Рішення № 101752971, 09.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2021Справа № 910/15003/21Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс -Волонтер»

про стягнення 167 319, 60 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 167 319, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

09.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс -Волонтер» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.11.2021 від Військової частини 3078 Національної гвардії України надійшла відповідь на відзив.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 між Військовою частини 3078 Національної гвардії України в особі командира Степаниська В.С. (далі - позивач/замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Військсервіс -Волонтер» (далі - відповідач/учасник) укладено договір № 56/В33-2020 (далі - Договір), за яким відповідач зобов`язався поставити позивачу продукти харчування та сушені продукти, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість.

У відповідності до п. 6.1 Договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. У заявці зазначається найменування товару, місце його поставки, кількість та інша необхідна інформація.

Позивач 24.07.2020 надав відповідачу заявку про поставку 15 000 комплектів повсякденних наборів сухих продуктів. Доставка товару здійснюється на склад позивача - військова частина 3078 НГУ, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А у кількості 10 000 комплектів та на адресу м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1 у кількості 5 000 комплектів.

До військової частини 3078 НГУ, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А 30.08.2020 відповідачем поставлено добові набори сухих продуктів у кількості 3 856 комплектів на суму 836 597, 76 грн., що підтверджується видатковою накладною № 65229 від 30.08.2020 та товарно-транспортною накладною № 65229 від 30.08.2020(позивачем не підписані).

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначає позивач у позовній заяві, поставлений 30 серпня 2020 року відповідачем товар не відповідав умовам якості, визначених договором, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 167 319, 60 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість товару, що поставляється відповідачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, Технічним умовам у підприємства виробника та технічному опису (додаток № 2 до договору).

За результатами огляду поставленого відповідачем товару позивачем було встановлено, що повсякденні набори сухих продуктів не відповідають умовам договору - порушено температуру зберігання (транспортування) товару.

Згідно частин першої та другої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що під час поставки кожної партії товару, позивач протягом 2 робочих днів проводить обов`язкову перевірку якості та безпечності товару, що постачається відповідачем. Уповноважені представники сторін мають право бути присутніми при проведенні контрольних заходів.

Контрольні заходи здійснюються в обов`язковій присутності представника відповідача, а у разі його відсутності - не розпочинаються. Результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю, який підписується представниками позивача, що здійснювали перевірку та представником відповідача (пункт 3.3.1 договору).

Матеріали справи не містять акта приймального контролю, складеного представниками сторін, у якому зафіксовано порушення вимог якості поставленого відповідачем товару.

Відповідно до пункту 3.4 договору, позивач протягом усього строку зберігання товару, як на власному складі, так і на складі будь-якого підрозділу Національної гвардії України, має право здійснити вибіркову перевірку за якістю і комплектністю, шляхом комісійного відбору зразків (проб) та направлення їх до незалежної акредитованої лабораторії, яку визначає позивач, для проведення лабораторних досліджень. Результати лабораторних досліджень поширюються на всю партію товару.

Таким чином, пунктом 3.4 договору позивачу надано право здійснювати перевірку товару за якістю, шляхом проведення лабораторних досліджень. Разом з тим, доказів проведення лабораторних досліджень для встановлення якості поставленого відповідачем товару позивач суду не надав.

Враховуючи наведене, позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що поставлений відповідачем товар був неналежної якості.

Долучений до позовної заяви акт про порушення умов договору від 31.08.2020 не містить інформації про те, що поставлені відповідачем комплекти повсякденних наборів сухих продуктів є неякісними. У даному акті зафіксовано лише порушення температурного режиму при транспортуванні товару, що не є безумовною підставою для визнання такого товару неякісним без проведення заходів приймального контролю (докази здійснення яких у матеріалах справи відсутні).

З огляду на те, що поставка відповідачем неякісного товару не підтверджена матеріалами справи, у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу на підставі пункту 8.4 договору.

Разом з тим, згідно пункту 8.6 договору у разі поставки товару з порушенням вимог щодо транспортування, або тари, або упаковки, або маркування, або неналежної якості, або кількості, або комплектності, позивач має право за своїм вибором використати оперативно-господарську санкцію у вигляді:

- відмови від оплати: або поставленої та прийнятої, але неоплаченої партії товару, або наступної партії товару, що буде поставлена, із звільненням позивача від будь-якої відповідальності за такі дії;

- відмови від прийняття та оплати товару із звільненням позивача від будь-якої відповідальності за такі дії.

У даному випадку за порушення вимог щодо температурного режиму при транспортуванні товару позивач мав право на застосування оперативно-господарської санкції, встановленої пунктом 8.6 договору № 56/В33-2020 від 19.06.2020.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового зору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Алєєва