Вирок № 101751415, 09.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7861/15-к

Провадження № 1-кп/344/130/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Лазаріва О.Б.,

суддів Пастернак І.Р., Руденка Д.М.,

з участю секретарів Черепій Н.П., Нижник І.Б., Кузнєцової С.В.,

прокурора Чижовського С.Б.,

захисника Яблончука В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілих Клименка С.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, розлученої, непрацюючої, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої,

якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.190 ч.4 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинуваченій ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в особливо великих розмірах.

Зокрема, згідно даних обвинувального акта, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи у тривалих дружніх відносинах із потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вчинила продовжуване кримінальне правопорушення, з метою реалізації єдиного кримінального протиправного наміру щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , при наступних обставинах.

Зокрема, реалізуючи свій єдиний неправомірний умисел, ОСОБА_3 наприкінці квітня - на початку травня 2008 року в м. Івано-Франківську, біля ТЦ «Мальва», що по вул. Незалежності, 3, з метою заволодіння чужим майном та переслідуючи корисливі мотиви, зустрілася з ОСОБА_1 . Зловживаючи довірою ОСОБА_1 , під приводом обіцянки у сприянні купівлі двох магазинів ТЦ «Мальва» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 3, ОСОБА_3 переконала останнього передати грошові кошти в сумі 6 000 тисяч доларів США невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_6 , у якого попередньо їх отримала у якості завдатку за придбання вищевказаних магазинів. При цьому, ОСОБА_3 зазначила, що надані ОСОБА_1 грошові кошти будуть зараховані як завдаток за обіцяні нею магазини. Після цього, ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 передав особі на ім`я ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 6 600 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину становить 33 330,00 грн, при цьому 6 000 доларів США сума боргу та 600 доларів США - відсотки за користування коштами. В подальшому ОСОБА_3 грошові кошти не повернула та обіцянки щодо сприяння у придбанні торгових приміщень не виконала.

Так, з метою доведення свого єдиного неправомірного умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в грудні 2008 року, зустрілась з ОСОБА_4 по місцю проживання останньої за адресою: АДРЕСА_2 . Під час зустрічі, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом сприяння у купівлі ще одного магазину у ТЦ «Мальва», ОСОБА_3 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 5 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину становить 39 400,00 грн. ОСОБА_3 отриманими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд.

Крім цього, з метою доведення свого єдиного неправомірного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в березні 2009 року, зустрілася з ОСОБА_5 в парку культури та відпочинку їм. Т.Г.Шевченка, розташованого по вул. Чорновола в м. Івано-Франківську. Під час зустрічі, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом сприяння у купівлі ще двох магазинів у ТЦ «Мальва», заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину становить 77 000,00 грн. У подальшому, ОСОБА_3 отриманими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд.

Також, з метою доведення свого єдиного неправомірного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 у серпні 2009 року, зустрілася з ОСОБА_5 біля ринку, що по вул. Станіславська в м. Івано-Франківськ. Під час зустрічі, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом вирішення питань щодо оформлення документів на вказаних вище п`ять торгових приміщень у ТЦ «Мальва», отримала грошові кошти ОСОБА_5 в сумі 3 600,0 грн., якими розпорядилась на власний розсуд. У подальшому, документи для оформлення торгових приміщень ОСОБА_3 не виготовила і не мала наміру їх подавати.

Окрім цього, з метою доведення свого єдиного неправомірного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 25.02.2010 року, в АДРЕСА_3 , у приміщенні кафе «Корал», зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом сприяння у оформленні права власності на вказаних вище п`ять магазинів у ТЦ «Мальва», отримала у останньої грошові кошти в сумі 13 825 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину становить 110 460,75 грн, надавши при цьому ОСОБА_5 письмову розписку. В подальшому, ОСОБА_3 зобов`язань щодо сприяння у оформленні права власності на торгові приміщення не виконала.

Шахрайськими діями обвинуваченої ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заподіяно шкоду на загальну суму 263 790,75 грн, що у 607 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 01.01.2010 року та становить особливо великі розміри.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 своєї вину у вчиненому не визнала, зазначила, що умислу на вчинення шахрайства у неї не було, між нею та потерпілою ОСОБА_5 були лише цивільно-правові відносини. Всі суми які обвинувачена позичала зазначені в письмовій розписці, зокрема, це 13825 доларів США від 25.02.2010 року. При цьому, 5000 доларів США обвинувачена повернула потерпілій добровільно. Інших коштів в потерпілих обвинувачена не брала, вважає висунуті потерпілими до неї претензії не інакше як помста. З урахуванням наведеного просила суд виправдати її за пред`явленим обвинуваченням.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, показання потерпілих, свідків, дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України не знайшло свого підтвердження, виходячи з наступного.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що в 2000 році познайомилась з ОСОБА_3 на базарі. В 2008 році остання запропонувала купити магазин в ТЦ «Мальва», що в м.Івано-Франківську. З цією метою, обвинувачена прийшла додому до потерпілих за адресою АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 5000 доларів США. В подальшому, в парку культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка в м.Івано-Франківську, потерпіла передала ОСОБА_3 ще 10000 доларів США за придбання ще двох магазинів. За ніби то оформлення документів в нотаріуса потерпіла в серпні 2009 року передала обвинуваченій ще 3600 грн. В подальшому, обвинувачена повідомила потерпілу, що є проблеми в оформленні магазинів, оскільки приміщення ТЦ відноситься до об`єктів “історичної цінності» і потрібно ще кошти, щоб вирішити питання в м.Києві, з метою безпроблемної купівлі вказаних приміщень. 25.02.2010 року в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_3 , потерпіла передала обвинуваченій ще 13825 доларів США. В 2010 році зрозумівши, що ОСОБА_3 її обманула, а отриманих коштів не повертає, потерпіла звернулася з відповідною заявою до міліції.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 вказав, що з ОСОБА_3 вони познайомились через своїх знайомих. В 2008 році, в ході спілкування, обвинувачена розповідала, що вона працює головним бухгалтером в приватного підприємця ОСОБА_8 , який здійснює розпродаж приміщень в ТЦ «Мальва», що в м.Івано-Франківську по вул..Незалежності, 3, в тому числі два магазини згаданого торгового центру. В процесі спілкування обвинувачена переконала потерпілого передати особі на ім`я ОСОБА_6 6000 доларів США в якості завдатку за придбання магазинів та 600 доларів США відсотків за користування коштами. В подальшому потерпілий зрозумів, що вона його обманула, тому вирішив звернутись з заявою до міліції.

Свідок ОСОБА_9 ствердила, що в березні 2009 року вона мала зустріч зі своєю знайомою ОСОБА_10 , яка також була зі своєю дитиною. В ході спілкування потерпіла повідомила, що має приїхати ще одна знайома. Через деякий час до них під`їхала обвинувачена ОСОБА_3 і вони почали розмовляти про придбання двох магазинів в ТЦ «Мальва». Вказана розмова відбувалася на вул.Чорновола в м.Івано-Франківську при вході в парк імені Т.Г.Шевченка. При цьому, потерпіла чула, що мова йшла саме про 10000 доларів США. Вказана зустріч тривала приблизно 15 хвилин.

Свідок ОСОБА_11 , який являється кумом ОСОБА_1 , підтвердив, що в травні 2008 року, в обідній час, він знаходився з потерпілим ОСОБА_1 на літньому майданчику біля ТЦ «Мальва». З ними також знаходились водій потерпілого, обвинувачена та ще один чоловік. Розмова потерпілого з обвинуваченою ішла про купівлю магазину. При цьому, потерпілий передав 6000 доларів США, які обвинувачена перерахувала, передавши ОСОБА_1 розписку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є знайомою потерпілої ОСОБА_5 , зазначила, що вона була очевидцем розмови між обвинуваченою та потерпілою, що відбувалася 25.02.2010 року в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в м.Івано-Франківську, по вул.Тринітарська, 13. Обвинувачена розповідала потерпілій про продаж декількох магазинів в ТЦ «Мальва». При цьому, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 13825 доларів США, на що обвинувачена написала письмову розписку. Чистий папір для написання розписки приніс потерпілий ОСОБА_1 . В кафе також знаходилась ОСОБА_13 , з якою вони обоє засвідчили факт передачі коштів в розписці.

Відповідно до розписки від 25.02.2010 року, ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_5 13825 доларів США у присутності 2-х свідків та зобов`язалась повернути кошти в повному обсязі до 23.06.2010 року.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Застосування стандарту «поза розумним сумнівом» закріплено також в численних рішеннях Верхового Суду та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, розумний сумнів означає сумнів, що базується не на одній лише теоретичній можливості або такий, який виник лише з підстав того, щоб уникнути небажаного висновку, а такий, відносно якого можуть бути надані підстави, що можна підтвердити наданими фактами.

Суд звертає увагу, що в самій розписці про позику коштів в сумі 13825 доларів США йде мова не про купівлю магазинів до яких обвинувачена не мала жодного відношення, а про позику коштів, які обвинувачена зобов`язувалась повернути до 23.06.2010 року. Тобто, суд вважає, що між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 мають місце виключно цивільно-правові відносини, які сторонам слід вирішувати в межах цивільно-процесуального законодавства.

Так, відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.1051 ЦК України та численної практики Верховного Суду, якщо договір позики укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Суд окремо звертає увагу на те, що самі потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в своїх позовних заявах ставлять питання про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 , крім суми основного боргу, ще й 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, тим самим додатково визнаючи, що між потерпілими та обвинуваченою існують саме грошові зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд виходить з того, що потерпілі та обвинувачені були знайомі протягом тривалого часу, з 2000 року, підтримували дружні відносини. Саме тому, суд не може зробити беззаперечний висновок, що обвинувачена ОСОБА_3 позичаючи кошти в потерпілої 25.02.2010 року не мала намір їх повертати взагалі, а мала намір заволодіти ними шляхом зловживання довірою.

При вказаних обставинах, за наявності лише показань потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є добре знайомими з потерпілими, при запереченні обвинуваченою факту отримання від потерпілих коштів та відсутності інших достатніх належних та допустимих доказів, суд не може зробити чітких і беззаперечних висновків про заволодіння ОСОБА_3 в потерпілого ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 6600 доларів США, та в потерпілої ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 5000 доларів США, 10000 доларів США та 3600 грн. відповідно В іншому разі це буде припущенням, що в межах кримінального та кримінально-процесуального закону є неприпустимо.

Окремо слід зазначити, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив про те, що після отримання коштів в сумі 6000 доларів США ОСОБА_3 написала розписку, яку одразу ж передала потерпілому ОСОБА_1 . Проте, жодної розписки про отримання обвинуваченою таких коштів ні органом обвинувачення ні потерпілим суду представлено не було. Про передачу розписки обвинуваченою ОСОБА_3 не вказував в своїх показаннях навіть потерпілий ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу очної ставки від 22.02.2011 року, що була проведена між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 , остання підтвердила факт позичання в потерпілої коштів в сумі 13825 доларів США для власних потреб. Отримання від потерпілої інших коштів обвинувачена категорично заперечила .

Також, суд зауважує, що показання потерпілої ОСОБА_5 в частині того, що оскільки обвинувачена ОСОБА_3 25.02.2010 року повідомила потерпілу, що є проблеми в оформленні магазинів, враховуючи, що приміщення ТЦ відноситься до об`єктів “історичної цінності» і потрібно ще кошти, щоб вирішити питання в м.Києві, з метою безпроблемної купівлі вказаних приміщень, не відповідають наявним матеріалам справи, показанням обвинуваченої та даним самої боргової розписки. Якщо дотримуватись версії потерпілої то такі кошти фактично передавались саме з метою надання неправомірної вигоди посадовим особам в м.Києві. Однак, чинний Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність не лише за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди але й за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само за надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Вказані обставини орган досудового розслідування та прокурор зобов`язані були перевірити та прийняти відповідне процесуальне рішення з цих підстав. У всякому разі, наведені судом обставини додатково підтверджують безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_3 саме за ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що формулювання обвинувачення зазначено так, що взагалі неможливо встановити час вчинення кримінального правопорушення, якщо воно й мало місце. Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачена ОСОБА_3 заволодівала грошовими коштами в потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наприкінці квітня – на початку травня 2008 року, в грудні 2008 року, в березні 2009 року, в серпні 2009 року. Тобто, встановити чіткий факт передачі коштів та відповідно час вчинення кримінального правопорушення є неможливим.

Сам факт написання потерпілими заяв про вчинення обвинуваченою злочину (а.с.235, 241 т.2), не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, під час судового розгляду по даному провадженню пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому обвинувачену за вказаними статтями КК України слід виправдати, у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.129 КПК України, цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за ст.190 ч.4 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - залишити без розгляду.

Арешт накладений на автомобіль марки «Skoda Fabia Combo» (2007 року), д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.04.2015 року, – скасувати.

Долю речових доказів вирішити наступним чином: розписку ОСОБА_3 від 25.02.2010 року (а.с.249 т.2) – повернути потерпілій ОСОБА_14 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий суддя Олег ЛАЗАРІВ

Судді Ірина ПАСТЕРНАК

Дмитро РУДЕНКО