Рішення № 101753058, 22.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2021 р. Справа № 911/2083/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Кул»

до Приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна»

про стягнення 637 610,92 грн

за участю представників

позивача: Петровська-Караченцева Л.Г. – адвокат, ордер серії ХВ № 000180 від 01.07.2021;

відповідача: Добрівська А.В. – в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Кул» (далі – позивач, ТОВ «Грін Кул») з позовною заявою за вих. № 254 від 13.07.2021 до Приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» (далі – відповідач, ПрАТ «ЖЛК-Україна») про стягнення 1880713,93 грн, з яких: 1739082,88 грн боргу за оплату загальної вартості поставленої продукції, а також 117629,74 грн пені та 24001,31 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 13.07.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилається на те, що між ТОВ «Грін Кул», як постачальником, та ПрАТ «ЖЛК-Україна», як покупцем, 26.06.2019 укладено договір поставки № 26-06/П, в рамках виконання якого, ТОВ «Грін Кул», відповідно до специфікації № 11 від 28.12.2020, поставлено на користь ПрАТ «ЖЛК-Україна» товар на загальну суму в розмірі 2989082,88 грн. Однак, за твердженнями заявника, ПрАТ «ЖЛК-Україна» неналежним чином виконало свій обов`язок щодо повної та вчасної оплати вартості поставленої продукції, заборгувавши перед ТОВ «Грін Кул» 1739082,88 грн.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «Грін Кул» звернулось до суду із заявою № 255 від 13.07.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

1) грошові кошти в межах суми стягнення 1880713,93 грн, або еквівалент вказаних сум у будь-яких інших іноземних валютах, що будуть виявлені державним виконавцем при виконанні рішення суду про забезпечення позову, в тому числі, але не виключно на грошові кошти на відомих заявнику рахунках ПрАТ «ЖЛК-Україна», відкритих, але не виключно в: АТ «ОТП БАНК» (на поточному рахунку № НОМЕР_1 ), МФО 300528;

2) на все майно в межах суми стягнення 1880713,93 грн, що буде виявлено державним виконавцем при виконанні рішення суду про забезпечення позову, в тому числі, але не виключно:

- нерухоме майно: квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23223191, загальна площа (кв. м): 87,8, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Кримського академіка, будинок 10, квартира 25;

- нерухоме майно: квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22553798, загальна площа (кв. м): 70,2, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 137, квартира 28;

- нерухоме майно: нежитлова будівля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33487360, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, будинок 176;

- інші об`єкти нерухомого майна, рухоме майно, транспортні засоби, готова продукція, обладнання та інше.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 відмовлено ТОВ «Грін Кул» у задоволенні заяви за вих. № 255 від 13.07.2021 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання 16.08.2021.

Через канцелярію суду 10.08.2021 від ПрАТ «ЖЛК-Україна» надійшов відзив від 05.08.2021 № 124 на позовну заяву, у якому відповідач частково визнає позовні вимоги.

Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що ціна та вартість продукції, яка підлягала поставці відповідно до специфікації № 11 від 28.12.2020 до договору поставки № 26-06/П від 26.06.2019, встановлена у валютному еквіваленті Євро. Водночас, як зазначає відповідач, у разі прострочення оплати покупцем, постачальник здійснює коригування гривневої вартості товару з урахуванням курсу продажу гривні до євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, на день, що передує даті подання позову, у даному випадку – станом на 12.07.2021.

Відповідач також повідомив, що станом на дату складення відзиву проведено розрахунок з позивачем по специфікації № 11 від 28.12.2020 на загальну суму в розмірі 1900000,00 грн.

Крім того, не погоджуючись з розрахунками позивача, відповідач у відзиві навів власний контррозрахунок основного боргу, пені та 3% річних.

Так, за розрахунками відповідача, на дату складення позову сума простроченої заборгованості складала 1546451,24 грн, пеня, за визначений в позовній заяві період прострочення, склала 108800,35 грн, 3% річних – 22885,07 грн.

Через канцелярію суду 16.08.2021 ТОВ «Грін Кул» подало відповідь № 13/08/2021-1 від 13.08.2021 на відзив, у якій повідомило, що після відкриття провадження у справі відповідач частково здійснив погашення основного боргу на загальну суму в розмірі 800000,00 грн.

Також позивач не погоджується з розрахунком заборгованості відповідача, який викладено у відзиві, та зазначає, що виходячи з положень договору, після дати подання позовної заяви сума боргу не перераховується з урахуванням курсових різниць. У зв`язку з цим позивач виклав власний розрахунок з урахуванням усіх положень специфікації № 11 від 28.12.2020.

Через канцелярію суду 16.08.2021 ТОВ «Грін Кул» подало заяву № 13/08/2021-2 від 13.08.2021 про уточнення розміру позовних вимог, у прохальній частині якої позивач заявив до стягнення з відповідача 929407,61 грн, з яких: 772636,77 грн боргу за оплату загальної вартості поставленої продукції, а також 129918,93 грн пені та 26851,91 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 16.08.2021.

У підготовчому засіданні 16.08.2021 за наслідками розгляду заяви позивача № 13/08/2021-2 від 13.08.2021 про уточнення розміру позовних вимог судом останню розцінено як таку, що за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Установивши дотримання позивачем вимог щодо форми та змісту такої заяви, встановлених ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, з огляду на що у справі нова ціна позову – 929407,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2021 підготовче засідання відкладено на 20.09.2021.

Через канцелярію суду 17.09.2021 від ТОВ «Грін Кул» засобами поштового зв`язку надійшла заява за вих. № 312 від 15.09.2021 про уточнення розміру позовних вимог, у якій позивач заявив до стягнення з відповідача 637610,92 грн, з яких: 472636,77 грн основного боргу, а також 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 15.09.2021.

Обгрунтовуючи вказану заяву, позивач посилається на те, що після відкриття провадження у цій справі відповідач частково сплатив основний борг в сумі 1100000,00 грн, у зв`язку з чим ТОВ «Грін Кул» не підтримує первинні позовні вимоги в цій частині. Крім того, як зазначив позивач, з огляду на триваюче невиконання грошових зобов`язань ПрАТ «ЖЛК-Україна» перед ТОВ «Грін Кул» збільшилась сума пені та 3% річних.

За наслідками розгляду заяви позивача за вих. № 312 від 15.09.2021 про уточнення розміру позовних вимог судом установлено, що остання за своїм змістом в цілому є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Установивши дотримання позивачем вимог щодо форми та змісту такої заяви, встановлених ст. 46 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, з огляду на що у справі нова ціна позову – 637610,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2021.

Через канцелярію суду 20.09.2021 від ПрАТ «ЖЛК-Україна» засобами поштового зв`язку надійшли заперечення від 17.09.2021 № 131 на відповідь до відзиву, у яких відповідач не погоджується з розрахунком позивача, наведеним у відповіді на відзив, а також повідомляє про надання до суду копій платіжних доручень про оплату на користь позивача заборгованості з 16.08.2021 на суму в розмірі 330000,00 грн.

Мотивуючи незгоду з розрахунками ТОВ «Грін Кул», відповідач вказує на те, що оскільки позивач подав позовну заяву, необхідно під час розрахунку заборгованості врахувати курс продажу гривні до євро, установлений на міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню виставленої позовної заяви, тобто 12.07.2021, як це визначено пунктом 8 специфікації № 11 від 28.12.2020. Враховуючи те, що позивач надав новий розрахунок станом на 16.08.2021 із зазначенням сум, які надійшли на користь позивача після подачі позовної заяви, відповідач вважає, що саме після 13.07.2021 і надалі повинні застосовуватись положення пункту 7 специфікації № 11 від 28.12.2020, де зазначено, що при оплаті кожен платіж перераховується в євро вий еквівалент на дату здійснення платежу по курсу та в порядку, що передбачений даним пунктом.

З огляду на викладене відповідач виклав власний розрахунок заборгованості, а також пені та 3% річних, здійснений станом на 17.09.2021.

У судовому засіданні 18.10.2021, не оголошуючи про початок розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.11.2021.

Через канцелярію суду 18.10.2021 від ТОВ «Грін Кул» засобами поштового зв`язку надійшла заява № 349 від 12.10.2021 про уточнення позовних вимог, у якій позивач заявив до стягнення з відповідача 583401,09 грн, з яких: 412636,77 грн боргу за оплату загальної вартості поставленої продукції, а також 141639,59 грн пені та 29124,73 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 12.10.2021.

Заява обґрунтована здійснення відповідачем після відкриття провадження у справі часткового погашення основного боргу на загальну суму в розмірі 1160000,00 грн, у зв`язку з чим ТОВ «Грін Кул» не підтримує первинні позовні вимоги в цій частині. Крім того, як зазначив позивач, з огляду на триваюче невиконання грошових зобов`язань ПрАТ «ЖЛК-Україна» перед ТОВ «Грін Кул» збільшилась сума пені та 3% річних.

Через канцелярію суду 01.11.2021 ПрАТ «ЖЛК-Україна» подало клопотання від 29.10.2021 № 144 про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень про здійснені відповідачем часткові оплати в період з 05.10.2021 по 28.10.2021 на загальну суму в розмірі 442636,77 грн.

Через канцелярію суду 01.11.2021 ТОВ «Грін Кул» подало заяву за вих. № 360 від 29.10.2021 про уточнення позовних вимог, у якій позивач заявив до стягнення з відповідача 174857,04 грн, з яких: 145400,84 грн та 29456,20 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 27.10.2021.

Заява обґрунтована тим, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив погашення основного боргу на суму в розмірі 1572636,77 грн. Також, за твердженнями позивача, у зв`язку з триваючим невиконання грошових зобов`язань ПрАТ «ЖЛК-Україна» перед ТОВ «Грін Кул» збільшилась сума пені та 3% річних.

Розглянувши у судовому засіданні 01.11.2021 заяви позивача про уточнення позовних вимог № 349 від 12.10.2021 та № 360 від 29.10.2021, суд установив, що вказані заяви за своєю правовою природою є заявами про зменшення розміру позовних вимог, проте останні підлягають залишенню без розгляду з огляду на таке.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, – встановлюються судом.

Стаття 118 ГПК України визначає наслідки пропуску процесуальних строків. Так, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що підготовче провадження у цій справі закінчено 20.09.2021 у зв`язку із постановленням відповідної ухвали про закриття підготовчого провадження, а позивач звернувся до суду із заявами про уточнення позовних вимог № 349 – 12.10.2021 та № 360 – 01.11.2021 після закінчення підготовчого провадження, суд, керуючись приписами ст. 118 ГПК України залишив такі заяви без розгляду.

У судовому засіданні 01.11.2021 судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову.

У судовому засіданні 01.11.2021 судом оголошено перерву до 22.11.2021.

Після судового засідання через канцелярію суду 01.11.2021 від ТОВ «Грін Кул» засобами поштового зв`язку надійшла заява за вих. № 355 від 25.10.2021 про уточнення позовних вимог, у якій позивач заявив до стягнення з відповідача 422222,42 грн, з яких: 247636,77 грн боргу за оплату загальної вартості поставленої продукції, а також 145170,16 грн пені та 29415,49 грн 3% річних, які нараховані за період з 21.03.2021 по 25.10.2021. Заява мотивована обставинами здійснення відповідачем після відкриття провадження у справі часткового погашення основного боргу на загальну суму в розмірі 1325000,00 грн. Також, відповідно до змісту заяви, позивач збільшив період нарахування пені та 3% річних.

Через канцелярію суду 03.11.2021 від ТОВ «Грін Кул» засобами поштового зв`язку надійшла раніше подана до суду аналогічного змісту заява за вих. № 360 від 29.10.2021 про уточнення позовних вимог, яку суд залишив без розгляду в судовому засіданні 01.11.2021.

Через канцелярію суду 08.11.2021 від ПрАТ «ЖЛК-Україна» надійшло клопотання від 04.11.2021 № 145 про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень про здійснені відповідачем оплати на користь позивача в період з 26.04.2021 по 28.10.2021 на загальну суму в розмірі 2822636,77 грн.

У зазначеному клопотанні відповідач зазначив, що відповідно до коригування гривневої вартості, згідно з пунктами 7 та 8 специфікації № 11 від 28.12.2020, оплата складає 2822636,77 грн, яку відповідач провів у повному обсязі. Відповідач вважає, що до моменту розгляду позову по суті ПрАТ «ЖЛК-Україна» має перед ТОВ «Грін Кул» переплату в сумі 46295,34 грн за поставку товару відповідно до специфікації № 11 від 28.12.2020.

Також відповідач виклав власний розрахунок пені та 3% річних за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 15.09.2021 і просив суд переплату основної заборгованості в сумі 46295,34 грн вважати частковою оплатою пені. Як наслідок відповідач просив суд задовольнити позовну заяву частково в сумі 118459,26 грн, з яких 90717,92 грн пені та 27741,34 грн 3% річних.

Через канцелярію суду 18.11.2021 від ТОВ «Грін Кул» засобами поштового зв`язку надійшли клопотання за вих. № 386 від 16.11.2021 про приєднання додаткових документів до матеріалів справи, заперечення за вих. № 387 від 16.11.2021 на клопотання ПрАТ «ЖЛК-Україна» про залучення додаткових документів до матеріалів справи та пояснення по справі за вих. № 389 від 16.11.2021.

Через канцелярію суду 22.11.2021 ТОВ «Грін Кул» подало уточнення від 19.11.2021 до заперечення на клопотання ПрАТ «ЖЛК-Україна» вих. № 145 від 04.11.2021 про залучення додаткових документів до матеріалів справи. Вказані уточнення суд взяв до уваги та залучив до матеріалів справи.

На електронну пошту суду 22.11.2021 від ТОВ «Грін Кул» надійшла заява за вих. № 394 від 19.11.2021 про визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 88210,71 грн, що складається із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 28210,71 грн та суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн.

У судовому засіданні 22.11.2021 суд розглянув клопотання та заяви, які надійшли до суду після 01.11.2021.

За змістом клопотання за вих. № 386 від 16.11.2021 позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2021 та оригінал виписки по рахунку з 21.03.2021 по 11.11.2021.

В обгрунтування клопотання позивач посилався на те, що зазначений вище акт прийому-передачі підтверджує уточнений об`єм і суму наданих адвокатом послуг у даній справі та не міг бути поданий раніше, оскільки був складений лише 15.11.2021. Щодо виписки по рахунку позивач зазначив, що остання включає платежі відповідача, здійснені після подачі позовної заяви, тому ця виписка не могла бути подана раніше до суду.

За приписами ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи те, що подані позивачем докази на момент подання позову до суду ще не існували, з огляду на обставини справи та доводи, викладені позивачем у клопотанні, суд визнав поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк та прийняв їх до розгляду.

У запереченнях за вих. № 387 від 16.11.2021 позивач звертає увагу суду на те, що заявляючи клопотання за вих. № 144 від 29.10.2021 про залучення додаткових документів до матеріалів справи (платіжних доручень), відповідач пропустив строк на подання таких доказів та не заявив клопотання про надання додаткового строку на подання таких доказів із наведенням поважності причин їх пропуску. Також, на думку позивача, наведена відповідачем заява про переплату та зарахування частини платежів у рахунок пені суперечать діям відповідача. У зв`язку з цим позивач просив суд залишити без розгляду (відмовити у задоволенні) клопотання відповідача № 144 від 29.10.2021 про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Як визначено статтею 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На переконання суду, в даному випадку долучені відповідачем до клопотання № 144 від 29.10.2021 докази (копії платіжних доручень щодо здійснення відповідачем часткових оплат) повинні враховуватись при ухваленні рішення, оскільки їх подання не призвело до порушення прав позивача, а неприйняття цих доказів до розгляду судом могло б свідчити про надмірний формалізм, що не відповідає завданню господарського судочинства справедливому розгляду і вирішенню справи. Крім того судом враховано, що долучені до клопотання № 144 від 29.10.2021 докази не існували на момент подання відзиву, що зумовило неможливість їх подання у встановлений законом строк.

У судовому засіданні 22.11.2021 судом закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та вирішено перейти до судових дебатів. Представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 22.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Грін Кул» (постачальник) та ПрАТ «ЖЛК-Україна» (покупець) 26.06.2019 укладено договір поставки № 26-06/П (далі – договір № 26-06/П), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: торгове холодильне обладнання (далі по тексту – продукція) за ціною вказаною у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

За умовами п. 1.3 договору № 26-06/П кількість та вартість продукції вказується у специфікаціях до цього договору.

Пунктами 2.2, 2.3 договору № 26-06/П визначено, що оплата здійснюється в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника згідно отриманих рахунків. Порядок здійснення оплати узгоджується у відповідній специфікації. При здійснені оплати в призначенні платежу обов`язково вказувати номер та дату специфікації (специфікацій). Сума платежу повинна співпадати з сумою специфікації (специфікацій).

Умови поставки продукції узгоджуються у специфікаціях до договору (п. 3.1 договору № 26-06/П).

Відповідно до п. 7.1, 7.3 договору № 26-06/П останній вступає в силу з моменту підписання його та відповідних додатків і діє до 31.12.2019. Якщо ні одна із сторін, які прийшли згоди, не надає заяву про відмову від договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік.

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про відмову від договору № 26-06/П, отже вказаний договір є таким, що продовжив свою дію.

Сторони 28.12.2020 підписали специфікацію № 11 до договору № 26-06/П (далі – специфікація № 11), у якій погодили номенклатуру, асортимент, кількість, ціну та загальну вартість продукції, що підлягає поставці, а саме: Вітрина холодильна «FROST STREAM» NIX 400 л, з логотипом «МОРОЗИВО FRIGO» у кількості 303 шт. загальною вартістю у євро з ПДВ – 86355,00 євро, загальна вартість у гривнях з ПДВ – 2989082,88 грн.

Відповідно до п. 2 специфікації № 11 загальна вартість партії продукції, що поставляється за даною специфікацією № 11 становить 2989082,88 грн, у т.ч. ПДВ – 498180,48 грн. Станом на дату, що передує даті складання специфікації, в євровому еквіваленті сума складає 86355,00 євро з ПДВ. Міжбанківський курс продажу євро по відношенню до гривні України на дату, що передує даті підписання даної специфікації (станом на 24.12.2020) складає 34,6139 грн згідно за інформацією на інтернет-ресурсі – https://minfin.com.ua.

Пунктом 3 специфікації № 11 обумовлено, що покупець зобов`язується здійснювати оплати у наступному порядку: післяоплата в розмірі 100% загальної вартості продукції в термін до 20.03.2021.

Ціна та загальна вартість продукції, встановлена в валютному еквіваленті євро (EUR), зміні і перегляду не підлягає (п. 4 специфікації № 11).

Згідно з п. 5 специфікації № 11 обов`язок по оплаті повної вартості продукції по даній специфікації вважається виконаним покупцем з дати оплати повної вартості поставленої продукції в євровому еквіваленті по курсу та в порядку, що передбачений п. 7 даної специфікації.

Пунктом 7 специфікації № 11 визначено, що при оплаті, кожен платіж перераховується в євровий еквівалент на дату здійснення платежу по курсу та в порядку, що передбачений даним пунктом. Гривнева вартість продукції підлягає зміні у випадку зміни курсу євро до гривні більш ніж на 2% на момент здійснення платежу, по відношенню курсу євро до гривні, що зафіксована в п. 2 даної специфікації. Сума, яка підлягає перерахунку, розраховується за формулою: S=S1*(K2/K1) де: S – сума платежу; S1 – сума платежу згідно специфікації; K1 – курс продажу гривні до євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку згідно з інтернет-ресурсом https://minfm.com.ua/currency/mb та зазначений в п. 2 специфікації; К2 – курс продажу гривні до євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку згідно з інтернет-ресурсом https://minfin.com.ua/currency/mb на дату, що передує даті платежу.

Відповідно до п. 8 специфікації № 11 у разі прострочення оплати, постачальник при розрахунку заборгованості враховує курс продажу гривні до євро встановлений на міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню виставленої претензії та/або позовної заяви.

За умовами п. 10 специфікації № 11 термін поставки: до 29.01.2021.

У період з 29.12.2020 по 03.02.2021, постачальник поставив, а покупець прийняв погоджений у специфікації № 11 товар на загальну суму 2989082,88 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1812 від 29.12.2020 на суму 552437,76 грн; № 1815 від 30.12.2020 на суму 295948,80 грн; № 1816 від 30.12.2020 на суму 295948,80 грн; № 1823 від 31.12.2020 на суму 295948,80 грн; № 1824 від 31.12.2020 на суму 295948,80 грн; № 6 від 06.01.2021 на суму 295948,80 грн; № 7 від 06.01.2021 на суму 295948,80 грн; № 46 від 15.01.2021 на суму 295948,80 грн; № 47 від 15.01.2021 на суму 295948,80 грн; № 169 від 03.02.2021 на суму 69054,72 грн. Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції, а також скріплені печатками юридичних осіб.

ТОВ «Грін Кул» 29.03.2021 надіслало на адресу ПрАТ «ЖЛК-Україна» претензію від 24.03.2021 № 153, у якій вимагало негайно сплатити на користь ТОВ «Грін Кул», зокрема, суму боргу за специфікацією № 11 у розмірі 2989082,88 грн.

ПрАТ «ЖЛК-Україна» надало керівнику ТОВ «Грін Кул» гарантійний лист за вих. № 95 від 19.04.2021, у якому підтвердило заборгованість перед постачальником за договором № 26-06/П згідно із специфікацією № 11 в сумі 2989082,88 грн та гарантувало її погашення в повному обсязі в строк до 31.07.2021.

Відповідно до виписки ПАТ «Правекс Банк» по рахунку ТОВ «Грін Кул» у період з 26.04.2021 по 09.07.2021 покупець здійснив на користь постачальника платежі на загальну суму в розмірі 1250000 грн, а саме: 26.04.2021 – 50000,00 грн; 13.05.2021 – 150000,00 грн; 19.05.2021 – 50000,00 грн; 21.05.2021 – 50000,00 грн; 27.05.2021 – 50000,00 грн; 28.05.2021 – 100000,00 грн; 02.06.2021 – 50000,00 грн; 09.06.2021 – 50000,00 грн; 10.06.2021 – 100000,00 грн; 11.06.2021 – 50000,00 грн; 14.06.2021 – 100000,00 грн; 15.06.2021 – 100000,00 грн; 17.06.2021 – 50000,00 грн; 22.06.2021 – 100000,00 грн; 23.06.2021 – 100000,00 грн; 02.07.2021 – 50000,00 грн; 09.07.2021 – 50000,00 грн.

Зазначені оплати ТОВ «ПрАТ «ЖЛК-Україна» здійснило з посиланнями у призначеннях платежу на специфікацію № 11.

У зв`язку з тим, що ТОВ «ПрАТ «ЖЛК-Україна» не виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати вартості поставленої ТОВ «Грін Кул» продукції, позивач звернувся з цим позовом до суду, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, 1739082,88 грн боргу за оплату загальної вартості поставленої продукції.

Після звернення ТОВ «Грін Кул» з позовом до суду, в період з 19.07.2021 по 28.10.2021, відповідач сплатив на користь позивача заборгованість з оплати вартості поставленої продукції в загальному розмірі 1572636,77 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: № 3953 від 19.07.2021 на суму 50000,00 грн; № 3967 від 20.07.2021 на суму 50000,00 грн; № 3992 від 21.07.2021 на суму 100000,00 грн; № 4090 від 27.07.2021 на суму 100000,00 грн; № 4128 від 28.07.2021 на суму 100000,00 грн; № 4159 від 30.07.2021 на суму 50000,00 грн; № 4228 від 04.08.2021 на суму 100000,00 грн; № 4242 від 05.08.2021 на суму 100000,00 грн; № 4265 від 06.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4322 від 10.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4364 від 13.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4389 від 16.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4410 від 17.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4453 від 19.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4505 від 26.08.2021 на суму 50000,00 грн; № 4589 від 02.09.2021 на суму 50000,00 грн; № 4683 від 08.09.2021 на суму 50000,00 грн; № 4784 від 17.09.2021 на суму 30000,00 грн; № 5005 від 05.10.2021 на суму 30000,00 грн; № 5113 від 13.10.2021 на суму 100000,00 грн; № 5140 від 18.10.2021 на суму 65000,00 грн; № 5255 від 28.10.2021 на суму 247636,77 грн.

Як зазначалось вище, в рамках підготовчого провадження судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, виходячи з якої спір вирішується в межах ціни позову в розмірі 637610,92 грн, з яких: 472636,77 грн основного боргу, а також 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 15.09.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 26-06/П від 26.06.2019.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом установлено, що загальна вартість поставленої відповідно до специфікації № 11 продукції становить 86355,00 євро з ПДВ, обов`язок по оплаті повної вартості якої вважається виконаним покупцем з дати оплати повної вартості поставленої продукції в євровому еквіваленті по курсу та в порядку, що передбачений п. 7 цієї специфікації.

Відповідно до розрахунків, які викладено сторонами у заявах по суті справи, у період з 26.04.2021 по 09.07.2021 покупець перерахував на користь постачальника 1250000,00 грн, що, з урахуванням здійсненого коригування відповідно до умов п. 7 специфікації, еквівалентно 37828,66 євро.

За розрахунками позивача та відповідача, станом на 09.07.2021 заборгованість з оплати вартості поставленої продукції становила у гривнях 1572636,77 грн, в іноземній валюті – 48526,34 євро.

Судом перевірено здійснені сторонами коригування та установлено, що вони є правильними та такими, що відповідають наведеним вище умовам специфікації.

Водночас за умовами п. 8 специфікації № 11 у разі прострочення оплати, постачальник при розрахунку заборгованості враховує курс продажу гривні до євро встановлений на міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню виставленої претензії та/або позовної заяви.

ТОВ «Грін Кул» звернувся до суду з цим позовом 14.07.2021, що підтверджується відбитком календарного штемпеля установи поштового зв`язку на конверті, у якому відповідна позовна заява надіслана до суду. Таким чином, відповідно до умов п. 8 специфікації № 11, під час розрахунку заборгованості вартості продукції у гривнях, яка існувала на момент звернення ТОВ «Грін Кул з позовом до суду, слід застосовувати курс продажу гривні до євро, встановлений на міжбанківському валютному ринку на 13.07.2021.

За інформацією інтернет-ресурсу https://minfin.com.ua/currency/mb, станом на 13.07.2021 курс продажу гривні до євро становив 32,2949 грн. Отже станом на момент звернення ТОВ «Грін Кул» до суду з позовною заявою заборгованість ПрАТ «ЖЛК-Україна» у гривнях становила 1567153,30 грн (48526,34 євро*32,2949).

Після звернення ТОВ «Грін Кул» до суду з позовом ПрАТ «ЖЛК-Україна» сплатило на користь позивача заборгованість з оплати вартості поставленої продукції в загальному розмірі 1572636,77 грн. Вказана сума заборгованості у гривнях, за розрахунками сторін, сформувалась станом на 09.07.2021.

При цьому, на думку відповідача, у ПрАТ «ЖЛК-Україна» існує переплата основної заборгованості в сумі 46295,34 грн, яку відповідач просив вважати частковою оплатою пені. Зазначена сума переплати виникла у зв`язку із здійсненням відповідачем перерахунку платежів, здійснених після подання позову, відповідно до умов п. 7 специфікації № 11.

Однак суд не погоджується з такими розрахунками відповідача та зазначає, що умови договору № 26-06/П та специфікації № 11 не передбачають перерахунок простроченої заборгованості після звернення постачальника з позовом до суду.

Крім того позиція відповідача щодо наявності переплати у зазначеному ним розмірі є суперечливою, з огляду на те, що сума платежів, здійснених ПрАТ «ЖЛК-Україна» після 09.07.2021 становить 1572636,77 грн, що відповідає визначеній обома сторонами сумі заборгованості станом на 09.07.2021.

Водночас оскільки станом на дату звернення ТОВ «Грін Кул» з позовом до ПрАТ «ЖЛК-Україна» прострочена сума заборгованості покупця перед постачальником за розрахунком суду становила 1567153,30 грн, а покупець здійснив погашення заборгованості в сумі 1572636,77 грн, відповідно, у відповідача наявна переплата за основним зобов`язанням в сумі 5483,47 грн. Проте суд позбавлений можливості зарахувати такі кошти в рахунок погашення пені з огляду на таке.

Згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Із зазначеного судом враховано, що можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава – на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок установлений, зокрема у пунктах 3.1, 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі – Інструкція), згідно з якими платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

У даному випадку, як вбачається зі змісту платіжних доручень, всі оплати в період з 19.07.2021 по 28.10.2021 відповідач здійснив з посиланням у призначенні платежу на специфікацію № 11. Тобто відповідач чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платежі (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти.

За змістом п. 2.3 договору № 26-06/П при здійсненні оплати в призначенні платежу обов`язково має вказуватись номер та дата специфікації. Оскільки специфікація № 11 містить умови про оплату вартості поставленої продукції та враховуючи погоджені сторонами вимоги щодо порядку заповнення покупцем реквізиту «призначення платежу» у платіжному документі, суд вважає, що у даному випадку відповідач здійснив переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу.

Жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цих платіжних доручень для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, а саме в рахунок погашення пені.

В цьому випадку відповідач не позбавлений права звернутись до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог чи повернення надлишково сплачених коштів у сумі 5483,47 грн.

Досліджуючи надані до матеріалів справи докази, суд установив, що на момент вирішення спору по суті ПрАТ «ПрАТ «ЖЛК-Україна» в повному обсязі здійснило погашення заборгованості з оплати вартості поставленої ТОВ «Грін Кул» продукції на підставі специфікації № 11.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 472636,77 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на відсутність предмета спору в цій частині.

При цьому господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних, які нараховані за загальний період прострочення з 21.03.2021 по 15.09.2021.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати (в термін до 20.03.2021) за поставлену продукцію на підставі специфікації № 11 підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4 договору № 26-06/П обумовлено, що у разі прострочення оплати покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Судом установлено, що розрахунки пені та 3% річних, викладені у заяві позивача за вих. № 312 від 15.09.2021 (про уточнення позовних вимог), поділено на два основних періоди: до подання позовної заяви за період з 21.03.2021 по 13.07.2021 пеня склала у сумі 113842,38 грн, 3% річних – 23620,16 грн; після подання позову за період з 14.07.2021 по 15.09.2021 пеня склала у сумі 22972,06 грн, 3% річних – 4539,55 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» розрахунки пені та 3% річних за період з 21.03.2021 по 13.07.2021, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, суд установив, що відповідні розрахунки є арифметично правильними.

Водночас, з огляду на суму заборгованості у гривнях, яка сформувалась станом на момент подання позову відповідно до умов п. 8 специфікації № 11, розрахунок пені та 3% річних за період з 14.07.2021 по 15.09.2021 слід здійснювати виходячи із суми заборгованості в розмірі 1567153,30 грн з урахуванням подальших часткових оплат, натомість позивач такі розрахунки здійснив від суми боргу в розмірі 1572636,77 грн, що не відповідає наведеним вище умовам договору.

Враховуючи зазначене, здійснивши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» перерахунок пені та 3% річних за період з 14.07.2021 по 15.09.2021, суд установив, що пеня складає у сумі 24055,18 грн, 3% річних – 4565,56 грн.

Загалом, за розрахунком суду, за період з 21.03.2021 по 15.09.2021 пеня становить 137897,56 грн, 3% річних – 28185,72 грн.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення суми пені та 3% річних є меншими, ніж розраховані судом, та у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягають 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних у визначеному позивачем розмірі.

Беручи до уваги викладене вище в сукупності, а також те, що факт порушення покупцем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості поставленої продукції судом встановлений і по суті не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Під час вирішення питання розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві за вих. № 394 від 19.11.2021 ТОВ «Грін Кул» заявило про визначення розміру судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема, суми сплаченого судового збору в розмірі 28210,71 грн.

Так, у поданих суду поясненнях за вих. № 389 від 16.11.2021 позивач зазначив, що не підтримує позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, внаслідок здійснення відповідачем її погашення після відкриття провадження у справі, а також вказав, що підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 136814,44 грн пені та 28159,71 грн 3% річних.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 130 ГПК України, позивач вважає, що сплачений ним судовий збір за подання цієї позовної заяви до господарського суду в загальному розмірі 28210,71 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Так, згідно із ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд вважає помилковими посилання позивача на вказану норму як на підставу для покладення на відповідача сплаченого позивачем судового збору в повному обсязі та звертає увагу, що положення ч. 3 ст. 130 ГПК України врегульовують питання щодо розподілу інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 № 910/13084/18.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню позивачу судовий збір у розмірі 2474,61 грн, що становить 1,5% від суми задоволених позовних вимог.

Що стосується решти сплаченого ТОВ «Грін Кул» судового збору в сумі 25736,10 грн, суд звертає увагу позивача на приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог та закриття (припинення) провадження у справі.

Отже питання про повернення судового збору позивачу буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання.

Також, відповідно до змісту позовної заяви, ТОВ «Грін Кул» просило суд стягнути з ПрАТ «ЖЛК-Україна» судові витрати, які позивач очікує понести на професійну правничу допомогу.

Відповідно до попереднього розрахунку судових витрат, викладеного у розділі IV позовної заяви, судові витрати, які позивач очікував понести на професійну правничу допомогу, становили 60000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До ухвалення рішення у справі позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00 грн.

Суд установив, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Петровська-Караченцева Людмила Григорівна, яка, згідно із свідоцтвом № 1590 від 13.02.2008, має право на заняття адвокатською діяльністю. Також у матеріалах справи міститься копія ордеру серії ХВ № 000180 від 01.07.2021, який підтверджує повноваження адвоката Петровської-Караченцевої Л.Г. на представництво ТОВ «Грін Кул» у Господарському суді Київської області.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію договору про надання правничої допомоги адвокатом № 01/07/2021, укладеного 01.07.2021 між ТОВ «Грін Кул» та адвокатом Петровською-Караченцевою Людмилою Григорівною, з додатком № 1 від 01.07.2021 до цього договору;

- копію акта прийому-передачі наданих послуг (з уточненим переліком наданих послуг) від 15.07.2021 до договору про надання правничої допомоги адвокатом № 01/07/2021 від 01.07.2021, підписаного між ТОВ «Грін Кул» та адвокатом Петровською-Караченцевою Людмилою Григорівною, відповідно до п. 2 якого загальна сума наданих послуг складає 60000,00 грн. Перелік послуг: аналіз та надання правової оцінки спірним господарським стосункам, які виникли між ТОВ «Грін Кул» та ПрАТ «ЖЛК-Україна» з приводу договору поставки № 26-06/П від 26.06.2019 на основі діючого законодавства України; аналіз судової практики щодо спірних господарських відносин; вивчення матеріалів справи, а саме: первинних фінансово-господарських документів, листування між ТОВ «Грін Кул» та ПрАТ «ЖЛК-Україна»; складання позовної заяви від імені ТОВ «Грін Кул» до ПрАТ «ЖЛК-Україна» про стягнення оплати за поставлений товар, стягнення пені та 3% річних; складання заяви про забезпечення позову; написання відповіді на відзив наданий ПрАТ «ЖЛК-Україна»; складання заяв про уточнення позовних вимог (у кількості 2 шт.); складання клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи; складання заперечення проти клопотання ПрАТ «ЖЛК-Україна» про залучення документів до матеріалів справи; прибуття для участі в судовому засіданні/представлення інтересів замовника в судовому засіданні по справі (у кількості 3 шт.).

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 вказаної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Посилання відповідача у відзиві про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем згідно з вимогами ч. 6 ст. 129 ГПК України не доведено суду неспівмірності розміру судових витрат, про які позивач заявив у даній справі.

Водночас, досліджуючи надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих ТОВ «Грін Кул» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Петровською-Караченцевою Л.Г. професійної правничої допомоги позивачу у цій справі на суму в розмірі 60000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною дев`ятою вказаної статті у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на неправомірність дій відповідача, які фактично призвели до вимушеного звернення ТОВ «Грін Кул» із позовом до суду за захистом своїх порушених прав, суд вважає можливим застосувати приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України та покласти на ПрАТ «ЖЛК-Україна» у повному обсязі витрати позивача понесені на правову допомогу адвоката, які підтверджуються в розмірі 60000,00 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Кул» 472 636,77 грн основної заборгованості.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 176; код ЄДРПОУ 00445794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Кул» (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, буд. 213; код ЄДРПОУ 40469992): 136814 (сто тридцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 44 коп. пені, 28159 (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 71 коп. 3% річних, 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 61 коп. судового збору та 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2021.

Суддя О.В. Щоткін