Рішення № 101753050, 30.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2021Справа № 910/7435/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технолоджі Юкрейн" до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" простягнення 197 239, 27 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Технолоджі Юкрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" про стягнення 197 239,27 грн., з яких 174 100,00грн. грошове забезпечення виконання зобов`язань, 16 098, 95грн. інфляційних втрат, 7 040,32грн. 3% річних, за Договором про надання послуг від 16.12.2019 року № 1612-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.06.2021 відповідач подав заяву про об`єднання справ №№ 910/7433/21 та 910/7435/21 в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" про об`єднання позовів відмовлено.

14.06.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором про надання послуг від 16.12.2019 року № 1612-2, просив суд відмовити у позові.

16.07.2021 відповідач подав клопотання із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.07.2021 вирішено розгляд справи № 910/7435/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.09.2021.

14.09.2021 в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 28.09.2021.

В підготовчому засіданні 28.09.2021 представник відповідача підтримав подане раніше через загальний відділ діловодства суду клопотання про призначення судової експертизи програмного забезпечення.

Ухвалою суду від 28.09.2021 відмовлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи програмного забезпечення.

Ухвалою суду від 28.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.11.2021.

02.11.2021 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.11.2021.

15.11.2021 Відповідач за підписом Голови комісії з реорганізації І.В. Марі через відділ діловодства суду подав клопотання від 15.11.2021 за №110-713 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/16985/21, що розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 16.11.2021 оголошувалася перерва до 23.11.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 вирішено клопотання відповідача про зупинення провадження та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 відмовлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі №910/16985/21. За наслідками судового засідання 23.11.2021, судом оголошено перерву до 30.11.2021.

У судове засідання 30.11.2021 з`явився представник позивача, відповідач представника не направив, хоча про розгляд справи 30.11.2021 о 15:30 год. повідомлений належним чином, про що у справі міститься розписка представника відповідача, юрисконсульта Тимківа Д.В., причин неявки станом на час проведення судового засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 30 листопада 2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Також, під час виготовлення повного тексту судового рішення судом встановлено, згідно відомостей з КП «ДСС» 30.11.2021 о 16:38:04 від представника відповідача Тимківа Д.В. електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 30.11.2021 о 15:30 год. Суд зазначає, що вказане клопотання подано до суду та відповідно зареєстровано службою діловодства після проведення судового засідання та прийняття рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатом проведення відкритих торгів в електронній системі публічних

закупівель Prozorro щодо закупівлі послуги "Інформаційно аналітична система реагування на тривожну, охоронну і пожежну сигналізацію пункту централізованого спостереження

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації) "Муніципальна охорона" - постачання Ліцензій на програмне

забезпечення", переможцем у яких було визнано позивача, між ним та відповідачем було

укладено Договір про надання послуг № 1612-2 від 16 грудня 2019 року (далі за текстом - Договір, додаток № 3).

Ідентифікатор закупівлі - UA-2019-11-05-001468-а.

Веб-адреса, за якою розміщено всю інформацію про закупівлю та стан виконання Договору: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-ll-05-001468-a.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги постачання ліцензійного програмного забезпечення Інформаційно аналітичної системи реагування на тривожну, охоронну і пожежну сигналізацію пункту централізованого спостереження Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" - постачання Ліцензій на програмне забезпечення, код ДК 021:2015 (CPV), "Єдиний закупівельний словник" - 488100000-9 Інформаційні системи (далі за текстом - Послуга) згідно зі специфікацією (додаток 3) та у відповідності з додатком 1 «Технічні вимоги» та додатком 2 "Календарний план надання послуг". В свою чергу, відповідач зобов`язувався прийняти і оплатити Послуги на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість послуг за Договором становить 3 482 000,00 грн.

Усі зобов`язання щодо надання та оплати послуг сторонами виконано в повному обсязі.

Факт надання послуг позивачем підтверджується Актом № 1612т-2/1 від 20 грудня 2019 року приймання-передачі наданих послуг за Договором № 1612-2 від 16.12.2019 р. (додаток № 4).

Факт оплати за надані послуги відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 660 від 27.12.2019 р. та копією банківської виписки з рахунку позивача за період з 28.10.2019 по 17.04.2020.

Вказані обставини підтверджуються Звітом про виконання договору про закупівлю, який відповідачем сформовано та завантажено на портал Prozorro 02.01.2020 року.

Відповідно до п. 6 розділу VI. Тендерної документації "Результати торгів та укладання договору про закупівлю" учасник-переможець, не пізніше дати укладення договору про закупівлю вносить забезпечення виконання договору в розмірі 5% вартості договору у формі депозиту на розрахунковий рахунок Замовника зі строком дії до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами.

Платіжним дорученням № 42 від 18.12.2019 року позивач сплатив на банківський рахунок відповідача суму забезпечення виконання договору (гарантійного платежу) у розмірі 5% від ціни договору, що становить 174 100,00 грн.

У п. 5.6.1 Договору відповідач підтвердив, що з метою виконання зобов`язань за Договором Виконавець (позивач) вніс забезпечення виконання договору в розмірі 5% вартості договору на розрахунковий рахунок Замовника (відповідача) зі строком дії до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами.

За умовами п. 5.6.2. Договору відповідач зобов`язався повернути забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання позивачем Договору, що підтверджується підписанням Сторонами акту наданих послуг, або у випадку настання інших обставин, не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно п. 5.6.2. Договору, а також з урахуванням дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг № 1612-2/1 (20 грудня 2019 року), відповідач був зобов`язаний повернути суму забезпечення (гарантійного платежу) не пізніше 30 грудня 2019 року. Отже, першим днем прострочення виконання цього грошового зобов`язання є 31 грудня 2019 року, але відповідач суму забезпечення ( гарантійного платежу ) в розмірі 174100,00 грн. не повернув.

18.06.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих.. № 1806.01 від 18.06.2021 про повернення коштів, проте вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Станом на час розгляду справи матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 174 100,00 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. ( ст. 611 ЦК України )

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 ЦК України ).

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст. 525 ЦК України ).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем неякісно виконані зобов`язання за договором № 1612-2 від 16.12.2019 р. судом до уваги не приймається, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 вказаного кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. ( ч. 1 ст. 76 ГПК України ).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. ( ч. 1 ст. 77 ГПК України )

Натомість, відповідач в порушення вимог ст. 74 ГПК України не надав суду доказів неякісно виконаних позивачем зобов`язань за договором про надання послуг № 1612-2 від 16.12.2019 р.

Пунктом 5.6.2 договору № 1612-2 від 16.12.2019 р. передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання виконавцем умов договору, що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, акт № 1612-2/1 приймання - передачі наданих послуг за договором № 1612-2 від 16.12.2019 р. на загальну суму 3482000,00 грн. підписаний обома сторонами 20.12.2019 р., що підтверджує виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним договором і вказані послуги оплачені відповідачем у повному обсязі 27.12.2019 р. ( платіжне доручення № 660 ).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 174 100,00 грн. станом на час розгляду справи матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Судом встановлено, строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного грошового зобов`язання у розмірі 174 100,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7040,32 грн. та збитки від інфляції в розмірі 16098,95 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання послуг від 16.12.2019 року № 1612-2 встановлено до 31.12.2019 (п.5.6.1 Договору).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по поверненню грошових коштів, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд вказує, що такий здійснено вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення з відповідача 3% річних на суму 7040,32 грн. за період з 31.12.2020 по 06.05.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16 098,95 грн., за період з 31.12.2020 по 06.05.2021 підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд у резолютивній частині рішення зазначити наступне: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3 % річних на суму осиного боргу 174 100,00 грн. не сплаченого відповідачем на відповідну дату, з 06.05.2021 до моменту виконання рішення суду у даній справі.

У зв`язку з цим, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд вважає за доцільне зауважити, що застосування вищезазначених положень Господарського процесуального кодексу є правом, а не обов`язком суду, та на час ухвалення рішення у даній справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють порядок такого нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення суду, та з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення.

Таким чином з огляду на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків або пені, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи, клопотання позивача щодо застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України до позовних вимог у цій справі є таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технолоджі Юкрейн" задовольнити в частині стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) "Муніципальна охорона" (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 38, літ. А, код 41680696 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Технолоджі Юкрейн" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52, код 42365411) 174 100 (сто сімдесят чотири тисячі сто) грн. 00 коп. основного боргу, 16 098 (шістнадцять тисяч дев`яносто вісім) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 7040 (сім тисяч сорок) грн. 32 коп. 3 % річних та 2 958 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 60 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині застосування в резолютивній частині положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2021.

Суддя Борисенко І.І.