Рішення № 101750004, 09.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8127/21

Провадження № 2/204/2477/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про оскарження та скасування нарахованого боргу за газопостачання, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати недійсним безпідставно нарахований борг ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», який складає 8288, 65 грн.;

- скасувати безпідставно нарахований борг ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», який складає 8288, 65 грн.;

- стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 4500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки № 6122 про склад сім`ї у житловому приміщенні/будинку осіб, з позивачем проживають: дружина ОСОБА_3 , та син ОСОБА_4 .

06 липня 2021 року позивач отримав повідомлення про сплату рахунку № 0310311901 від 06.07.2021 р., в якому вказано що потрібно сплатити заборгованість 8288,65 грн. Однак, даний борг є безпідставним та не аргументованим. Позивачем завжди в повному обсязі та своєчасно проводилась оплата за спожитий природний газ. Відповідно до виписки з особистого кабінету: Лічильник газу - лічильник КВУ-1.02 G40 №20328 обладнано засобом дистанційного зняття показань. Дата чергової повірки повинна була відбутися 07.02.2019, але так і не була проведена. На даний момент тільки 06 вересня 2021 року його зняли для повірки.

Станом на 2021 рік, без розрахунку лічильника газопостачання, споживання газу складає 5,39 м3 на одну людину. На трьох осіб: 5,39 м3 х 3 = 16,17 м3 Ціна за газ складає: 7,99 грн./м Тобто: 16,17 м3 х 7,99 = 129,20 грн. - вартість газу за місяць на трьох людей. За період з 01.01.2019 по 01.08.2021 рр. по нормам вартість споживання газу була б - 4134 грн., а позивачем було сплачено за цей період - 7122,82 грн., переплата складає 2988,82 грн. Зазначені дії відповідача з нарахування заборгованості позивач вважає неправомірними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечувала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_2 (арк.с.14).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , співвласник; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (арк.с.14).

Відповідно до роздрукованої інформації з особистого кабінету 104.ua, довідки А, Б, за адресою: АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 ; в квартирі зареєстровано 3 особи. Квартира обладнана лічильником газу КВV -1.02 G40 № 20328. Дата чергової повірки лічильника – 07.02.2019 року. Лічильник демонтовано для повірки (арк.с.31, 32).

Відповідно до роздрукованої інформації з особистого кабінету 104.ua за період з 20.09.2019 року по 20.08.2021 року ОСОБА_1 сплачено 5572, 32 грн. (арк.с.19-21).

Відповідно до Акту – повідомлення від 22.09.2021 року. складеного ОСОБА_5 , підтвердженого підписами – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , лічильник газу КВV -1.02 G40 № 20328 станом на 21.09.2021 року не є повіреним, так як він демонтований для повірки (арк.с.13).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 1,3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, із урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015р. № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827 (надалі Правила постачання).

Розділом ІІІ Правил постачання передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2500, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Постачальники зобов`язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Згідно п. 4 Розділу І Правил та п. 1.3. Типового договору затвердженого Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 року, якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору ( акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.

Відповідно до п. 1.1. Типового договору, договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.

Розглядаючи вимоги позивача в частині визнання недійсним нарахованого боргу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Таку ж позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06 2011 року), а також у справі N 6-26441св09, зокрема, в ухвалі від 23.02.2011 року зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст.16 ЦК України визначено один із способів захисту - це визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а такий спосіб захисту як визнання неправомірним нарахованого боргу не передбачено ЦК України.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року у справі N 3/576н, слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, розрахунки заборгованості, оскільки такі розрахунки підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання недійсним безпідставно нарахованого боргу можуть бути запереченням, у разі пред`явлення позову відповідачем про стягнення заборгованості.

Щодо вимоги позивача про скасування безпідставно нарахованого боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, можливість інших суб`єктів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Повноважень для заміни неналежного відповідача з власної ініціативи у суду не має.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з позовом, відповідачем визначив - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут».

Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних мереж (Кодекс ГРМ), у цьому Кодексі терміни вживаються у таких значеннях: Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Згідно з ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених Постановою НКРЕКП від 12 січня 2015 року № 9, вимог статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та згідно з постановою НКРЕКП від 21 травня 2015 року № 1587, якою анульовано ліцензію АЕ № 295560 на право провадження ПАТ «Дніпрогаз» господарської діяльності з постачання природного газу, з 01 липня 2015 року підприємство не має права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. Внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює новостворене газопостачальне підприємство ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», АТ «Дніпрогаз» здійснює функції газорозподільного підприємства (оператор ГРМ) та надає інші послуги.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» не є організацією, яка встановлює газові лічильники, здійснює їх повірку, обліковує природний газ.

Позовна вимога про стягнення моральної шкода, як похідна, також задоволенню не підлягає.

Встановивши зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, клопотання про заміну неналежного відповідача належним, позивачем в ході судового розгляду, не заявлено.

Відповідно до ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у задоволенні позовної заяви слід відмовити з мотивів наведених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави, так як позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5,12, 13, 48,51,76-82, 141, 259, 263-265, 273, 352,354 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, Кодексом газорозподільних мереж, Правилами постачання природного газу, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про оскарження та скасування нарахованого боргу за газопостачання – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук