Рішення № 101749108, 18.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6761/21

(2/199/3187/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді – Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Мажарі К.Р.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Горностая А.В., Весніна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом через свого законного представника, в обґрунтування якого послався на те, що 01 червня 2021 року позивач на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В кінці червня 2021 року позивач дізнався про наявність у попереднього власника квартири заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, які надавались відповідачем за адресою зазначеної квартири, на суму 44340,19 гривень, обов`язок сплатити які позивач на себе не брав при укладенні договору купівлі-продажу квартири. За таких обставин, посилаючись на те, що відповідач в досудовому порядку не бажає виключати зазначену заборгованість з особового рахунку, оформленого вже на позивача, позивач просив суд зобов`язати відповідача виключити з обліку по такому особовому рахунку заборгованість попередніх власників з оплати житлово-комунальних послуг, наданих їм відповідачем.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою витребувано за клопотанням позивача у відповідача належним чином завірений витяг з особового рахунку, за яким обліковується заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Від сторони відповідача до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, а облік споживання теплової енергії по квартирі здійснюється з наростаючим підсудком, незалежно від зміни власників. За переконанням відповідача немає жодних підстав для виключення з особового рахунку заборгованості попереднього власника. Послалась представник і на не зазначення позивачем його прав, які порушені внаслідок здійснення обліку за особовим рахунком заборгованості попередніх власників квартири, а також на те, що аргументи позивача за своїм змістом зводяться до заперечення проти неіснуючих позовних вимог до нього про стягнення заборгованості. Здійснення обліку за особовим рахунком заборгованості попередніх власників квартири зумовлена особливостями системи і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку на підприємстві, які належать суто до компетенції підприємства. Крім того, оскільки списання та вилучення будь-яких сум заборгованості є правом, а не обов`язком відповідача, позовні вимоги не ґрунтуються на законі.

Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 01 червня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондарем М.О. за реєстровим №228, набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного договору та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Відповідно до п.4.1.4 вищевказаного договору продавець заявляє, що на момент оформлення цього договору не має заборгованості по сплаті комунальних послуг та інших послуг, пов`язаних з користуванням квартирою. Будь-які інші положення щодо покладення на покупця обов`язку сплатити будь-які заборгованості за житлово-комунальними послугами у випадку їх виявлення в подальшому зазначений договір не містить.

Як встановлено судом в ході розгляду справи у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України та не спростовується матеріалами цивільної справи, відповідачем переоформлено на позивача після купівлі ним вищевказаної квартири особовий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений за такою квартирою. За цим особовим рахунком відповідачем за вказаною квартирою та її вже теперішнім власником (позивачем) фактично обліковується заборгованість попередніх власників квартири за наданими відповідачем останнім житлово-комунальними послугами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями Конституції України, ЦК України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.11 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування, а також договір, як різновид правочину.

Статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Нормами ст.ст.319, 322, 328, 334, 655-657 ЦК України, ст.ст.3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, різновидом якого є договір купівлі-продажу нерухомого майна. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, зокрема право власності на нерухоме майно, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг – індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Нормою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Положеннями ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Аналогічна норма міститься в ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року.

Також за змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Цьому праву кореспондує обов`язок споживача оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Аналогічна норма щодо права споживача та кореспондуючого йому обов`язку міститься в ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року.

За змістом ст.ст.513, 520, 521 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини правовідносин сторін в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову.

Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду справи, ґрунтується на тому, що однією з головних та обов`язкових умов для виникнення у власника житлового нерухомого майна обов`язку зі сплати вартості житлово-комунальних послуг, наданих за адресою такого житла, є наявність між таким власником та виконавцем житлово-комунальних послуг (іншим управненим суб`єктом) відповідних правовідносин у цій сфері, оформлених договором та/або підтверджених фактом отримання зазначених послуг власником майна. При цьому, у випадку переходу права власності на житлове нерухоме майно до нового власника, останній набуває права та обов`язки саме власника нерухомого майна, що належали попередньому власнику, а не борги останнього з оплати житлово-комунальних послуг, які надавались за адресою такого нерухомого майна. Виключенням є оформлення у передбаченій законом формі заміни боржника у зобов`язанні з оплати житлово-комунальних послуг. Відтак законодавством, діючим як на момент виникнення спірних правовідносин сторін, так і на момент розгляду справи, не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено в договорі купівлі-продажу квартири. Наведений правовий висновок суду повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року по справі №686/6276/19.

Стосовно спірних правовідносин сторін по справі, судом встановлено, що позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 лише 01 червня 2021 року, і у самому договорі купівлі-продажу або у оформленому іншим чином правочині із заміни боржника у зобов`язанні не приймав на себе обов`язку погасити заборгованість перед відповідачем попередніх власників придбаної ним квартири. Натомість, станом на день придбання позивачем вказаної квартири за оформленим у відповідача за цією квартирою особовим рахунком обліковується заборгованість перед відповідачем попередніх власників квартири за наданими останнім послугами з теплопостачання. Після переоформлення зазначеного особового рахунку така заборгованість фактично обліковується вже за позивачем, яку надсилаються рахунки із вказаною сумою боргу. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та керуючись наведеною вище правовою позицією, суд приходить до висновку, що облік по особовому рахунку, переоформленому на позивача за придбаною ним квартирою, заборгованості попередніх власників квартири безсумнівно порушує права позивача, оскільки фактично покладає на нього обв`язок зі сплати такого боргу, а тому позовні вимоги про виключення, а не списання зазначеної заборгованості саме за особовим рахунком позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Зміст постанови Верховного Суду від 01 вересня 2020 року по справі №686/6276/19, на яку суд робив посилання вище, і якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій у аналогічній справі, свідчить, що належним способом захисту у даних правовідносинах є обраний позивачем спосіб – зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку, оформленому за квартирою на ім`я позивача, заборгованість попередніх власників зазначеної квартири за період до дати набуття позивачем права власності на таку квартиру.

З викладених вище підстав суд критично оцінює та не приймає до уваги як підстави для відмови у задоволенні позову наведені у відзиві та озвучені в судовому засіданні представниками відповідача заперечення проти задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 319, 322, 328, 334, 513, 520, 521, 655-657 ЦК України, ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, ст.ст.1, 5, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, офіс 504) виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , оформленому за квартирою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), заборгованість попередніх власників зазначеної квартири за період до 01 червня 2021 року.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, офіс 504) на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суд складено 19 листопада 2021 року.

Суддя А.М. Авраменко