором фінансової підтримки №88ФГ-2017 в розмірі 210 000 грн. та просило надати допомогу в захисті державних інтересів щодо стягнення цієї заборгованості (а.с. 13).

Також в листі №54 від 14.07.2021 Луганське відділення Укрдержфонду повідомило прокурора, що станом на 30.06.2021 заборгованість ФГ «Байбуз» за Договором фінансової підтримки №88ФГ-2017 від 12.12.2017 складає 309 977 грн. 98 коп., з яких 210 000 грн. - сума фінансової допомоги, 24 642 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 10 044 грн. 91 коп. - 3% річних та 65 290 грн. 17 коп. - пені та додав докази претензійно-позовної роботи (а.с. 27).

Відтак, Український державний фонд підтримки фермерських господарств, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, належні заходи по стягненню заборгованості за Договором фінансової підтримки №88ФГ-2017 від 12.12.2017 не вживав, до суду з позовом не звертався, тобто Укрдержфондом як уповноваженим органом упродовж тривалого часу не здійснюється захист порушених економічних інтересів держави.

Тому прокурор направив Укрдержфонду повідомлення №15/2-2316вих-21 від 14.07.2021, в якому вказав, що обласна прокуратура має намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі Укрдержфонду до ФГ «Байбуз» про стягнення заборгованості в розмірі 309 977 грн. 98 коп. (а.с. 36-37).

Вказане повідомлення направлено на адресу фонду 15.07.2021, що підтверджується описом вкладення, накладною №9340502359191 від 15.07.2021 та фіскальним чеком від 15.07.2021 (а.с. 38).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права, суд вважає, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтував бездіяльність компетентного органу та довів підстави для представництва інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Можливість представництва прокурором інтересів держави в особі фонду також підтверджена в постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №916/2871/17.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на момент укладення Договору) передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п`яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та сільськогосподарської кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Відповідно до п. 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від25.08.2004 №1102, фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

За п. 6 Порядку Фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тисяч гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів: - новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; - іншим фермерським господарствам строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати вкладів до статутних капіталів сільськогосподарських кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з визначення поворотної фінансової допомоги, яка за своєю суттю є безпроцентною позикою, Договір, який укладено сторонами, за своєю правовою природою є Договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

За змістом 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував відповідачу суму фінансової підтримки в розмірі 350 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення №314 від 19.12.2017 на вказану суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором №88 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.12.2017 визначено наступний графік повернення коштів фінансової підтримки: до 25.11.2018 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2019 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2020 в сумі 70 000 грн., до 25.11.2021 в сумі 70 000 грн. та до 25.11.2022 в сумі 70 000 грн. (п. 3.4.2. Договору).

Однак, відповідач фінансову підтримку за перші три періоди у встановлені строки не повернув, в зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 210 000 грн. 00 коп.

В березні 2021 року позивач звертався до відповідача з претензією від 22.02.2021, в якій вимагав терміново повернути йому кошти в сумі 210 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією відповідного поштового конверту (а.с. 30).

Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді. Доказів сплати заборгованості з повернення фінансової підтримки в розмірі 210 000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем заборгованість з повернення фінансової підтримки у розмірі 210 000 грн. 00 коп. не сплачено, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що не виконав зобов`язання за Договором №88 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.12.2017 в частині повернення фінансової підтримки у визначеному розмірі та у встановлені строки.

За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 210 000 грн. 00 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені в сумі 65 290 грн. 17 коп. суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 5.2. Договору №88 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.12.2017 за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки.

Прокурором, в зв`язку з простроченням відповідачем повернення коштів, було нараховано останньому пеню в загальній сумі 65 290 грн. 17 коп.:

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2018 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2018 по 30.06.2021 в сумі 42 021 грн. 42 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2019 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2019 по 30.06.2021 в сумі 17 759 грн. 23 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2020 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2020 по 30.06.2021 в сумі 5 509 грн. 52 коп. (а.с. 5).

При цьому, відповідно до розрахунку позивача розмір пені складає 65 203 грн. 85 коп. (а.с. 33-34).

В свою чергу, суд бере до уваги, розрахунок пені, наведений прокурором у позовній заяві, перевіривши який зауважує, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки, за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що строк повернення фінансової допомоги за Договором закінчився 25.11.2018, пеня має нараховуватися за період з 26.11.2018 по 26.05.2019; з повернення фінансової допомоги до 25.11.2019 - з 26.11.2019 по 26.05.2020; з повернення фінансової допомоги до 25.11.2020 - з 26.11.2020 по 26.05.2021.

Відтак, розрахунок пені має бути здійснено наступним чином:

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2018 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2018 по 26.05.2019 і становить 12 506 грн. 03 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2019 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2019 по 26.05.2020 - 7 927 грн. 31 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2020 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2020 по 26.05.2021 - 4 502 грн. 67 коп., а всього 24 936 грн. 01 коп.

За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 24 936 грн. 01 коп.

Також прокурором було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 044 грн. 91 коп. та інфляційних втрат в сумі 24 642 грн. 90 коп., стосовно яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми у розмірі 10 044 грн. 91 коп. невиконаного зобов`язання здійснено наступним чином:

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2018 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2018 по 30.06.2021 в сумі 5 448 грн. 49 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2019 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2019 по 30.06.2021 в сумі 3 348 грн. 49 коп.

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2020 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2020 по 30.06.2021 в сумі 1 247 грн. 93 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично вірним та зробленим у відповідності до норм чинного законодавства. Тому вимога прокурора про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 044 грн. 91 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 24 642 грн. 90 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних втрат в сумі 24 642 грн. 90 коп. було здійснене наступним чином:

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2018 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2018 по 30.06.2021 в сумі 11 820 грн. 94 коп.;

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2019 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2019 по 30.06.2021 в сумі 7 853 грн. 27 коп.

за зобов`язаннями з повернення фінансової допомоги до 25.11.2020 в розмірі 70 000 грн. за період з 26.11.2020 по 30.06.2021 в сумі 4 968 грн. 69 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим та зробленим у відповідності до норм чинного законодавства. Тому вимога прокурора про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 24 642 грн. 90 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №88 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 12.12.2017 в розмірі 210 000 грн. 00 коп., пеня в сумі 24 936 грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 10 044 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в сумі 24 642 грн. 90 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 4 649 грн. 67 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Байбуз» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Байбуз» (92763, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Байдівка, вул. Прифермівська, буд. 7, ідентифікаційний код 37858291) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 20029342) заборгованість в розмірі 210 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 24 936 грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 10 044 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в сумі 24 642 грн. 90 коп.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Байбуз» (92763, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Байдівка, вул. Прифермівська, буд. 7, ідентифікаційний код 37858291) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921) судовий збір в сумі 4 044 грн. 36 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 09.12.2021.

Суддя А.В. Іванов