Постанова № 101751586, 08.12.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2034/21

Провадження № 2-а/347/26/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря с/з Рибчук Х. Д.,

в процесі розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 31.08.2021 року поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Слижуком Д. В. винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 554484 від 31.08.2021. Згідно з постановою, 30.08.2021 року близько 20 год. 30 хв., в с. Текуча на присілку Гнилиця, Косівського району, водій керував т/з УАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , без договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а також не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 «в», «р» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 стверджує, що викладені в постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки 30.08.2021 року з 12 год до 1 год 31.08.2021 року він знаходився в с. Акрешори в господарстві ОСОБА_2 та протягом дня розпилював з ним дерев`яні колоди на дошки на лісопильному верстаті. Позивач також вказує, що транспортний засіб, який зазначений у постанові перебував у його господарстві, й взагалі був у несправному стані, тому він не міг ним керувати. Отже, зазначає, що жодних вимог ПДР не порушував, оскільки 30.08.2021 року взагалі не керував транспортним засобом.

З цих підстав, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану постанову.

Відповідачу було забезпечено подати відзив.

Так, 09.11.2021 року на адресу Косівського районного суду Івано-Франківської області від відповідача - ГУНП в Івано-Франківській області надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено його права, та після складання постанови її було надано йому для ознайомлення. Також зазначив, що протокол не було складено, оскільки це не передбачено вимогами КУпАП, тому стверджує, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Вказує, що факт відсутності поліса обов`язкового страхування перевірено витягом, який долучено до відзиву.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 06.10.2021 року було відкрито провадження по адміністративній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 08.11.2021.

Розгляд справи було відкладено на 08.12.2021 року.

Позивач подав суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі (а.с.26).

Належним чином повідомлений представник відповідача ГУНП в Івано-Франківській області в судове засідання 08.12.2021 року не з`явився.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

31.08.2021 року поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Слижуком Д. В. винесено постанову серії БАВ № 554484, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 30.08.2021 року 20 год. 30 хв. в с. Текуча на учас. Гнилиця керував ав-м без договору обов`язкового страхування власників наземних т/з а також не маючи посвідчення водія на право керування даним т/з. Чим порушив ПДР 2.1 «в» «ґ», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 6).

В якості доказів вчинення правопорушення позивачем, відповідач надав суду витяг з МТСБУ, з якого вбачається, що станом на 30.08.2021 року поліс на ТЗ НОМЕР_1 не знайдено (а.с. 21).

Позивач, на підтвердження своїх доводів стосовно того, що 30.08.2021 року він не керував транспортним засобом, вказаним в оскаржуваній постанові, надав суду постанови суду від 06.10.2021 року у справах №347/1823/21, №347/1825/21, якими його визнано невинуватим у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, а провадження у справах закрито.

Так, з копії постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2021 року по справі № 347/1825/21, вбачається, що провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 28-29). У тексті постанови зазначено, що неможливо встановити, що ОСОБА_1 був водієм чи іншим учасником дорожнього руху, який був причетний до ДТП та залишив місце цієї ДТП.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2021 року по справі № 347/1823/21 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст. 124 (порушення ПДР, що спричинило пошкодження т/з) та по ч. 4 ст. 130 КУпАП (вживання водієм т/з після ДТП за його участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння) закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 30-32). У тексті постанови зазначено, що недоведеним є факт причетності ОСОБА_1 до ДТП, та недоведеним є факт керування транспортним засобом.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частин другої, третьої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Щодо складу адміністративного правопорушення, яке інкриміновано позивачу відповідачем, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

У відповідності до вимоги п. 2.1 (а), 2.1 (ґ) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідачем не додано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є особою, яка не має права керування транспортним засобом та керував транспортним засобом 30.08.2021 року.

Натомість, з постанов суду від 06.10.2021 року у справах №347/1823/21, №347/1825/21, вбачається, що є недоведеним факт причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.08.2021 року.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами, що у даному випадку не здійснено.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі №161/7041/17, адміністративне провадження №К/9901/23913/18.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП є недоведеним належними та допустимим доказами. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідно до положень частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, відповідальність за яке настає за ч. 2 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с. Текуча, Косівський район, Івано-Франківська область, 78617, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, код в ЄДРПОУ 40108798)до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 554484 від 31.08.2021 року - скасувати, провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2021 року.

Суддя Ю. С. Кіцула